Рішення № 2231764, 10.10.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

10.10.08 Справа№ 9/88

Гоcподарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в особі Львівського регіонального відділення, м. Львів,

До відповідача –1: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області”, м. Стрий Львівської області,

До відповідача –2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСТИННЕ”, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка, 2.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю “КАРПАТИ-ЕКО” с. Дуліби, вул. Шевченка, 2, Стрийського району Львівської області,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю “ХОЛОДОК”, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 78,

Про: визнання договору застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року недійсним.

За участю представників:

Від позивача: Гуцій Віра Зенонівна, за довіреністю № 1064 від 24.04.2008р.,

Від відповідача: Поврозник А.П., Хмеляк Г.М. –п/ки (довіреності в матеріалах справи),

Від третьої особи-1: не прибув,

Від третьої особи-2: представник не прибув,

За участю представника Прокуратури Львівської області: не прибув.

Представникам роз»яснено права та обов”язки передбачені статтями 22, 27, 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань не поступило.

Представникам повідомлено про повну фіксацію судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в особі Львівського регіонального відділення, м. Львів, до відповідача –1: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області”, м. Стрий Львівської області, до відповідача –2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гостинне”, Стрийський район, с. Дуліби, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1)Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпати-Еко” с. Дуліби, вул. Шевченка, 2, Стрийського району Львівської області, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Холодок”, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 78, про визнання договору застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гостинне”, Стрийський район, с. Дуліби, недійсним. Розподіл судових витрат між відповідачами.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, свої вимоги обґрунтовують тим, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Гостинне" 30.09.2003 року був укладений договір фінансового лізингу № 15-21/30/09/03, відповідно до предмету якого, лізингодавець - УДІК, передає майно вартістю 5 304 000 грн., а лізингоодержувач - ТзОВ "Гостинне" зобов'язується прийняти це майно в користування для реалізації інноваційного проекту на умовах платності об'єктів лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності, що згідно акту приймання –передавання обладнання в лізинг, який є додатком до договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.03р. позивач передав, а відповідач-2 прийняв обладнання: холодильну камеру з температурним режимом –05 градусів С, об”єм 2100 куб.м., робочий об”єм 1750 куб.м. –1 од. –вартістю 1 420326,05 грн., морозильну камеру, температурний режим –20 градусів С, об”єм 2940 куб.м., робочий об”єм 2450 куб.м.-1 од.-вартістю 2 038957,54 грн., цех переробки с/г продукції: - морозильно-гартувальну камеру готової продукції 385 ку.м. –1 од. –вартістю 363938,38 грн. та тунелі глибокої заморозки продукції –2 од. –1 050748,43 грн., вантажно-піднімальне та контрольно-вагове обладнання –1 од. –171903,64 грн.

Позивач стверджує, що йому стало відомо, що Відповідач-1 та Відповідач - 2 уклали договір застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року, відповідно до додатку договору про заставу майна № 122/05-кз від 27.02.2006р. Відповідач - 2 передав Відповідачу - 1 майно: комплект морозильних тунелів: - морозильний тунель № 1, інвентарний № 16/1 до складу якого входить: 1. компресор 6F –40, 2У, інвентарний № 16/1/3, компресор 6F –40, 2У, інвентарний № 16/1/4, пульт управління, інв. № 16/1/2/1, пульт управління, інв. № 16/1/2/1, випарник INBE 633 C12 E, інв. № 16/1/6, випарник INBE 633 C12 E, інв. № 16/1/7, охолоджувач ACS 634 CD, інв. № 16/1/5, транспортер, інв. № 16/1/5, транспортер, інв. № 16/1/1, морозильний тунель № 2.

Позивач вважає, що обладнання передане ним Відповідачу-2 за договором фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.03р. та майно, яке було передане Відповідачем-2 Відповідачу-1 за договором застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року ідентичним, тим самим майном, є майном ДІФКУ.

Вищенаведені обставини Позивач підтверджує наступними документами: Договором купівлі-продажу № 5і від 26 травня 2003 року, укладений між приватним підприємством торгово-комерційною фірмою "Аякс-Віт" та УДІК, згідно даного договору ПП торгово-комерційна фірма "Аякс-Віт" поставила та передала у власність Позивачу обладнання по заморозці овочів та фруктів, що складається з: холодильну камеру з температурним режимом –05 градусів С, об”єм 2100 куб.м., робочий об”єм 1750 куб.м. –1 од. –вартістю 1 420326,05 грн., морозильну камеру, температурний режим –20 градусів С, об”єм 2940 куб.м., робочий об”єм 2450 куб.м.-1 од., вартістю 2 038957,54 грн., цех переробки с/г продукції: - морозильно-гартувальну камеру готової продукції 385 куб.м. –1 од. –вартістю 363938,38 грн. та тунелі глибокої заморозки продукції –2 од. –1 050748,43 грн., вантажно-піднімальне та контрольно-вагове обладнання –1 од. –171903,64 грн., який є правовстановлюючим документом права власності УДІК на вищевказане обладнання і є чинним. Договором фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30 вересня 2003 року, укладений між Позивачем та Відповідачем 2, який встановлює передачу вищевказаного обладнання в володіння та користування, що належить Позивачу на праві власності. 3. Договором страхування майна № 72.201-0900.001 від 06 лютого 2006 року, укладений між Відповідачем 2 та ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО", і який був укладений на виконання п.8 договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30 вересня 2003 року. Відповідно до п. 4 Даного договору страхування майна, договір страхування укладений на користь Позивача. Перелік майна, яке було застраховане, вказаний в додатку №1 до даного договору страхування майна визначений п. 3 додатку №1 даного договору страхування майна, де зазначено - цех переробки с/г продукції (морозильно-гартувальна камера), який складається з: транспортера - 1 шт. - інв. № 16/1/1; щитка приборів —2 шт. - інв. №16/1/2/1-16/1/2/2, компресора 6F –40, 2У, інв. № 16/1/3, компресора 6F –40, 2У, інв. № 16/1/4, охолоджувача ACS 634 CD –1 шт. –інв. № 16/1/6, випарника INBE 633 C12 E –1 шт., інв. № 16/1/6, випарника INBE 633 C12 E - 1 шт. інв. № 16/1/7, тобто, що застраховане обладнання, яке належить Позивачу на праві власності та майно, яке передане в заставу Відповідачу 1, є ідентичним. Схемою розміщення холодильних та морозильних камер та устаткування до них, затверджена директором ПП торгово-комерційна фірма "Аякс-Віт", є ідентичною схемі розміщення холодильних та морозильних камер та устаткування до них, затверджена директором Відповідача 2, і яка була зроблена ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО". Довідкою контрольно-ревізійного відділу у Стрийському районі №8-04/043 від 22 квітня 2005 року, згідно якої, зустрічною перевіркою був встановлений факт передачі майна Позивачем Відповідачу - 2 згідно договору фінансового лізингу №15-21/30/09/03 від 30 вересня 2003 року, та зроблена інвентаризація майна і відповідно до інвентаризаційного опису, обладнання передане Позивачем Відповідачу -2 є ідентичним майну, яке передано Відповідачем -2 Відповідачу 1 у заставу; листами Управління Служби безпеки України у Львівській області № 3062 від 17 серпня 2006 року, № 14/3-1770 від 26 червня 2007 року та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 2/5947 від 04 грудня 2006 року, якими Позивач був поінформований про те, що правоохоронними органами встановлено факт незаконної передачі в заставу майна, яке перебувало в лізингу згідно договору фінансового лізингу №15-21/30/09/03 від 30 вересня 2003 року з метою отримання кредиту, зокрема в філії Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області. По даному факту були порушені кримінальні справи №131-0045 та № 1763; Актом ревізії Головного контрольно-ревізійного управління України "Про результати розгляду ревізії Української державної інноваційної компанії, її структурних підрозділів за період з 01.10.2005р. по 01.10.2006р., згідно якого Головним КРУ України був встановлений факт незаконної передачі в заставу майна ДІФКУ для забезпечення кредиту, отриманого у Львівській філії Помінвестбанку в м. Стрий Львівської області. На підставі наведеного Позивач вважає, що договір застави №І22/05-кз від 27 лютого 2006 року підлягає визнанню господарським судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що суперечить нормам ст.576 ЦК України та ст.4 Закону України "Про заставу", які зазначають, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Позивачем надано додаткові пояснення до позову, в судових засіданнях надали пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві та поясненнях до позову, пояснили, що ними подано всі документи, які підтверджують позовні вимоги позивача, наполягають, що обладнання, яке передане відповідачем-2 відповідачу-1 за договором застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006р. належить позивачу (лізингодавцю) на праві власності, відтак просить суд позов задовільнити в повному обсязі.

Представник Прокуратури Львівської області, який вступив у справу на стороні позивача, відповідно до статті 29 ГПК України, позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити.

Відповідач-1 проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що 27.02.2006 року було укладено договір застави обладнання №122/05-к між АК Промінвестбанк ЗАТ та ТзОВ „Гостинне", згідно якого предметом застави є основні засоби - обладнання двох морозильних тунелів, що належать Позичальнику на підставі виписки з книги обліку основних засобів №1 станом на 01.01.2006 року та договору купівлі —продажу. У зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань 24.10.2006 року Господарським судом Львівської області було винесено рішення по справі №1/972-14/261, котрим було передбачено звернення стягнення на заставлене майно. За скаргою третьої сторони - Української державної інноваційної компанії Вищим Господарським судом України 15.11.2007 року вказане рішення було скасоване, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, оскільки, як стверджує УДІК заставлене майно було передано ним ТзОВ „Гостинне" у фінансовий лізинг.

Представники Відповідача стверджують, що виходячи із договору застави № 122/05-кз від 27.02.2006 року, укладеного філією із ТОВ «Гостинне»в заставу філії було передано наступне майно: комплект морозильних тунелів: морозильний тунель №1 (інвентарний №16/1) у складі компресора 6Р-40.2У (інвентарний №16/1/3), пульт управління (інвентарний №16/1/2/1), випарник ЕЧВЕ633С12Е (інвентарний №16/1/6), компресор 6Р-40.2У (інвентарний №16/1/4), пульт управління (інвентарний №16/1/2/1), випарник ГКВТ633С12Е (інвентарний №16/1/7), транспортер (інвентарний №16/1/1), охолоджувач А8С634 СВ (інвентарний №16/1/5), морозильний тунель №2. Згідно договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 року, що наданий суду як доказ, у лізинг передавалося зовсім інше майно, а саме: холодильна камера з температурним режимом -0,5 С +0,5 С, об'єм 2100 м. куб., робочий об'єм 1750 м. куб., морозильна камера температурний режим -20 С, об'єм 2940 м. куб., робочий об'єм 2450 м. куб., цех переробки с/г продукції в складі морозильно - гартувальної камери готової продукції 385 м. куб., та тунелі глибокої заморозки продукції, фасовочно-упаковочна дільниця 180 м. куб., робочий об'єм 155 м. куб., вантажно - підіймальне та контрольно - вагове обладнання.

Як стверджує відповідач-1, індивідуальні ознаки майна, що передано у лізинг Українською державною інноваційною компанією та індивідуальні ознаки майна, що передано в заставу згідно договору застави № 122/05-кз від 27.02.2006 року не співпадають, документи, які подані Позивачем до позову та на яких ґрунтуються вимоги позивача не підтверджують ідентичності спірного майна, як і не доведено отримання вказаного майна від постачальника та їх облік згідно даних бухгалтерського обліку, просить не брати його до уваги, як доказ.

Відповідач-1 також посилається на те, що не надано жодних документів, що засвідчували б факт реєстрації договору лізингу в порядку передбаченому ст.21 закону України „Про лізинг" у редакції змін від 30.01.1999 року (редакція, що діяла на момент укладення лізингового договору), а договори, не зареєстровані у встановленому порядку, згідно вищевказаної статті є недійсними, тому даний договір не може бути прийнятий судом як доказ передачі майна в лізинг від УДІК до ТзОВ «Гостинне».

Представники відповідача-1 зазначили, що згідно ст. 4 закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних і виникають у наслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном. Ст. 12 цього ж Закону передбачає, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом; що станом на 27.02.2006 року не було зареєстровано обтяжень рухомого майна, що передано УДІК у лізинг ТзОВ „Гостинне", що підтверджують витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 6629931 від 27.02.2006 року.

Крім того, Відповідач-1 просить суд врахувати роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.1999 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»з наступними змінами, зокрема п.3.4 передбачає, що при вирішенні відповідних спорів слід враховувати, що у разі застави кредиторові речі, що не належить заставодавцю, причому кредитор не знав і не повинен був знати, що річ не належить заставодавцю ( добросовісний заставодержатель), право власника підлягає захисту лише за умови, що дана річ була власником загублена, або в нього викрадена чи вибула з його володіння іншим шляхом поза його волею. Відповідачем-1 подано додаткові заперечення на позов, представники в судових засіданнях надали усні пояснення, просять в позові відмовити повністю.

Відповідач-2 в судові засідання повноважного представника не направив, рекомендована кореспонденція з ухвалами господарського суду повернулася без вручення адресату за відсутністю останнього за адресою, вказаною на поштових відправленнях (докази в матеріалах справи).

З оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру серії АБ № 737751 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Гостинне” ( далі за текстом –ТзОВ “Гостинне” –відповідач-2) є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний № 22415919, місцезнаходження Відповідача-2: п. і. 82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вулиця Шевченка, будинок 2 (оригінал витягу – в матеріалах справи).

ТзОВ “Гостинне” знаходиться на обліку в ЄДРПОУ, дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію: 11.04.2005р. серії А00 № 333796, керівник юридичної особи: Талайло Василь Олексійович. Засновником цього підприємства є Павлюк Северин Степанович, 04080, м. Київ, Дарницький район, вул. Срібнокільська, 20, кв. 56.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпати Еко” надав письмові пояснення по суті, представник третьої особи –1 пояснив, що на його думку, вказане у позовній заяві майно в жодній з позицій не співпадає з переліком майна, що було передане ТзОВ “Гостинне” в заставу ВАТ “Укрексімбанком”, а в подальшому набуте у власність ТзОВ “Карпати –Еко”, а тому вважає, що рішення суду по справі № 9/88 не може вплинути на права та інтереси підприємства.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ “Холодок” повноважного представника в судове засідання не направив, кореспонденція, яка направлялася на адресу цього підприємства повернулася без вручення адресату через відсутність за вказаною адресою такого підприємства (докази в матеріалах справи).

З Слідчого Управління Головного управління МВС України у Львівській області на неодноразові запити суду про надання доказів у справу, поступив лист № 2/3720 від 10.07.08р. про відмову у наданні суду для огляду матеріалів кримінальної справи № 131-0045 про обвинувачення керівника ТзОВ “Гостинне” Талайла В.О. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 222 КК України з тих підстав, що суперечить вимогам ст.. 121 КПК України –розголошення даних досудового слідства. Крім того, зазначеною установою не надано інших документів, які складали інтерес суду та вимагалися ухвалами господарського суду від 11.07.08р., від 29.07.08р.

В судових засіданнях судом оглядалися матеріали справи № 4/175-17/119 (суддя Ділай У.І.) –на 82-х арк. , № 1/183-26/50 (суддя Деркач Ю.Б) - в 2-х томах, справа № 7/359 ( суддя Б.О.Білоус). Рішення суду у справі № 7/359, як стверджує відповідач-1 та представник третьої особи-1, оскаржено в касаційному порядку, однак процесуального документу про порушення касаційного провадження –суду не надали.

В ході розгляду даної справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа є правонаступником Української державної інноваційної компанії (далі - УДІК), яка відповідно до постанови КМ України №1007 від 08.08.2007р. перейменована у Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, звернувся з позовом про визнання недійсним договору застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року, який був укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області” (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гостинне”, Стрийський район, с. Дуліби (відповідачем-2) - недійсним.

Судом досліджувався Договір застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року, який Позивач просить визнати недійсним, та встановлено наступне.

Зазначений договір застави майна укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) –(далі Заставодержатель), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гостинне” (далі –Заставодавець), з другої сторони.

Предмет застави за спірним договором визначений у п. 1.2. цього договору та вказано, що предметом застави є основні засоби (обладнання) (майно), перелік яких викладений у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід”ємною частиною.

Спірний договір набрав чинності з моменту його підписання ( п. 7.2. договору застави) та діє до повного виконання зобов”язань Заставодавцем за Кредитним договором, або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством ( п. 7.3. договору застави).

Строк позовної давності за цим договором сторони, які його уклали, встановили тривалістю 10 років ( п. 7.8. договору застави).

В судовому засіданні встановлено, що позивач –не є стороною за Договором застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року.

Договір, згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов”язків. Цивільні права і обов”язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір –це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. До зобов”язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов”язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов”язань.

Оскільки договір застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року, який оспорюється, є видом цивільного договору, то він тягне за собою виконання зобов”язань для кола осіб, що його підписали і порушення (недотримання) цих зобов”язань дає підстави для договірної відповідальності.

Статтею 215 ЦК України передбачено підстави визнання недійсності правочину.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття “заінтересована особа”. Тому коло заінтересованих осіб має з”ясовуватися у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Причиною даного спору є питання про наявність або відсутність підстав для визнання договору застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року недійсним.

Так, у деяких випадках ЦК України встановлює, за чиїм саме позовом правочин може бути визнаний недійсним ( частина друга статті 223, частини перша та друга статті 225).

Господарський кодекс України встановлює вичерпний перелік підстав недійсності господарського зобов”язання ( стаття 207 ГК України) та наслідки визнання господарського зобов”язання недійсним ( стаття 208 ГК України).

Стаття 188 ГК України передбачає порядок зміни та розірвання господарських договорів, а відповідно до частини другої статті 651 ЦК України - договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках зазначених у цій статті.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України вбачається, що закон установив певне коло осіб, які мають право на звернення до суду з вимогою про визнання договору недійсним і не наділив таким правом третіх осіб, які не виступають стороною в договорі, що є предметом спору.

Як зазначено вище у цьому рішенні, сторонами за спірним договором були, з одного боку Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) /Відповідач-1/, з іншого - Товариство з обмеженою відповідальністю “Гостинне” /Відповідач-2/, тобто, Позивач у даній справі – Державна інноваційна фінансово-кредитна установа –не є стороною спірного договору (тим, хто передавав майно).

Крім того, за матеріалами справи, не встановлено відносин правонаступництва Позивача стосовно відповідача-1 за договором застави, так само як і інших підстав заміни кредитора у зобов”язанні за відповідним договором ( статті 512, 513 ЦК України). З урахуванням наведеного закон не надав Позивачу права на звернення з позовом про визнання договору застави майна № 122/05-кз від 27 лютого 2006 року недійсним.

Що ж до визначення власника майна за спірним договором, то воно не входило до предмету доказування в даній справі і може бути предметом окремого спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов”язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади ...

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, Позивач має вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами.

Позивач за даним спором стверджує, що майно за спірним договором застави є його власністю і діями Відповідача-2 у справі, порушено його право власності, оскільки спірне майно вибуло з його володіння поза його волею внаслідок укладення між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 спірного договору.

Однак, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом подання позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Виходячи зі змісту статей 387, 392 ЦК України, власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки вищезазначені вимоги не входять до предмету доказування в даній справі, відтак вони можуть бути предметом окремого спору. Захист прав такої особи можливий шляхом пред”явлення віндикаційного позову.

Суд заслухав пояснення представників позивача, відповідача-1, третьої особи-1, оглянув та дослідив докази у справі, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 36, 38, 43, 44-49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Данко Л.С.