Постанова № 22286192, 19.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6648/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що з отриманого 29.07.2011 року від свого контрагента ТОВ «Десса плюс»листа йому стало відомо, що 23.06.2011 року Чугуївською ОДПІ у Харківській області було складено акт перевірки ТОВ «Десса плюс», з якого вбачається, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси 08.04.2011 року було складено акт №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року». На підставі вказаного акту відповідачем були внесені до системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності усіх правочинів, відображених у декларації з ПДВ ТОВ за грудень 2010 року, на підставі яких Чугуївською ОДПІ у Харківській області були визнані нікчемними правочини ТОВ та ТОВ «Десса плюс»у грудні 2010 року, а останньому були донараховані податкові зобов’язання по цим правовідносинам на загальну суму 201578 грн.. Позивач вважає перевірку від 08.04.2011 року незаконною, оскільки вона була проведена з грубим порушенням діючого законодавства, а її висновки не відповідають дійсним обставинам. Зазначені дії відповідача призвели до порушення прав та інтересів ТОВ та стали підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки ТОВ, за результатами якої був складений акт від 08.04.2011 року №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року», а також зобов’язати відповідача виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності усіх правочинів, відображених у декларації з ПДВ ТОВ за грудень 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 3-8).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 120-122).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване 17.08.2004 року та перебуває на обліку, як платник податків, в ДПІ (т.1 а.с. 21-24).

08.04.2011 року працівниками ДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ, за наслідками якої було складено акт №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року», в якому зазначено, що ТОВ не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, технічний персонал, на підставі чого ДПІ прийшла до висновку про нікчемність усіх угод позивача з контрагентами за грудень 2010 року (т.1 а.с. 125-134).

Вказані висновки цієї перевірки були внесені ДПІ до системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача та підтверджується актом перевірки контрагента позивача - ТОВ «Десса плюс»від 23.06.2011 року (т.1 а.с.25-44).

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ та безпідставними висновки цієї перевірки з наступних підстав.

Так, згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що наказом начальника ДПІ №1016 від 08.04.2011 року на підставі п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України (далі ПК) була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року (т.1 а.с. 123).

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, не було надано жодного доказу направлення або вручення ТОВ копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про дату та місце її проведення. Не містить таких доказів і спірний акт перевірки.

Більш того, зі спірного акту перевірки вбачається, що вона була проведена за один день і саме в день видання наказу про її проведення, що фактично унеможливлювало своєчасне повідомлення ТОВ про проведення цієї перевірки, та свідчить і про відсутність наміру ДПІ повідомляти позивача відповідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК (а.с.123-125).

Крім цього, відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК та п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.83.1. ст.83 ПК для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст.85 ПК 85.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Наказом ДПА України від 27.05.08 № 355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку (п.2.4).

Згідно Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства (п. 4.2).

Згідно п. 4.9 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем).

Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС) (п. 4.10.).

Якщо платник ПДВ (постачальник) не подає податкову звітність та пояснення (передбачені пунктом 4.2 Методичних рекомендацій) на звернення органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб: складає Акт про неподання податкової декларації з податку на додану вартість та готує матеріали для прийняття повідомлення-рішення відповідно до Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001 року (п.п. 4.11; 4.11.1).

З аналізу зазначених норм вбачається, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й шляхом витребування у платника та вивчення інших документів, в тому числі регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а висновок такої перевірки є наслідком аналізу вказаних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення вказаних норм, відповідачем при здійсненні спірної перевірки взагалі не витребовувалися від ТОВ, та відповідно і не вивчалися, будь-які бухгалтерські та інші первинні документи по його господарським операціям у грудні 2010 року, що підтверджується і актом спірної перевірки.

В ході розгляду справи представником відповідача не було надано і жодного доказу намагання ДПІ отримати від ТОВ вказані бухгалтерські та інші первинні документи, а також неможливості їх отримання.

Таким чином, в судовому засіданні було безперечно встановлено, що спірна позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, за наслідками якої було складено акт №609/23-1 від 08.04.2011 року, була проведена відповідачем з грубим порушенням встановленого законом порядку її проведення, у зв’язку з чим ця перевірка не може вважатися законною.

Зі спірного акту перевірки вбачається, що ТОВ не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, технічний персонал, що викликало сумнів щодо товарності правочинів позивача, на підставі якого ДПІ прийшла до висновку про нікчемність усіх угод позивача з контрагентами за грудень 2010 року (т.1 а.с.132).

Відповідно до п.п.4, 5, 6 розділу 1 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.5.2. розділу 2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В порушення вказаних вимог спірний акт перевірки не містить жодного встановленого перевіряючими факту порушення позивачем податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та будь-яких посилань в обґрунтування висновків перевірки на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім цього, висновки спірного акту перевірки щодо не знаходження ТОВ за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів та технічного персоналу, спростовуються як матеріалами справи, а саме балансом підприємства, договорами оренди офісних приміщень, надання послуг по зберіганню товарів на складах та транспортних послуг, подорожними листами на перевезення вантажів, актами приймання-передачі товарів по договору зберігання, договором поставки товарів між ТОВ та ТОВ «Десса плюс», видатковими та податковими накладними, платіжними документами (т.1 а.с. 51-58, 68-105, 134-135, 150-161, 216-250, т.2 а.с. 1-49, 68-71), так і актом спірної перевірки, відповідно до якого у ТОВ працює 37 осіб та 6 осіб за сумісництвом (т.1 а.с.127), а також довідкою ЄДР про місцезнаходження ТОВ, матеріалами переписки між ТОВ та ДПІ та актом позапланової виїзної перевірки ТОВ, яка була проведена ДПІ у грудні 2010 року саме за місцем реєстрації позивача (т.1 а.с. 144-149, 162-209).

Таким чином судом встановлено, що викладені в акті спірної перевірки висновки відповідача зроблені без витребування у ТОВ та вивчення первинних документів по цим операціям та взагалі не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України

          Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин, до яких віднесені вище зазначені договори є правомірними, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання будь-яких угод позивача за грудень 2010 року, в тому числі і з ТОВ «Десса плюс», у встановленому законом порядку недійсними, а податкові органи повноваженнями щодо визнання таких правочинів нікчемними або недійсними діючим законодавством не наділені.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та складаючи спірний акт №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року», відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення цих дій, без врахування права позивача на прийняття участі в здійсненні перевірки, у зв’язку з чим заявлені ТОВ вимоги про визнання протиправними дій ДПІ щодо складання акту спірної перевірки є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності здійсненої спірної перевірки та складеного акту цієї перевірки, а також викладених в ньому висновків щодо нікчемності угод ТОВ з його контрагентами за грудень 2010 року.

З урахуванням зазначених висновків суду також підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо зобов’язання ДПІ виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності усіх правочинів, відображених у декларації з ПДВ ТОВ за грудень 2010 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ці відомості були внесені за результатами незаконної перевірки.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності його дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про державну податкову службу”, Податкового Кодексу України , ЦК України, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском»задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо складання акту від 08.04.2011 року №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском», код ЄДРПОУ 33060098, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року».

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності правочинів, відображених у деклараціях з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском»за грудень 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском» задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо складання акту від 08.04.2011 року №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском», код ЄДРПОУ 33060098, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року».

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності правочинів, відображених у деклараціях з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском» за грудень 2010 року.

19 березня 2012 року.