Рішення № 222981, 06.06.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.06р.

Справа № 6/130(34/312)

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",Дніпропетровська область, м.Нікополь

до Відповіда-1 Корпорації "Науково-виробничої інвестиційної групи "Інтерпайп", м.Дніпропетровськ

Відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства "Запоріжкокс", м.Запоріжжя

про стягнення 5 503, 67 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

Від позивача Грицюта Л.М. довіреність від 15.05.2006р.Від відповідача-1 Вишневський Є.О. довіреність від 27.02.2006р.

Від відповідача-2 Хільченко С.С. довіреність від 01.01.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь -далі по тексту- позивача до Відповідача-1: Корпорація „Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп”, м.Дніпропетровськ -далі по тексту-Відповідача-1, до Відкритого акціонерного товариства „Запоріжкокс”, м.Запоріжжя -далі по тексту- Відповідача-2 про стягнення з належного відповідача на користь позивача 5503,67 грн. вартості вагової недостачі пеку рідкого вугільного -далі по тексту- продукції на підставі акту приймання продукції за кількістю № 690 від 27.09.2002 р.

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 102,00 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Відповідач-1 відзив на позов та витребувані судом документи надав, у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача у відзиві на позов та в судовому засіданні не визнає у повному обсязі, мотивуючи тим, що він є тільки Постачальником, а вантажовідправником продукції є Відповідач-2. У відповідності до роз’яснень ВАС України від 30.03.1995 р. № 02-5/218 основною умовою відповідальності за спричинену шкоду по договору є вина, у такому випадку на думку Відповідача-1 недостача продукції не могла відбутися з вини Відповідача-1, так як поставка продукції здійснювалась транзитом від вантажовідправника до покупця, а у відповідності з вимогами ст.24 Статуту Залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, у зв’язку з чим Відповідач-1 вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави покладати відповідальність за недостачу продукції на Відповідача-1.

Відповідач-2 відзив на позов та витребувані судом документи надав, у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача у відзиві на позов та в судовому засіданні не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що між позивачем та Відповідачем-2 не має договірних відносин на поставку продукції, тому вартість вантажу, якого не достає, не може бути визначена виходячи з договірних відносин між позивачем та Відповідачем-1 по договору № У 1926/2001/3346 від 29.12.2001 р. Крім цього, в акті приймання продукції за кількістю № 690 від 27.09.2002 р. позивач не зазначив відтиск пломб, у зв’язку з чим неможливо визначити приналежність пломб вантажовідправнику та їх справність.

16.05.2006 р. на підставі ст.77 ГПК України слухання справи було відкладено до 06.06.2006 р. з тих підстав, що Відповідач-1 у судове засідання не з’явився.

06.06.2006 р. на підставі ст.75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у відповідності з вимогами ст.85 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2001 р. між Відкритим акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь (покупець) та Корпорацією „Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп”, м.Дніпропетровськ (продавець) було укладено договір № У 1926/2001/3346 поставки товару, відповідно до якого приймання продукції за кількістю та якості здійснюється згідно з інструкціями П-6, П-7 ( п.6.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору товар поставляється на умовах СРТ станція Нікополь.

Відправником вантажу, передбаченого даним договором є Відкрите акціонерне товариство „Запоріжкокс”, м.Запоріжжя, що підтверджується залізничною накладною № 45479581.

На виконання умов даного договору Відповідачем-1 було передано товар загальною вагою 59 700 кг Відповідачу-2.

Покупцем при прийманні товару була виявлена вагова її недостача у вагоні № 50702729 у розмірі 7,3 тон на загальну суму 5 503 грн. 67 коп., про що був складений акт № 690 від 27.09.2002 р. про приймання продукції за кількістю.

Згідно з п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які здійснили приймання продукції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” накладна –основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Тобто накладна № 45479581, яка була представлена позивачем господарському суду підтверджує укладення угоди на перевезення вантажу між Відповідачем-2 та ДП „Придніпровська залізниця”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що оскільки завантаження продукції здійснювалася відправником, то відповідальність за недостачу продукції несе саме він, у зв’язку з чим підлягає стягненню вартість вагової недостачі пеку на суму 5 503,67 грн. саме з Відпові- дача-2.

Заперечення Відповідача-1 слід визнати обґрунтованими.

Заперечення Відповідача-2 про те, що оскільки між позивачем та Відповідачем-2 не має договірних відносин на поставку товару, тому вартість вантажу, якого не достає, не може бути визначена виходячи з договірних відносин між позивачем та Відповідача-2 за договором № У 1926/2001/3346 від 29.12.2001 р. суд не може взяти до уваги з наступних підстав.

Відповідальність за збереження вантажу, своєчасність його поставки відправник несе відповідно до чинного законодавства України (постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України”, Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за кільістю (№ П-6) та ін.) Згідно з п.24 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі ст.209 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення правовідносин сторін, особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Слід зазначити, що згідно з п.52 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; та ін. Оскільки, продукція прибула на станцію призначення у вагоні без пошкоджень пломб відправника та попутних станцій, без ознак недостачі, псування її та ін., суд вважає, що це доказує непричетність ДП „Придніпровська залізниця” до недостачі продукції.

Таким чином, факт нестачі продукції у вагоні № 50702729 у кількості 7,3 тонн загальною вартістю 5503,67 грн. (разом з ПДВ та З/Д тарифом) з вини Відповідача-2 повністю підтверджується матеріалами справи внаслідок чого суд вважає, що Відповідач-2 є належним відповідачем.

Згідно зі ст.161 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення правовідносин сторін, зобов’язання повинні виконуватись належним чином в установлений термін.

Оскільки відносини за спірним договором виникли між позивачем та відповідачем до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року до спірних правовідносин повинен застосовуватися ЦК Української РСР від 18.06.1963 р.

В позові до Відповідача-1 слід відмовити в повному обсязі, оскільки вина Відповідача-1 в недостачі продукції відсутня, у зв’язку з чим, відповідно до ст.209 Цивільного кодексу Української РСР Відповідач-1 не може бути належним відповідачем по даному спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на Відповідача-2.

Керуючись ст.ст.4,161,209 ЦК УРСР, п.21 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, постановою Кабінету Міністрів України від 06.4.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України”, ст.ст.33,34,49,82-85,87,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові до Відповідача-1 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Відповідача-2: Відкрите акціонерне товариство „Запоріжкокс”, 69600, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, (р/р 26001001401 у АБ „Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, 53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, (р/р 2600930129101 в АБ „Кредит-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 00186520) 5 503 (п’ять тисяч п’ятсот три) гривень 67 коп. вартості вагової недостачі пеку (разом з ПДВ та З/Д тарифом), 102 (сто дві) гривень 00 коп. держмита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

О.О. Коваленко

Рішення підписано - 12.06.2006 р.