Постанова № 22325370, 01.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1797/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Козятинхліб" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Козятинхліб" в квітні 2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень №0000152301, № 0000162301 від 30.03.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000152301, № 0000162301 від 30.03.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб" 3,40грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необєктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Також відповідач зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, а також прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними та відповідають дійним обставинам, що мали місце. Висновки суду І інстанції та доводи позивача, викладені в позовній заяві відповідач вважає безпідставними.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року допущено заміну позивача - ВАТ "Козятинхліб" на його правонаступника - ПАТ "Козятинхліб".

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та викладені в ній вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та зазначив про законність і обґрунтованість рішення суду І інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду від 25.05.2011 року - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом І інстанції, обставини спору полягають у наступному.

Відкрите акціонерне товариство "Козятинхліб" зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області від 27.06.1996 року, про що свідчить відповідне свідоцтво №11761200000000156, перебуває на податковому обліку в Козятинській ОДПІ та у періоді, що перевірявся, був платником податку на додану вартість.

У період з 31.12.2010 року по 28.02.2011 року відповідно до плану - графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі направлень №183 від 31.12.2010 року, №26 від 15.02.2011 року працівниками Козятинської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб" з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №21/23/00375757 від 09.03.2011 року (а.с.15-77), в якому зазначено про порушення позивачем:

1) п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 203, 215, 228, 674, 937 Цивільного кодексу України, внаслідок чого завищено податок на прибуток на 97 210 грн., в тому числі у 2 кв. 2009 року - на 65434 грн., у 3 кв. 2009 року - на 31776 грн. та занижено податок на прибуток на 133924 грн., в тому числі у 4 кв. 2009 року - на 50603 грн., у 1 кв. 2010 року - на 49487 грн., у 2 кв. 2010 року - 32500 грн., у 3 кв. 2010 року 1334 грн.;

2) пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 203, 215, 228, 674, 937 Цивільного кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 378734 грн., в тому числі за квітень 2009 року на 142658 грн., травень 2009 року на 89190 грн., за червень 2009 року на 145866 грн., за липень 2009 року на 1020 грн.;

3) п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 203, 215, 228, 674, 937 Цивільного кодексу України, внаслідок чого завищено обсяг операцій, що оподатковуються за ставкою 0% на загальну суму 2 355 890 грн., в тому числі у квітні 2009 року на 459426 грн., у червні 2009 року на 1 157 137 грн., у липні 2009 року на 739 327 грн.

30.03.2011 року на підставі вказаного акту відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000152301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 45893 грн., в тому числі 36714 грн. за основним платежем, 9179 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.78);

- №0000162301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 473417 грн., в тому числі 378734 грн. за основним платежем, 94683 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 80);

Задовольняючи позов, суд І інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000152301, № 0000162301 від 30.03.2011 року. Зокрема, судом І інстанції встановлено, що вимоги податкового органу про необхідність збільшення валового доходу позивача на суму непогашеної заборгованості в розмірі 27495 грн. є передчасними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстав для відкоригування позивачу валових витрат в сторону зменшення - відсутні. Також суд І інстанції визнав безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 910000 грн. внаслідок включення їх до складу вартості послуг за користування торговою маркою "Наминайко". Окрім того, судом І інстанції встановлено, безпідставність висновків відповідача та недоведеність останнім обставин щодо відсутності фактичної поставки товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Біоіл Універсал Україна", ПП "Мєга", ТОВ "ТД Тід", ТОВ ТД "Агровіта".

Суд апеляційної інстанції часткового погоджується з висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення №0000152301 від 30.03.2011 року судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до висновків відповідача, викладених в акті перевірки, підставою для прийняття даного рішення є порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 203, 215, 228, 674, 937 Цивільного кодексу України, внаслідок чого завищено податок на прибуток на 97 210 грн. у 2-3 кв. 2009 року, та занижено податок на прибуток на 133924 грн. в 4 кв. 2009 року, 1-3 кв. 2010 року.

Зазначені порушення полягають в тому, що позивачем неправильно визначено розмір валового доходу та валових витрат:

- не відображено у ряд. 02.3 "врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості" непогашену заборгованість на загальну суму 27495 грн., граничний строк давності якої минув та яка мала бути виключена зі складу валових витрат, що призвело до заниження валових доходів та відповідного завищення валових витрат;

- віднесення до валових витрат вартість послуг, не повязаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а саме: вартість послуг за користування торговою маркою "Наминайко", хоча підприємство не здійснювало випічку (виробництво) та реалізацію виробів з листкового швидкозамороженого тіста та не використовувало дану торгову марку для інших цілей, чим завищило валові витрати на суму 910 000 грн.

Окрім того, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені ВАТ "Козятинхліб" як покупцем за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ "Біоіл Універсал Україна", оскільки на ВАТ "Козятинхліб" відсутні належно оформлені документи (реєстраційні номери сертифікатів відповідності не внесено до документів, згідно з якими передається відповідна продукція, товарно транспортні накладні) обовязковість ведення яких передбачена чинними нормативними актами, операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Біоіл Універсал Україна" за своєю суттю є безтоварними, а тому вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на що перерахування постачальнику коштів за отриманий товар без фактичного отримання останнього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно не підпадають під поняття продажу товарів операції по реалізації товарів, отриманих за нікчемними угодами на експорт в сумі комісійної винагороди та делькредере 57 457 грн. по договорам комісії, укладеними з комісіонерами ТОВ "ТД Тід" та ТОВ ТД "Агровіта".

Так, вірними є висновки суду І інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про про завищення ВАТ "Козятинхліб" валових витрат на 910 000 грн. внаслідок включення до їх складу вартості послуг за користування торговою маркою "Наминайко".

Як вірно встановлено судом І інстанції, 01.10.2008 року між ВАТ "Концерн Хлібпром" (Ліцензіар) та ВАТ "Козятинхліб" (Ліцензіат) укладено ліцензійний договір №1/2-6-011008/1051, відповідно до умов якого Ліцензіату - "ВАТ "Козятинхліб" надається дозвіл на використання торгівельної марки "Наминайко" в порядку і на умовах, визначених Законом України "Про охорону прав інтелектуальної власності" (а.с.98-101). Згідно з п. 7.3 Договору, Ліцензіат зобов'язаний сплачувати Ліцензіару роялті у вигляді щомісячних платежів в розмірі 65 000 грн.

08.10.2008 року ВАТ "Козятинхліб" видано розпорядженням №132-р, відповідно до якого на фасаді приміщення експедиції розміщено банер торгової марки "Наминайко" та світловий рекламний щит торгової марки "Наминайко" (а.с.103).

01.04.2010 року сторонами вказаного договору укладено угоду про припинення ліцензійного Договору №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року (а.с.102).

У свою чергу, відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак) в Україні врегульовано Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг".

Частиною 8 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Враховуючи викладене, використання торгової марки "Наминайко" здійснювалось позивачем у зв'язку з його господарською діяльністю, спрямованою на продаж товарів відповідно до обраного виду діяльності, зокрема продаж хліба та хлібобулочних виробів .

Згідно пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові передбачено, що витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Цим же Законом визначені суми, які включаються до складу валових витрат і які не підлягають включенню.

У відповідності з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Окрім того, дія наданої ВАТ "Концерн Хлібпром" ліцензії не обмежується лише виробництвом ВАТ "Козятинхліб" певної продукції, розміщення на фасаді приміщення експедиції банеру торгової марки "Наминайко" та світлового рекламного щита охоплюється предметом ліцензійного договору, та відповідно до наведених у договорі визначеннях є використанням знаку у іншій господарській діяльності позивача.

Таким чином, використовуючи торгівельну марку "Наминайко" у власній господарській діяльності, позивач мав право на віднесення здійсненим у зв'язку з таким використанням витрат до складу валових витрат.

Також безпідставними є доводи відповідача про неможливість віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених позивачем як покупцем за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та ПП "Мєга", та сум комісійної винагороди і делькредере в розмірі 57 457 грн. по договорам комісії, укладеними з комісіонерами ТОВ "ТД Тід" та ТОВ ТД "Агровіта", через безтоварність вказаних угод (відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчили б факт перевезення товару, невнесення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності до документів, згідно з якими передається відповідна продукція) є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Фактичність та реальний характер вищевказаних господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, що були предметом дослідження під час перевірки та на підставі яких визначався розмір валових витрат: видатковими накладними (а.с.113, 134), актами приймання передачі (а.с. 112, 132) до договорів купівлі - продажу №30/06 від 30.06.2009 року (а.с. 109-110), №30/04/1 від 30.04.2009 року (а.с. 129-130) укладених позивачем з ТОВ "Біоіл Універсал Україна"; видатковими накладними (а.с.162,163) та актами приймання передачі (а.с.161) до договору купівлі-продажу №П-15/01 від 15.01.2009 року (а.с.157-158), укладеного з ПП "Мєга"; звітами комісіонерів та актами виконаних робіт за договорами комісії, укладеними з ТОВ "ТД Тід" та ТОВ ТД "Агровіта").

Всі вищевказані документи відповідають вимогам що ставляться до первинних документів у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідають вимогам визначених в п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", згідно якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на викладене, вони можуть бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліків.

Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, здійснені позивачем витрати по вищевказаним господарським операціям позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача що відсутність товарно-транспортних накладних є підтвердженням безтоварності господарських операцій та доводить факт неотримання позивачем товарів та послуг, що були предметами вищевказаних договорів. Так, наявність товарно-транспортних накладних є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак, не являються документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір валових витрат.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до умов укладених ВАТ "Козятинхліб" договорів з ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та ПП "Мєга", поставка вантажу (товару) здійснювалась на умовах відповідно EXW Інкотермс 2000 ("франко склад ") ИМТП та EXW Інкотермс 2000 ("франко склад") ТОВ "Агро-Нордік", що передбачає перехід права власності на товар або продукцію від продавця до покупця безпосередньо на складі, назва якого конкретно визначена в договорах.

Як вбачається з матеріалів справи, товар поставлений позивачу вказаними контрагентами на склади (ИМТП та ТОВ "Агро-Нордік") в подальшому було передано за договорами комісії ТОВ "ТД Тід" (а.с.136-137) та ТОВ ТД "Агровіта". При цьому, згідно із додатками до договорів комісії (а.с.117,139), комітент (позивач у справі) доручив комісіонерам - ТОВ "ТД Тід" та ТОВ ТД "Агровіта" - реалізовувати товар на умовах EXW Інкотермс 2000 ("франко-завод") тих складів, на які товар попередньо поставлено ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та ПП "Мєга" (ИМТП та ТОВ "Агро-Нордік" відповідно), що свідчить про відсутність факту транспортування придбаного ВАТ "Козятинхліб" товару, а відтак і про неможливість оформлення товарно-транспортних накладних.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами щодо купівлі-продажу товару, а також комісійні угоди, не відповідають вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи відповідача та виявлені ним під час перевірки обставини, що вказують на заниження позивачем показників у рядку 02.3 Декларації "врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості" в сумі 27495 грн., в тому числі: - 2 кв. 2009 року - 1797 грн.; 3 кв. 2009 року - 3847 грн.; 4 кв. - 2009 року - 17525 грн.; 1 кв. 2010 року - 1549 грн., 3 кв. 2010 року - 2777 грн.

Як встановлено відповідачем, при проведенні перевірок, за результатами яких складено акти перевірок № 94/23/00375757 від 31.08.2007 року за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, № 113/23/00375757 від 15.08.2008 року за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, виникнення безнадійної заборгованості у позивача виникло по господарським операціям з наступними контрагентами : ДП "Автотрейдінг- Вінниця", ТОВ "Поділля", ТОВ "Агроконтракт - В", ДП "Вінницяхлібопродукт", ФО ОСОБА_4, ТОВ "Авіс", ПП Домбровський, ТОВ "КПІ Сервіс ", ТОВ "Хлібодар", ПП ОСОБА_5, ТОВ "Птахівничий комплекс "Веремій"", Вінницьке управління юстиції, ПП Компанія "Владімір", ПП "Гарантія -Маркет", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Євротехбуд", ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, Міський відділ земельних ресурсів, МКП "Оберіг", Укрнафта, ФО ОСОБА_9, ДП "Юран", ТОВ "Медіа Дім РІА", ТОВ "ЄвроЕкспрес", ТОВ "Алан", ПП Вішталь В.Г., ПП ОСОБА_11, КП "Козятинтеплоенерго", ПП Рак, ТОВ "Транзит - С", ТОВ "Алан", ТОВ "АТТІС", ДП "Вінницький НВЦ стандартизації".

Здійснення даних господарських операцій підтверджується проведеними відповідачем перевірками, а також визнається позивачем. При цьому датою їх виникнення є період з 09.02.2006 року по 05.06.2007 року.

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, одною з яких є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з п. 11.2ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вірно встановлено відповідачем, позивач отримавши товари та послуги від зазначених контрагентів, на підставі п.п. 11.2 ст. 11, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", їх вартість відніс до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товару, робіт, послуг), що відповідає вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Як видно з акту перевірки, що не заперечується позивачем зазначені господарські правовідносини виникли в період з 09.02.2006 року по 05.06.2007 року, тобто після їх виникнення вже минуло більше ніж 3 роки. Отже, позовна давність за даними зобов'язаннями минула.

Враховуючи викладене, вартість товарів, що залишилась не сплаченою після закінчення строку позовної давності, згідно вимог п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу належало включити до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулося списання кредитної заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

На порушення вищевказаних норм, позивачем не включено до складу валового доходу не включено суму безнадійної допомоги в розмірі 27495 грн.

Враховуючи викладене, висновки відповідача в цій частині являються вірними, а податкове повідомлення - рішення № 0000152301 від 30.03.2011 року - правомірним.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у справі обставин, констатуючи помилкове нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток не може визнати протиправним оскаржуване рішення податкового органу в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Зважаючи на позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваного рішення, надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000152301 від 30.03.2011 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення №0000162301 від 30.03.2011 року, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до висновків відповідача, викладених в акті перевірки, позивачем порушено пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 203, 215, 228, 674, 937 Цивільного кодексу України. Порушення сталось внаслідок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ "Біоіл Універсал Україна", ПП "Мєга", ТОВ "ТД Тід", ТОВ ТД "Агровіта" без фактичної поставки товарів (робіт, послуг), ВАТ "Козятинхліб" завищено податковий кредит на загальну суму 378734 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Вірними являються висновки суду І інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень вказаних вище вимог, які б позбавили його права на формування податкового кредиту.

Так, в матеріалах справи містяться належним чином оформлені податкові накладні, які є документами, що засвідчують факт сплати ВАТ "Козятинхліб" суми ПДВ у вартості придбаних товарів і послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у платника виникає право на податковий кредит (за умови, якщо така подія є першою порівняно з іншою законодавчо визначеною подією), та які, виходячи із змісту п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість (а.с.111,119,131,138,159,171).

Крім того, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 вищевказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як встановлено з наявних у матеріалах доказів, фактичність даних правовідносин позивача з контрагентами підтверджується належними первинними документами, а саме: договорами, актами приймання - передачі, звітами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказані документи фіксують рух товарно-матеріальних цінностей між договірними сторонами.

Окрім того, відповідачем не заперечується наявність у позивача та його контрагентів спеціальної правосуб'єктності, що дозволяла б їм вчиняти вказані господарські операції.

Придбані позивачем товари та послуги пов'язані та використані у господарській діяльності останнього. Таким чином наявний зв'язок між придбаними позивачем товарами, роботами, послугами із здійснюваною ним господарською діяльністю.

З огляду на вказане, помилковим є висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту внаслідок включення останнім до нього суми ПДВ за спірними податковими накладними, а, отже, у відповідача відсутні підстави для збільшення ВАТ "Козятинхліб" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 378734 грн., та застосування штрафних (фінансових ) санкцій в розмірі 94683 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 257 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Козятинхліб" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати , прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000152301, № 0000162301 від 30.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Козятинхліб" (вул. Червоноармійська, 72, м. Козятин, Вінницька область, 2210, ідентифікаційний код 00375757) 3,40грн ( три гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "06" березня 2012 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.