Постанова № 22292129, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2012 року 10:52 № 2а-1404/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Пильгун О.О.,

від третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до

третя особа Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна»

проскасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2011 року

№ 0004071740,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна», про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2011 року № 0004041740, № 0004051740, № 0004071740, № 0004031740.

Ухвалою від 29 грудня 2011 року суддею Блажівською Н.Є. відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду.

26 січня 2012 року на підставі ст. 116 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004041740, № 0004051740, № 0004071740 від 08 серпня 2011 року та вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 000403174 від 08 серпня 2011 року розєднано у самостійні провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року справу про скасування податкових повідомлень рішень від 08 серпня 2011 року № 0004041740, № 0004051740, № 0004071740 було прийнято до провадження суддею Патратій О.В. та призначено справу до судового розгляду на 14 березня 2012 року.

Ухвалою суду від 14 березня 2012 року позовну заяву в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004041740, № 0004051740 від 08 серпня 2011 року залишено без розгляду. Відтак, предметом розгляду у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення № 0004071740 від 08 серпня 2011 року.

Позивач по суті позову пояснював, що у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування і відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03 липня 1998 року №727/98, його обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищував 500 тис. грн., а тому він не є платником податку на додану вартість.

Як зазначав позивач, відповідачем було безпідставно збільшено зобовязання з податку на додану вартість у звязку з перевищенням сукупного доходу за результатами підприємницької діяльності у 2009 році, оскільки даного висновку працівники податкового органу дійшли на підставі співставлення даних автоматизованих систем та залишили поза увагою надані позивачем під час перевірки первинні документи за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Ядзакі Україна», уточнюючий розрахунок ТОВ «Ядзакі України», які свідчили про помилкове завищення сум доходу на користь позивача.

Оскільки позивач, за його твердженням, не перевищував установленого ст. 1 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»ліміту виручки від реалізації продукції, він не був зобовязаний реєструватися платником податку на додану вартість. Підстави нараховувати йому податкове зобов'язання з податку на додану вартістьу відповідача були відсутні, тому позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004071740 від 08 серпня 2012 року.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що висновки акту перевірки та оскаржуване рішення є законними та обґрунтованими, податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України. Зокрема, ДПІ зазначає, що згідно з відомостями з баз даних про суми виплачених доходів (наростаючим підсумком) за 2010 рік позивач отримав дохід у розмірі 468965,40 грн., що сукупно перевищує, встановлений п. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»ліміт допустимого доходу, який зобовязовує особу реєструватися платником податку на додану вартість, а отже позивачу податковим повідомленням-рішенням на підставі пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було правомірно збільшено зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_5) зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 13.08.2009 р. На податковий облік взято 17.08.2009 р. за № 16974. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5. Місце реєстрації АДРЕСА_1). Платником ПДВ позивач не зареєстрований.

Як вбачається матеріалами справи, у період з 15.06.2011р. по 21.06.2011р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва було перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 13.08.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1168/17-40/НОМЕР_5 від 29.06.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с. 16-30.

08 серпня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0004071740, яким позивачу, за порушення пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 95425,00 грн., з яких 76340,00 грн. основного платежу та 19085,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку оскаржуване рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення (а.с. 30-48).

Згідно з п. 1.15. Акту перевірки позивачем сплачено єдиний податок за період 17.08.2009 р. 31.12.2009 р. 1221 грн.; 2010 р. 2422 грн., 1 кв. 2011 р. 353,83 грн.

Під час перевірки було встановлено, що протягом 2010 р. позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, задекларував за зазначений період валовий дохід (обсяг виручки) у розмірі 468965,4 грн., чим перевищив 300000,00 грн. ліміт від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, встановлений п. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»та був зобовязаний зареєструватися платником податку на додану вартість.

Проте в порушення п. 9.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач не подав реєстраційну заяву та не зареєструвався як платник податку на додану вартість у строки передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ФО-П ОСОБА_3 пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з не визначенням податкових зобовязань з доходів, отриманих за роздрібну торгівлю залізними виробами, загальні механічні операції (обробка металу), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за лютий 2010 року на суму 17151,00 грн., за березень 2010 року на суму 8224,00 грн., за квітень 2010 року на суму 3 336,00 грн., за травень 2010 року на суму 14656,00 грн., за червень 2010 року - 8219,00 грн., за липень 2010 року 8459, 00 грн., за серпень 2010 року 3149,00 грн., за вересень 2010 року 7892,00 грн., за жовтень 2148, 00 грн., за листопад 2010 року 2964,00 грн., за грудень 2010 року 106,00 грн., що у сукупності становить 76340,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Спеціальним законодавством, зокрема, Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва ” від 3 липня 1998 року № 727/98, запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. За змістом статті 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.

Дію Указу припинено згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»№ 4014-VI від 04.11.2011 року, однак у період виникнення спірних правовідносин норми Указу були чинними та підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1 Указу N 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом № 727/98 вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу № 727/98, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу № 727/98, в тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання сплати податку на додану вартість, у разі перевищення граничного обсягу виручки, встановленого законодавцем.

За таких обставин справляння податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами позивача з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи сплати податку на додану вартість, врегульованих, зокрема, Законом України “Про податок на додану вартість” з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України “Про систему оподаткування” (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.

Наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення Указу № 727/98 від 3 липня 1998 року, позивач за період з 17.08.2009 р. 31.12.2009 р. отримав виручку, яка надійшла платнику податків згідно відомостей з баз даних в розмірі 597423,96 грн., що перевищує дозволений обсяг виручки на 97423,96 грн. У звязку з цим позивач повинен був у наступному податковому періоді, тобто з 2010 року, відповідно до вимог п. 2.3.1 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зареєструватися як платник податку на додану вартість, що позивачем не було зроблено.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для формулювання висновку про перевищення ФО-П ОСОБА_3 доходу у 2009 році, стали розбіжності у відомостях центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів у 2009 році, згідно яких задекларований позивачем обсяг виручки у розмірі 496303, 96 грн. у 2009 році не відповідає дійсному отриманому доходу від підприємств, установ, організацій, який значиться у розмірі 597423, 96 грн., тобто зменшений на 97423, 96 грн.

Щодо суті виявленого порушення судом встановлено наступне.

В період з 30 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна»(код ЄДРПОУ 32269989) існували господарські відносини щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

Так, як вбачається з видаткової накладної № ЦР-0000016 від 30.09.2009 року, № ЦР-0000020 від 06.10.2009 року, № ЦР-0000027 від 19.10.2009 р., які, як вбачається з п. 1.12 Акту перевірки, досліджувались ДПІ під час перевірки і доказів відмови у наданні яких ДПІ під час розгляду справи не надано, на користь ТОВ «Ядзакі Україна»оформлено постачання продукції: індивідуальний зарплатний лист у кількості 20000 шт. на загальну 50800 грн., робочі комбінезони та куртки робочі на загальну вартість 27187,50 грн. та сорочки робочі з логотипом на суму 113160 грн.

Вартість поставленого за даними видатковими накладними товару було оплачено ТОВ «Ядзакі Україна»шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок Позивача 1 жовтня 2009 року, 7 жовтня 2009 року, 23 жовтня 2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, за вищевказаними видатковими накладними ТОВ «Ядзакі Україна»придбало у Позивача товар на загальну суму 191147,50 грн.

Відтак, за у IV кварталі 2009 року ФОП ОСОБА_3 у Книзі обліку доходів та витрат Ф 10 оприбутковано сукупний дохід в розмірі 246618,70 грн.

В той же час, як підтверджується наявними в матеріалах справи документами, ТОВ «Ядзакі Україна»під час подання до контролюючого органу Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2009 року, зазначив суму сплаченого ФОП ОСОБА_3 доходу у розмірі 292747,50 грн. (замість вірної суми 191147,50 грн.).

У той же час, 24.06.2011 р. ТОВ «Ядзакі Україна»подало до Ужгородської МДПІ засобами телекомунікаційного звязку уточнюючий розрахунок за 4 квартал 2009 р., де уточнено відомості відносно сум доходу позивача, зокрема, помилковий рядок вилучено шляхом його позначення “1” (рядок, що вилучається) та доповнено правильним рядком з позначкою “0” (вірний рядок) де зазначено суму нарахованого та виплаченого позивачу доходу у розмірі 191147,50 грн.

Прийняття даного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією № 2 про доставку розрахунку до районного рівня 24.06.2011 р.

Згідно з правилами заповнення уточнюючого розрахунку для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати "1" - на вилучення рядка. Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати "0" - на введення рядка. Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно вилучити помилкову інформацію як зазначено вище та ввести правильну інформацію як зазначено вище, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких вилучає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується "1" - рядок на вилучення, а в другому - "0" - рядок на введення.

В даному випадку саме таким чином ТОВ “Ядзакі Україна” і проведено коригування відносно сум доходів позивача.

При цьому, як вбачається з листів третьої особи від 19.07.2011 р. на адресу Ужгородської МДПІ (вх.. від 20.09.2011 р.) та від 28.07.2011 р. на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва (вх. від 01.08.2011 р.) податкові органи було повідомлено про фінансово-господарські відносини з позивачем та повідомлено про наявність помилки, яка усунута 24.06.2011 р., тобто до складання акту перевірки позивача, шляхом подання уточнюючого розрахунку.

У взаємозвязку з вищенаведеним слід додати, що 28.07.2011 р. Ужгородською МДПІ складено довідку № 31/23-2 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ядзакі Україна»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. Зі змісту пункту 3 вказаної Довідки вбачається, що за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року (4 квартал 2009 р.) ТОВ «Ядзакі Україна»сплатило ФОП ОСОБА_3 на підставі видаткових накладних шляхом безготівкового грошові кошти у розмірі 191147,50 грн., і саме зазначену суму було включено до складу валових витрат ТОВ «Ядзакі Україна»у відповідному періоді.

Згідно висновків зустрічної звірки (пункт 4 Довідки від 28 липня 2011 року № 31/23-3) перевіркою ТОВ «Ядзакі Україна»не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ФОП ОСОБА_3, яка мала правові відносини з платником податків.

Аналізуючи наведене в сукупності, а також відомості з первинних документів, податкової звітності, матеріали зустрічної звірки, суд приходить до висновку, що позивач не перевищив у 2009 році дозволеної суми виручки у 500000 грн. для субєктів малого підприємництва платників єдиного податку.

Як було вище зазначено, субєкти малого підприємництва фізичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками податків і зборів, перелічених у пункті 6 статті 1 Указу, в тому числі податку на додану вартість. При цьому підприємець не має права виділяти ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг) та виписувати податкові накладні. Разом з тим, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про розяснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727»(чинної у період виникнення спірних правовідносин) субєктам малого підприємництва фізичним особам надано право вибору щодо реєстрації їх платниками податку на додану вартість.

Водночас згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного у період виникнення спірних правовідносин) якщо особа, на яку не поширюється дія п.2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам пп. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Отже, субєкт малого підприємництва фізична особа за своїм добровільним рішенням відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону може зареєструватися платником податку на додану вартість.

Таким чином, зазначеною нормою передбачено право, а не обов'язок платників податку добровільно зареєструватися платником податку на додану вартість.

Крім того, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 ст. 2 цього закону, не більше ніж у два рази, така особа зобовязана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Однак, відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. №727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, крім інших, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Оскільки положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»є спеціальною нормою по відношенню до Закону України «Про податок на додану вартість», то дія вказаної норми п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб-платників єдиного податку не розповсюджується.

Отже фізична особа підприємець, яка є платником єдиного податку і обсяг виручки у якого не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік, не має обовязку щодо реєстрації платником податку на додану вартість у цьому податковому періоді.

Як вбачається з акту перевірки дохід отриманий позивачем від підприємницької діяльності у 2009 році становить 496303, 96 грн., у 2010 році - 468965, 40 грн.

Проте слід зазначити, що у разі перевищення фізичною особою платником єдиного податку обсягів операцій з поставки товарів (послуг) межі 300 тис. грн. вона має право не реєструватися платником ПДВ до досягнення обсягу виручки від реалізації продукції 500 тис. грн.

Обовязок зареєструватися платником ПДВ виникає у такої особи лише в разі перевищення обсягу виручки в 500 тис. грн. за календарний рік.

А отже оскільки позивач не перевищив встановленого ліміту у розмірі 500 тис. грн., та не був зобовязаний обов'язково зареєструватися платником податку на додану вартість згідно до положень пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід зазначити, що ДПА України з зазначеного питання неодноразово надавала відповідь у листах від 07.11.2007 р. №22703/7/16-1117 та від 11.03.2008 р. №3004/Д/17-0714.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не перевищив у спірний період дозволеної суми виручки для субєктів малого підприємництва платників єдиного податку, правова позиція ДПІ щодо перевищення позивачем дозволеної суми виручки, яка передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»не відповідає фактичним обставинам та нормам законодавства чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а отже виключає нарахування зобовязань з податку на додану вартість, ніж сплачений позивачем єдиний податок, сплата якого у повному обсязі у відповідні періоди підтверджується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли нарахування йому спірних сум податкових зобовязань, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0004071740 від 08 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 22 березня 2012 року.