Постанова № 22339048, 26.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
26.03.2012
Номер справи
2а/0270/417/12
Номер документу
22339048
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/417/12

м.Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Бершадський спиртовий завод"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство "Бершадський спиртовий завод" (далі - ДП "Бершадський спиртзавод" або позивач) з позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Бершадська МДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 11.10.2011 р., видане на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із платником податків ПрАТ "Лідер" №357/23/05459097 від 23.09.2011 р. протиправним, винесеним з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтвердила заявлені вимоги, додатково надала письмові докази в підтвердження правомірності вчинення своїх дій та просила суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову, надавши письмові заперечення (а. с. 33-36 ) та пояснив, що перевірка проводилась відповідно до податкового законодавства, висновки акту відповідають дійсності, а тому і винесене податкове повідомлення-рішення є законним.

Також в якості свідків допитані ОСОБА_3 - в. о. заступника начальника відділу податкового контролю юридичних осіб, яка безпосередньо проводила перевірку, ОСОБА_5 - головний бухгалтер ПрАТ "Лідер" та ОСОБА_4 - голова правління ПрАТ "Лідер".

ОСОБА_3 пояснила, що після дослідження первинної документації встановлено, що договори між ДП "Бершадський спиртзавод" та ПрАТ "Лідер" з придбання та продажу жита, пшениці, кукурудзи не були спрямовані на настання реальних наслідків, а тому вважаються нікчемними.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заперечили проти тверджень, закріплених в акті перевірки, пояснили, що всі договори чинні, реальні, дійсно встановлюють факт відбуття господарських операцій. Зазначили, що ПрАТ "Лідер" володіє повною цивільною право- та дієздатністю на ведення підприємницької діяльності. Придбане зерно не зберігалось на ПрАТ "Лідер", а відразу після його отримання, з новими товарно-транспортними накладними направлялись на ДП "Бершадський спиртзавод".

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ДП "Бершадський спиртзавод" зареєстроване Бершадською районною державною адміністрацією 29.11.1994 р.

На підставі п. п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, інспектором податкової служби ОСОБА_3 проведено позапланову невиїзну перевірку ДП "Бершадський спиртзавод" з питань відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків з ПрАТ "Лідер" за період з жовтня по грудень 2009 року. За її результатами складено акт № 357/23/05459097 від 23.09.2011 р. (а. с. 6-11).

У висновках вказаного акту відображено порушення: 1) п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження об'єкта оподаткування на суму 214 067 грн., а саме: за 4-ий квартал 2009 р. в сумі 214 067 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 53 517 грн.; 2) п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 42 813 грн., в тому числі за жовтень 2009 року - 37 113 грн., за грудень 2009 року - 5 700 грн.

На підставі складеного акту перевірки, Бершадською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000372301 від 11.10.2011 р.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи таке право, з наміром досудового вирішення спору, позивач оскаржив вказане рішення до ДПА у Вінницькій області, проте за результатом розгляду скарги, як видно з рішення (а. с. 15-16) ДПА у Вінницькій області, залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу Бершадської МДПІ - без задоволення.

Відповідно до п.56.6 ст. 56 ПК України, у разі, коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Так, позивач направив скаргу до Державної податкової служби України, проте в результаті її розгляду, з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області, прийнято рішення (а. с. 17-18) про залишення податкового повідомлення-рішення № 0000372301 від 11.10.2011 р. без змін, а повторної скарги - без задоволення.

Згідно п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, ДП "Бершадський спиртзавод" з метою досягнення бажаного результату звернулось до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряючого виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з постачальником ПрАТ "Лідер" та щодо реальності заключених правочинів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що ДП "Бершадський спиртзавод" знаходиться в договірних правовідносинах з ПрАТ "Лідер".

ПрАТ "Лідер" є юридичною особою, згідно свідоцтва № 286150 Серії А01 (а. с. 108), платником податку на додану вартість, за свідоцтвом № 100291594 НБ № 106338 (а. с. 107), а також, згідно витягу із статуту (а. с.104-106) та протоколу Загальних зборів (а. с.109-116) починаючи з 03.06.2010 року - є правонаступником закритого акціонерного товариства "Цеоліт".

Актом перевірки зафіксовано, що проведена ПрАТ "Лідер" реалізація зерна позивачу не спричинила реального настання правових наслідків, перевіряючий посилається на норми Цивільного кодексу України, що регулюють відносини купівлі-продажу, зазначає про неможливість здійснення передачі товару через відсутність власних автомашин, приміщень для зберігання, а висновком встановлює нікчемність правочинів у відповідності до ст. 228 ЦК України, вказуючи, що вони суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на завололодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

Суд спростовує твердження перевіряючого, визнає їх безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судом не встановлено в заключених договорах ознак, які б давали підстави відносини їх до вищевказаних.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Суд зауважує, що в акті перевірки не вказано назви правочинів, їх номери, інші реквізити, які б конкретизували договори, що, на думку перевіряючого, є нікчемними.

Визнавши договори позивача з контрагентом нікчемними, незрозумілим стає подальше виготовлення продукції - спирту, а тому виходить, що акцизний збір та інші податки є зайво сплаченими та підлягають поверненню.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів, укладених між ДП «Бершадський спиртзавод»та ПрАТ "Лідер" як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перевіряючим інспектором встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання на 66 896, 25 грн.

Пункт 5.1 ст. 5 вказаного Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) закріплює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий орган робить висновок, що ДП «Бершадський спиртзавод»неправомірно включено до складу валових витрат вартість товару на суму 214 067, 00 грн., так як фактичне придбання товару не відбулось та документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій, визнані недійсними на підставі акту Бершадської МДПІ.

Суд зауважує, що ні актом перевірки, ні поясненнями учасників судового процесу не конкретизовано які саме накладні, податкові накладні тощо пов'язані із нетоварними операціями або яких податкових накладних бракує, які накладні повинні бути в підтвердження здійснених господарських операцій, а тому встановлює, що зроблені висновки не ґрунтуються на обставинах, підтверджених доказами. Крім того, як раніше досліджено, договори дійсні, такі, що породжують реальні правові наслідки для його сторін і виконані на значно більшу суму ніж встановлено перевіркою, що не заперечувалось представником відповідача.

Судом також встановлена розбіжність інформації, так як в рішенні ДПА у Вінницькій області (а. с. 15, зворотній бік) зазначено, що перевіркою не враховано у складі валових витрат за IV квартал 2009 року витрати в загальній сумі 214 067 грн., в тому числі витрати на придбання жита в кількості 293 тонни на суму 185 566, 67 грн. та витрати на придбання кукурудзи в кількості 30 тонн на суму 28 500, 33 грн. згідно накладних № 19 від 20.10.2009 року та № 22 від 30.11.2009 року, отриманих від ПрАТ "Лідер", проте такі накладні враховано перевіряючим, містяться в матеріалах справи (а. с. 65 та 70) і відображають іншу кількість та вартість зерна. Суд враховує інформацію наявних накладних, згідно яких поставлено набагато більше жита і кукурудзи, ніж зазначає ДПА у Вінницькій області, і на підставі яких зараховувались кошти до складу валових витрат.

Щодо зафіксованого в акті перевірки Бершадської МДПІ завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 42 813 грн., то суд зазначає, що відповідно до п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виконання договорів), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач посилається на п. п. 7.4.5 ст. 7 цього ж закону, вказавши, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що на виконання умов договору про закупівлю кукурудзи №29/09-05 від 27.08.2009 року між ДП «Бершадський спиртовий завод»та ПрАТ "Лідер", додаткової угоди до договору (а. с. 87-89), договору на закупівлю пшениці № 28/09-04 від 27.08.2009 р. та додаткової угоди до нього (а. с. 90-92), проводились господарські операції.

Факт придбання та перерахування коштів за товар підтверджується накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та реєстрами надходження зерна (а. с. 172-183).

Відповідно до п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п. п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 зазначеного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, а при від'ємному - сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Доводи відповідача про те, що у первинній документації відсутні деякі реквізити, судом взагалі не можуть взятися до уваги, оскільки реальність доставки товару підтверджено вищевказаними доказами, тому наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкового інспектора, що здійснював перевірку, з приводу неможливості включення коштів за 2009 рік до податкового кредиту.

Суд зазначає також і те, що на ДП «Бершадський спиртовий завод" діє податковий пост, який здійснює контроль як за поставкою сировини, так і за виробленням спирту. Жодних порушень ним в діяльності ДП «Бершадський спиртовий завод»не встановлено, на актах інвентаризації спирту в спиртосховищах (а. с. 150-154) є підписи працівників податкової служби, а також в матеріалах справи міститься копія журналу обліку руху спирту в спиртосховищі (а. с. 155-183).

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті перевірки порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, - -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 11.10.2011 року, що прийняте на підставі акту перевірки № 357/23/05459097 від 23.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Бершадський спиртовий завод" судові витрати в сумі 668, 96 грн. (шістсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович

Часті запитання

Який тип судового документу № 22339048 ?

Документ № 22339048 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 22339048 ?

Дата ухвалення - 26.03.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 22339048 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 22339048 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 22339048, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 22339048, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 26.03.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 22339048 відноситься до справи № 2а/0270/417/12

Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/417/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 22339045
Наступний документ : 22339053