Постанова № 2233642, 06.10.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2008 р.

Справа № 6/382/08

Позивач: Відкрите акціонерне товариство “Суднобудівний завод “Лиман”, м. Миколаїв, вул. Портова, 2.

Відповідач: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20

про: скасування рішення

Суддя О.В. Ткаченко

Секретар О.О. Засядівко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Філевський Р.М.

Від відповідача: Михалькова Н.І.

Суть спору: Товариство звернулося з позовом до СДПІ, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 00008036/0 від 23.07.08 р. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням СДПІ, посилаючись на п.п. „б” п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також на порушення ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»ст.ст. 2, 7, 14, 23 Закону України «Про плату за землю» визначає за результатами перевірки суму податкового зобов’язання з податку на землю в розмірі 54254,53 грн та застосовує штрафну санкцію в розмірі 27127,26 грн., всього стягується 81381,79 грн.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.

Господарський суд, розглянувши матеріали і заслухавши пояснення сторін, встановив.

З 30.05.08 р. по 26.06.08 р. службовими особами СДПІ у позивача була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період, з 01.01.07 р. по 31.03.08 р., результати якої оформлені актом від 11.07.08 р. № 554/36/01373890.

15 липня 2008 року позивач, зазначаючи, що результати перевірки оформлені упереджено та необ’єктивно з суттєвими порушеннями норм чинного податкового законодавства, звернувся до СДПІ з запереченнями. Розглянувши заперечення, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, листом від 18.07.08 р. № 19858/10/36-016-158 відмовила у їх задоволенні.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00008036/0 від 23.07.08 р.

Актом перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням СДПІ вказує на порушення ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»ст. 2, 7, 14, 23 Закону України «Про плату за землю»- занижено земельний податок на суму 54254,53 грн., в тому числі за 2007 рік на суму 40409,71 грн.; за 1 квартал 2008 року на суму 13844,82 грн.

Встановивши обставини справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про плату за землю»грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 4 п. 4 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000, Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону державне регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель, надає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку проведення робіт з грошової оцінки земель.

Суд доходить висновку, що тільки оцінка, проведена органами Державного комітету України по земельних ресурсах можуть бути підставою для нарахування земельного податку, як це передбачено ст. 23 Закону України «Про плату за землю».

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на норми ст. 6 Закону України «Про оцінку земель», оскільки норми цієї статті визначають тільки суб’єктів оціночної діяльності, а не порядок і підстави нарахування податку на землю, як це визначають норми спеціального Закону «Про плату за землю».

Як вбачається з матеріалів справи в ході проведення перевірки відповідачем було направлено запити до управління земельних ресурсів Держкомзему у м. Миколаєві від 03.06.08 р. №15534/9/36-018 та управління земельних ресурсів міськвиконкому від 17.06.08 р. № 16840/9/36-018. Згідно з отриманою інформацією управління земельних ресурсів Держкомзему листом від 12.06.2008 №1314/751-3/79 повідомлено, що за даними державної статистичної звітності (ф.№ 6-зем., № 2-зем.) станом на 01.01.07 р. значилась площа земельної ділянки в розмірі 91612 кв.м. за цільовим призначенням: «землі промисловості». Управлінням земельних ресурсів міськвиконкому визначена грошова оцінка землі станом на 17.06.2008 року.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що не підлягають застосуванню при розрахунку земельного податку відомості, отримані податковим органом від управління земельних ресурсів міськвиконкому, яким визначена грошова оцінка землі станом на 17.06.2008 року, оскільки це суперечить ст. 23 Закону України «Про плату за землю». Зважаючи на те, що період, який перевіряється, починається з 01.01.07 р., а закінчується 31.03.08 р., відсутні встановлені Законом підстави для обрахування земельного податку, виходячи з грошової оцінки, зробленої станом на 3 місяці пізніше закінчення періоду, за який проводиться нарахування. Розрахункова ставка грошової оцінки землі за 2007 рік, яка визначена податковим органом в розмірі 207,33 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 1,028 (213,14 грн/кв.м. : 1,028), також не може застосовуватись у даному випадку при нарахуванні податку, оскільки Закон України «Про плату за землю»та Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 р. № 76/230/325/150, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 листопада 1995 р. за № 427/963, взагалі не передбачають поняття «розрахункова ставка грошової оцінки землі» та застосування такої категорії при розрахунку грошової оцінки землі або земельного податку.

Податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч зазначеним приписам Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення –рішення СДПІ ВПП у м. Миколаєві №00008036/0 від 23.07.08 р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко