Рішення № 2231814, 27.10.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2008 р.

Справа № 4/107

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.розглянувши справу № 4/107

за позовом: Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", 25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16,

до відповідача: Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", 25000, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19-а,

про стягнення 169 185, 89 грн.

Представники:

позивача: Гальчун О.В., довіреність № 7 від 30.01.08 представник;

відповідача: Слюсар О.В., довіреність № 470/21 від 17.07.07 представник;

від відповідача - Омелькін О.М., довіреність № 471/21 від 17.07.07 представник.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 158764 грн. 06 коп. за період з жовтня 2006 року по лютий 2008 року , втрати від інфляції в розмірі 9515 грн. 60 коп. та процентів річних на суму 906 грн. 23 коп. та судових витрат. В порядку ст.22 ГПК України позивачем збільшено позовні вимоги заявою від 23.05.2008 року та визначено прохання про стягнення заборгованості в розмірі 193993 грн. 26 коп. за період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року включно, втрати від інфляції в розмірі 22810 грн. 08 коп., процентів річних- 2355 грн. 19 коп. та пені в сумі 10497 грн. 42 коп. на загальну суму 229655 грн. 74 коп. та судових витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 545/21 від 28.07.2008 року вимоги позивача визнав частково на суму основного боргу в розмірі 157822 грн. 03 коп. і відповідним нарахуванням втрат від інфляції і процентів річних виходячи з такого розміру основної заборгованості та зазначив , що позивачем безпідставно застосовані при розрахунку позовних вимог тарифи, які не узгоджені сторонами в договорі та не були доведені до споживача у встановленому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

В судовому засіданні 23.05.2008 року оголошувалась перерва до 14 год. 23.06.2008 року та в засіданні 22.10.2008 року до 11 год. 27.10.2008 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного в результаті вільного волевиявлення договору на виробництво та постачання теплової енергії №133 від 19.10.2005 року ( в подальшому договору), предметом якого сторони визначили порядок проведення господарських операцій по постачанню теплової енергії постачальником (позивач по справі) споживачу (відповідач по справі) та взяли на себе обопільні зобовязання щодо використання теплової енергії та проведення оплати за використану теплову енергію на умовах і в терміни, визначені договором.

За умовами вказаного договору енергопостачальна організація (позивач у справі) зобов’язалася постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах в приміщення споживача за адресами м.Кіровоград вул.50 років Жовтня 19а та м.Кіровоград пр. Промисловий 1а за погодженою характеристикою споживача теплової енергії, а споживач зобов’язався приймати теплову енергію за її призначенням та своєчасно, у встановлений договором термін оплачувати спожиту теплову енергію згідно з діючими тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, в терміни, передбачені цим договором.

У пункті 3.1 та 6.2.3 договору сторони передбачили, що споживач сплачує за спожиту теплову енергію своєчасно, у встановлений договором термін енергопостачальній організації згідно діючих тарифів затвердженими рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, а згідно до п.5.2.1 договору постачальник зобовязаний своєчасно надавати споживачеві інформацію (письмово або через засоби масової інформації) про зміну режиму надання послуг, нормативів їх споживання, тарифів на них, термін планового відключення гарячого водопостачання для проведення ремонтних робіт і обслуговування зовнішніх мереж, вмикання та вимикання центрального опалення, термін проведення огляду та ремонтних робіт.

Матеріали справи свідчать, що позивач у період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року включно поставляв відповідачу теплову енергію, у свою чергу відповідач не проводив оплату за використану теплову енергію у визначений договором строк, що призвело до виникнення заборгованості станом на 23.05.2008 року в сумі 193993 грн. 26 коп.

Позивач проводив звірку взаєморозрахунків з відповідачем станом на 01.11.2007 року та було підтверджено наявність заборгованості за жовтень 2007 року в розмірі 4814 грн. 97 коп., що повністю співпадає з даними фінансової картки (а.с.30) і фактично з листопада 2007 року виникла заборгованість, яка продовжувала існувати з наростаючим значенням, оскільки відповідачем було сплачено лише двома проплатами відповідно 800 грн. та 4814 грн. 97 коп. на загальну суму 5614 грн. 97 коп., в той час коли до сплати за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року було нараховано 199608 грн. 23 коп.

В своїх запереченнях на позовні вимоги відповідач визнає заборгованість частково на суму 157822 грн. 03 коп. за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року включно та не погоджується з нарахованою сумою втрат від інфляції та процентів річних, оскільки на його думку їх нарахування проведено із завищеної суми заборгованості. Крім того, відповідач вважає, що позивачем при розрахунку втрат від інфляції та процентів річних не враховано п.4.2 договору, яким передбачено остаточну оплату за спожиту теплову енергію до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач вважає за правильне враховувати тариф в розмірі 222,9 за весь час прострочення, оскільки зміну тарифу позивачем не було доведено до відома відповідача у передбачений договором про надання послуг з теплопостачання спосіб.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення враховуючи наступне.

Заперечення відповідача щодо застосування позивачем при розрахунку суми позовних вимог діючих тарифів, які затверджені відповідними рішеннями Кіровоградської міської ради, а не тарифів, узгоджених між сторонами в договорі та які діяли на момент укладання договору, відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або і інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншими подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію з жовтня 2007 року по квітень 2008 року включно становить 193993 грн. 26 коп., доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Суд враховує, що позивач поставляв відповідачу теплову енергію за тарифами, які встановлені відповідно до рішень виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №792 від 09.06.2004 року "Про підвищення діючих тарифів", №1281 від 18.10.2006 року "Про внесення змін до прейскуранту тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.06.2004 року, №792 "Про підтвердження діючих тарифів", №1380 від 01.11.2006 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 18.10.2006р. №1281", № 1537 від 11.12.2006 року "Про внесення змін до Прейскуранта тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого рішенням виконкому Кіровоградської міської ради від 09.06.2004 року № 792", № 1628 від 13.12.2006 року "Про внесення доповнення до рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 11.12.2006 року № 1537" та №1309 від 15.10.2007 року «Про розгляд пропозицій ДП «Кіровоградтепло»ТОВ «ЦНТІ УНГА»щодо зміни тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання на 2007/2008 опалювальний рік».

Рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1537 від 11.12.2006 року "Про внесення змін до Прейскуранта тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого рішенням виконкому Кіровоградської міської ради від 09.06.2004 року № 792" надруковано в офіційному виданні - газета "Вечірня" № 51 (879) від 15.12.2006 року, зокрема тарифів на теплову енергію для інших споживачів в розмірі 267,48 грн., за 1Гкал з урахуванням ПДВ. Вказане свідчить про оприлюднення даного рішення та доведенням до відому споживачів міста.

Із вищевикладеного слідує, що до відома відповідача доведено зміну тарифів на послуги теплопостачання в розмірі 267,48 грн., за 1Гкал з урахуванням ПДВ. Проаналізувавши прийняті органами місцевого самоврядування рішення про визначення тарифів на теплопостачання для позивача, господарський суд прийшов до переконання, що згідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1537 від 11.12.2006 року в період з 11.12.2006 року по 03.01.2008 року встановлено тариф в розмірі 267,48 грн./ Гкал, а згідно до рішення №1785 від 29.12.2007 року з 04.01.2008 року введено тариф 392,99 грн/Гкал. Саме такі тарифи було застосовано позивачем у фінансовій карці при нарахуванні оплати за теплопостачання (а.с.44). Крім того, вказаний розрахунок повністю відповідає п.3.1 договору №133 від 19.10.2005 року , оскільки на час застосування тариф є діючим.

Господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як помилкова викладена у відзиві на позов позиція відповідача щодо дії станом на жовтень 2007 року рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1281 від 18.10.2006 року, оскільки у жовтні 2007 року тариф на теплову енергію для бюджетної сфери та інших споживачів був затверджений пунктом 1 рішення №1537 від 11.12.2006 року у розмірі 267,48 грн./Гкал та діяв до прийняття рішення №1785 від 29.12.2007 року, яким було затверджено новий тариф-392,99 грн./Гкал.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування»та відповідно до п.12 розділу 5 Регламенту роботи виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №456 від 14.04.2004 року рішення набирають чинності з дня їх офіціального опублікування, якщо радою не встановлено більш пізніщий строк введення цих рішень в дію. За приписами ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обовязковими до виконання на відповідній території. Таким чином, прийняті в межах своїх повноважень рішення про затвердження тарифів на теплопостачання є обовязковими до виконання в територіальних межах м.Кіровограда, причому їх обовязковість розповсюджується як на позивача при нарахуванні плати за послуги теплопостачання, так і на відповідача при проведенні розрахунків за надані послуги.

За приписами ст.21 Закону України «Про інформацію»інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Статтею 22 Закону (опублікування офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування) встановлено, що Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, господарським судом проаналізовано нормативні акти, що мають відношення до регулювання спірних правовідносин та зроблено висновок про обгрунтованість позовнихьвимог враховуючи наступне.

Господарську діяльність позивач здійснює на підставі регульованих тарифів згідно рішень виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. Такого порушення, як завищення нарахування плати за послуги внаслідок порушення термінів введення в дію тарифів, переліком порушень державної дисципліни цін, встановленим Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових / штрафних/ санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 3.12.2001р. N 298/ 519 , зареєстрованою в МЮ України 18.12.2001 р. N 1047/ 6238 / далі - Інструкція/, не передбачено.

Крім того, порушення вимог п.5 ст. 32 ЗУ “ Про житлово-комунальні послуги” не допускалось. В зв’язку з прийняттям виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради /далі виконком / рішення N 1573 від 30.11.2007р. “ Про визнання таким, що втратив чинність п. 1 рішення виконкому від 16.03.2007р. N 391”, яким встановлені тарифи за опалення для населення –3 грн. 95 коп. за 1 м.кв., застосовано тарифи за опалення для населення в сумі 4 грн. 39 коп., затверджені рішенням виконкому N 1537 від 11.12.2006р.

Натомість, на думку господарського суду, рішення виконкому N 1573 від 30.11.2007р. не є регуляторним актом, оскільки не встановлює жодних тарифів за послуги теплопостачання, а тому не вимагає обов’язкового повідомлення споживачеві, як того вимагає п.5. ст.. 32 ЗУ “ Про житлово-комунальні послуги”. Разом з тим, рішення виконкому N 1537 від 11.12.2004р, яким встановлений тариф 4 грн. 39 коп. зв 1 м.кв., доведено до споживачів в установленому законом порядку та строки і застосовувався раніше.

В січні 2008р. при нарахуванні плати споживачам за послуги теплопостачання підприємство керувалось розділами 1-8 рішення виконкому від 29.12.2007р. N 1785 “Про погодження тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для ДП “ Кіровоградтепло ” ТОВ ”ЦНТІ УНГА ” та наказом по підприємству N 31 від 1.02.2008р. “Про нарахування за січень 2008р.”, нарахування підприємством проведено з 4.01.2008р., тобто з дня оприлюднення зазначеного рішення виконкому.

Крім того, ст..ст.22 та 57 Конституції України, які регулюють права і свободи громадянина, звуження змісту і обсягу яких не допускається, а також те, що, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними, а також порушення ЗУ “ Про ціни і ціноутворення” та вимоги ч. 5 ст. 32 ЗУ “ Про житлово-комунальні послуги.”

Законом України “Про житлово-комунальні послуги”від 24.06.2004 р. № 1875 (далі - Закон) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Господарську діяльність позивач здійснює на підставі регульованих тарифів згідно рішень виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. Такого порушення, як завищення нарахування плати за послуги внаслідок порушення термінів введення в дію тарифів, переліком порушень державної дисципліни цін, встановленим Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових / штрафних/ санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 3.12.2001р. N 298/ 519 , зареєстрованою в МЮ України 18.12.2001 р. N 1047/ 6238 / далі - Інструкція/, не передбачено.

Крім того, порушення вимог п.5 ст. 32 ЗУ “ Про житлово-комунальні послуги” не допускалось. В зв’язку з прийняттям виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради /далі виконком / рішення N 1573 від 30.11.2007р. “ Про визнання таким, що втратив чинність п. 1 рішення виконкому від 16.03.2007р. N 391”, яким встановлені тарифи за опалення для населення –3 грн. 95 коп. за 1 м.кв., застосовано тарифи за опалення для населення в сумі 4 грн. 39 коп., затверджені рішенням виконкому N 1537 від 11.12.2006р.

Натомість, на думку господарського суду, рішення виконкому N 1573 від 30.11.2007р. не є регуляторним актом, оскільки не встановлює жодних тарифів за послуги теплопостачання, а тому не вимагає обов’язкового повідомлення споживачеві, як того вимагає п.5. ст.. 32 ЗУ “ Про житлово-комунальні послуги”. Разом з тим, рішення виконкому N 1537 від 11.12.2004р, яким встановлений тариф 4 грн. 39 коп. зв 1 м.кв., доведено до споживачів в установленому законом порядку та строки і застосовувався раніше.

В січні 2008р. при нарахуванні плати споживачам за послуги теплопостачання підприємство керувалось розділами 1-8 рішення виконкому від 29.12.2007р. N 1785 “Про погодження тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для ДП “ Кіровоградтепло ” ТОВ ”ЦНТІ УНГА ” та наказом по підприємству N 31 від 1.02.2008р. “Про нарахування за січень 2008р.”, нарахування підприємством проведено з 4.01.2008р., тобто з дня оприлюднення зазначеного рішення виконкому.

Крім того, ст..ст.22 та 57 Конституції України, які регулюють права і свободи громадянина, звуження змісту і обсягу яких не допускається, а також те, що, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними, а також порушення ЗУ “ Про ціни і ціноутворення” та вимоги ч. 5 ст. 32 ЗУ “ Про житлово-комунальні послуги.”

Законом України “Про житлово-комунальні послуги”від 24.06.2004 р. № 1875 (далі - Закон) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Статтею 21 визначено права та обов'язки виконавця, а саме, виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи в порядку, встановленому законодавством та зобов'язаний, у тому числі:

- забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору;

- надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів,норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Стаття 30 Закону передбачає, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:

- доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

- нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

- відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

- відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

- відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

- гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Стаття 32 вказує, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів. Пунктом 5 даної статті визначено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обгрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Крім того, згідно статті 15 Закону України “Про захист прав споживачів”, споживач має право на інформацію про продукцію (послуги), а саме, відповідно пункту 1 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (послугу), зокрема дані про ціну (тариф), що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Законом України “Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності”від 11.09.2003 р. № 1160 зазначено, що регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що всі рішення виконкому щодо встановлення тарифів на послуги теплопостачання, що надаються позивачем, є регуляторним актом та підлягає опублікуванню в друкованих засобах масової інформації з метою доведення до відома споживача.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 30.11.2007 р. № 1573 "Про визнання таким, що втратив чинність п. 1 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 16 березня 2007 року № 391" було офіційно опубліковане в засобах масової інформації, зокрема в газеті «Вечірня» 15.12.2007 року №51, то по даній причині розміри плати за послуги теплопостачання у грудні місяці 2007 року було доведено до відома споживачів, у відповідності до п. 5 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Відповідно до наказу ДП “Кіровоградтепло”ТОВ “ЦНТІ УНГА”від 09.01.2008 р. № 6 розрахунки із споживачами підприємство проводило за тарифами (для населення) - 4,39 грн./м. кв. (з ПДВ), встановленими ще рішенням виконкому N 1537 від 11.12.2006р.

У січні 2008 року при нарахуванні плати споживачам (населенню) за послуги теплопостачання підприємство позивача керувалось розділом 1 Прейскуранта тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29.12.2007 р. № 1785 “Про погодження тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для ДП “Кіровоградтепло”ТОВ “ЦНТІ УНГА”та наказом по підприємству від 01.02.2008 р. № 31 “Про нарахування за січень місяць 2008 року”/ 5 грн. 28 коп. за 1 м.кв. загальної опалювальної площі для населення /.

Господарський суд погоджується з твердженням позивача стосовно того, що споживачі про зміну тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання на 2007/2008 опалювальний рік були повідомлені шляхом оприлюднення в інформаційному віснику Кіровоградської міської ради “Вечірня газета” N 43 рішення виконкому Кіровоградської міської ради N 1309 від 15.10.2007р. “Про розгляд пропозицій ДП ”Кіровоградтепло” ТОВ ”ЦНТІ УНГА” щодо зміни тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання/ на 2007/2008 опалювальний рік” не спростовуються проведеним аналізом діючого законодавства та змістом самого закону /п.5. ст.. 32 ЗУ ” Про житлово-комунальні послуги”/, яким передбачено повідомлення споживача про вже здійснену зміну, в установленому законом порядку, вартості комунальних послуг, а не пропозицію щодо змін вартості таких послуг.

Натомість, господарським судом враховується також позиція органів місцевого самоврядування стосовно застосування нових тарифів, які були визначені рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 11.12.2006 року та від 29.12.2007 року та мали пряму вказівку про те, що відповідно рішення набуває чинності з 11.12.2006 року та пряме посилання на те, що новий тариф для населення складатиме 5,28 грн. за квадратний метр опалювальної площі і буде введений в дію з моменту оприлюднення у віснику Кіровоградської міської ради газета «Вечірня». Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про житлово- комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово- комунальних послуг виконавець/ виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни та наданням відповідних обгрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. Однак, вказаним зсмконом не передбачено порядку повідомлення споживача, тому постачальна організація має право обирати порядок повідомлення споживача з огляду на норму п.1 ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляфти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством. Як вбачається з матеріалів справи в офіційному віснику газета «Вечірня»№43 (1023) від 26.10.2007 року на сторінці 10 за 69 днів до введення в дію нового тарифу було опубліковано вичерпну інформацію про зміну діючого тарифу на послуги з теплопостачання, розмір прпонованого тарифу, необхідність його прийняття, склад і структуру, з посиланням на погодження органів Антимонопольного коміткету, державної інспекції з контролю за цінами, департаменту житлово- комунального господарства. Причому вказану інформацію було опубліковано саме від імені директора Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло»товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково- технічних інновацій Української нафтогазової академії, який діяв в інтересах підприємства- позивача по справі.

Господарський суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо неможливості застосування затверджений у встановленому порядку тарифів через їх неповідомлення споживачу, оскільки законодавством не передбачено таку міру відповідальності субєкта господарювання як застосування недіючих тарифів в разі неповідомлення споживача про їх зміну. Натомість, згідно до п.3.1 договору сторони погодили проведення оплати за фактично спожиту теплову енергію згідно з діючими тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.

Поряд з цим, господарський суд не приймає до уваги та розцінює як необгрунтовані посилання позивача в поясненнях від 22.10.2008 року на необхідність розмежування понять житлово- комунальних та комунальних послуг та зроблений при цьому висновок про обгрунтованість застосування позивачем тарифів при визначенні заборгованості, оскільки вказані пояснення не має стверджувального характеру, а викладено у вигляді дискусійного питання щодо наявності в діях позивача порушень законодавства і наявності норми закону, якою передбачено відповідальність за порушення саме цієї норми. За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проаналізувавши обгрунтованість підстав для стягнення заявленої позивачем пені, господарський суд вважає за необхідне задовольнити вимоги частково враховуючи наступне.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування та стягнення пені передбачене п.7.1.1 договору згідно до якого за прострочення терміну оплати за фактично спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення та відключається у порядку передбаченому п.5.1.3 договору. За розрахунками позивача сума пені за період з грудня 2007 року по травень 2008 року складає 10497 грн. 42 коп., тобто за 175 дні виходячи з розміру облікової ставки НБУ 8% та 10% у відповідні періоди.

Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Отже, визначальним при визначенні періоду за який можливе нарахування та стягнення пені є п.7.1.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов’язаннях суб’єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. №9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 7.1.1 договору на теплопостачання №133 від 19.10.2005 року, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати фактично отриманих послуг з теплопостачання , є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 16% та 20% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року №14-011/1373-6039 була визначена облікова ставка в розмірі 8%, а з 01.01.2008 року -10%, а в травні 2008 року-12%.

Таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

Натомість, господарським судом вбачаються підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем подано до суду клопотання про зменшення пені враховуючи наявність значної заборгованості за надані відповідачем послуги з водопостачання. До стягнення визначається пеня в розмірі 50% від наданої в розрахунку відповідача (а.с.59), тобто 4718 грн. 25 коп.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає: проценти річних за період з 10.11.2006 року по 31.05.2008 року в розмірі 1674 грн. 21 коп. та втрати від інфляції за період з грудня 2006 року по травень 2008 року включно в розмірі 19940 грн. 91 коп. При цьому господарський суд не погоджується з розрахунками позивача втрат від інфляції за листопад 2007 року враховуючи індекс інфляції 102,2%, оскільки строк оплати отриманих в жовтні 2006 року послуг з теплопостачання згідно до умов п.4.1 договору настає 10.11.2006 року, а індекс інфляції розраховується за весь місяць, а не за його частину, тобто правомірним буде нарахування втрат від інфляції лише починаючи з грудня 2006 року. Аналогічним чином підлягають до зменшення нараховані суми процентів річних.

Однак, при цьому враховуються викладені в клопотанні позивача зміни до позовних вимог щодо нарахування втрат від інфляції в розмірі 19940 грн. 91 коп. за період з грудня 2007 року по травень 2008 року включно та процентів річних з 11.12.2006 року по травень 2008 року включно на суму 1674 грн. 21 коп.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків згідно до ухвали суду від 01.04.2008 року , оскільки до суду не подано акт звірки. Однак, позивач подав складений ним в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.05.2008 року, який не підписаний відповідачем і відсутні відомості про його направлення відповідачу.

Натомість, господарський суд приймає до уваги, що позивачем передавались відповідачу рахунки- фактури про надані послуги з теплопостачання від 31.10.2007 року №183 за жовтень 2007 року та березень 2008 року №183 від 28.03.2008 року ( а.с.35), за квітень 2008 року №183 від 11.04.2008 року (а.с.36) , які отримувались представниками відповідача без будь- яких заперечень чи зауважень щодо неправомірності застосованих тарифів та визначеної до оплати суми в розмірі 193993 грн. 26 коп. ( рахунок- фактура від 11.04.2008 року). Отже, отримані відповідачем рахунки- фактури фактично є узгодженим зобовязанням відповідача щодо визнання діючих тарифів та зобовязанням щодо проведення оплати за використану теплову енергію.

Така ж правова позиція викладена і в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року по справі № 15/51 за позовом дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м.Кіровоград до приватного підприємства фірми "Ігнуша" , м.Кіровоград .

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладається на відповідача пропорційно розміру задоводених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", 25000, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19-а, р/р 26006420005266 в УСБ м. Кіровограда МФО 323293 код 03346822 на користь Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", 25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16 р/р 26000005365 в ЖФ КБ "Західінкомбанк" ТзОВ у м. Житомирі МФО 311670, код 33142568 заборгованість в сумі 193993 грн. 26 коп., збитки від інфляції в сумі 19940 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 1674 грн. 21 коп., пеню в сумі 4718 грн. 25 коп. на загальну суму 220326 грн. 63 коп., державне мито в сумі 220 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 113 грн. 20 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя