Рішення № 2233864, 20.10.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.08 р. Справа № 40/167

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом корпорації «Міжрегіональний Промисловий Союз» м. Донецьк

до відповідача державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»"

м. Донецьк

про стягнення 9 499 грн. 92 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Болоболіна Н.С. - юрисконсульт

від відповідача не з’явився

Суть спору:

Корпорація “Міжрегіональний Промисловий Союз” міста Донецьк звернулась до господарського суду з позовом до державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” з позовними вимогами про стягнення з останнього основного боргу в сумі 5 951 грн. 62 коп., інфляційних в сумі 3 043 грн.68 коп. та трьох процентів річних в сумі 504 грн.62 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань згідно договору оренди транспортного засобу № 124 від 19.07.02р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 19.07.2002р. між корпораціїй «Міжрегіональний Промисловий Союз», далі Орендодавець, та державним відкритим акціонерним товариством «Шахта ім. О.О. Скочинського», далі Орендарю, було укладено договір оренди транспортного засобу від10.07.02р. за № 124 – ГАЗ 3110, 2000 року випуску, № двигуна V=2445? CUB.CM, кузовY6C311000Y0395512, реєстраційний номер 001-48ЕО.

За умовами пункту 1.1 договору Орендодавець узяв на себе зобов’язання передати предмет договору - транспортний засіб, а саме автомобіль ГАЗ 3110 Орендарю до користування, а останній відповідно до вимог пункту 3.1 договору сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа кожного місяця.

Згідно п. 2.1 договору за користування транспорту Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 900 грн. у тому числі ПДВ в місяць. З 19.07.2002р. по 01.12.2003р. орендна плата склала 900 грн. в місяць, а з 01.12.2003р. по 31.12.2005р. - 1 500 грн.в місяць (згідно додатковій угоді № 2 від 01.12.2003р. до договору).

Право Орендаря на користування автомобілем починається з моменту підписання договору за актом приймання-передачі. Передача автомобіля відбулася за актом приймання –передачі від 19.07.2002р., де визначено його стан.

З урахуванням вимог пункту 4.2.4 договору Орендар повинен своєчасно та у повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату.

У зв‘язку з реоганізацією за наказом державного підприємства «Донецьквугілля» № 75 від 24.07. 2003р. та наказами Міністерства топлива та енергетики України № 492 від 18.08.2004р., № 238 від 26.05.2005р., та згідно ст. ст. 104, п.2 ч.1 ст. 512 ЦК України, державне підприємство «Донецька вугілльна компанія» є правонаступником державного відкритого акціонерного товариства «Шахта ім. О.О. Скочинського» за договором № 124 (Додаток №1).

Сторонами встановлено строк дії договору з 19.07.2002р. по 31.12.2004р. (згідно додатковій угоді № 2 від 01.12.2003р), згідно п. 3 додаткової угоди від 01.01.2005р. строк дії договору був продовжений до 31.12.2005р.

Листом від 28.11.2005р. за № 452 позивач звертався до відповідача з повідомленням о припиненні договору оренди транспортного засобу згідно з п. 1 ст. 785 ЦК України і п. 4.2.5. договору повернути транспорт.

Факт передачі автомобіля підтверджено актом прийому – передачі від 30.12.08р.

Первинні документа надані представником позивача підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобов’язання за договором Орендар не виконав і на час його дії щодо використання транспортного засобу, за ним за період з 30 вересня.2005р. по 30 грудня 2005р. виник борг в розмірі 5 951 грн. 62 коп., що підтверджується актом звірення розрахунків № 49 від 08.01. 2008р.в тому числі:

- за вересень 2005 р. – 1 500 грн. 00 коп.,

- за жовтень 2005 р. – 1 500 грн. 00 коп.,

- за листопад 2005 р. – 1 500 грн. 00 коп.,

- за грудень 2005р. – 1 451 грн. 62 коп.,

Оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, позивач договору намагається стягнути з нього три процента річних від простроченої суми за весь період прострочення в сумі 504 грн 62 коп. та інфляційні в сумі 3 043 грн. 68 коп. за несвоєчасне внесення орендних платежів згідно договору.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.

Законодавець вказує на те, що згідно ч.1 ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на визначений строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Натомість ст. 286 ГК України та ст. 762 ЦК України констатує, що за користування майном по договору оренди (найму) з наймача справляється плата (орендна плата), розмір якої встановлюється договором. Орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

У випадку невиконання Орендарем зобов’язань щодо повернення об’єкту оренди, сплати заборгованості з орендної плати тощо, Орендодавець не позбавлений права на звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Стаття 284 ГК України визначає, що строк дії договору оренди встановлюється за згодою сторін. Строк дії договору згідно пункту 7.1 закінчується 31.12.05р.

Статтями 193 ГК України, 526 ЦК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов’язання відповідач не виконав – транспортний засіб в оренду отримав, що підтверджено доказами по справі, однак оренду плату до цього часу у повному обсязі не сплатив, що є порушенням умов договору.

Щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 5 951 грн. 62 коп., то позов в цій частині обґрунтовано та підлягає задоволенню, оскільки до наступного часу заборгованість з орендної плати відповідачем не погашено.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 504 грн. 62 коп. за період прострочення виконання грошових зобов’язань з 11.03.08р. до 11.06.08р. та інфляційних в розмірі 230 грн. 88 коп. за період з 11.03.08р. до 11.06.08р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу в цих частинах позову покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. Позивачем надана така згода, тому судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись - ст. ст. 526, 759, 625, 762 ЦК України, ст. 193, ст. ст. 283, 284 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 44, 49, ч.ч.2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз” задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, п/р 26002301768811 у філії ГУ „Промінвестбанк” Донецької області, МФО 334635, ід. код. 33161769, на користь:

- корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз”, 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 7, п/р 26006111800 в ЗАТ „Донгорбанк ”, МФО 334970, ід. код 31577638, борг з орендної плати в сумі 5951 грн. 62 коп., три процента річних в сумі 504 грн. 62 коп., та інфляційних в розмірі 3 043 грн. 68 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, судові витрати у вигляді державного мита в сумі 102 грн. та забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Ю.О.Підченко

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України,: 27.10.08р.

Суддя