Постанова № 22312340, 28.03.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2012 року Справа № 5002-25/4676-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіВидашенко Т.С.,

суддівБалюкової К.Г.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 122-Д від 30.12.2011 (Фонд майна Автономної Республіки Крим);

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 7 від 22.09.2010 (Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим);

третьої особи - не з'явився (Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим);

розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 06 грудня 2011 року у справі № 5002-25/4676-2011

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К. Лібкнехта, 3, місто Сімферополь, 95000)

третя особа Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим (бул. Леніна, 5/7, місто Сімферополь, 95006)

про стягнення 240883,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, за участю третьої особи контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, з посиланням на статті 11, 22 Цивільного кодексу України, про стягнення 240883,09 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги відмовою відповідача від надання звіту про незалежну оцінку орендованого майна за договором від 02 вересня 2002 року, та не можливістю приведення даного договору в частині орендної плати у відповідність з постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2008 року №772-5/08, чим бюджету Автономної Республіки Крим нанесені збитки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2011 року (суддя Копилова О.Ю.) у справі № 5002-25/4676-2011 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позовних вимогах, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для приведення договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 02 вересня 2002 року у відповідність з постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2008 року № 772-5/08 «Про внесення змін до Методики розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98»необхідне припинення зазначеного договору, тільки після чого можливе проведення оцінки, за умови, що на момент продовження дії договору оренди остання оцінка була зроблена більш як три роки тому.

Також, господарський суд у своєму рішенні зазначив, що основною підставою для відшкодування збитків є вина особи, на яку потерпілий має бажання накласти майнову відповідальність. Однак, Пенсійний фонд України в Автономній Республіці Крим не був зобовязаний надавати орендодавцю звіт про незалежну оцінку вартості майна, та проводити таку оцінку за власний рахунок, тому, вини з боку Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відносно неможливості приведення договору оренди нерухомого майна від 02 вересня 2002 року у відповідність з постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2008 року № 772-5/08 немає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням Фонду майна Автономної Республіки Крим на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що згідно з пунктом 3.2 договору, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї зі сторін у випадках змін Методики та інших випадках, передбачених законодавством України.

Як зазначає позивач у своїй скарзі, він неодноразово звертався до відповідача з листами про приведення договору оренди нерухомого майна від 02 вересня 2002 року у відповідність до вимог чинного законодавства. У звязку з тим, що у договір оренди не були внесені зміни, передбачені постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року № 470-5/07 та від 20 лютого 2008 року № 772-5/08, бюджет Автономної Республіки Крим недоотримав кошти у вигляді орендної плати у сумі 168618,16 грн., а Фонд майна у сумі 72264,93 грн., тому апелянт поніс збитки.

Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2012 року апеляційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України та подав суду відзив на апеляційну скаргу та документи, що підтверджують заперечення проти скарги.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено.

Розпорядженням керівництва суду від 28 березня 2012 року у справі №5002-25/4676-2011 головуючого суддю Гоголя Ю.М. у звязку з відпусткою замінено на суддю Балюкову К.Г.

Головуючим у справі №5002-25/4676-2011 призначено суддю Видашенко Т.С.

У судовому засіданні 28 березня 2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.

Представник контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим не зявився, про місце і час розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Таким чином, вказаний учасник судового процесу не скористався своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції.

Суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність даного учасника судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

02 вересня 2002 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим укладено договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим нежитлових приміщень загальною площею 797,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 8 та вул. К. Лібкнехта, 3 (далі договір) (а.с. 9-11).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що термін дії договору з 01 вересня 2002 року до 01 вересня 2012 року.

Майно передане Головному управлінню Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим за актом прийому-передачі від 02 вересня 2002 року (а.с. 12).

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року №274-2/98 (далі Методика).

Згідно з вимогами вищезазначеної Методики, для відповідача, як для бюджетної установи, була встановлена орендна плата у розмірі 1,00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однією із сторін у випадку зміни Методики та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року № 470-5/07 внесено зміни до Методики, відповідно до яких бюджетні організації, які фінансуються з Державного бюджету України втратили право використовувати майно Республіки за 1,00 грн. на рік.

Відповідно до додатку № 2 до Методики (у редакції вищезазначеної постанови Верховної Ради АРК) для розміщення бюджетних організацій, що повністю утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів встановлена ставка у розмірі 15% від ринкової вартості майна переданого в оренду (інше використання майна).

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2008 року № 772-5/08 «Про внесення змін до Методики розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради АР Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98»для розміщення бюджетних організацій, що повністю утримуються за рахунок Державного бюджету України встановлена ставка у розмірі 3% від ринкової вартості майна, переданого у оренду.

Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2008 року № 772-5/08 введена в дію з 01 січня 2008 року.

Фонд майна, з метою визначення ринкової вартості обєту оренди для подальшого приведення договору у відповідність з діючим законодавством у частині орендної плати, неодноразово звертався до відповідача з проханням направити на його адресу звіт про незалежну оцінку вартості орендованого майна для наступного внесення змін до договору оренди (листи від 21.08.2007 № 03/3917, від 13.10.2008 № 03/2738, від 08.12.2008 № 08-23/9809, від 20.03.2009 № 08-23/1796, від 17.12.2009 № 03/3201, від 14.06.2010 № 08-23/3822, від 27.07.2010 № 08-23/5848, від 08.10.2010 № 08-23/7729, від 18.02.2011 № 03/280) (а.с. 13-21).

Листом від 29 грудня 2009 року № 10814/07-16 Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим повідомило позивача про те, що оцінка орендованого майна буде проведена у 2009 році, однак звіт про незалежну оцінку орендованого майна відповідачем Фонду майна Автономної Республіці Крим не наданий.

02 липня 2010 року Головним контрольно-ревізійним управлінням України № 14-24-62, складений акт за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Фонду майна Автономної Республіки Крим (а.с. 24-26), яким встановлені факти невідповідності договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 02 вересня 2002 року з постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2008 року № 772-5/08 «Про внесення змін до Методики розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98».

У вищезазначеному акті визначений розмір недоотриманої орендної плати за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2010 року у сумі 240883,09грн.

Вказані обставини потягнули за собою нанесення значних матеріальних збитків бюджету Автономної Республіки Крим й стали підставою для звернення Фонду майна Автономної Республіки Крим до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з договору оренду нежитлових приміщень від 02 вересня 2002 року його умови зберігають свою силу впродовж всього строку дії (діє до 01.09.2012), та у випадках коли після його укладення законодавством встановлюються правила, які погіршують стан орендаря (п. 8.2). Водночас, розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін у випадку зміни Методики та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, з умов договору вбачається, що розмір орендної плати може бути переглянутий, але не є обов'язковим для виконання. Розмір орендної плати в діючому договорі оренди встановлений у відповідності з Методикою, яка діяла на час його укладення.

Також, колегія звертає увагу, що законодавство України не покладає зобовязання на орендатора ініціювати внесення змін у розмір орендної плати, у тому числі і по комунальному майну. Контроль за стягненням орендної плати (у тому числі за розміром) покладається на державний орган, уповноважений розпоряджатися комунальним майном.

Листи, з якими Фонд майна звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, і які він надав господарському суду у якості доказів про прийняття необхідних заходів по внесенню змін до оренду нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим нежитлових приміщень від 02 вересня 2002 року, загальною площею 797,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 8 та вул. К. Лібкнехта, 3, судова колегія не приймає як належні та допустимі докази, так як правовідносини, які регулюються договором можуть змінюватися у тому ж порядку, що і при укладенні договору (ст. 181, ст. 188 Господарського кодексу України).

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позивач не скористався процедурою зміни договору, як це передбачено нормами статті 188 Господарського кодексу України, у звязку з чим не отримав орендну плату, на яку він сподівається.

Крім того, колегія вважає за необхідним зазначити, що розмір вартості оренди здійснюється відповідно до оцінки вартості майна, але, відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269 оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. Однак, у даних обставинах мова не йде про укладення нового договору, тому ствердження Фонду майна в апеляційній скарзі про те, що відповідачем не надано результати незалежної оцінки орендованого майна також не є обґрунтованими і тим більше не можуть бути доказом нанесення значних матеріальних збитків бюджету Автономної Республіки Крим. Оскільки саме позивач в установленому порядку питання внесення змін до договору не провів.

Посилання апелянта в скарзі на висновки перевірки позивача Головним контрольно-ревізійним управлінням про те що, у зв'язку з тим, що у договір оренди не були внесені зміни, передбачені постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що у свою чергу, призвело до недоотримання коштів є також не обґрунтовані. Суму збитків розраховано виходячи з оцінки орендованого майна за відповідною експертизою 1999 року, що суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Однак, договір оренди від 02 вересня 2002 року, як вищезазначене є діючим (строк дії - 10 років), та з 1999 року (рік незалежної оцінки об'єкта оренди) минуло більш ніж три роки.

Також, згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки, обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищезазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Таким чином, у розумінні наведених норм, основною підставою для відшкодування збитків є вина особи, на яку потерпілий має бажання накласти майнову відповідальність.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно дано оцінку тому факту, що вини з боку Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відносно неможливості приведення договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 02 вересня 2002 року у відповідність з постановою Верховної Ради АР Крим від 20.02.2008 року № 772-5/08 немає.

Таким чином, позивачем у порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обґрунтованість позовних вимог, при цьому судова колегія зазначає, що обовязок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, у даному випадку на позивача.

Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги, у звязку з чим, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосування норм матеріального та процесуального права при повно встановлених обставинах справи, у звязку з чим, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається при відмові в позові на позивача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2012 року у справі № 5002-25/4676-2011 у відповідності до статті 8 Закону України «Про судовий збір»Фонду майна Автономної Республіки Крим було надано відстрочку сплати судового збору у розмірі 2408,84 грн. за подання скарги до розгляду справи апеляційною інстанцією.

Приймаючи постанову, апеляційна інстанція дійшла висновку, що скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню, у звязку з чим судова колегія вважає за необхідне стягнути з позивача судовій збір у сумі 2408,84 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2011 року у справі № 5002-25/4676-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015, р/р 37187020016362 у Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, ЄДРПОУ 00036860, МФО 824026) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011, доход бюджету 22030001, рахунок отримувача 31216206782001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, ЄДРПОУ 38022717, МФО 824509) судовій збір у сумі 2408,84 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяТ.С. Видашенко

СуддіК.Г. Балюкова

В.І. Гонтар

Розсилка

1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

2. Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К. Лібкнехта, 3, місто Сімферополь, 95000)

3. Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим (бул. Леніна, 5/7, місто Сімферополь, 95006)

4. до господарського суду АР Крим

5. у справу