Постанова № 22312210, 21.03.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 11/278

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гончарука О.В. при секретарі Балух-Бзовик М.В.

представники:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1, довіреність від 27.10.2011 року №26,

розглянувши матеріали справи за позовом державного комунального підприємства управління «Тепловодоканал», м. Новодністровськ Чернівецької області

до Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

СУТЬ СПОРУ: позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.11.2007 року, №0006961510/0, №0006971500/0 та №0006961500/0.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 06.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 року №0006961510/0, а також податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 року №0006971500/0 в частині застосування до відповідача 257712,04 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 року №0006961500/0 в частині визначення позивачеві 46243,78 грн. штрафу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2011 року касаційну скаргу Сокирнянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області задоволено частково. Постанову господарського суду Чернівецької області від 06.02.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернівецького адміністративного суду від 25.01.2012 року справу передано до господарського суду Чернівецької області, як суду яким відкрито провадження у даній справі до початку діяльності окружного адміністративного суду.

За наслідками автоматичного розподілу справ, справу №11/278 призначено судді Гончаруку О.В.

Позов обґрунтовується обставинами, повязаними з проведенням щодо позивача невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 20.10.2001 року по 08.11.2007 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 22.11.2007 року та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача прийняті з порушенням вимог статті 250 Господарського кодексу України та статті 258 Цивільного кодексу України.

В подальшому позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Відповідач позов не визнав з викладених у письмовому відзиві мотивів, в тому числі у звязку з тим, що визначена в статті 15 Закону № 2181 позовна давність стосується виключно податкових зобовязань, а не строків застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 09.02.2012 року розгляд справи призначено на 21.02.2012 року.

Ухвалою від 21.02.2012 року, за клопотанням сторін, розгляд справи відкладено на 07.03.2012 року, а ухвалою від 07.03.2012 року за клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладено на 21.03.2012 року. Відповідача при цьому зобовязано надати суду письмові пояснення з зазначенням порядку нарахування позивачу штрафних санкцій в тому числі з вказівкою чи відбувалось таке нарахування з моменту узгодження позивачем відповідних сум податкових зобовязань чи з дати їх фактичної сплати (надати відповідний розгорнутий розрахунок нарахування штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями).

На день розгляду справи, 21.03.2012 року, позивач повторно явку свого представника у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

За результатами проведення Сокирянською ОДПІ невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 20.10.2001 року по 08.11.2007 року, оформленої актом від 23.11.2007 року №491/15/14271932, виявлено порушення позивачем граничних строків сплати цього податку за перевірений період, що стало підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень:

- від 22.11.2007 року №0006961510/0, за яким позивачу визначено штраф у сумі 796,79 грн. (в рішенні допущено помилку, а саме зазначено 7967,88 грн. штрафу, що відповідачем визнано в процесі розгляду справи, а.с. 28);

- від 22.11.2007 року №0006971500/0 про застосування до позивача 497602,79 грн. штрафних санкцій;

- від 22.11.2007 року №0006961500/0, згідно з яким позивача зобовязано сплатити 57716,80 грн. штрафу.

В силу вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 вказаного Закону податкове зобовязання це зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж статті податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що штрафні санкції у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобовязання і на них поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону.

Чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобовязання із штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобовязання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Виходячи з витребуваного судом у відповідача розрахунку штрафних санкцій (здійсненого з моменту фактичної оплати позивачем відповідних сум податкових зобовязань з ПДВ), оформленого службовою запискою від 19.03.2012 року №2443/12/28/15-005, Сокирянською ОДПІ пропущено 1095-денний строк давності щодо застосування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0006961510/0 повністю, по податковому повідомленню-рішенню №0006961500/0 на суму 46243,78 грн. (правомірно нараховано 11473,02 грн. штрафу) та по податковому повідомленню-рішенню №0006971500/0 на суму 257711,55 грн. (правомірно нараховано 239891,24 грн. штрафу).

Відтак, податкові повідомлення в зазначеній частині підлягають визнанню нечинними, а позов задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0006961510/0 від 22.11.2007 року, податкове повідомлення-рішення №0006961500/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 46243,78 грн. та податкове повідомлення-рішення №0006971500/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 257711,55 грн.

3.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 185, ч. 1-2 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяО.В. Гончарук

Повний текст постанови підписано 26.03.2012 року.