Постанова № 22314869, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18668/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у м.Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов»янська солевидобувна компанія»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов»янська солевидобувна компанія»(далі Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (далі Відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у м.Києві (далі Відповідач 2) про стягнення бюджетної заборгованості по сплаті податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 368882,00грн.

В подальшому Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути бюджетну заборгованість по сплаті податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 223557,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2011 року позов задоволено повністю, стягнуто на користь Позивача бюджетної заборгованості по сплаті податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 223557,00грн., а також судові витрати в сумі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачі подали апеляційні скарги.

Відповідач 1 у своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач 2 у своїй апеляційній скарзі, в свою чергу, просить суд апеляційної інстанції змінити постанову суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнути судові витрати в розмірі 3,40 грн. на користь Позивача за рахунок місцевого бюджету, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу Відповідача 2 слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач перебуває на обліку у Відповідача 1 є платником податку на додану вартість.

14.08.2009 року Позивач подав Відповідачу 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 рокуз додатками №№1-5 (розрахунок коригувань сум податків на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, довідка залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування, розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Згідно рядків із кодом 25, 25.1 декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 368 882,00 грн. за липень 2009 року.

Відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за липень 2009 року, за результатами якої складено довідку від 14.10.2009 року № 3359/23-721/717-30098637.

Згідно вказаної довідки порушень при перевірці достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2009 року, не зафіксовано та зазначено, що за результатами перевірки на момент складання довідки, у звязку з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року в сумі 368 882,00 грн., остаточний висновок щодо правомірності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість буде складено за результатами отриманих відповідей.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами пп.7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Положенням пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

За правилами п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, субєктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства складається довідка.

Згідно визначення вказаного положеня довідка це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Отже, складання Відповідачем 1 при оформленні перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства саме довідки, а не акту, свідчить про відсутність з боку Позивача таких порушень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наслідками проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки Позивача для визначення достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, що унеможливлює прийняття одного з рішень, передбачених положеннями пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому у Відповідача 1 відсутні підстави для ненадання висновку про відшкодування Позивачу суми податку на додану вартість до органу державного казначейства у встановлені законом строки.

Відповідач 1 не надав будь-яких доказів у підтвердження подання висновку до органу державного казначейства та вчинення передбачених законом дій щодо відшкодування Позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 223 557,00 грн. за липень 2009 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок протиправних дій Відповідача 1 Позивач позбавлений можливості своєчасно отримати відповідні суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості по сплаті податку на додану вартість в сумі 223557,00 грн. є обґрунтованим та вірним.

Щодо апеляційних вимог Відповідача 2 необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України грунтується, зокрема, на принципі самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.

Частиною 2 ст.87 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок) органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Пунктом 17 Порядку визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку. Відповідно до ст.7 Декрету про державне мито, державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до місцевого бюджету, крім мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до органів арбітражного суду, із заяв про перевірку рішень, ухвал та постанов арбітражних судів в порядку нагляду, а також за дії, пов'язані з патентуванням і реєстрацією об'єктів промислової власності та підтриманням чинності відповідних охоронних документів, яке зараховується до республіканського бюджету України.

Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита встановлено, що відповідно до ст.6 Декрету "Про державне мито" державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (в іноземній валюті мито сплачується через уповноважені на це банки) (п.12).

Судовий збір Позивачем згідно платіжних доручень сплачено на балансовий рахунок 3141 «Надходження до загального фонду місцевих бюджетів».

Згідно ч.1 розділу 4 Порядку повернення коштів,помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 повернення платежів, помилково або надміру зарахованих на рахунки з обліку надходжень, які в поточному бюджетному періоді належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів, здійснюється з відповідного аналітичного рахунку 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів" Плану рахунків ( v0119506-00 ) у межах поточних надходжень за день. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення на користь Позивача судових витрат в сумі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України є помилковим, оскільки дані судові витрати були сплачені Позивачем на рахунок загального фонду місцевого бюджету, а тому підлягають списанню з рахунків відповідного місцевого бюджету. Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, проте помилково застосовано норми процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід залишити без задоволення; апеляційну скаргу Відповідача 2 - задовольнити, а постанову суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м.Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2011 року змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти наступним чином:

«Судові витрати у розмірі 3 грн 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов»янська солевидобувна компанія»(місцезнаходження: 84101, Донецька область, м.Слов»янськ, вул. Сучасна, 33, ідентифікаційний код 30098637) за рахунок місцевого бюджету».

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Постанова складена в повному обсязі 27 лютого 2012 року.