Постанова № 22312577, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/4360/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Аліменко В.О.

Грищенко Т.М.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 р. адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський хліб»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000682301 від 29.07.2011 р. яким позивачеві визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 500 031 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 499881 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній сказі Ніжинська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Ніжинський хліб»не зобовязано було у І та ІІ кварталах 2010 р. здійснювати виплату дивідендів, а відтак і сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

На думку колегії суддів, зазначений висновок місцевого суду є наслідком неповного зясування обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.06.2011 р. по 11.07.2011 р. посадовцями Ніжинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Ніжинський хліб»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 853/23-00381054 від 18.07.2011 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок не сплати до бюджету авансових внесків на суму дивідендів, призначених для виплати, що призвело до заниження податкового зобовязання на 333254 грн. (Закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 квітня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Також, згідно названому акту ПАТ «Ніжинський хліб»у І кварталі 2011 р. завищено валові витрати на 157040 грн. шляхом віднесення до їх складу витрат з придбання природного газу та послуг з перевезення вантажів, які не підтверджені документами первинного обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток на 149 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Ніжинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682301 від 29.07.2011 р. яким позивачеві визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 500 031 грн., в тому числі 333 403 грн. за основним платежем та 166628 грн. за штрафними санкціями.

Правомірність донарахування податку на прибуток в розмірі 149 грн. та застосування у звязку з цим штрафної санкції в розмірі 1 грн. позивачем не оспорювалась.

Пункт 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») визначає дивіденд як платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у звязку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Правовідносини, що виникають у звязку з оподаткування операцій особливого виду, регулюються 7 Закону № 334/94-ВР.

Так, підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334/94-ВР на емітента корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), покладено обовязок нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до обєкта оподаткування.

У період з 30.04.2010 р. по 01.01.2011 р. частиною 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VIпередбачалось, що виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що протягом спірного періоду позивач зобовязаний був здійснити виплату дивідендів та перерахунок авансових внесків з податку на прибуток.

Відповідно ж до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобовязання тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання.

Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обовязку виплатити дивіденди з огляду на те, що ВАТ «Ніжинський хліб»було перетворено у публічне акціонерне товариство лише в вересні 2010р.

Пунктом 10 Розділу VII Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 р. № 2154-VIвнесено зміни до статті 15 Закону України «Про господарські товариства».

За змістом цих змін чистий прибуток, одержаний після розрахунків та сплати обовязкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Тобто, і названий Закон містив норму щодо обовязкової виплати дивідендів.

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 р. скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко

Постанова складена в повному обсязі 06 березня 2012 р.