Постанова № 22286868, 29.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9043/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю)

відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 06.07.2011 року № 0001502350 та від 06.07.2011 року № 0001512350 (з урахуванням рішення ДПА в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складений акт на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість. У акті перевірки податковий орган зазначає, що угоди, вчинені позивачем та його контрагентом - ПП «Портал-Ком»мають ознаки нікчемності, а тому позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ПП «Портал-Ком»у січні та лютому 2011 року. Завищення податкового кредиту у січні-лютому 2011 року потягло за собою завищення відємного значення суми ПДВ та заниження грошового зобовязання з податку на додану вартість. Проте позивач не погоджується з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, а також рішеннями ДПІ за результатами оскарження цих податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що головною підставою для визнання правочину нікчемним є його недійсність, встановлена саме законом, а не актами податкової перевірки. Крім того, позивач зазначає, що перед укладенням договорів у ПП «Портал Ком»були запитані довідки з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вчинення договорів підтверджується первинними документами, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Правочин не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також не спрямовані на знищення та пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи чи держави. За таких обставин, як вважає позивач, він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за договорами з ПП «Портал-Ком». На підставі викладеного позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Згодом позивач змінив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.07.2011 року № 0001502350, від 06.07.2011 № 0001512350 та від 29.08.2011 року № 0002052350.

Зміни позову мотивовані тим, що за результатами первинної скарги на податкові повідомлення-рішення ДПА в Одеській області було частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001502350 про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 178989 грн. та нарахування штрафних санкцій на 1 грн. Тобто, як зазначає позивач на час розгляду справи існують два однакових по суті податкових повідомлення-рішення про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ. За таких обставин, оскільки податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350, що прийняте за результатами розгляду первинної скарги фактично дублює податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001502350, яке прийнято на підставі акту перевірки, позивач вважає за необхідне змінити позовні вимоги та скасувати також податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350, що прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав заперечення у письмовому вигляді у яких зазначав, що перевіркою ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановлено, що у ПП «Портал Ком»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому угоди, укладені позивачем та ПП «Портал-Ком»у січні 2011 року мають ознаки нікчемності. Як зазначає представник відповідача у запереченнях, у звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону та такий нікчемний право чин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Оскільки відповідач вважає угоди, укладені позивачем та його контрагентом ПП «Портал-Ком»недійсними, то позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ПП «Портал-Ком», а тому податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та не підлягають скасуванню.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс»зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.11.2000 року про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 255186 (а.с.14).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Раф-Плюс» з питання підтвердження правовідносин з ПП «Портал-Ком»за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2011 року № 3630/23-513/31185987 (а.с.16-24).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 246365,22 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року на 26555 грн. та завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 222285,19 грн. відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року на 442095 грн.

Не погодившись з актом перевірки позивач надав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення до акту перевірки (а.с.33-38) та за результатами розгляду якої висновок акта перевірки від 09.06.2011 року № 3630/23-513/31185987 залишений без змін (а.с.39-41).

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001512350, яким позивачу збільшена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем - 468650 грн. та штрафних санкцій на суму 2 грн. (Т.1 а.с.52) та від 06.07.2011 року № 0001502350, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468650 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 2 грн. (а.с.53).

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПА в Одеській області та у скарзі від 18.07.2011 року просив скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення (Т.1 а.с.42-48).

За результатами розгляду скарги ДПА в Одеській області було прийнято рішення від 08.08.2011 року № 27565/10/25-0007, яким ДПА в Одеській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.07.2011 № 0001512350, а скаргу директора ТОВ «Раф-Плюс»в цій частині без задоволення, частково скасувала податкове повідомлення-рішення у сумі 289661 грн. зменшеного розміру відємного значення ПДВ та у сумі 1 грн. застосованої фінансової санкції, у решті зазначене рішення залишає без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення, збільшує на 40821 грн. суму ПДВ, визначену у повідомленні-рішенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.07.2011 року № 0001512350 (Т.1 а.с.49-51).

Не погодившись з означеним рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси, винесеного на підставі первинної скарги, ТОВ «Раф Плюс»надало повторну скаргу до ДПА України, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001512350, від 06.07.2011 року № 0001502350, а також скасувати висновки ДПА в Одеській області, викладені в рішенні про результати розгляду первинної скарги (Т.1 а.с.54-62).

Рішенням Державної податкової служби України від 20.10.2011 року № 3917/6/10-2115 за результатами розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.07.2011 року № 0001502350, № 0001512350 з урахуванням рішення ДПА в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а повторна скарга без задоволення.

Судом встановлено, що на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.08.2011 року № 27565/10/25-0007 ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 178989 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн. (Т.1 а.с.189). Вказане податкове повідомлення-рішення також оскаржуться позивачем.

Також, на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 40821 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн., про що також винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002062350, яке оскаржено до суду в іншій справі. (Т.1 а.с.190).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями та також 07.09.2011 року оскаржив їх до ДПА в Одеській області, проте рішенням ДПА в Одеській області від 16.09.2011 року № 32250/10/25-0007 скаргу директора ТОВ «Раф-Плюс»від 07.09.2011 року № 663 залишено без розгляду (Т.1 а.с.209-210).

Судом встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року позивачем ТОВ «Раф Плюс» задекларовано податкового зобовязання з ПДВ у сумі 797377 грн. та податкового кредиту у розмірі 438117 грн., та згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «Раф Плюс»задекларовано податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 666031 грн. та податкового кредиту - 440233 грн.

Як встановлено судом, у перевіряємому періоді контрагентом позивача було ПП «Портал-Ком».

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

31 грудня 2010 року між ТОВ «Раф-Плюс»(замовник) та ПП «Портал Ком»(виконавець) був укладений договір № ПЛ01, згідно умов якого виконавець зобовязується виконати роботи (послуги) по захороненню твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів (Одеська область, Овідіопольський р-н, Дальницькі карєри), а замовник зобовязується прийняти виконані роботи (послуги) та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених договором (Т.1 а.с.121-122).

У додатках до вищевказаного договору сторони договору визначилися з конкретним переліком послуг по захороненню твердих побутових відходів, що будуть надаватися виконавцем відповідно до договору від 31.12.2010 року (Т.1 а.с.123-124).

Виконання договору підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2011 року та 28.02.2011 року, згідно яких виконавець у січні та лютому 2011 року виконав для замовника роботи (послуги) згідно переліку, що є додатками до договору. Пунктом 2 актів приймання-передачі встановлено, що замовник не має претензій до якості виконаних робіт (Т.1 а.с.125-126).

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними від 31.01.2011 року № 310105 на суму 1464005.29 грн. в тому числі ПДВ у сумі 244000.88 грн. (Т.1 а.с.28) а також від 28.02.2011 року № 280204 на загальну суму 1291207,25 грн. в ому числі ПДВ у сумі 215201,21 грн. (Т.1 а.с.32).

Судом встановлено, що виконані за договором від 31.12.2010 року № ПЛ01 роботи по захороненню твердих побутових відходів були оплачені позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення (Т.1 а.с.136-145, 149-171, 173-180).

Також судом встановлено, що між ТОВ «Раф Плюс»(замовник) та ПП «Портал Ком»(виконавець) укладений договір від 04.01.2011 року № 15/100, згідно умов якого виконавець зобовязується виконати за завданням замовника ремонт та профілактичні роботи (обслуговування) мостового крану в.п. 5 тонн (надалі обладнання), а саме: заміна трансформаторного масла, заміна контактів, заміна, а у випадку необхідності ремонт контакторів, ремонт/заміна підвісних роликів, змащування редукторів, усунення дрібних несправностей, а замовник зобовязується прийняти виконані роботи та своєчасно їх сплачувати (Т.1 а.с.99-100).

Вищевказаний мостовий кран належить ТОВ «Раф-Плюс»на підставі договору оренди № 47 від 28.10.2008 року, укладеного з ВАТ «Олімп Круг»(Т.1 а.с.101-103).

Згідно калькуляції вартості робіт за договором по ремонту крана мостового електричного, згідно договору від 04.01.2011 року № 15/100 загальна вартість робіт за договором складає 7346 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1224,33 грн. (Т.1 а.с.120).

Виконання договору підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт від 31.01.2011 року, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв ремонт та профілактичні роботи мостового крану, а також замовник претензій та зауважень до наданих виконавцем робіт не має (Т.1 а.с.182).

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковою накладною від 31.01.2011 року № 310106 на загальну суму 7346 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1224,33 грн. (Т.1 а.с.30).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Раф-Плюс»(замовник) та ПП «Портал Ком»(виконавець) укладено договір № 14/110 від 10.01.2011 року, предметом якого є те, що виконавець зобовязується виконати за завданням замовника роботи по обслуговуванню алігаторних ножиць, а замовник зобовязується прийняти виконані роботи та своєчасно сплатити за них (Т.1 а.с.87-88).

Вищевказані алігаторні ножиці, згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Раф Плюс»знаходяться на балансі останнього (Т.1 а.с.97).

Факт виконання договору підтверджується актом від 31.01.2011 приймання-передачі виконаних робіт по договору № 14/110 від 10.01.2011 року, згідно якого виконавець - ПП «Портал Ком»виконав умови договору та замовник претензій та зауважень до виконаних виконавцем робіт не має (Т.1 а.с.89).

Згідно калькуляції виконаних робіт по договору № 14/110 від 10.01.2011 року загальна вартість робіт складає 6840 грн. в тому числі ПДВ 1140 грн. (Т.1 а.с.98).

Факт здійснення господарської операції підтверджується податковою накладною від 31.01.2011 року № 310107 на загальну суму 6840 грн. в тому числі ПДВ 1140 грн. (Т.1а.с.29).

Роботи за договором з обслуговування алігатор них ножиць були оплачені позивачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення № 1707 від 20.07.2011 року та № 1766 від 29.07.2011 року (Т.1 а.с.171-172).

Податковий орган в якості обґрунтувань щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та ПП «Портал-Ком»посилається на акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року та від 11.05.2011 року про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Портал Ком», оскільки останнє не знаходиться за юридичною адресою. У вказаних актах також зазначено, що на ПП «Портал Ком»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а отже угоди з контрагентами за період січень-лютий 2011 року мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновки іншого органу податкової служби, а саме ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори з контрагентом ПП «Портал Ком»укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, про здійснення оплати виконаних робіт за договорами свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Договори, вчинені позивачем та його контрагентом, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, укладені позивачем договори не порушують публічний порядок, вони не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України.

Отже, підстав вважати платника вчинившим никчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, про що свідчить відповідне свідоцтво (Т.1 а.с.27), а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що у ПП «Портал Ком»відсутній технічний персонал для здійснення господарської діяльності, оскільки дане твердження спростовується довідкою форми № 1 ДФ за перший квартал 2011 року, поданою до ДПІ у Приморському районі м. Одеси 06.05.2011 року, згідно якої у першому кварталі 2011 року у штаті ПП «Портал Ком»працювала 21 особа.

Крім того, умовами всіх укладених договорів було те, що виконавець має право притягнути для виконання робіт за договорами сторонні організації.

Що стосується нібито порушення відповідачем ст. 198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 246365,22 грн., відповідно до чого занижено суму що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року на 26555 грн. та завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 222285,19 грн. відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року на 442095 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, контрагент позивача ПП «Портал Ком»зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію ПП «Портал Ком»в якості платника податку на додану вартість (Т.1а.с.27) та відомостей щодо анулювання даного свідоцтва суду не надано.

Отже, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту в січні-лютому 2011 року сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентом ТОВ «Раф Плюс»за договорами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума відємного значення, яка є різницею між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду позивачем у січні-лютому 2011 року не завищена, а відтак і не занижено грошове зобовязання з податку на додану вартість у цей період.

Таким чином податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001502350 та від 06.07.2011 року № 0001512350 винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350, то слід зазначити наступне.

Як уже зазначалося вище, за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001512350, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з ПДВ та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001502350 у сумі 289661 грн. зменшеного розміру відємного значення ПДВ та у сумі 1 грн. застосованої фінансової санкції.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України, у разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

На підставі викладеної норми, за результатами рішення ДПА України в Одеській області про результати розгляду первинної скарги платнику податків було надіслано нове податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, яке фактично є аналогічним зміненому податковому повідомленню-рішенню від 06.07.2011 року № 0001502350.

Статтею 60 ПК України передбачені випадки відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги.

Проте у цій статті, серед переліку випадків, згідно яких податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним немає випадку зменшення відємного значення податку на додану вартість, це призводить до можливості існування одночасно двох податкових повідомлень-рішень щодо зменшення суми відємного значення ПДВ за одним актом.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0001502350 рішенням ДПА в Одеській області від 08.08.2011 року скасовано в частині суми 289661 грн. зменшеного розміру відємного значення ПДВ та у сумі штрафу - 1 грн., а врешті суми, яка є аналогічною тій, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні від 29.08.2011 року № 0002052350, встановлена його неправомірність судом, то податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0002052350 також слід визнати неправомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги ТОВ «Раф Плюс»обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 06.07.2011 року №0001512350, від 06.07.2011 року №0001502350 та від 29.08.2011р. №0002052350.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 29 березня 2012 року.

Суддя Е.А.Іванов

29 березня 2012 року.