Ухвала суду № 22327256, 21.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12274/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Конуся О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрпродекспорт" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Укрпродекспорт" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Старокостянтинівської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної Старокостянтинівською ОДПІ виїзної планової перевірки ПП "Укпродекспорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року було складено акт №449\231\35190283 від 15.04.2011 року. На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000392300, №0000382300, №0000402300 від 10.05.2011 року. Вважаючи висновки податкового органу - безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкові повідомлення-рішення від 10.05.2011 року скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав повністю, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками Старокостянтинівської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ПП "Укпродекспорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року . За наслідками перевірки податковим органом було складено акт №449\231\35190283 від 15.04.2011 року (т.1 а.с. 29-74). В ході перевірки податковим органом було виявлено порушення ПП "Укрпродекспорт" п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.7 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.6, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000392300 (т.1 а.с. 75), №0000382300 (т.1 а.с.76), №0000402300 (т.1 а.с. 77) від 10.05.2011 року, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та нараховані штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги ПП "Укпродекспорт" - без задоволення (т.1 а.с. 78-79).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ПП "Укпродекспорт" було укладено договір оренди №55\2010 від 15.09.2010 року (т.1 а.с.146-154), відповідно до якого позивач взяв в оренду приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ вул. Шота Руставелі, 39-41, 14 поверх (кімнати 1401, 1407, 1409, 1410, хол). Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу щодо непов'язаності оренди офісного приміщення у м. Києві по вул. Шота Руставелі, є необґрунтованим. Використання позивачем приміщень у м. Староконстянтинів не позбавляє його права брати в оренду приміщення у м. Києві. На підтвердження реальності і фактичності господарських операцій за укладеним договором, позивачем було надано, і судом першої інстанції - досліджено в судовому засіданні акти прийому-передачі приміщення (т.1 а.с.153, 155), податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг) (т.1 а.с.156-170), що вказує на відсутність порушення ПП "Укпродекспорт" п.п.7.4.1 п.7.4 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні податкового кредиту ПДВ у період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

Судом першої інстанції також було встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг №УПЕ-2010\1 від 05.01.2010 року (т.1 а.с.93-94), за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язувався надати ПП "Укпродекспорт" інформаційні та маркетингові послуги. На виконання договору його сторонами були підписані акти здачі-приймання наданих послуг (т.1 а.с. 95-101,207) і додатки до них (т.1 а.с.175-205,208-215), кошториси до акту здачі-приймання послуг (т.1 а.с.206,220). Однак, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не було доведено правомірності включення до складу валових витрат на оплату інформаційних та маркетингових послуг, оскільки не доведено зв'язок понесення таких витрат із господарською діяльністю.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 цієї ж статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до п.п.5.3.9 цієї ж статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також між позивачем і ВАТ "Молочник" був укладений договір поставки №02\09 від 09.02.2009 року, і додатковий договір до нього від 31.12.2010 року. Правовідносини між сторонами договору були предметом перевірки дотримання вимог податкового законодавства неодноразово раніше (акти перевірок від 28.05.2010 року (т.2 а.с. 73-83) і 15.04.2011 року (т.2 а.с. 64-67). Судом першої інстанції за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів було зроблено висновок про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум за податковою накладною від 30.09.2009 року на загальну суму 1950000 гривень в т.ч. ПДВ 325000 гривень (т.1 а.с.120). Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею9 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 березня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.