Рішення № 2233433, 16.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2008

Справа №2-22/7886-2008

16 жовтня 2008 року Справа №2-22/7886-2008

За позовом Приватного підприємства «Платан», м. Сімферополь

до

Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

про визнання права на розробку проекту землеустрою

Суддя: Калініченко А.А.

представники сторін:

позивача : Руденко М.Ю. – представник, довіреність № 1064 від 09.04.08р., паспорт ЕС 315576 від 23.05.08р.

відповідача:

Медарь Н.В. – представник, дов. № 24/01-55/2325 від -7.11.2007 р.

встановив:

Позивач – Приватне підприємство «Платан» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Сімферопольської міської ради про визнання за Приватним підприємством «Платан» права на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, буд 57-б/ вул. Ж.Дерюгіної, буд.2, для передання в оренду строком на 25 років для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази та права передати проект землеустрою по відведенню земельної ділянки, площею 1,9477га, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Глінки, буд 57 б/ вул. Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази на затвердження Сімферопольської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2006 року Приватне підприємство «Платан» є власником об’єкту нерухомого майна – нежилих будівель, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул.Ж.Дерюгіної, буд.2. Право власності позивача на нерухоме майно зареєстровано Кримським Республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

З 03.11.2006р. Приватне підприємство «Платан» неодноразово зверталося до Сімферопольської міської ради із клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою.

Рішенням Господарського суду АР Крим по справі №2-8/4428-2008 від 02.06.2008р., яке набрало законної сили, Сімферопольську міську раду зобов’язано на найближчій сесії розглянути клопотання приватного підприємства «Платан» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Глінки, буд.57б/вул..Ж.Дерюгіної, буд.2, для передання в оренду строком на 25 років, для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази, одна відповідач ухиляється від його виконання.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що він є колегіальним органом, до виключної компетенції якого відноситься вирішення питань щодо земельних відносин, як власник земельних ресурсів розпоряджується їми на свій розсуд, отже відсутні підстави для спонукання відповідача до укладення договору оренди. Більш детально позиція відповідача викладена у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

26.04.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Кримводбуд» та Приватним підприємством «Платан» був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул.Ж.Дерюгіної, буд.2, посвідченй приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Калініною Н.В. за р.№4614.

На земельній ділянці розташовані: адміністративний корпус «А» загальною площею 1127,7 кв.м., виробничий корпус «б» - загальною площею 3010,6 кв.м., адміністративний корпус «В» загальною площею 101, 5 кв.м., виробничий корпус «Н» - загальною площею 1286,3 кв.м., виробничий корпус «О» - загальною площею 1346,0 кв.м., бензозаправка «П» - загальною площею 32,0 кв.м., майстреня «Р» - загальною площею 43,3 кв.м., майстерня «С» - загальною площею 134,5 кв.м., склад «Т» - загальною площею 467,0 кв.м., терморегуляторна «У» - загальною площею 10,5 кв.м., склад «Х» - загальною площею 12,0 кв.м., сторожка «Ц» - загальною площею 21,4 кв.м., навіс «Ш», вбиральня «Я» та споруди (мостіння та огорожі).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10502831 від 27.04.2006 року, виданого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентарізації» право власності на нежитлові будівлі за адресою: м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 зареєстровано за Приватним підприємством «Платан».

Належне позивачу нерухоме майно розташовано у межах земельної ділянки загальною площею 4,6229 га, яка знаходиться у постійному користуванні ЗАТ «Кримводбуд» згідно Державного акту ІІ-КМ №003529 від 14.07.1999 р., зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №253.

27 квітня 2006 року листом № 48 від Закрите акціонерне товариство «Кримводбуд» повідомило Сімферопольську міську раду про свою згоду на вилучення із постійного користування Закритого акціонерного товариства «Кримводбуд» земельної ділянки орієнтованою площею 1,95 га.

08 червня 2006 року Управлінням містобудівництва та архітектури Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради позивачу надано висновок №8239 про можливість цільового використання земельної ділянки, згідно якого погоджено надання Приватному підприємству «Платан» у оренду, строком на 25 років, земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б/вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

16.06.2006 року Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів надано позивачу висновок №1660/10-1-07 про погодження розроблення проекту землеустрою по відведенню Приватному підприємству «Платан» у оренду, строком на 25 років, земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б/вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

Згідно ситуаційного плану чітко визначені межі земельної ділянки, право на яку перейшло до Приватного підприємтсва «Платан» разом із придбаними у ЗАТ «Кримводбуд» нежитловими будівлями та розмір даної земельної ділянки - 1,9477 га.

20 червня 2006 року листом № 536 Приватне підприємство «Платан» звернулось до Сімферопольської міської ради із клопотанням про надання у користування, на умовах оренди, земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б /вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

Дане клопотання відповідачем було залишено без розгляду та без відповіді.

20 жовтня 2006 року листом № 620 позивач вдруге звернувся до Сімферопольської міської ради із клопотанням про надання у користування вказаної земельної ділянки.

03.11.2006 року листом №628 позивач втретє звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

25.05.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийняте рішення №1375, згідно якого: «1. Внести пропозицію сесії Сімферопольської міської Ради V скликання: 1.1. Припинити автобазі Закритого акціонерного товариства «Кримводбуд» право постійного користування частиною земельної ділянки, площею 1,9477 га по вул.Глінки/ вул.Ж.Дерюгіної, буд.57б/2. 1.2. Дозволити Приватному підприємству «Платан» розробку проекту землевпорядження по відводу земельної ділянки площею 1,9477 га по вул.Глінки/ вул.Ж.Дерюгіної, буд.57б/ 2, для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази».

Незважаючи на численні звернення позивача, відповідачем не було прийнято рішення про надання дозволу Приватному підприємству «Платан» на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, та відповідачем по справі доказів прийняття відповідного рішення суду надано не було.

Рішенням Господарського суду АР Крим по справі №2-8/4428-2008 від 02.06.2008р., яке набрало законної сили, Сімферопольську міську раду зобов’язано на найближчій сесії розглянути клопотання приватного підприємства «Платан» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Глінки, буд.57б/вул..Ж.Дерюгіної, буд.2, для передання в оренду строком на 25 років, для обслуговування та експлуатації торгово-складсбкої бази.

На даний час, Сімферопольською міською радою так і не вирішено питання про надання дозволу Приватному підприємству «Платан» на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б/вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

Незважаючи на те, що відповідачем за позовними вимогами виступає орган місцевого самоврядування, матеріально-правові відносини з яких виник спір не є публічно-правовими, а спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з зазначених норм процесуального законодавства ключовим критерієм для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів є не суб’єктний склад спору, а характер правовідносин, з яких виник цей спір.

Такий висновок підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в листі №3.2.–2005 від 26.12.2005, оскільки Верховний Суд України зазначив, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Аналогічні положення містяться у пункті 5.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України №04-5/120 від 27.06.2007 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Владність правовідносин, з яких виник спір означає, що суб’єкти цих правовідносин не є юридичної рівними, але один суб’єкт (суб’єкт влади) може власно керувати поведінкою іншого (об’єкта влади), спонукаючи останнього вчинити певні дії, або утриматись від вчинення певних дій, всупереч волі об’єкта влади.

Відповідно до частини 2 статті 2, статей 169, 172 Цивільного кодексу України суб’єктом цивільно-правових відносин може виступати відповідна територіальна громада, яка діє через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтями 9, 10, 11, 12 Земельного кодексу України також визначені повноваження сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження земельними ресурсами.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України земельні правовідносини будуються на засадах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а також невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Зміст, правовий режим та порядок здійснення прав на земельні ресурси визначений Розділом III «Права на землю» Земельного кодексу України.

Порядок набуття фізичними та юридичними особами прав на земельні ділянки детально врегульований положеннями Розділу IV «Набуття і реалізація прав на землю» Земельного кодексу України, зокрема статтями 123, 124 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».

Аналіз правових відносин, що виникають у зв’язку з наданням земельної ділянки в оренду з моменту подання відповідної заяви і складення акту вибору земельної ділянки і до моменту укладення договору оренди свідчить про те, що ці відносини не мають владного управлінського характеру, адже положення Земельного кодексу України не наділяють відповідні органи місцевого самоврядування правом владно спонукати суб’єкта господарювання, якій бажає одержати земельну ділянку до вчинення певних дій, або утримання від цих дій. В той же час орган місцевого самоврядування виступає в цих правовідносинах не як суб’єкт влади, а як власник природного ресурсу, який реалізує вольовий акт розпорядження цих ресурсом.

Одночасно, суд вбачає у правових відносинах, що виникли між сторонами ознаки цивільно-правових відносин з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Цивільний кодекс України також містить статтю 9 «Застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин» згідно з якою положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Отже із змісту положень чинного законодавства (статті 1, 9 ЦК України) вбачається, що правові відносини, що пов’язані із використанням природних ресурсів не є тотожними податковим, бюджетним та іншим відносинам, які ґрунтуються на владному підпорядкуванні одного суб’єкта іншому.

Статтею 181 ЦК України до об’єктів цивільних прав в якості об’єктів нерухомості віднесені земельні ділянки, а главою 58 ЦК України «Найм (оренда)» передбачений такий вид цивільно-правового договору, як найм (оренда) земельної ділянки.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України правові відносини, що пов’язані з купівлею-продажем, міною, орендою земельних ділянок розглядаються як цивільно-правові, а положення Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» і т.п., як спеціальні норми, якими регламентовані ці положення.

На підтвердження цього висновку свідчить факт прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» №997-V від 27.04.2007 року, яким Земельний кодекс України приведений у відповідність з Цивільним кодексом України, зокрема змінений порядок встановлення земельного сервітуту, передбачений договір суперфіцію, змінені положення щодо переходу права на земельну ділянку у зв’язку з переходом права на будівлю або споруду і т.п.

Враховуючи викладене вище, господарський суд вважає за можливе розглядати спір, що виник між сторонами в порядку господарського судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.80 Земельного кодексу України, територіальні громади є суб’єктами прав власності на землі комунальної власності.

Відповідно до ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельні ділянки, передавати їх у оренду, заставу; самостійно господарювати на землі; споруджувати житлові будинки, виробничі і інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відноситься розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності; рішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону.

Згідно підпункту «в» ч.1, ст.186 Земельного кодексу України відповідними органами місцевого самоврядування затверджуються проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із земель запасу під забудову проводиться за проектами відводу в порядку, встановленому статтями 118, 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.116 ЗК України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування шляхом надання їх у користування.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» розгляд заяви (клопотання) та надання в оренду земельної ділянки здійснюється у відповідності з порядком, встановленим Земельним Кодексом України.

Згідно ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади – мешканців села, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед державою, юридичними і фізичними особами.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, до яких також віднесено вирішення у відповідності з законом питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок юридичним особам здійснюється за проектами відведення у порядку, встановленому ст.ст.118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п.5 ст.123 ЗК України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Також відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч.9 ст.123 Земельного кодексу України, відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Позивачем право власності на об’єкт нерухомого майна набуто на підставі приписів ст.328 Цивільного кодексу України, а саме на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1. ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду прав власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України «Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування».

Згідно із ч.2 ст.149 Земельного кодексу України «Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень».

Судоми встановлено, що позивачем були зроблені усі необхідні дії щодо погодження вилучення земельної ділянки, дозволу на розробку проекту землеустрою якої вимагає позивач, із землекористувачем (ЗАТ «Кримводбуд») та отримано згоду останнього на вилучення відповідної земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачем неодноразово спрямовувались на адресу відповідача листи з проханням надання Приватному підприємству «Платан» дозволу на розробку землеустрою площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

Всупереч вимогам статті 123 Земельного кодексу України відповідачем не прийняті рішення за клопотаннями Приватного підприємства «Платан» у встановлений місячний строк. Факт неприйняття рішень про надання чи відмову у наданні дозволів за клопотаннями позивача відповідачем не заперечується.

Суд погоджується з тим, що Сімферопольська міська рада, відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як представник власника земельних ресурсів – територіальної громади міста Сімферополя на свій розсуд розпоряджається ними.

Однак суд звертає увагу на те, що відповідно до процедури надання земельної ділянки в оренду, визначеної у статті 123, 124 ЗК України відведення земельної ділянки здійснюється в чотори етапи: 1) складання акту вибору земельної ділянки та його погодження із уповноваженими органами; 2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки від органу місцевого самоврядування, розробка проекту, проведення його землевпорядної експертизи; 3) прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду; 4) укладення договору оренди земельної ділянки на підставі рішення, реєстрація договору та встановлення меж земельної ділянки в натурі. Таким чином, рішення про наданн дозволу на розробку проекту відведення не є волевиявленням власника земельної ділянки, спрямованним на розпорядження нею шляхом передачі в оренду.

Крім того, суд звертає увагу на те, Сімферопольська міська рада, з урахуванням положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України обмежена у праві розпорядитись земельною ділянкою на свій розсуд, адже позивач просить надати йому земельну ділянку, на якій розташовані об’єкти нерухомості, що належать йому на праві власності, отже надання цієї земельної ділянки будь-якій іншій особі, ніж ПП «Платан», є незаконним, оскільки призведе до порушення його права власності на об’єкти нерухомості.

Судом критично оцінуються заперечення відповідача по справі, оскільки вони стосуються спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки та повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, що не є предметом позовних вимог по даній справі, оскільки позовні вимоги не стосуються ані спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки, ані спонукання відповідача до здійснення розпорядження певною земельною ділянкою.

Відсутність рішень відповідача як органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушує права позивача на отримання в оренду та на використання земельної ділянки.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не виконане рішення суду, яке набрало законної сили щодо обов’язковості розгляду на найближчій сесії Сімферопольської міської Ради клопотання Приватного підприємтсва «Платан» надання Приватному підприємству «Платан» дозволу на розробку землеустрою площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б/ вул.Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази.

Суд приходить до висновку, що такими діями відповідач порушує права позивача, адже створює йому перешкоди у використанні належного позивачу на праві власності об’єкту нерухомості та у реалізації права користування відповідною земельною ділянкою, а відтак позивач має право на судовий захист.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22 травня 2003 року, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 №677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії направлені на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом примусового виконання обов’язку в натурі.

Згідно п.7 Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав. Суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов’язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2008р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 21.10.2008р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.44,49,,82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємством «Платан» (95022, АРК, м.Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіної, 57б/2, код ЄДРПОУ 30645832, п/р 26004318131 в Філії ВАТ «МТБ» в м.Сімферополь, МФО 384748) право на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул. Ж.Дерюгіної, буд.2, для передання в оренду строком на 25 років, для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази та право передати проект землеустрою по відведенню земельної ділянки, площею 1,9477 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.57б / вул. Ж.Дерюгіної, буд.2 для обслуговування та експлуатації торгово-складської бази на затвердження Сімферопольської міської ради.

3. Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15) на користь Приватного підприємства «Платан» (95022, АРК, м.Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіної, 57б/2, код ЄДРПОУ 30645832, п/р 26004318131 в Філії ВАТ «МТБ» в м.Сімферополь, МФО 384748) державне мито у розмірі 85,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.