Ухвала суду № 22303903, 22.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2011 року справа №2а-2078/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі Варчук О.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по справі № 2а-2078/11/1270 за позовом ОСОБА_3 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання дій неправомірними та зобов'язання Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську утриматись від вчинення певних дій, а саме, утриматись від використання неправомірного акту від 13.08.2010 року №1702/НОМЕР_1 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ «Лугресурс» код ЄДРПОУ 36901576, з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за період квітень, травень, червень 2010 року» в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання-контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням правочинів нікчемними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання дій протиправними задоволено повністю, а саме визнано неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо визнання нікчемними угод ПП «ВКФ «Лугресурс» код ЄДРПОУ 36901576 з суб'єктами господарювання, за якими виникли податкові зобов'язання і податковий кредит підприємства у квітні, травні та червні 2010 року і зобов'язано відповідача врахувати у поданій звітності ПП «ВКФ «Лугресурс» фінансові результати за деклараціями з ПДВ за квітень, травень і червень 2010 року.

Зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську утриматись від вчинення певних дій, а саме, утриматись від використання неправомірного акту від 13.08.2010 року №1702/ НОМЕР_1 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ «Лугресурс» код ЄДРПОУ 36901576, з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за період квітень, травень, червень 2010 року» в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання-контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням правочинів нікчемними.

Не погодившись з судовим рішенням Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по справі № 2а-2078/11/1270 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивується порушенням луганським окружним адміністративним судом норм матеріального права, встановлено невідповідність висновків обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав рішення суду першої інстанції та просив залишити його без змін.

Представник відповідача підтримав у судове засідання не зявився.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В судовому засіданні першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач був засновником та власником Приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс», яке знаходилося на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 21.01.2010 року та було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податків № 100268454 від 09.02.2010 року.

02.08.2010 року Господарським судом Луганської області за заявою Приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс» порушено провадження у справі про його банкрутство , а постановою від 26.08.2010 року № 20/75б визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ухвалою того ж суду від 19.12.2010 року ліквідаційна процедура припинена, підприємство ліквідовано.

13 серпня 2010 року Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено та складено акт невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ «Лугсервіс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобовязання за період квітень, травень, червень 2010 року.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась без відома та присутності позивача ОСОБА_3, підприємство не знаходиться за юридичною адресою: 91000 Луганська область, м.Луганськ, вул. Звейнека б.33 ( згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридична адреса підприємства зазначена: 91047 , Луганська область, м.Луганськ, вул. Вєдєнина б.33)( т.1а.с.31), декларації за квітень 2010 року, травень 2010 року, та червень 2010 року з ПДВ по підприємству не надано, основні фонди відсутні . Щодо чисельності працюючих, податкових орган виходить з довідки ТОВ «ФІЄСТА», , де кількість працюючих складало 1 особа , що фізично не міг здійснювати обсяг робіт підприємства позивача, тобто податковий орган при проведені перевірки використовував дані які протирічать документальним та дані іншого підприємства, та дійшов до висновку про те, що у ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, не виконанні зобовязання зі сплати податкових зобовязань, згідно ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди з наведеними підприємствами, якими було сформовано податкові зобовязання у квітні, травні, червні 2010 року є нікчемними.

Предметом спору в даній справі є дії податкового органу щодо проведення перевірок, що потягло за собою визнання нікчемними угод ПП «ВКФ «Лугсервіс» з субєктами господарювання, за якими виникли податкові зобовязання і податковий кредит у квітні, травні, червні 2010 року у підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, що відповідачем був порушений порядок проведення перевірки , він діяв не відповідно вимогам та не у спосіб, передбачний Конституцією України та відповідними Законами, а тому порушив права та інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Оскільки перевірка проводилась під час коли підприємство позивача не було ліквідовано , існувало , то дотримання підстав та порядку проведення перевірки існуючого підприємства стосуються прав засновника ПП «ВКФ «Лугсервіс» , тобто позивача по справі, а тому доводи апелянта про оскарження акту перевірки не є належним способом захисту , колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивачем оскаржуються дії податкового органу, наслідком якого був складений акт перевірки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» визначено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Підставою для проведення слугували дані автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів з відповідними покупцями, тобто перевірка відомостей особи , яка мала правові відносини з позивачем. Однак такої підстави для проведення документальної невиїзної перевірки законодавством не визначено.

Оскільки позивачем не подано в установлений строк податкові декларації, про що зазначено в акті перевірки або його розрахунки, такі обставини є підставою для проведення виїзної позапланової перевірки, що передбачено п.2 ч.6 ст. 11-1 Закону України « Про державну податкову службу» № 509-12 від 04.12.1990 року ( далі Закон № 509-12), який діяв на час виниклих правовідносин. Якщо, виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, а також якщо є потреба у перевірці відомостей , отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту - це також є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки(п.п.3,5 ч.6 ст.11-1 Закону № 509-12), яким передбачені строки та порядок проведення перевірки. Тобто безумовною умовою проведення невиїзної документальної перевірки є надходження та перевірка даних поданих декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи , що ПП «ВКФ «Лугсервіс» надіслала поштою декларації з ПДВ з розшифровкам и податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період квітень, травень, червень 2010 року тільки 18.08.2010 року, тобто після проведення перевірки та складання акту ( т.1 а.с.32-71). Ленінська МДПІ у м. Луганську листами №39724/28-521, №39726/28-521, №39728/28-521 від 25.08.2010 повідомило позивача про невизнання як податкові декларації податкові звітності за квітень, травень, червень 2010 року. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем проводилась перевірка не в межах наданих йому законодавством прав,оскільки у податкового органу на час перевірки податкові декларації з ПДВ за квітень, травень, червень 2010 року не були надані , а тому у Ленінської МДПІ у м. Луганську не було підстав для проведення документальної невиїзної перевірки пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції на не відповідність акту вимогам п.п. 2.3.4. п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.08.2005 року за номером 925/11205,яким зазначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Дані припущення та зроблені висновки відповідно до них були досліджені судами першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на тому, що дані про відсутність позивача за юридичною адресою, та висновки про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів,зроблені перевіряючими без фактичного обстеження юридичної адреси, яка, зокрема ,була зазначена не вірно, а також без фактичної перевірки первинних документів зі сплати податкових зобовязань, які знайшли відображення в акті перевірки з відповідними висновками про нікчемність угод з вищезазначеними в акті перевірки підприємствами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Твердження апелянта, що відсутнє порушення прав діями інспекції, а обраний позивачем спосіб захисту в цій справі не відповідає об'єкту порушеного права, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Обовязковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Рішення податкового органу про призначення документальної невиїзної перевірки приймається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених Законом України № 509-12.

Таким чином, прийняття податковим органом рішення про проведення документальної невиїзної перевірки , безпосередньо призводить до виникнення певних обовязків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому рішення податкового органу та його дії щодо проведення перевірки при відсутності права на проведення такої перевірки з наведених обставин , висновки акту перевірки про нікчемність угод з відповідними контрагентами, які також несуть наслідки як для позивача , так само до контрагентів, мають для позивача правове значення, а отже, є предметом розгляду в адміністративній справі у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по справі № 2а-2078/11/1270 за позовом ОСОБА_3 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання дій протиправними - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 липня 2011р. Ухвала у повному обсязі складена 27 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г.Арабей

Судді: І.В.Геращенко

Л.В.Губська