Постанова № 22289638, 06.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
06.03.2012
Номер справи
2а-694/12/2670
Номер документу
22289638
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2012 року 11:25 № 2а-694/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 3 11.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.03.2012 № 2970/9/10), ОСОБА_3 (довіреність від 02.03.2012 р. № 2971/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Києва

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.»з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

-від 31.08.2011 р. № 0000722320, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем «податок на додану вартість»на суму 594845 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій,

-від 31.08.2011 р. № 0000732320 на суму завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 4567 грн. (декларація за березень 2011 р. від 18.04.2011 р. № 9002060433).

Позивач зазначає, що доводи ДПІ ґрунтуються на не підтвердженні контрагентом позивача операцій з придбання та продажу товарів, робіт, послуг за період січня березня 2011 року у звязку з чим за висновком ДПІ операції здійсненні без мети настання реальних наслідків, обумовлених зазначеними правочинами, а отже ці угоди є нікчемними. У той же час, позивач зазначає, що спірні операції з поставки канцелярських виробів та технічних засобів офісного призначення фактично виконані, їх вчинення підтверджується сукупністю первинних документів та інших документів, що зазвичай супроводжує поставки такого роду, у т.ч. посібниками користувача, інструкціями з експлуатації тощо. Відтак, позивач вважає спірні суми податкового кредиту сформованими з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень, які є взаємоповязаними між собою, не має.

Відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувані рішення обґрунтованими та законними з підстав, викладених в акті перевірки.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДФ»(код з ЄДР 31002851) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «ТД «ДОАР»(код 37194473) за результатами якої складено акт перевірки від 16.08.2011 р. № 287/23-404/31002851 (далі Акт перевірки).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. встановлено його завищення на загальну суму 599412,00 грн., у т.ч. за січень 2011 на 156751 грн., за лютий 2011 р. 184871 грн., за березень 2011 р. на 257790 грн.

В Акті перевірки зазначено, що податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних від ТОВ «ТД «ДОАР»№ 6304011 від 04.01.2011 р. (номенклатура поставки конверти, антистеплер, ламінатор та інші приладдя канцелярського призначення) на суму 940507,00 грн. у т.ч. ПДВ 156751,17 грн.; № 70 від 01.02.2011 р. (пружини возврата ручки, беджі, плівка А-3 та інші) на суму 1109223 грн. з ПДВ 184870,50 грн.; № 62 від 01.03.2011 р. (вішалка для календарів, дирокол, дошка пробкова, деревяна рамка та інш.) на суму 1546740 грн. з ПДВ 257790 грн., а всього на суму 3596470 грн. з ПДВ 599411,70 грн. Розрахунки, як зазначено в Акті перевірки, проведені повністю. Наведені обставини визнаються та не заперечуються сторонами.

Згідно акту перевірки від 28.07.2011 р. № 842/3/23-40-37194473, складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Доар», на підставі якого сформовано висновки відповідача у даній справі, зазначено наступне. Згідно з висновком спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи від 24.04.2011 р., щодо дослідження достовірності підпису та почерку керівника ТОВ «ТД «Доар»встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в представлених на дослідження документах виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Як вбачається з висновку, він стосується лише підпису зазначеної особи на договорі про визнання електронних документів від 28.02.2011 року. Згідно з цим висновком первинні документи за взаємовідносинами з позивачем не досліджувались. Надалі в акті перевірки контрагента, що продубльоване в акті перевірки позивача, зазначено, що вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням про що складено акт від 08.04.2011 р., з якого вбачається, що перевірка проводилась за адресою м. Київ, вул. Горького, 95 у той час, коли місцезнаходженням цього підприємства у договорі з позивачем, у податкових та видаткових накладних, складених з позивачем, зазначено місцезнаходження згаданого підприємства 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15. Як також зазначено в актах перевірки позивача та контрагента, - згідно поданої декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011 р., яка має статус «Звіт визнано недійсним», доказів чого («недійсності») під час розгляду справи не надано та не наведено норм законів України, як підстави визнання декларацій «недійсними», можна, на думку ДПІ, зробити висновок про відсутність основних засобів, нематеріальних активів, амортизаційних відрахувань. Таким чином, як зазначено в актах перевірки, ТОВ «Доар»незаконно сформовано податкові зобовязання та податковий кредит у звязку з тим, що підприємством не надано жодних підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ, головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311, № 63, № 64, № 68, № 91, № 92, № 93 та первинних документів до них, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих накладних, прибуткові накладні, тощо. Будь-яка інформація, як зазначено в акті перевірки, про наявні складські приміщення, наявність автомобільного транспорту, а також устаткування, відсутня.

Тобто, по суті висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва фактично ґрунтуються на висновку спеціаліста, який не стосується первинних документів за відносинам цього підприємства з позивачем та відсутності у ДПІ інформації відносно контрагента позивача, у звязку з чим робиться висновок про встановлення обставин відсутності у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій.

Надалі в Акті перевірки з посиланням на ст. 203, 215 ЦК України та зазначенням того, що правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, ДПІ зроблено висновок про нікчемність правочинів.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки в порушення п. 198.2., 198.3., 198.6. ПК України ТОВ «АФД»завищено податковий кредит, у звязку з чим занижено ПДВ на суму 594845 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 р. на 156751 грн., лютий 2011 р. - 184871 грн., березень 2011 р. 253223 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту на суму 4567 грн. за березень 2011 р.

Інших підстав в обґрунтування оскаржуваних рішень акт перевірки не містить.

За результатами перевірки та на підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані рішення, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

У той же час в обґрунтування позову позивачем крім іншого надано копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 25.08.2011 р. (керівника ТОВ «ДОАР»в період виконання спірних операцій) в якій останній заявив, що був засновником і виконував обовязки директора ТОВ «Торговий дім «ДОАР»(код 37194473) з 08.07.2010 р. по 30.06.2011 р., здійснював бухгалтерський облік та податкову звітність, сплачував податки підприємства тощо. Усі документи, договори, накладні, рахунки, податкові накладні тощо, підписував особисто.

Окрім того, до матеріалів справи надано договір купівлі-продажу № 1/040111 від 04.01.2011 р., який також досліджувався ДПІ під час перевірки (стор. 5), відповідно до якого позивач придбавав у ТОВ «Торговий дім «ДОАР»товар (канцелярського призначення та технічні засоби офісного характеру). Строк оплати за товар 45 днів після поставки. Передача товару відбувається на складі продавця. Датою поставки є дата, вказана у накладних.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, по суті умови поставки відповідають базису поставки EXW (франко-склад) згідно правил Інкотермс-2000, які не передбачають обовязків постачальника щодо навантаження та транспортування товару, товар передається на складі продавця, достатнім для оформлення чого є акт або видаткова накладна.

Згідно з видатковою накладною № 63 від 04.01.2011 р. позивачу передано вищезгадана номенклатура товарів канцелярського призначення у кількості 366 найменувань на суму 940507 грн. з ПДВ 156751,17 грн. Згідно з видатковою накладною № 66 від 01.03.2011 р. позивачу також поставлена вищезгадана номенклатура товарів канцелярського характеру у кількості 417 найменувань на суму 1546740 грн. з ПДВ 257790 грн. Згідно з видатковою накладною № 72 від 01.02.2011 р. позивачу поставлено вищезгадану номенклатуру товарів канцелярського характеру на суму 1109223,00 грн. у т.ч. ПДВ 184870,50 грн. До справи надано копії платіжних доручень щодо оплати частинами придбаних товарів, а також копії вищезгаданих податкових накладних.

Щодо наявності у позивача складських приміщень останнім надано договір суборенди нежитлових приміщень № 40 від 01.11.2010 р. з ТОВ «Універсам Пласт»відповідно до якого та актів від 31.12.2010 року (за договором № 6 від 21.09.2010 р.) та від 01.03.2011 р. (за договором № 40 від 01.11.2010 р.) позивачем орендувалися: офісне приміщення площею 107 кв.м. та опалюване складське приміщення площею 1007 кв.м.

Як вбачається із штатного розкладу у штаті позивача у 2011 році рахувалося 35 працівників, у т.ч. комірник, вантажники.

Відносно інших документів, які супроводжували поставку позивачем надано на технічні прилади (рос. «уничтожитель бумаги») надано керівництво по експлуатації (по Agent 007X, Agent 010X), які входили до номенклатури поставки, а також керівництво по експлуатації (рос.) «переплетчик»RENZ-SRW 360, (рос.) «клеемазательная машина»JS500, (рос.) «прецизионная режущая машина», «знищувач паперу (шредер)», які також входили до номенклатури поставки.

Крім того, відносно поставки та подальшої реалізації придбаної продукції, позивачем надано копії гарантійних талонів на технічне обладнання, а також рахунки, накладні, податкові накладні, копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, реєстри платежів, договори щодо подальшої реалізації придбаного товару на користь: ТОВ «Компанія «Ромакс», Головного управління господарського забезпечення та організації будівництва НБУ, ТОВ «Стар Прінт», ПП «Графіка і печать», ПП «Ательє «Поліграфічний комплекс», Комунального підприємства «Прилуцька міська друкарня «Чернігівської обласної ради», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Артком», ТОВ «Аврал ЛТД», ТОВ «Спайк», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ТОВ «Діавест - компютерний світ», ПП «Юнісофт», ТОВ «Бренд-Лайн», ТОВ «Літера-Друк», ТОВ «Дукат УА», ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс», ПП «А-Профіт».

Виходячи з підстав прийняття вищенаведеного рішення, визначених ДПІ в Акті перевірки, суд, вирішуючи виходячи з цього спір по суті, зазначає, що правовідносини, які виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту у спірний період, регулювалися відповідними положеннями ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності).

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму розясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, як зазначено у наведеному розясненні, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд, вирішуючи спір по суті, також виходить з того, що субєкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих підстав, що визначені в акті перевірки.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, згідно з ч. 1 і 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозвязку із заявою ОСОБА_4 від 25.08.2011 р. (директора контрагента позивача) щодо підтвердження підписання первинних документів безпосередньо цією особою як керівником контрагента позивача, а також сукупність первинних документів щодо подальшої реалізації продукції, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обовязку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій, тобто ДПІ не доведено нездійснення спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Зокрема, під час розгляду справи на підтвердження доводів, викладених в актах перевірки, ДПІ не надано документальних підстав для висновку щодо відсутності у контрагента позивача необхідних для вчинення спірних операцій ресурсів, як-то: конкретно визначені податкові декларації (податкові розрахунки) за період, що охоплює спірний: з податку на прибуток, з ПДФО, комунального податку, або інша фінансова звітність з аналізу якої можна встановити наявність/відсутність у контрагента певних ресурсів або витрат у звязку з із здійсненням діяльності, хоча ці відомості, виходячи із змісту акту перевірки, повинні були бути у ДПІ на час проведення перевірки, що вбачається з приписів п/п. 75.1.2. ПК України.

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду від 07.02.2012 р. про відкриття провадження у справі була отримана ДПІ 07.02.2012 р., тобто відповідач мав майже місяць для підготовки до розгляду справи, яка має бути розглянута протягом місяця з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки контрагент не є виробником продукції та операція з його боку мала по суті посередницький характер, відповідачем під час розгляду справи не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів (у т.ч. складських), які повинні були бути у контрагента для виконання спірних операцій, однак були відсутні.

У взаємозвязку з цим слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача. Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням ПК України стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

При цьому, відносно відсутності у ДПІ інформації про персонал контрагента та інших ресурсів, про що зазначено в актах перевірки, слід зазначити, що відсутність інформації свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин, на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування спірних сум податкового кредиту, а отже відсутність у ДПІ інформації відносно контрагента не може бути підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту. Само по собі зазначення наявності певних обставин в Акті перевірки не є належним та допустимим засобом доказування та підтвердженням наявності цих обставин, без надання документів на підставі яких формуються ці висновки.

В контексті наведеного та доводів ДПІ (Акт перевірки контрагента позивача ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) щодо того, що на час перевірки контрагент відсутній за зареєстрованою адресою (в акті місцезнаходження визначено м. Київ, вул. Кіквідзе, 13) та ним у звязку з цим не надано документів за взаємовідносинами з позивачем, слід зазначити, що акт перевірки містить посилання на акт перевірки місцезнаходження контрагента від 08.04.2011 р. за іншою адресою: м. Київ, вул. Горького 95. Тобто, висновок про відсутність контрагента зроблено виходячи з акту, який складено набагато раніше та при цьому при перевірці іншої адреси. Акт перевірки контрагента взагалі не містить інформації щодо направлення йому будь-якого повідомлення про проведення перевірки та про перевірку його місцезнаходження на час проведення перевірки, у звязку з чим доводи ДПІ про відсутність контрагента за місцезнаходженням та ненадання ним у звязку з цим первинних документів є безпідставними. При цьому, як вбачається з договору між позивачем та контрагентом позивача на час проведення спірних операцій місцезнаходженням контрагента визначено 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15 доказів відсутності якого (контрагента) на час здійснення спірних операцій ДПІ під час розгляду також не надано.

Під час розгляду справи ДПІ також не наведено в контексті цих доводів ДПІ норм Закону про ПДВ та Закону про прибуток, які визначають правовим наслідком відсутності особи за місцезнаходженням - припинення (позбавлення) права платника податків (покупця) на податковий кредит, сформований за відносинами з цією особою.

Під час розгляду справи ДПІ не надано також і доказів недекларування контрагентом позивача спірних сум ПДВ у спірний період.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозвязку з наведеним також зазначає, що вирішуючи спір по суті, як зазначено вище, виходить саме з тих обставин та підстав, які покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

В даному випадку, ДПІ посилається як на ключовий доказ у справі на висновки спеціаліста від 11.05.2011 р. № 720.

Однак, згідно із зазначеним висновком, лише підпис ОСОБА_4 на договорі № 2808/28-417/1 від 28.02.2011 р. про визнання електронних документів виконаний іншою особою.

Висновок не містить аналізу та висновків щодо невідповідності підписів цієї особи на документах, складених за спірними операціями, що спростовує доводи ДПІ в цьому контексті та свідчить про необґрунтованість висновків акту перевірки.

У взаємозвязку з наведеним суд також зазначає, що ДПІ не надала під час розгляду справи рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинe між позивачем та його контрагентом.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б обєктивно спростовували фактичне виконання спірних операцій.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, як-то недекларування податкових зобовязань з ПДВ, доказів чого ДПІ не надало в даному випадку, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 31.08.2011 р. № 0000722320 та від 31.08.2011 р. № 0000732320. На поверненні судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.»до Державної податкової інспекції у Подільському районі Києва задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000722320 та від 31.08.2011 р. № 0000732320 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2012 р.

Попередній документ : 22289612
Наступний документ : 22289641