Ухвала суду № 22309839, 23.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2770/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГанечко О.М.,

суддів: Хрімлі О.Г.,

Коротких А.Ю.,

при секретарі: Коток К.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» звернулось до суду із позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 01.06.2011р. № 65 та № 66, якими позивачу визначено податкове зобовязання в розмірі 613803,71 грн. та 122760,74 грн. відповідно.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 01.06.2011р. № 65 та № 66.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач Київська обласна митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників, що зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна”зареєстровано виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 28 грудня 1999 року.

28 квітня 2011 року робочою групою Київської обласної митниці проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених при митному оформленні товару “Самохідні обприскувачі”за кодом УКТЗЕД 8424819900, що був ввезений на територію України ТОВ “АМАКО Україна”за період з 07.04.2008р. по 02.04.2009р., за результатами якої складено акт від 28.04.2011р. № н24/11/125000000/21665011 (далі по тексту акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ АМАКО Україна”порушено вимоги Закону України “Про митний тариф”від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ (1,6 Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та пункту 2.1 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006р. № 821, що призвело до заниження податкового зобовязання по сплаті ввізного мита на загальну суму 491042,97 грн. та заниження податкового зобовязання по сплаті ПДВ на загальну суму 98208,59 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011р. № 65 на суму 613803,71 грн., в тому числі за основним платежем 491042,97 грн., за штрафними санкціями 122760,74 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011р. № 66 на суму 122760,74 грн., в тому числі за основним платежем 98208,59 грн., за штрафними санкціями 24552,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано вимог чинного законодавство з питань митної справи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна”за період з 07.04.2008р. по 02.04.2009р. ввезено на територію України самохідні оприскувачі марки Nitro Sprayer Base-4215, Apache AS 1010, Apache AS 710, MAC 4000S. Митне оформлення товару здійснювалось в Центральною регіональною митницею відповідно до вантажно-митних декларацій:

- № 125020000/8/201987 від 11.04.2008р. відправник Miller США, митна вартість 205403,60 грн. (сплачено ввізного мита 0,00 грн.);

- № 125020000/8/202420 від 24.04.2008р., відправник Equipment Technologies США, митна вартість 161254,58 грн. (сплачено ввізного мита 0,00 грн.);

- № 125020000/8/202421 від 24.04.2008р. відправник Equipment Technologies США, митна вартість 137697,34 грн. (сплачено ввізного мита 0,00 грн.);

- № 125020000/8/202423 від 24.04.2008р. відправник Equipment Technologies США, митна вартість 161254,58 грн. (сплачено ввізного мита 0,00 грн.);

- № 125020008/8/202953 від 06.05.2008р., відправник Bargam Spa Італія, митна вартість 219536,75 грн. (сплачено ввізного мита 0,00 грн.);

- № 125020008/8/204837 від 18.07.2008р.відправник Miller США, митна вартість 191878,20 грн. (сплачено ввізного мита 0,00 грн.).

Відповідно до Наказу Держмитслужби України “Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації”від 20.04.2005р. № 314 (далі по тексту Порядок) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю.

При цьому у пункті 17 розділу 3 Порядку вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією.

Самохідні оприскувачі, згідно відповідних технічних характеристик є пристроями, машинами для розбризкування рідин, що мають двигун, який поряд із забезпеченням енергії для роботи насосів і розпилення, підключений для забезпечення обмеженого руху апарата для робочих цілей, а тому у розумінні Пояснень УКТЗЕД (розділ ХVІ, група 84,) їх класифікація в товарній позиції 8424 цілком припустима.

Відповідно до статті 313 Митного Кодексу України,саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про єдиний митний тариф”від 05.02.1992р. за № 2097-ІІ мито нараховується митним органом України відповідно доцього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Згідно Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23.01.2006р. № 30, ввізне мито підлягає сплаті до або на момент здійснення митного оформлення.

В силу вимог статті 17 Закону України “Про Єдиний митний тариф” №2097-XII від 05.02.1992 року, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації. Мито вноситься до державного бюджету України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що є вірним висновок позивача про застосування під час митного оформлення товарів у 2008 році та початку 2009 року самохідних оприскувачів за кодом УКТЗЕД 8424 ставки ввізного мита 0 %.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Центральної регіональної митниці ВМД, а також усі необхідні для здійснення митного контролю та оформлення документи, відомості щодо товарів, які підлягають митному оформленню. Центральною регіональною митницею засвідчено прийняття вказаних товарів та документів на них до митного контролю та митного оформлення шляхом проставлення відповідних відміток на митних деклараціях та товаросупровідних документах.

Відповідно до частини 4 статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Тобто, наявність оформлених вантажних митних декларацій і закінчення митного оформлення свідчить про підтвердження митницею правильності застосування позивачем коду УКТЗЕД 8424819900, правомірності ввезення товару на митну територію України, подання у повному обсягу документів та відомостей, оформлення належним чином ВМД, сплату в повній мірі податків і митних зборів, які стягуються під час імпорту товарів, а також дотримання підприємством вимог чинного законодавства з питань митної справи.

Тому, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ чи з кодом товарної номенклатури, то відповідно у митного органу відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено строк прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на норму пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що відповідач в даних спірних правовідносинах діяв з порушенням законодавчих норм та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської обласної митниці залишити без задоволенні, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю. Хрімлі О.Г.