Постанова № 22340209, 27.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. справа № 2а/0570/720/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі судового засідання Пригоді О.В., за участю прокурора Ноздрьова С.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні суду в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400,00 гривень,

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2012 року Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України (далі за текстом позивач) до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400,00 гривень. Позов обґрунтовано тим, що відповідач у встановлені строки не сплатив фінансову санкцію, застосовану до нього позивачем за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Посилаючись на статтю 36-1 Закону України «Про прокуратуру», статті 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету 3400,00 гривень.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові. Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва органами прокуратури України в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до «Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, в редакції постанови від 31 березня 2010 року №287 (далі Положення), позивач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується.

Згідно з п. 4 Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Згідно п. 8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця.

Відповідно до ст.6 Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Статтею 39 Закону №2344-III передбачене, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

21 вересня 2011 року державні інспектори територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області на території м. Сімферополь, АВ «Сімферополь» здійснили перевірку транспортного засобу марки «МАН А13», номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачу.

За результатами перевірки був складений «Акт №030864 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.09.2011 року» (далі за текстом «Акт»). Згідно Акту під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень ФОП ОСОБА_2 не забезпечило водія документами, які передбачені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме таблиці вартості проїзду по діючим тарифам, квіткового-касовим листом (а.с.6).

10 жовтня 2011 року позивачем прийнята постанова №143264 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_2 в сумі 1700,00 гривень, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.7).

26.09.2011 Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області за адресою м.Сімферополь, АВ, проведено перевірку транспортного засобу «Neoplan», що належить ФОП ОСОБА_2, про що складено акт № 030916 від 26.09.2011. Згідно Акту під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень ФОП ОСОБА_2 не забезпечило водія документами, які передбачені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме таблицею вартості проїзду (а.с.12).

24.10.2011 Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області винесена постанова № 143277, якою на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ФОП ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції у сумі 1700 грн. (а.с.13).

Згідно п. 2 Положення Головавтотрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.

У відповідності до ст. 6 Закону №2344-III урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно ст. 60 Закону №2344-III від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;.

Відповідальність за вказані порушення передбачена ст. 60 Закону №2344-III, а саме за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів, які б доводили неправомірність постанов про застосування фінансових санкцій позивач суду не надав, а отже суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400,00 гривень підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 2; 8-12; 17-20; 60; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 186; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (87200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Державного бюджету м. Донецька (ГУ ДКУ Донецької області, р/р 31112106700002, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23977045, код бюджетної класифікації 21081100) фінансові санкції в сумі 3400 ( три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27 березня 2012 року.

Постанова в повному обсязі складена 2 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили за привалами, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Череповський Є.В.