Рішення № 2233400, 23.10.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2008 р.

Справа № 13/4650

За позовом фермерського господжарства „Лола –Агро” с. Зубарі

Ізяславського району

до сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю „Слава” с. Припутні Ізяславського району

про стягнення суми 166455,08 грн. з якої 83811,7 грн. заборгованості у вигляді затрат на покращення землі згідно договору про спільну діяльність, 8547,2 грн. відшкодування витрат на оплату орендної плати за землю та 74096,18 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки.

Суддя Матущак О.І.

За участю представників сторін:

позивача: Ромашин В.М. –за довіреністю № 2 від 30.05.2008 р.

відповідача: Стецюк О.К. –директор згідно довідки з ЄДРПОУ № 21 від

24.10.2005 р.

Кедрун Л.С. за довіреністю б/н від 29.08.2008р.

Рішення приймається 23.10.2008 р., оскільки в судовому засіданні 13.10.2008 р. та 20.10.2008 р. оголошувалася перерва.

Позивач у позові просить господарський суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача суму 166455,08 грн. з якої 83811,7 грн. заборгованості у вигляді затрат на покращення земельної ділянки згідно п.п. 5.3, 5.4 договору про спільну діяльність від 22.03.2007 р., 8547,2 грн. відшкодування витрат на оплату орендної плати за землю згідно п.4.1 цього ж договору та 74096,18 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки після закінчення строку дії вказаного договору.

Представник позивача позовні вимоги у судових засіданнях підтримував, а у додаткових поясненнях від 20.10.2008 р. крім іншого зазначив, що на виконання п. 5.3 договору про спільну діяльність відповідач передав позивачу 10 тон ріпака на суму 20500 грн., який начеб то вирощений на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві оренди, тому вважає, що відповідач мав можливість за рахунок вирощених на вказаній земельній ділянці сільськогосподарських культур погасити іншу суму заборгованості, яка виникла на підставі зазначеного вище пункту договору про спільну діяльність.

Щодо шкоди у вигляді самовільного використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору у сумі 74096,18 грн., то вважає що вона підтверджена копією акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.04.2008 р., складеного посадовими особами Шепетівського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель від 17.04.2008 р., копією протоколу про адміністративне правопорушення від 18.04.2008 р. та постановою про притягнення до адміністративної відповідальності керівника відповідача від 13.06.2008 р., складених посадовою особою цього ж відділу а також копією розрахунку шкоди від 18.04.2008 р. та припису Шепетівського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель від того ж 18.04.2008 р. про самовільне використання земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на позов від 01.09.2008 р., додатку до відзиву від 20.10.2008 р. та його представники у судовому засіданні заперечують щодо позовних вимог а також стверджують, що позивачем не подано доказів кількості та вартості зібраного урожаю для проведення відшкодування позивачу витрат на покращення земельної ділянки згідно п. 5.3 названого вище договору а щодо шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки то вважає що вона всупереч ст. 224 Господарського кодексу України не тільки позивачем не доведена, а й фактично не понесена. Крім цього, оскільки згідно довідки Тишевецької сільської ради від 04.08.2008 р. орендна плата позивачем сплачена у повному об’ємі , а відповідачем на виконання п. 4.1 договору сплачено позивачу суму 9715 грн. на відшкодування орендної плати, тому заборгованості не існує а навпаки є переплата у сумі 2831,1 грн.

Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

У відповідності до п’яти договорів оренди землі від 25.06.2006 р., укладених між Ізяславською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ФГ „Лола-Агро” як орендарем, зареєстрованих у у Ізяславському відділі Хмельницької районної філії центру Державного земельного кадастру 06.07.2006 р., позивачем у тимчасове користування строком на 49 років отримано в цілому 226,276 га земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва.

22.03.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про спільну діяльність згідно п.п. 2.1, 2.2 4.1, 5.3, 5.4 та 6.1 якого, вкладом ФГ „Лола-Агро” у спільну діяльність є земельна ділянка площею 230 га а також внесені гербіциди, мінеральні добрива, виконані роботи по внесенні гербіцидів та оранці, зарплата тощо.

Вкладом ТзОВ „Слава” у спільну діяльність є грошові кошти, ПММ, засоби захисту рослин, мінеральні добрива , посівний матеріал, техніка, тощо а також обов’язок відшкодовувати ФГ „Лола-Агро” орендної плати шляхом щомісячного перерахування коштів у сумі 2505 грн. в строк до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Продукція що буде отримана в результаті здійснення спільної діяльності, в першу чергу направляється на відшкодування 50% затрат понесених ФГ „Лола-Агро” у сумі 83811,7 грн. Після покриття витрат у сумі 83811,7 грн., вся інша продукція в результаті спільної діяльності, є власність ТзОВ „Слава”, якою воно розпоряджається на власний розсуд.

Термін дії договору з моменту підписання до 01.11.2007 року.

Як зазначалося вище, позивачем на виконання ухвали господарського суду від 29.09.2008 р. подано лише додаткові пояснення, проте не подано доказів отримання вирощеної відповідачем продукції саме на земельній ділянці що належить позивачу на праві оренди за рахунок якої згідно названих вище п.п. 5.3 та 5.4 договору, погашається сума 83811,7 грн. покращень орендованої земельної ділянки, проведених позивачем.

Також, позивачем на виконання зазначеної вище ухвали не подано безпосередніх доказів фактичного понесення шкоди (отримання збитків) внаслідок використання відповідачем орендованої земельної ділянки після закінчення строку дії договору про спільну діяльність, тобто після 01.11.2007 р.

Таким чином, всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як підставу позовних вимог.

У даному разі доводи позивача про отримання від відповідача на виконання зазначеного вище п.5.3 договору 10 тон ріпака, про передачу якого у першому відзиві на позов від 01.09.2008 р. зазначав відповідач господарським судом до уваги не приймаються, оскільки така домовленість сторін укладена під умовою настання певних обставин і пов’язаний виключно із отриманням продукції на суму, принаймні не меншою ніж 83811,7 грн. Часткове проведення розрахунків відповідачем, господарським судом оцінюється як добровільне виконання зобов’язань лише в частині фактично отриманої продукції. Проте, без належних доказів отримання більшої частини продукції внаслідок спільної діяльності у відповідача не виникає обов’язку щодо передачі решта продукції або грошових коштів.

У відповідності до ст. 224, ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, не можуть бути належними доказами фактичного отримання (понесення) шкоди чи отримання збитків позивачем внаслідок самовільного використання відповідачем земельної ділянки після закінчення строку дії договору, адміністративні акти державних органів за використанням та охороною земель, оскільки такі правовідносини виникли на підставі адміністративних, а не господарських чи цивільно-правових актів.

Як зазначалося вище, п. 4.1 договору про спільну діяльність передбачено щомісячну сплату відповідачем відшкодування позивача по сплаті орендної плати за землю у сумі 2505 грн.. Враховуючи строк дії договору, тобто з 22.03.2007 р. по 01.11.2008 р., відповідачу належало б сплатити суму 18262,2 грн. Оскільки ним сплачено лише 9715 грн., тому правомірною з урахуванням вимог ст. 193 Господарського кодексу України є вимога позивача про стягнення недоплаченої суми відшкодування на оплату орендної плати за землю.

Не приймаються господарським судом у даному разі заперечення відповідача про невідповідність розміру такого відшкодування фактично встановленому розміру орендної плати за землю як виду податкового зобов’язання, оскільки такий розмір грошового зобов’язання є договірним і виник на підставі господарських правовідносин, які врегульовані зазначеною вище ст. 193 Господарського кодексу України. Також, відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що п. 4.1 договору про спільну діяльність визнано за рішенням суду недійсним чи його змінено внаслідок додаткової угоди сторін.

Зважаючи на викладене вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством та підтверджені належними доказами лише в частині стягнення коштів у сумі 8547,2 грн. як відшкодування за сплату орендної плати за землю, тому підлягає задоволенню, а в частині стягнення заборгованості у сумі 83811,7 грн. та 74096,18 грн. шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору про спільну діяльність, відмові у задоволенні.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього належить покласти обов’язки по відшкодуванню витрат по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.193, 224, ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Слава” с. Припутні Ізяславського району (ідентифікаційний код 30626736 ) на користь фермерського господжарства „Лола –Агро” с. Зубарі Ізяславського району (ідентифікаційний код 33487761) суму 8547,2 грн. (вісім тисяч п’ятсот сорок сім) грн. 20 коп. заборгованості, 85,47 (вісімдесят п’ять) грн. 47 коп. витрат по оплаті державного мита та 6,06 (шість) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Видати наказ.

У решта частині позовних вимог у задоволені відмовити.

Копії рішення надіслати в адреси позивача та відповідача.

Суддя