Рішення № 22293849, 12.03.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-2663/11

н/п 2/2018/320/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Шаренко С.Л.

при секретарі Бардіній Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк»про поновлення порушеного права, -

встановив:

представник позивача публічного акціонерного товариства «Кредобанк»звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25.02.2008 року в розмірі 83 770 гр. 06 коп. та судові витрати, вказуючи, що 25 лютого 2008 року між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 82 000 грн. на строк до 24 лютого 2015 року, зі сплатою відсотків 15,99 % річних. Однак свої зобов»язання відповідач не виконує, проценти не сплачує. А тому, відповідно до обліку, який ведеться позивачем щодо отримання та повернення кредитних коштів, нарахування та виплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами заборгованість відповідача становить в сумі 83 770 гр. 06 коп. Зазначає, що відповідачу направлялися письмові вимоги про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором, однак відповідач на них не реагує.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечувала, зазначила, що дійсно 25 лютого 2008 року між нею та ПАТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого їй було надано кредит в сумі 82 000 гр. на строк до 24 лютого 2015 року. Зазначає, що свої зобов'язання вона виконувала належним чином, навіть переплачувала по 200-300 гр. при щомісячному платежі по кредиту. Вказує, що сума заборгованості, яку просить стягнути банк, перевищує суму основного зобов'язання в тому числі з врахуванням виплачених нею відсотків в розмірі 43 896 гр. 76 коп. Крім того, з незрозумілих для неї підстав з 1.09.2008 року їй було змінено процентну ставку з 15,99% до 24% в односторонньому порядку з посиланням на п.3.7. кредитного договору. Однак п.п. 3.1, 3.8 договору визначено, що про зміну процентної ставки позичальник має повідомити рекомендованим листом протягом 7 днів з дати внесення таких змін та після чого протягом 10 днів має бути підписаний додатковий угода, яка відповідно має внести зміни до кредитного договору. Натомість ніяких змін до кредитного договору не вносилося.

Як позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд визнати несправедливим та недійсним п. 3.7 договору № Ф2250/02-08 від 25.02.2008 року

в частині права банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку, поновити порушене право шляхом зобов'язання відповідача ПАТ «Кредобанк», з 1.09.2008 року зробити перерахунок заборгованості по кредиту, нарахованих до сплати відсотків, пені та використовувати при розрахунках по договору № Ф2250/02-08 від 25.02.2008 року відсоткову ставку, визначену п. 3.2 договору, в розмірі 15, 99%, починаючи з 1 вересня 2008 року по 24 лютого 2015 року, вказуючи, що у липні 2011 року вона отримала довідку без дати та посилання на її звернення, відповідно до якої було розраховано лише відсотки, які вона мала сплачувати, починаючи з 25.02.2008 року та по день звернення. При цьому в першому абзаці з незрозумілих підстав було зазначено що з 1.09.2008 року їй було змінено процентну ставку з 15,99% до 24% в односторонньому порядку з посиланням на п.3.7 кредитного договору. Вважає, що розмір процентів, узгоджений сторонами в договорі, може змінюватися, виходячи із різних факторів. Однак, в будь-якому випадку, така зміна має бути узгоджена банком та боржником та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору. А тому положення п. 3.7, 3.8 кредитного договору № Ф2250/02-08 є нікчемними та відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсними. Зазначає, що п. 3.7 кредитного договору порушує її права споживача та суперечить законодавству про захист прав споживачів. Пунктом 3.7 кредитного договору передбачає право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки по договору, що, водночас, суперечить вимогам ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Виходячи з цього, права банка та споживача відносно односторонньої зміни розміру процентної ставки є не рівними, а наявність у банка права в односторонньому порядку вносити зміни до договору щодо збільшення розмірів платежів споживача є явно не збалансованими аналогічними правами споживача щодо зменшення нарахувань на споживача. Вказує, що на підставі ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»без повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки с недійсною. А тому у зв'язку з тим, що позивач за первинним позовом в односторонньому порядку змінив договір, про що вона як позичальник (споживач) взагалі не була повідомлена, з неї стягують кошти, які взагалі не були передбачені умовами договору, вважає, що такі дії банку порушують умови договору та не надають позивачу можливості належним чином виконувати зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кредобанк»підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 25 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого відповідно до статуту у новій редакції від 29.12.2009 року є публічне акціонерне товариство «Кредобанк»(а.с.19-20), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Ф2250/02-08, відповідно до умов якого ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 82 000 грн., на строк до 24 лютого 2015 року, зі сплатою відсотків 15,99 % річних на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а ОСОБА_1 зобов'язалася своєчасно повернути отримані кредитні кошти, своєчасно сплачувати проценти, а також належним чином виконувати інші умови кредитного договору (а.с. 7-11).

Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором банк виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 82 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 72879 від 25 лютого 2008 року (а.с.14). Зазначений факт відповідачем також не оспорювався.

Згідно до п.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядок і терміни передбачені цим договором (п.п. 2.1, 3.9) та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 977 гр. не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього. Відповідно до п.3.4 кредитного договору позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти. Згідно п. 5.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2 договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення.

Зазначений кредитний договір підписаний сторонами, що свідчить про погодження з його умовами, на момент розгляду справи є дійсним, не є нікчемним, укладений сторонами з метою реального настання прав та обовязків, про що відповідач підтвердила в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 4 липня 2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № Ф2250/02-08(А020172) складає 83 770 гр. 06 коп., з яких: 65 016 гр. 76 коп. - заборгованість по кредиту; 4 872 гр. 08 коп. - несплачені прострочені проценти; 13 881 гр. 22 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи представником позивача були обґрунтовані обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог.

На даний момент відповідач користується коштами банку, однак не виконує свої зобовязання перед банком за кредитним договором.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кредобанк»та стягує на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 83 770 гр. 06 коп.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд визнати несправедливим та недійсним п. 3.7 договору № Ф2250/02-08 від 25.02.2008 року

в частині права банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку, зазначаючи, що це порушує її прав як споживача, однак при цьому в судовому засідання вона не заперечувала факту як отримання кредиту, так і факту підписання кредитного договору, що свідчить про погодження з його умовами. Спірний кредитний договір був укладений сторонами 25.02.2008 року, однак до цього моменту ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовами про розірвання спірного договору, визнання п. 3.7 договору недійсним та поновлення її порушеного права з цього приводу, а користувалася коштами банку на власний розсуд.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з винної сторони всі судові витрати, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягується судовий збір в сумі 849 гр. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гр., сплачені позивачем при подачі позовної заяви, а всього стягує судові витрати в сумі 969 гр. 66 коп. (а.с. 4-5).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кредобанк»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк»суму заборгованості в розмірі 83 770 гр. 06 коп. та судові витрати в розмірі 969 гр. 66 коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 3.7 кредитного договору, поновлення порушеного права шляхом зобов»язання публічного акціонерного товариства «Кредобанк»здійсн ити перерахунок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення, а представником позивача в той же строк, але з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя -