Постанова № 22290709, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2012 року № 2а-19193/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б. , суддів Аблова Є.В. Амельохіна В.В. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Александер"

доДержавної виконавчої служби України

третя особаПублічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»

провизнання протиправними дій та скасування постанови

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” звернулося з позовом до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, третя особа Публічне акціонерне товариство “Кредит Європа Банк” про визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження №30132185 від 29.11.2011 р. протиправними; Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) про відкриття виконавчого провадження №30132185 від 29.11.2011 р. - скасувати.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що Відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2011 р. в момент дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на стадії розпорядження майном боржника.

Відповідач до суду не зявилася, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позовних вимог не надав.

Третя особа до суду зявилася. В судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначається, що позовна заява Позивача про визнання дій протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження третя особа вважає безпідставною та недоведеною, поданою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже, такою, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видано виконавчий напис 30.08.2011 р. №2319, №2320 про звернення стягнення на нежилі приміщення (в літ. «А») площею 243,7 кв.м., що знаходиться у підвалі та на першому поверсі будинку №10 по бул. Тараса Шевченка в м. Києва та належить на праві власності Позивачу.

Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»08.11.2011 р. звернулося з заявою до начальника відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчиненого 30.08.2011 р. та зареєстрованого №2319, №2320 про звернення стягнення на іпотечне майно належне на праві приватної власності Позивача.

Постановою старшого державного виконавця Гречухом О.Я. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.11.2011 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №2319, №2320 від 30.08.2011 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У відповідності до ст.11 вищезазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець прийняла до виконання виконавчий документ, який відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено вимоги до виконавчого документу. Зокрема, у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

У відповідності до абз. 5 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 встановлено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 ч. 1 ст. 19 Закону, які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про приму сове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія матеріалів виконавчого провадження №140/9 (надалі по тексту виконавче провадження № 140/9).

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, супровідним листом 07.12.2011 р. на адресу Позивача та третьої особи було направлено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2011 р.

Позивачем копію супровідного листа та Постанови від 29.11.2011 р. було отримано 12.12.2011 р., про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах виконавчого провадження №140/9.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Судом встановлено, що на адресу Державної виконавчої служби України Позивачем було надіслано клопотання про зупинення виконавчого провадження, яке Відповідачем було отримано 14.12.2011 р.

Підставою для зупинення виконавчого провадження стало порушення Господарським судом Київської області справи про банкрутство №Б13/188-11, що підтверджується Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2011 р. по справі № Б13/188-11 та Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2011 р. по справі № Б13/188-11.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження №140/9 міститься повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»та введення процедури розпорядника майна (Арбітражного керуючого Саєнко Володимира Володимировича), дане повідомлення відповідачем було отримано 16.12.2011 р., про що свідчить відмітка.

У відповідності до п.8 ч.1 ст. 37 вищезазначеного Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

З аналізу вищезазначеної норми закону та матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»звернулося до Відповідача з виконавчим написом, який передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), що в свою чергу у відповідності до ст. 37 вищезазначеного Закону є виключенням з загального переліку обставин для обовязкового зупинення виконавчого провадження, що є випадком, прямо передбаченим п. 8 ст. 37 Закону: звернення стягнення на заставлене майно (нежитлові приміщення) шляхом вчинення виконавчого напису.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки в діях старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження №30132185 від 29.11.2011 р. не вбачається протиправність.

Крім того, суд звертає увагу, що Постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження №30132185 від 29.11.2011 р. винесена у відповідності до Законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції скаргу про апеляційне.

Головуючий Суддя А.Б. Федорчук

Суддя Є.В. Аблов В.В. Амельохін Суддя