Постанова № 22287270, 15.03.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/727/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Цуканова В.В.,

представника відповідача - Талденко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Сумська фірма «Усе для дому» (далі - позивач, ПАТ СФ «Усе для дому») звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому з урахуванням уточнень та поданих пояснень (а.с.42-47) просило визнання недійсним та протиправним податкове повідомлення-рішення за №0006871502/0/59805 від 27.07.2011року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що орендна плата за землю на 2011 рік була розрахована згідно поданої декларації в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказаний розмір орендної плати визначений договорами оренди від 05 березня 1996р. за №28 та №29, укладених з Сумською міською радою, що повністю відповідає законодавству на час укладання та дії договорів, і може бути збільшений лише шляхом внесення відповідних змін до договору. Виконуючи умови договорів підприємство систематично сплачує орендну плату. При цьому Сумська міська рада, станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду не ініціювала внесення змін до зазначених договорів. Додаткових угод про зміну орендної плати між сторонами договорів укладено та зареєстровано у встановленому законом порядку не було.

На переконання позивача, посилання ДПІ в м. Суми при збільшенні розміру орендної плати за землю на норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є безпідставними, оскільки положеннями ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, в звязку з чим, мінімальний розмір орендної плати, визначений цим Кодексом, може бути застосований лише до орендних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Орендні відносини ПАТ СФ «Усе для дому» виникли на підставі договорів, які укладені в 1996році, є чинними та обовязковими до виконання. У звязку з тим, що зміни до договору оренди в частині збільшення орендної плати в установленому порядку внесені не були, у позивача відсутні підстави для сплати орендної плати за землю в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. Також відмічає, що постановою Зарічного районного суду м. Суми було закрито провадження у справі відносно бухгалтера позивача за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення за ст. 163-1 ч.1 КУпАП. Крім того, посилаючись на пп.54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України позивач вважає, що орендна плата не є податковим зобовязанням. А тому просив позовні вимоги задовольнити.

ДПІ в м. Суми з позовними вимогами не погодилась, в запереченні на адміністративний позов (а.с.77-79) зазначила, що з 01.01.2011 року річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою в даному випадку трикратного розміру земельного податку. Оскільки повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обовязкових елементів цих платежів належить виключно Верховній Раді України, потреба погоджувати мінімальний розмір орендної плати за землю з органами місцевого самоврядування, відсутня. У звязку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених у позові та додаткових пояснень (а.с.43-47) підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.77-79), в задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, був зареєстрований юридичною особою, взятий на податковий облік 12.12.1992р., в ході реорганізації було змінено назву з Сумського акціонерного товариства фірма «Усе для дому» на ПАТ СФ «Усе для дому», що підтверджується поясненнями сторін, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.19), копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.20) та вбачається з акта перевірки (а.с.21-22).

05 березня 1996 року за №28 та №29 між Сумською міською радою народних депутатів та позивачем були укладені договори оренди на право тимчасового користування землею: загальною площею - 1,87га, розташованої по вул. Харківська,123 в м. Суми, та загальною площею-0,17га, розташованої за адресою: м. Суми, вул.9 Травня,13 - терміном на 50 років, що підтверджуються копіями договорів (а.с.10-11). Пунктом 2.1 договорів зафіксовано, що плата за землю вноситься в розмірі середньої ставки земельного податку. Відповідно до розрахунків, які є додатками до договорів (а.с.12,15), зокрема станом на 01.01.2010р. зазначено, що норматив на грошова оцінка земельних ділянок становила відповідно - вартістю 10435348,00грн. та 1820241грн., та визначено орендну плату розміром 1% від нормативної грошової оцінки земель (а.с.14-15).

27.01.2011р. позивачем було подано до ДПІ в м. Суми податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (а.с.15-17), та узгоджено податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011р. у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, згідно якої, нараховано орендної плати за 2011 рік у загальному розмірі 122555грн.89коп.

19.07.2011р. службовими особами ДПІ в м. Суми була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 року. В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті №5514/152/01555007 від 19.07.2011р. (а.с.21-24), відповідачем було виявлено порушення позивачем норм пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 року на суму 102129грн.89коп.

За наслідками вказаної перевірки, ДПІ в м. Суми було винесене податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0006871502/0/59805(а.с.7), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб» на загальну суму 102130грн.89коп., в тому числі, 102129грн.89коп- за основним платежем та 1,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Позивач, правовою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, визначає положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положення ст. 58 Конституції України, з посиланням на які вважає, що умови договору оренди, яким встановлений розмір орендної плати за землю та порядок його зміни, допускається лише за взаємною згодою сторін, а норми Податкового кодексу України не можуть розповсюджуватись на орендні правовідносини, які виникли до набрання ним чинності 01 січня 2011 року.

Разом з тим, суд відмічає, що відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю з 01 січня 2011 року - Податковим Кодексом України. При цьому статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.147 п. 14.1 ст. 14, пп. 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Справляння плати за землю, в тому числі розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі ХІІІ «Плата за землю».

Так, згідно ст.ст. 269,270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі (яким в даному випадку виступає позивач). Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як визначено у пп.28.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Законом України «Про оренду землі» статтею 1 визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13,48,15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.10-18), позивачем сплачується орендна плата за земельні ділянки у відповідності до умов укладених договорів в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. Однак, суд не може прийняти до уваги доводи позивача з приводу того, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, оскільки відповідно до пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Доводи позивача про те, що орендна плата не є податковим зобовязанням, а її розмір визначається виключно умовами договорів, є необґрунтованими. Дійсно розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, однак, орендна плата є формою плати за землю, яка є загальнодержавним податком, справляння (в обовязковому порядку) плати за який є сферою регулювання податкового законодавства, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені саме на законодавчому рівні, в даному випадку в Податковому кодексі України.

Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, та не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку. Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності, а орендна плата відноситься до податкового зобовязання. Отже, приймаючи до уваги те, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати такої форми "плати за землю", як орендна плата у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Посилання позивачем на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13.09.2011р. (а.с.82), як на встановлений факт відсутності в діях позивача порушень податкового законодавства та правомірність розрахунку орендної плати, судом вважаються безпідставними, оскільки, як вбачається з даної постанови (а.с.82), Зарічним районним судом м. Суми перевірявся факт наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП в діях бухгалтера позивача ОСОБА_4 в частині допущеного нею порушення порядку ведення податкового обліку, а не факт правомірності повноти та правильності обчислення податкового зобовязання самим позивачем як платником податків.

Доводи позивача з посиланням на постанову Верховного Суду України (а.с.48-52) в обґрунтування позовних вимог та наявність, на його думку, порушень податкового органу, судом також не може бути прийнято до уваги, оскільки, правовідносини, які були предметом розгляду Верховним Судом України, були врегульовані іншими нормами діючого на той час законодавства, та є відмінними від обставин, встановлених у даній справі. Правовідносини, які виникли в даному випадку між сторонами врегульовані з 01.01.2011р. вже приписами Податкового кодексу України, який відніс плату за землю (яка справляється у формі земельного податку та орендної плати) до загальнодержавних податків.

Що стосується застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій, суд відмічає, що відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Враховуючи те, що порушення вимог податкового законодавства позивачем відбулося в період з січня по травень 2011 року, податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0006871502/0/59805 відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог ст.19 Конституції України, Податкового кодексу України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011року за №0006871502/0/59805 відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови 20.03.2012 року.