Постанова № 22291267, 01.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2012 року № 2а-887/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004541705 від 29.09.2011 та №0005261705 від 19.12.2011

за участю:

позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4)

представника позивача: ОСОБА_2 (договір № 01/11/11 від 01.11.2011),

представника відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 101/9/10-017 від 26.01.2012),

свідка: ОСОБА_4

свідка: ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004541705 від 29.09.2011 та №0005261705 від 19.12.2011.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.02.2012.

В судових засіданнях були допитані свідки 16.02.2012 ОСОБА_6 та 01.03.2011 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України дали присягу, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України ознайомлені.

У судовому засіданні 01.03.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобовязання позивачу нараховані за результатами перевірки господарських операцій, проведених останнім з ПП «Флоратекс». Підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності є визнання податковим органом взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом такими, що не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся мав фінансово господарські відносини з ПП «Флоратекс», а саме, здійснювалась купівля продаж товару - соди харчової, які мали реальний характер, та за результатами яких було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 16.02.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали матеріали позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Флоратекс»за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 (акт перевірки № 6226/17-05/НОМЕР_1 від 09.09.2011).

ДПІ у Деснянському районі м. Києва на виконання завдання ДПА у м. Києві, доведеного листом від 22.07.2011 №9783/7/23-807 щодо відпрацювання контрагентів, підприємства з ознаками фіктивності ПП «Флоратекс», проведено аналіз «Журналу звірки податкових зобовязань в розрізі контрагентів»АІС «КОNТR_АGЕNТ»ДПА України, та встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в період з 01.07.2008 по 31.12.2008 в сумі 5467,33 гри. та в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 25413,50 та включено до складу витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходу придбаний товар в період з 01.07.2008 по 31.12.2008 в сумі 32803,98 грн. та в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 152481,00 грн. по взаємовідносинам з зазначеним підприємством.

Cвідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Флоратекс»анульоване 15.03.2011 та підприємство має стан платника до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

20.05.2011 Святошинським районним судом м. Києва по справі № 1-130/2011 винесено вирок, згідно з яким колишні співробітники УПМ ДПА у м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України за проведення безтоварних (фіктивних) фінансово-господарських операцій з переведення безготівкових коштів у готівку із використанням наступних фіктивних підприємств: ПП «Поліхім»(код ЄДРПОУ 31612085), ПП «Флоратекс»(код ЄДРПОУ 32528749), ТОВ «Компанія «Столичний град»(код ЄДРПОУ 36856508), ТОВ «Консалтинг Сіті»(код ЄДРПОУ 36856398), ТОВ «Промоушин-Україна» (код ЄДРПОУ 16856707), ТОВ «Промоушин-Україна»(код ЄДРПОУ 33058141), ТОВ «Бікколайдер»(код ЄДРПОУ 36174173).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 29.08.2011 по 02.09.2011 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва на підставі наказу № 2098 від 19.08.2011 проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Флоратекс»за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 30880,83 грн. та частин другої та третьої статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992, частини четвертої підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати на суму 185284,98 грн. та відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 27792,70 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва на виконання завдання ДПА у м. Києві, доведеного листом від 22.07.2011 №9783/7/23-807 щодо відпрацювання контрагентів, підприємства з ознаками фіктивності ПП «Флоратекс», проведено аналіз «Журналу звірки податкових зобовязань в розрізі контрагентів»АІС «КОNТR_АGЕNТ»ДПА України, та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в період з 01.07.2008 по 31.12.2008 в сумі 5467,33 гри. та в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 25413,50 та включено до складу витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходу придбаний товар в період з 01.07.2008 по 31.12.2008 в сумі 32803,98 грн. та в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 152481,00 грн. по взаємовідносинам з зазначеним підприємством.

Cвідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Флоратекс»анульоване 15.03.2011 та підприємство має стан платника до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

20.05.2011 Святошинським районним судом м. Києва по справі № 1-130/2011 винесено вирок, згідно з яким колишні співробітники УПМ ДПА у м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 Кримінального кодексу України за проведення безтоварних (фіктивних) фінансово-господарських операцій з переведення безготівкових коштів у готівку із використанням наступних фіктивних підприємств: ПП «Поліхім»(код ЄДРПОУ 31612085), ПП «Флоратекс»(код ЄДРПОУ 32528749), ТОВ «Компанія «Столичний град»(код ЄДРПОУ 36856508), ТОВ «Консалтинг Сіті»(код ЄДРПОУ 36856398), ТОВ «Промоушин-Україна»(код ЄДРПОУ 16856707), ТОВ «Промоушин-Україна»(код ЄДРПОУ 33058141), ТОВ «Бікколайдер»(код ЄДРПОУ 36174173).

Зазначеним вироком суду встановлено наступне.

У 2008 році, більш точну дату та час в ході досудового слідства встановити не вдалося, у не встановленому місці ОСОБА_7, являючись представником влади, діючи всупереч інтересам служби, вступив у попередню змову з начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ОСОБА_9, з метою створення мережі підприємств без наміру реалізації ними статутних завдань, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою надання послуг субєктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи за ці послуги відсоток від загальної суми, що буде переведено у готівкову форму.

З метою вчиненні дій спрямованих на придбання субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7, являючись працівником правоохоронного органу, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, схилив свою дружину ОСОБА_10 до придбання на своє імя субєкту господарської діяльності приватного підприємства «Флоратекс»з метою прикриття в подальшому незаконної діяльності. При цьому, ОСОБА_9 ввів в оману ОСОБА_10 щодо дійсної мети придбання нею вказаного підприємства.

У грудні 2008 року, більш точну дату в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10, виконуючи вказівку ОСОБА_9 придбала на своє імя Приватне підприємство «Флоратекс», яке в подальшому зареєструвала у ДПІ Святошинського району м. Києва, та передала останньому банківські реквізити та печатку вказаного підприємства, оскільки здійснювати господарську діяльність вона не мала наміру.

В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_9, у період часу з листопада 2008 по 29 серпня 2010 року, діючи умисно, використовували банківські рахунки ряду підприємств, зокрема, ПП «Флоратекс», які були фіктивними підприємствами, з метою одержання матеріальної нагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності заправленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку одного підприємства «транзитера»на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств контрагентів.

З огляду на викладене, податковим органом в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ФОП ОСОБА_1 від ПП «Флоратекс»контрагента постачальника, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, з огляду на що договори укладені між ОСОБА_1 та ПП «Флоратекс»відповідно до пунктів 1,2 статті 215, пунктів 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Флоратекс»не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, з огляду на що, усі операції купівлі-продажу за ФОП ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

За результатами перевірки складено акт № 6226/17-05/НОМЕР_1 від 09.09.2011 на підставі якого винесено податкові повідомлення рішення, якими фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання № 0004541705 від 29.09.2011 за платежем податок з доходів фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 27 792,70 грн. та № 0004551705 від 29.09.2011 за платежем податок на додану вартість на суму 38601,03 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7720,20 грн.

10.10.2011 позивачем до Державної податкової адміністрації у місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення рішення № 0004541705 від 29.09.2011 та № 0004551705 від 29.09.2011, яка рішення про результати розгляду скарги № 1756/К/25-214 від 08.12.2011 задоволена частково, податкове повідомлення рішення № 0004551705 від 29.09.2011 скасоване в частині податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2860,80 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 715,00 грн., податкове повідомлення рішення № 0004541705 від 29.09.2011 залишено без змін, та винесено податкове повідомлення - рішення №0005261705 від 19.12.2011.

20.12.2011 позивачем до Державної податкової адміністрації України була подана скарга на акт № 6226/17-05/НОМЕР_1 від 09.09.2011 та рішення № 1756/К/25-214 від 08.12.2011, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 225/К/10-2315 від 05.01.2012 залишено без задоволення.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не погоджуючись з податковими повідомленнями рішенням № 0004541705 від 29.09.2011 та №0005261705 від 19.12.2011, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ПП «Флоратекс»реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманого від ПП «Флоратекс»товару.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобовязано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП «Флоратекс», а саме, позивачем здійснювалось придбання у ПП «Флоратекс»харчової соди, факт поставки якої підтверджується видатковими накладними № ФЛ-000397 від 28.08.2008, № ФЛ-000488 від 16.10.2008, № ФЛ-000520 від 03.11.2008, № ФЛ-000529 від 06.11.2008, № ФЛ-000827 від 17.12.2008, № ФЛ-0000006 від 13.01.2009, № ФЛ-0000010 від 15.01.2009, № ФЛ-0000067 від 17.02.2009, № ФЛ-0000076 від 18.02.2009, № ФЛ-000013 від 10.03.2009, № ФЛ-0000164 від 06.04.2009, № ФЛ-0000216 від 06.05.2009, № ФЛ-0000218 від 08.05.2009, № ФЛ-0000301 від 08.07.2009, № ФЛ-0000303 від 10.07.2009, № ФЛ-0000330 від 20.07.2009, № ФЛ-0000333 від 22.07.2009, № ФЛ-0000346 від 27.07.2009, № ФЛ-0000367 від 05.08.2009,№ ФЛ-0000528 від 16.09.2009, № ФЛ-0000483 від 07.09.2009, № ФЛ-0000605 від 05.10.2009, № ФЛ-0000717 від 09.11.2009, № ФЛ-0000779 від 30.11.2009, № ФЛ-0000816 від 10.12.2009, № ФЛ-0000817 від 10.12.2009.

Факт здійснення оплати за отриманий товар підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Позивач у судовому засіданні зазначив про те, що на момент існування фінансово господарських відносин з ПП «Флоратекс», зазначене підприємство знаходилось за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, та директором зазначеного підприємства був ОСОБА_5.

У судовому засіданні 01.03.2012 у якості свідка був допитаний ОСОБА_5, який зазначив про те, що був керівником та власником ПП «Флоратекс»до 16.12.2009, та ним здійснювалась діяльність щодо оптової торгівлі харчової содою, зокрема, могла проводитись реалізація харчової соди позивачу, до моменту передачі підприємства ОСОБА_10, а саме, десь до першої половини грудня 2009 року, точної дати він зазначити не зміг.

Факт перебування ОСОБА_5 на посаді керівника ПП «Флоратекс»підтверджується рішенням № 1 від 22.06.2006, наказом про призначення директора підприємства № 3-К від 04.07.2006, статутом ПП «Флоратекс», довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 10.07.2006, а факт того, що зміни до установчих документів ПП «Флоратекс»були внесені 28.12.2009 підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців № 683636 станом на 01.03.2012.

Підчас надання пояснень у якості свідка ОСОБА_5 повідомив також про те, що у період перебування його на посаді керівника ПП «Флоратекс»з метою зберігання продукції ним були укладені договори щодо надання послуг зберігання з Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально технічного забезпечення».

Зазначені пояснення ОСОБА_5, підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про надання послуг зберігання № 107 від 20.07.2009 укладеним між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально технічного забезпечення»в особі В.О. начальника Зоренко П.М. та ПП «Флоратекс»в особі директора ОСОБА_5 та додатковою угодою від 20.07.2009 підписаною тими ж особами.

Довідкою № 389 від 07.11.2011 виданої Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення»підтверджено факт зберігання ПП «Флоратекс»в період з 27.07.2009 по 31.12.2009 соди харчової на складських площах Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення», згідно договору відповідального зберігання № 107 від 27.07.2009, а також зазначено про те, що за свідченнями співробітників ДП МОУ «Київська КМТЗ»відповідальних за зберігання соди харчової завідуючої складом ОСОБА_6 та завідуючої складом ОСОБА_4, сода харчова від ПП «Флоратекс»в період з 27.07.2009 по 31.12.2009 багаторазово відпускалася та фактично отримувалась Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Допитані у якості свідків у судових засіданнях ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтвердили факти зберігання ПП «Флоратекс»та позивачем продукції на складах Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення», зокрема здійснення зберігання соди харчової, а також факт здійснення поставки товару - соди харчової ПП «Флоратекс»позивачу.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, а також пояснення надані свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що фінансово господарські відносини між позивачем та ПП «Флоратекс»існували на час коли директором та власником ПП «Флоратекс»була ОСОБА_10 та підприємство використовувалось з метою надання послуг субєктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку, а також того, що ПП «Флоратекс»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій.

З огляду на викладене, а також, враховуючи те, що на момент існування фінансово господарських відносини між позивачем та ПП «Флоратекс»керівником та власником зазначеного підприємства був ОСОБА_5, а не ОСОБА_10, а також те, що відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Флоратекс», то суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Флоратекс»мали реальний товарний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Частинами другою та третьою статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992, встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП «Флоратекс»в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у звязку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на декларування валових витрат та на податковий кредит по операціях з ПП «Флоратекс»за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано платіжним дорученням про сплату судового збору у сумі 32 грн. 19 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004541705 від 29.09.2011 та №0005261705 від 19.12.2011 - задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва №0004541705 від 29.09.2011.

3.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва №0005261705 від 19.12.2011.

4.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн.19 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов