Ухвала суду № 22306303, 14.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року справа №2а-8993/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

при секретарі Костроміній А.С.,

за участю сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача: не з*явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі № 2а-8993/11/1270 за позовом Приватного підприємства "Техпостачальник-М" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішеннями суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначили, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Техпостачальник - М»(ідентифікаційний код 34434637) (далі ПП «Технопостачальник - М») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 049216.

ПП «Техпостачальник - М» є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №16634413, станом на дату підписання акта перебуває на обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Згідно висновків акта від 28.07.2011 № 1498\23-34434637 перевіркою встановлено порушення ПП «Техпосточальник - М» :

- договори між ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”та ПП «Техпостачальник - М» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 11 936,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 509,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 11 427 грн.;

Висновок акта перевірки від 28.07.2011 № 1498\23-34434637 щодо нікчемності правочинів, укладених між ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” та ПП «Техпостачальник - М», заниження податку на прибуток на податку на додану вартість вмотивовано віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту суми, сформованої за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) із контрагентом - ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”.

Перевіркою встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 засновника та директора ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” визнано винним у скоєнні злочину шляхом створення СГД з метою прикриття незаконної діяльності за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України. Деміденко Д.В. податкову та іншу звітність ПП “Лугінвест Термінал - Контракт” не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити. Таким чином, діяльність ПП “Лугінвест - Термінал-Контракт” не відповідає та суперечить вимогам ст.ст.3, 42, 44 ГК України.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

П.п.4.1.1 та 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано поняття валового доходу.

П.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що вважається датою збільшення валового доходу.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначений склад валових витрат.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Також судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» та ПП «Техпостачальник - М» був укладений договір № дг-01-10-07-01 від 01.10.07 який згідно акту про виділення до знищення документів, що не підлягають збереженню був знищений.

Судом першої інстанції в судомовому засіданні були досліджені усі первині документи : видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 63-70), платіжні доручення, на підтвердження факту оплати (а.с.71-73), документи, які підтверджують факт реалізації товару придбаного у ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт»(а.с.84-97), а також факт використання товару на власні потребу позивача (а.с.98).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій між ПП «Техпостачальник - М» та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, а відтак позивачем сформовано валові витрати та включено суми до податкового кредиту з податку на додану вартість з дотриманням вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до роз*яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”, нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України”, який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: “У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави”.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011, яким засновника та директора ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” Деміденко Д.В. визнано винним у скоєнні злочину шляхом створення СГД з метою прикриття незаконної діяльності за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

Вироком встановлено, що Деміденко Д.В. податкову та іншу звітність ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити, як на доказ того, що податкові накладні, отримані від ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі № 2а-8993/11/1270 за позовом Приватного підприємства "Техпостачальник-М" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі № 2а-8993/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини 14 березня 2012 року, повний текст буде виготовлений 19 березня 2012 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий:М.Г.Сухарьок

Судді:С.В.Білак

Т.Г.Гаврищук