Постанова № 2232926, 17.10.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2008 р. Справа № 11/55-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Фоміна В. О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Мазовецького В.П., Іщенко Р.А., дов. у справі

відповідача - Бондаренко С.М., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1584 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.08 р. по справі № 11/55-08

за позовом акціонерного товариства закритого типу "Стиль-Леньо", м. Харків,

до закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в ос. філії "Харківське головне регіональне управління "Приватбанк", м. Харків,

про стягнення 2861310,00 грн.

встановила:

20.05.2008 року АТЗТ «Стиль Леньо»звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк»у особі філії Харківського головного регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 2861310,00 грн.

06.06.2008 року представник відповідача звернувся із заявою про передачу справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2008 р. відмовлено в задоволенні заяви відповідача про передачу справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області. Позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк»у особі філії «Харківське регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк»на користь АТЗТ «Стиль Леньо»завдану матеріальну шкоду у розмірі 2861309,82 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2008 року не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що філія "Харківське головне управління "ПриватБанку" відповідно до положення про неї не може бути відповідачем у справі, а тому справа повинна розглядатися за місцезнаходженням юридичної особи-Приватбанку в господарському суді Дніпропетровської області.

Також зазначає, що жодним нормативним актом та договором не передбачено обов'язок відповідача передавати позивачеві будь-які документи, що стосуються договорів застави, поруки та іпотеки, укладених в забезпечення виконання обов'язків ТОВ "Карлівський Сільгоспкомбінат" за кредитним договором №24/2003 від 22.05.2003 р.

Крім того, вказує на те, що відповідач не має обов'язку щодо відшкодування позивачеві збитків, які позивач пов'язує з неможливістю звернення стягнення на заставлене майно або отримання заборгованості ТОВ "Карлівський Сільгоспкомбінат" від інших поручителів, так як відсутня така підстава господарсько-правової відповідальності, як порушення певного зобов'язання або вчинення іншого правопорушення, а також відсутній причинний зв'язок між збитками та діями( бездіяльністю) відповідача.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовують, зокрема, тим, що позов виник з діяльності відокремленого підрозділу відповідача, а тому може бути розглянутий за місцезнаходженням цього підрозділу.

Також вказує на те, що оскільки відповідач порушив вимоги пункту 9 договору поруки від 27.02.2004 р. щодо надання всіх документів, які стосуються обов'язків боржника за кредитним договором №24/2003 від 22.05.2003 р., що призвело до неможливості АТЗТ "Стиль-Леньо" отримати задоволення своїх вимог за рахунок коштів боржника, то на підставі статей 22, 525, 526, 530, 611, 623, 629 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 22.05.2003 р. між закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", банком, та товариством з обмеженою відповідальністю "Карлівський сільгоспкомбінат", позичальником, було укладено кредитний договір №24/2003, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 2390000,00 грн. в строк до 02.03.2004 р., а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти, комісійну винагороду в обумовлені договором строки.

В забезпечення кредитного договору №24/2003 від 22.05.2003 р. між акціонерним товариством закритого типу "Стиль-Леньо", поручителем, та закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", кредитором, було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Карлівський сільгоспкомбінат", боржником, своїх зобов'язань за кредитним договором №24/2003 від 22.05.2003 р. щодо повернення кредиту у сумі 2390000,00 грн. у строк до 10.06.2004 р., сплати процентів за користування кредитними коштами та виплату штрафів, пені, інших платежів, відшкодування збитків.

У зв’язку з невиконанням ТОВ “Карлівський сільгоспкомбінат” своїх зобов’язань по кредитному договору №24/2003 від 22.05.2003 р. щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та штрафних санкцій, вищевказані платежі було здійснено поручителем боржника - АТЗТ “Стиль Леньо”, а саме: 27 лютого 2004 року –суму нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 200 000,00 гривень; 29.04.2004 р. –суму нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 200 000,00 гривень; 14.06.2004 р. –суму кредиту у розміру 2 390 000,00 гривень; 14.06.2004 р. –суму нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі - 71 309,89 гривень на загальну суму 2 861 310,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Крім того, відповідно до пункту 7 договору поруки від 27.02.2004 р., до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

Пунктом 9 договору поруки від 27.02.2004 р. встановлено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 банківських днів з моменту виконання обов'язків всі документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач як на підставу позову посилається на невиконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 9 договору поруки від 27.02.2004 р. щодо передачі всіх документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором №24/2003 від 22.05.2003 р., в тому числі і документи щодо укладених в забезпечення кредитного договору інших договорів, що спричинило позивачеві збитки, так як позивач не міг реалізувати своє право звернення стягнення на заставлене майно ТОВ "Карлівський Сільгоспкомбінат" та майнові права боржника.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач спричинив позивачеві збитки у розмірі 2861310,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

А отже, відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Однак позивач, пред'являючи позов про стягнення з відповідача 2861310,00 грн. збитків, не довів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України наявність збитків, оскільки пунктом пункту 9 договору поруки від 27.02.2004 р. конкретно не передбачено, які саме документи кредитор (відповідач) повинен надати поручителю, відсутній перелік цих документів, їх кількість, а також не передбачені санкції за ненадання документів, до того ж позивачем не було надано доказів звернення до відповідача з вимогою про надання документів щодо договорів, укладених в забезпечення кредитного договору №24/2003 від 22.05.2003 р., в тому числі і в судовому порядку.

Також не було доведено позивачем і причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками, оскільки позивач не довів неможливості пред'явлення до ТОВ "Карлівський сільгоспкомбінат" в порядку регресу вимог за кредитним договором №24/2003 від 22.05.2003 р. за відсутності договорів, укладених в забезпечення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, до здійснення виконання обов'язків боржника за кредитним договором, позивач отримав від нього документи, що підтверджують наявність зобов'язань боржника, за виконання яких позивач поручився відповідно до договору поруки.

А тому рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення- про відмову в задоволенні позову.

Щож до ствердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що філія "Харківське головне управління "ПриватБанку" відповідно до положення про неї не може бути відповідачем у справі, а тому справа повинна розглядатися за місцезнаходженням юридичної особи-Приватбанку в господарському суді Дніпропетровської області, то воно є необґрунтованим, оскільки вказана філія не приймає участі у справі як відповідач, а лише представляє інтереси відповідача в суді.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2008 р. у справі №11/55-08 скасувати та постановити нове рішення .

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Стиль-Леньо" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 11, код ЄДРПОУ 30880797) на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в ос. філії "Харківське головне регіональне управління "Приватбанк" ( 61125, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, код ЄДРПОУ 22609983) судові витрати- державне мито у розмірі 12750,00 грн.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Білоконь Н. Д.

Суддя Фоміна В. О.