Постанова № 2231633, 13.10.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/107

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"13" жовтня 2008 р. 16:22 м. Севастополь

За адміністративним позовом

Приватного підприємства “Акрополь і К”(вул. Придорожна, 18, місто Севастополь, 99010)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополя, 99042)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Сінельник К.А.,

За участю представників:

Від позивача: Французов Л. І., довіреність №2 від 30.01.2008,

Від відповідача: Зінченко Ю. В., довіреність №3869/10 від 05.05.2008,

Суть спору: Приватне підприємство “Акрополь і К” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000492301/0, №0000482301/1 від 03.10.2007, №0000492301/2, №0000482301/2 від 14.12.2007.

Ухвалою від 04.03.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/103 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 09.04.2008.

За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 09.04.2008 справу призначено до судового розгляду на 14.05.2008 (а. с. 82, том 1).

Розгляд справи відкладався, у судовому розгляді оголошувалась перерва в порядку статі 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Письмовою заявою, яка була надана суду 11.06.2008 (а.с. 137-139, том 2), позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними наступні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя:

- №0000492301/1, №0000482301/1 від 03.10.2007,

- №0000492301/2, №0000482301/2 від 14.12.2007,

- №0000302301/3, №0000292301/3 від 22.02.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена перевірка незважаючи на неможливість з боку позивача представити деякі бухгалтерські документі, які мають значення для результатів перевірки; допущений ряд порушень з боку відповідача вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N327, яке виразилось в складанні акту перевірки не на державній мові, титульний аркуш надруковано не на номерному бланку, акт не має наскрізної нумерації сторінок, номер акту перевірки, екземпляр якого є у позивача, не відповідає номеру акту перевірки екземпляра відповідача, тобто акт перевірки складений з порушенням норм діючого законодавства України.

Також позивач як на підставу для скасування податкових повідомлень-рішень посилається на допущені податковим органом помилки у номерах цих рішень.

В своїх письмових запереченнях та поясненнях (від 09.04.2008, а.с. 24-28, від 11.06.2008, а.с. 143-145, том 1, від 08.07.2008, а.с. 3-4, том 2) відповідач з позовними вимогами не згодний, вважає їх безпідставними, мотивуючи заперечення наступним.

На думку відповідача, проведення перевірки відповідачем за наявними бухгалтерськими документами є правомірним, директор підприємства позивача та головний бухгалтер своїми підписами під Актом перевірки підтвердили, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів немає.

Позивач просить визнати недійсними всі прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення (з урахуванням результатів адміністративного оскарження) в повному обсязі, однак за змістом позову позивач оскаржує не всі зафіксовані в Акті перевірки порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тільки щодо неправомірності включення витрат на оплату праці водія, придбання дизельного пального та ваучерів мобільного зв`язку до складу валових витрат.

Щодо реєстраційного номеру Акту перевірки, відповідач вважає доказом привласнення номеру акту перевірки та правильності зазначення дати акту (від 25.08.2007 № 136/23-129/31772167/57) запис в єдиному журналі реєстрації актів, витяг з якого наданий суду.

Крім того відповідач зазначив, що у разі, якщо сума податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, то податкові повідомлення-рішення з номером через дріб два та три не мають самостійного правового значення, вони надсилаються на адресу платника лише з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов’язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні з номером через дріб один.

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

в с т а н о в и в :

В період з 03.07.2007 по 23.07.2007 працівниками державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки №136/23-129/31772167/57 від 25.07.2007.

Під час перевірки були виявлені та зафіксовані в Акті перевірки наступні порушення:

1. підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94–ВР (зі змінами та доповненнями), яке полягає у заниженні суми скорегованого валового доходу на 40056,00 грн., у тому числі по періодах: ІІІ квартал 2006 року –1256,00 грн., ІV квартал 2006 року –38800,00 грн.;

2. пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у завищенні скорегованих валових витрат на 56622,00 грн., у тому числі по періодах: ІV квартал 2005 року – 14700,00 грн., І квартал 2006 року –14051,00 грн., ІІ квартал 2006 року –15175,00 грн., ІІІ квартал 2006 року –6118, 00 грн., ІV квартал 2006 року - 6 578,00 грн.;

3. пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у заниженні податку на прибуток у сумі 24171,00 грн., в тому числі по періодах: ІV квартал 2005 року –3675, 00 грн., І квартал 2006 року – 3513,00 грн., ІІ квартал 2006 року –3794,00 грн., ІІІ квартал 2006 року –1 844,00 грн., ІV квартал 2006 року –11 345,00 грн.;

4. підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97–ВР (зі змінами та доповненнями), яке полягає у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 10 461,00 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2005 року –5 483,00 грн., листопад 2005 року –250,00 грн., грудень 2005 року –893,00 грн., лютий 2006 року –1 240,00 грн., квітень 2006 року –2 595,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення:

- від 06.08.2007 № 0000302301/0411 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10461,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5275,50грн.,

- від 06.08.2007 № 0000292301/0410 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 24171,00 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 10951,00грн.

Зазначені рішення отримані позивачем 08.08.2007, що підтверджується поштовим повідомленням № 457896.

Не погодившись з винесеними податковим органом рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя від 03.10.2007 №7660/10/10-25-042 первинну скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 06.08.2007 № 0000302301/0411 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1315,60 грн., застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 702,80 грн. та податкове повідомлення–рішення від 06.08.2007 № 0000292301/0410 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 4935,00 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2 206,60 грн. скасовані, в іншій частині зазначені податкові повідомлення–рішення залишені без змін.

Повторні скарги платника до Державної податкової адміністрації у місті Севастополі та до Державної податкової адміністрації України були залишені без задоволення.

Згідно з пунктом 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2003 № 253 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06.07.2003 за № 567/5758 (далі –Порядок №253), у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов’язання відповідний підрозділ органу державної податкової служби складає та направляє платнику податків нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку №253 Державною податковою інспекцією в Балаклавському районі міста Севастополя відносно позивача були винесені та надіслані йому наступні податкові повідомлення–рішення:

- від 03.10.2007 №0000482301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 19236,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8 744,40 грн.,

- № 0000492301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9145,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 572,70 грн.

Прийняті за результатами розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення від 03.10.2007 №0000482301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 19236,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8744,40 грн., № 0000492301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9145,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 572,70 грн. залишені без змін рішеннями Державної податкової адміністрації в місті Севастополі від 07.12.2007 №4156/7/25-030 та Державної податкової адміністрації України від 22.02.2008 № 3483/7/25-0115.

За результатами розгляду повторних скарг Приватного підприємства „Акрополь і К” на його адресу надіслані також податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007 №0000482301/2, №0000492301/2 та від 22.02.2008 №0000292301/3, 0000302301/3.

Не погодившись з висновками податкової інспекції, позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства “Акрополь і К” такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В пункті 3.1.2 Акта перевірки зазначено, що в декларації про прибуток за І півріччя (в тому числі ІІ квартал) 2006 року позивачем до складу валових витрат віднесені витрати на оплату праці водія, які не підтверджені відповідними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (табелі, відомості нарахування заробітної платні та інші). Тобто, до перевірки не надано тільки табелі та відомості нарахування заробітної платні на водія Кушнір С. М., що підтверджують правомірність включення цих витрат до складу валових в ІІ кварталі 2006 року, за інші звітні періоди табелі та відомості нарахування заробітної платні надані були.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як зазначено в статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу наведених норм випливає, що бухгалтерський і податковий облік мають ґрунтуватися на первинних документах.

Наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995 № 253 "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджені табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форми № П-12 та форма № П-13), які застосовуються для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання передбаченої законом звітності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з Акту перевірки, водії Кушнір С. М. працює на підприємстві позивача за відсутністю на балансі підприємства автотранспортних засобів. Згідно з пояснювальною директора підприємства Землянського С. В. від 11.07.2007 водій працював на автотранспорті, який належить Землянському С. В., договір оренди автомашини не укладався.

В Акті перевірки було встановлено, що на балансі підприємства позивача не перебували мобільні телефони. Відповідно до пояснювальної директора Землянського С. В. від 11.07.2007 договори оренди мобільних телефонів не укладались, однак в ІV кварталі 2004 року підприємством здійснювались витрати на придбання ваучерів мобільного зв’язку (видаткова накладна від 19.10.2005 № ЯН–191001). Ці витрати були віднесені позивачем до складу валових витрат.

В Акті також зазначено, що за відсутності на балансі підприємства автотранспортних засобів та укладених договорів їх оренди позивачем до складу валових витрат відносилися витрати на придбання дизельного палива, що підтверджують видатковими накладними, перелік яких наведений в пункті 3.1.2 Акту перевірки. Списання палива проводилося на підставі актів на списання товарно-матеріальних цінностей, які затверджені директором підприємства позивача. Відповідно до пояснювальної директора Приватного підприємства “Акрополь і К” Землянського С. В. від 11.07.2007 ці договори оренди були „загублені або тимчасово не знайдені”.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі втрати, знищення або зіпсуття відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Додані до повторної скарги документи, а саме: копії договорів оренди легкового автомобіля, мобільних телефонів, будівельної техніки та механізмів, актів приймання робіт (послуг), банківських документів правомірно не були прийняті до уваги Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 5.3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, що затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 за № 723/1748 якщо в повторній скарзі порушуються питання або додаються документи, що не були предметом оскарження та розгляду за первинною скаргою, то такі питання і документи не підлягають розгляду по суті, а заявник інформується про необхідність розгляду цих питань органом державної податкової служби, рішення якого оскаржується.

Доказів подачі вказаних документів до податкового органу разом з первинною скаргою позивачем суду не представлено.

Надані позивачем до податкової адміністрації копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на підтвердження зв’язку витрат на придбання дизельного палива із господарською діяльністю не могли бути належним доказом, оскільки дата їх складання знаходиться за межами перевіряємого періоду (з 01.10.2005 по 31.03.2007), акти складені протягом червня –вересня 2005 року.

Крім цього своїми підписами під актом перевірки директор підприємства та головний бухгалтер підтвердили, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів немає.

Щодо порушення відповідачем при складанні Акту перевірки вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N327, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту «с»пункту 4 статті 10 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованої Законом України від 15.05.2003 №802-IV, Україна зобов'язується не заперечувати дійсність для сторін процесу юридичних документів, складених в межах країни, виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини.

Крім того, складання Акту перевірки російською мовою не порушує прав позивача у зв’язку з тим, що в своєму листі від 23.08.2007 (вхідний номер ДПІ від 23.08.2007 № 2884/10, копія додається) директор підприємства позивача Землянський С. В. просив податкову інспекцію скласти акт перевірки російською мовою.

За результатами перевірки був складений Акт від 25.07.2007, якому привласнений номер 136/23-129/31772167/57, однак в прийнятих за результатами перевірки податкових повідомленнях-рішеннях був помилково вказаний Акт від 30.07.2007 № 136/23-129/31772167/58. Аналогічна помилка допущена в податкових повідомленнях-рішеннях №0000492301/1, №0000482301/1 від 03.10.2007, прийнятих за результатами розгляду первинної скарги платника податків, а також №0000302301/3, №0000292301/3 від 22.02.2008. В податкових повідомленнях–рішеннях №0000492301/2, №0000482301/2 від 14.12.2007 за результатами розгляду повторних скарг інспекцією зазначено вірні номер та дату Акту перевірки – від 25.07.2007 №136/23-129/31772167/57.

З матеріалів справи вбачається, що порушення, у зв`яку з вчиненням яких позивачеві донараховане податкове зобов`язання та застосовані штрафні санкції, встановлені саме Актом перевірки від 25.07.2007 №136/23-129/31772167/57. Реєстрація Акту перевірки №136/23-129/31772167/57 від 25.07.2007 підтверджується єдиним журналом реєстрації актів. Тому помилкове зазначення в податкових повідомлення-рішеннях номеру і дати Акту перевірки іншого, ніж №136/23-129/31772167/57 від 25.07.2007, не може мати наслідком визнання податкових повідомлень-рішень недійсними за порушення норм податкового законодавства.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 5.3 Порядку №253 з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, зазначеного у раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене, крім цього, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов’язання. Аналогічні дії здійснюються у разі поданні платником податків повторної скарги.

Зі змісту зазначеної правової норми випливає, що у разі, якщо сума податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, то податкові повідомлення-рішення дріб два та три не мають самостійного правового значення, вони надсилаються на адресу платника лише з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов’язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні дріб один.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007 № 0000292301/2, 0000302301/2 та від 22.02.2008 № 0000292301/3, 0000302301/3 по своєї правової природі не мають самостійного правового значення, вони були надіслані позивачеві з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені позивачем доводи не можуть бути прийняти судом до уваги, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства “Акрополь і К” задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

К.А. Остапова

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої

статті 160 КАС України

20.10.2008