Ухвала суду № 22309223, 13.09.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 року. м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Левенця Б.Б.

суддів Миза Л.М., Федорової А.Є.,

при секретарі Куницькому І.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 06 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав, а ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 13155,64 доларів США зі строком повернення до 6 липня 2013 року, із сплатою 12 % річних за користування кредитом.

У цей же день між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за якими остання поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_3 зобовязань за укладеним ним кредитним договором.

ОСОБА_3 не повернув отримані за кредитним договором гроші.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 80475, 53 грн. заборгованості, з яких 64954,98 грн. сума неповернутого кредиту, 2411,79 грн. сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13108,76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, та з кожного із відповідачів по 402,37 грн. державного мита та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-40, 69)

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав(а.с. 60)

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. (а.с. 72-75)

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати і спрямувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи скаргу зазначила, що за довідкою заборгованості станом на 15 лютого 2011 року заборгованість менша ніж стягнута судом першої інстанції.(а.с. 77-80)

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти скарги та просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у матеріалах справи є докази.(а.с.122-125)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За змістом вказаних норм, обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки, та він може бути таким, як і обсяг відповідальності основного боржника. При цьому, не суперечить закону прийняття поручителем поручительства за виконання основним боржником тих зобовязань, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобовязання у бік збільшення обсягу його обовязків і відповідальності.

Судом встановлено, що 06 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 490042539, за яким Банк надав, а ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 13155.64 доларів США зі строком повернення до 06 липня 2013 року, із сплатою 12 % річних за користування кредитом. (а.с. 6-16)

У цей же день між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 490042539-П, за якими остання поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_3 зобовязань за укладеним ним кредитним договором.(а.с. 17-18)

ОСОБА_3 не повернув отримані за кредитним договором гроші.(а.с. 28-37)

Факт підписання договорів кредиту, поруки, отримання грошей ОСОБА_3, порушення останнім зобовязань щодо повернення грошей, солідарну відповідальність боржника та поручителя перед Банком сторони не оскаржували і в суді апеляційної інстанції цих обставин не заперечували.

Апелянт посилалася на неправильно визначені Банком розмір заборгованості та її складові.

Колегія суддів перевірила та відхилила ці доводи апелянта зважаючи на наступне.

Судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що п.п. 5.2 договору кредиту від 06 липня 2007 року передбачено право Банку змінювати розмір процентів та умови кредитного договору в односторонньому порядку, проте Банк таким правом не скористався. (а.с. 10)

За ст.ст. 1-3 Договору поруки від 06 липня 2007 року, поручитель ОСОБА_2 зобовязувалася перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту.(а.с. 17)

Право позивача до настання строку вимагати повернення кредиту та обовязок боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 сплатити заборгованість за кредитом, відсотки, пеню, а також розрахунки 80475, 53 грн. заборгованості, з яких 64954,98 грн. сума неповернутого кредиту, 2411,79 грн. сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13108,76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, передбачені і відповідають змісту п.п. 2 - 9 укладеного позивачем і ОСОБА_3 06 липня 2007 року кредитного договору № 49042539. ст.ст. 2-5 укладеного позивачем та ОСОБА_2 договору поруки від 06є07.2007 року № 490042539-ІІ.(а.с. 6-22)

Вказану заборгованість визначено Банком станом на 06 серпня 2010 року, тобто звернення позивача до суду, під час розрахунку заборгованості Банк зменшив її з урахуванням грошей сплачених боржником на її погашення.(а.с 28)

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, доводи апелянта щодо іншого розміру заборгованості станом на 15 лютого 2011 року не можуть бути визнані підставою для звільнення відповідачів від обовязків за укладеними ними кредитним договором та договором поруки та мають бути враховані під час виконання судового рішення на погашення існуючої заборгованості.

Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків колегії суддів і мають бути відхилені.

Зважаючи на вимоги ст. 88 ЦПК України та грошову суму, що підлягає стягненню за оскаржуваним судовим рішенням, вимоги пп. ”а” і ”з” ч. 1 ст. 3 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93, п. 1 розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 825,п.п. 29-30, 33 Інструкції, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15(із змінами), підлягають стягненню із апелянта ОСОБА_2 на користь держави 402, 37 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді.

Державне мито має бути сплачене на рахунок: 31413537700007, код ОКПО 23862106, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, код бюджетної класифікації 22090100.

Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в апеляційному порядку має проводитись на рахунок: 31215263700007, код ОКПО 23213460, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, у призначенні платежу зазначати „За ІТЗ, код КБК 22050002”.

Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2011 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 402(чотириста дві) гривні 37 коп. державного мита, 120(сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець

Л.М.Миза

А.Є.Федорова