Постанова № 22291611, 19.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2012 року № 2а-28/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання дії протиправними, скасування податкового повідомлення- рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог-93», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва форми «Р»№0004082309 від 29.06.2011 року (щодо податку на прибуток підприємства); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва форми «Р» №0004092309 від 29.06.2011 року (щодо податку на додану вартість).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач до суду не зявився, заперечень проти позову не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пролог-93»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного законодавства за період 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. За результатами перевірки складено Акт від 07.06.2011 року № 1386/23-09/16476414 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що виявлено порушення пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94 - ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток всього у сумі 163070,00 грн., у тому числі за періоди: за 1 квартал 2010 на суму 51587,00 грн., за І півріччя 2010 року на суму 51587,00 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 51587,00 грн., за 2010 рік на суму 163 070 грн.; пп.7.4.1. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість 82020 грн. за березень 2010 82020,00 грн., завищення відємного значення податку на додану вартість на загальну суму 89186,00 грн. за грудень 2010 року.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було розглянуто заперечення на Акт перевірки та надано Лист, в якому зазначено, що висновки акту від 07.06.2011 року № 1386/23-09/16476414 планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Пролог-93»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. залишити без змін в частині порушення пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94 - ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 на суму 51587,00 грн., пп.7.4.1. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість 82020 грн. за березень 2010 82020,00 грн., та задовольнити на користь ТОВ «Пролог-93»згідно порушення пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94 - ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження податок на прибуток за 4 квартали 2010 року на суму 111483,00 грн., пп.7.4.1. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення відємного значення податку на додану вартість на загальну суму 89186,00 грн. за грудень 2010 року.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №00040923009, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану у сумі 102 525 грн., за основним платежем 82 020 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20 505,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №00040823009, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 64484,00 грн., за основним платежем 51587,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 897,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем було подано скарги до Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України, скарги Позивача були залишенні без задоволення, а рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «ЗЕТТА-ФІН»(Виконавець) укладено договір про надання послуг №19 01-10 від 19.01.2010 року (надалі по тексту Договір №19 01-10).

У відповідності до п. 1.1 Договору №19 01-10, у порядку та на умовах, визначних цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): 1. Проводити маркетингові дослідження у сфері діяльності Замовника; 2. Надання послуг по пошуку та підбору Орендарів для забезпечення діяльності Замовника; 3. Вивчення нового та існуючого ринку послуг (моніторинг); 4. Здійснення інших дій, спрямованих на збільшення попиту на послуги Замовника та підвищення ефективності роботи товариства.

Згідно п. 1.2 Договору №19 01-10, Послуги можуть надаватися в усній, письмовій формах, на електронних носіях, у вигляді консультацій, роз'яснень за допомогою телефонного зв'язку, супроводження представників Замовника під час переговорів з потенційними Орендарями, участі в оглядах, перевірках, дослідженнях в інтересах Замовника, в т. ч. з застосуванням графічних, відео та аудіо матеріалів, досліджень.

У відповідності до п. 3.1 Договору №19 01-10, загальна вартість послуг за Договором становить 95000,00 грн. в т. ч. ПДВ.

Позивачем надано суду Акт прийому-передачі (наданих послуг) від 26.03.2010 р. та податкову накладну в підтвердження виконаних робіт.

Суд звертає увагу на те, що у відношенні Договору №19 01-10, Позивачем не надано суду доказів того, які саме виконувалися маркетингові послуги та докази того, що дані послуги потребував Позивач та докази оплати послуг.

Також, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «ЮСГ»(Підрядник) укладено контракт підряду №15/02-2010 від 15.02.2010 року (надалі по тексту Контракт №15/02-2010).

У відповідності до п. 1.1 Контракту №15/02-2010, Підрядник приймає на себе виконання якісно і у встановлені строки поставку матеріалів та комплексу ремонтних робіт покрівлі на об'єкті за адресою вул. Ігорівська, 13/5, а Замовник зобов'язується прийняти викопані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно п. 1.2 Контракту №15/02-2010, вартість матеріалів та робіт, згідно кошторису до даного контракту, в договірних цінах складає: 206 350 грн. 06 коп., крім того ПДВ 41 270 гри. 01 коп.

Відповідно до п. 2.2 Контракту №15/02-2010, До початку робіт передає будівельний майданчик для виконання Підрядником комплексу робіт; 2.2.2 Передає затверджену проектно-кошторисну документацію в обсязі та строки, що забезпечують своєчасне виконання робіт Підрядником, надає вантажопідйомну техніку, необхідних для виконання робіт, забезпечує об'єкт точкою енергопостачання; 2.2.3 Замовник надає побутове приміщення для розташування працівників та несе відповідальність за збереження матеріалів на будівельному майданчику.

Позивачем надано суду Кошторис на виконання ремонтних робіт на будинку за адресою м. Київ, вул. Ігорівська 13/5, Акт виконаних робіт за березень 2010 та податкову накладну в підтвердження виконаних робіт.

Позивачем не надано суду доказів того, що у відповідності до п. 2.2 Контракту №15/02-2010 Позивачем було передано будівельний майданчик Підряднику, надано вантажно-підйомну техніку, проведено забезпечення енергозабезпечення та докази оплати послуг.

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «ЗЕТТА-ФІН»(Виконавець) укладено договір на виконання робіт з комплексного прибирання № 01 03-10 від 01.03.2010 року (надалі по тексту Договір № 01 03-10).

У відповідності до п. 1.1 Договору № 01 03-10, Виконавець зобов'язується самостійно виконувати роботи з комплексного прибирання далі по тексту «Роботи») на об'єкті Замовника за адресою: вул. Ігорівська/Набережна Хрещатицька, 13/5 (далі приміщення) загальною площею 6500 м2, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи й оплатити їх у порядку, передбаченому даним Договором.

Згідно розділу 2 Договору № 01 03-10, 2.1. Виконавець приступає до виконання Робіт, з моменту підписання даного Договору; 2.2 Якість виконання робіт за даним Договором, Замовник має право перевірити в будь-який час; 2.3 Виконанняробіт Виконавцем і прийом їх Замовником оформляються Актом прийом-передачі виконаних робіт (Додаток №1); 2.4 Виконання робіт Виконавцем та приймання їх Замовником оформлюється Актом прийом-передачі виконаних робіт; 2.5 Акти прийому-передачі виконаних робіт готує Виконавець, і щомісяця, не пізніше четвертого робочого дня місяця, що випливає за звітним, направляє Замовникові; 2.6. Замовник зобов'язаний розглянути та підписати Акт протягом трьох днів з моменту його одержання; 2.7. Якщо Замовник вважає, що Роботи виконані неналежним чином, він зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту одержання Акту направити Виконавцеві аргументовану претензію.

У відповідності до п. 5.1 Договору №01 03-10, загальна вартість робіт за Договором становить 149500,00 грн. в т. ч. ПДВ.

Згідно п. 6.1 вищезазначеного договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 р.

Позивачем надано суду Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.03.2010 р. та податкову накладну в підтвердження виконаних робіт.

Крім того Суд звертає увагу на те, що у відповідності до умов п. 2.5 Договору №01 03-10 Акти прийому-передачі підписувалися кожного місяця, оскільки у відповідності до п. 5.1 Договору, він був укладений терміном до 31.12.2010 р. Крім того, Позивачем не надано доказів оплати послуг.

З вищезазначених договорів та матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Судом було витребувано у Позивача докази того, на підставі чого було здійснено оплату, проте позивач зазначеної документації не надав.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №00040923009 задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №00040823009 винесено правомірно,а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у справі К-45472/09 (ухвала від 25.10.10 р.); у справі К-24085/07 (ухвала від 15.07.10 р.).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції скаргу про апеляційне.

Суддя А.Б. Федорчук