Постанова № 22285971, 19.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/5421/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

при секретарі - Колотовічевій Г.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт»(далі позивач або ДП «ІМТП») з позовом (т.1 а.с.2-5) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі відповідач або СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000661530 від 05.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 482201,72 гривень (321467,81 гривень за основним платежем, 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року, складеного СДПІ, але висновки Акту неправомірні, оскільки порушення вимог п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198, п.п.«г» п.201.1. ст.201 Податкового Кодексу України ним не допущено. Позивач вказує, що нарахований ним податковий кредит по господарським відносинам з ТОВ «Пілігрім-плюс»підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в тому числі податковими накладними, ТОВ «Пілігрім-Плюс»здійснено оподаткування податком на додану вартість (далі ПДВ) операції поставки порту дизельного палива та бензину у відповідності до вимог Податкового Кодексу України (далі ПК). По зазначеним операціям ПДВ в сумі 321467,82 грн. сплачений ТОВ «Пілігрім плюс»до бюджету в повному обсязі. Отриманий за договорами від ТОВ «Пілігрім Плюс»бензин та дизельне паливо позивач використав для заправки портового флоту та автотранспорту для здійснення основного виду діяльності порту вантажно-розвантажувальних робіт.

Позивач також зазначив, що відповідач в Акті перевірки безпідставно реальні і абсолютно законні господарські операції між ним та вищевказаним контрагентом вважає нікчемними. В Акті перевірки належним чином не обґрунтовано та не доведено порушення позивачем при укладанні угод з ТОВ «Пілігрім-плюс»публічного порядку та моральних засад суспільства відповідно до вимог ст.228 Цивільного Кодексу України. Позивач, посилаючись на ч.1 ст.207 ГК України та ст. 204 ЦК України робить висновок, що недійсність правочинів, укладених між ним та вищевказаним контрагентом може бути встановлена тільки в судовому порядку, а не самостійно ДПІ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях по справі (т.1 а.с. 92-95).

Представники відповідача вважали позов необґрунтованим, прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, просили в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов (т.1 а.с. 75-76).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів 13.06.1995 року за №213. ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»є державним транспортним підприємством, що засноване на державній власності. ДП «ІМТП»взято на податковий облік Ізмаїльською державною податковою інспекцією 15.06.1995 року за №288, на дату проведення перевірки знаходилось на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, як великий платник податків.

На підставі наказу СДПІ №423 від 14.06.2011 року ( т. 1 а.с. 116-117), згідно з п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст. 75, ст. 79 ПК України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт" з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Пілігрім-плюс».

За результатами перевірки був складений Акт перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Пілігрім-плюс»(далі Акт перевірки) (т.1 а.с. 10-22).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.п. «ґ»п.201.1. ст.201 Податкового Кодексу України внаслідок чого ним занижено ПДВ: за січень 2011 року на суму 133085,06 грн., лютий 2011 року на суму 188382,75 грн. (т.1 а.с.21).

23.06.2011 року Позивач надав до СДПІ заперечення на вищевказаний Акт перевірки (т.1 а.с. 119-122). СДПІ 30.06.2011 року за №23574/10/15-3 надала відповідь на вказані заперечення позивача (т.1 а.с. 123-128). Згідно наданої відповіді висновки вищевказаного Акту перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі Акту перевірки 05.07.2011 року СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 482201,72 гривень (321467,81 грн. за основним платежем, 160733,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 7-8).

Висновки СДПІ, які містяться в Акті перевірки про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Пілігрім-плюс»базуються на отриманому від ДПІ у Малиновському районі акті перевірки №188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобовязань ТОВ «Пілігрім-плюс»за лютий 2011 року» (т.1 а.с. 17). Згідно акту перевірки №188/23-214/34506470 встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Пілігрім-плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Місцезнаходження ТОВ «Пілігрім-плюс»не встановлено. На підставі викладеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийшла до висновку про порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пілігрім-плюс»з постачальниками та покупцями. Враховуючи це, на думку СДПІ, усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Пілігрім-плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Наслідком діяльності ТОВ «Пілігрім-плюс»є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів (т.1 а.с. 264-282).

На підставі вказаних даних, які містяться в акті перевірки №188/23-214/34506470, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач в Акті перевірки ДП «ІМТП»№ 264/15-3/1125815/24 зробив висновок про те, що угоди на придбання товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Пілігрім-плюс»є протиправними, укладені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, в Акті перевірки відповідач робить висновок, що враховуючи відсутність ТОВ «Пілігрім-плюс»за своїм місцезнаходженням, в порушення п.п. «ґ»п.201.1 ст.201 ПК України позивачем до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ по податкових накладних за січень, лютий 2011р. на загальну суму 321467,81 грн., які оформлені з порушенням діючого законодавства, а саме: постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ.

Отже, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до витрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд вважає викладені доводи Акту перевірки безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000661530 таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем, як державним підприємством, здійснювалась закупівля паливно-мастильних матеріалів в порядку передбаченому Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року та Законом України «Про здійснення державних закупівель»№ 2289-VI, що підтверджується оголошеннями про проведення відкритих торгів, реєстрами отриманих тендерних (цінових) пропозицій, протоколами про розкриття тендерних (цінових) пропозицій, протоколами оцінки тендерних (цінових) пропозицій, звітами про результати проведення процедури відкритих торгів (т.2 а.с.41-59), а також документами, наданими ТОВ «Пілігрім-плюс»для участі в тендерних процедурах (Т.1 а.с.130-263).

На підставі результатів проведених торгів 03.08.2010 року та 23.02.2011 року між позивачем (покупцем за договором) та ТОВ «Пілігрім-плюс»(продавцем) було укладено договори, за якими продавець зобовязувався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали: дизельне паливо (Л-0,2-62 або підвищеної якості (євро) марки F виду ІІ, або підвищеної якості (євро) марки С виду ІІ, або З-0,2-(-25), бензин А-80, А-95 (талони), а покупець зобовязався прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цими договорами (т.1 а.с. 23-31).

Згідно із зазначеними договорами портом закуплено у січні - лютому 2011 року паливо дизельне та бензин на загальну суму 1928806,90 грн. (в т.ч. ПДВ 321467,82 грн.). Факт поставки ТОВ «Пілігрім-плюс»паливно-мастильних матеріалів позивачу та їх оплати підтверджується наданими позивачем і залученими до справи копіями первинних документів: товарно-транспортними накладними на перевезення паливно-мастильних матеріалів (т.1 а.с. 47-55), видатковими накладними (т.1 а.с. 33,36,39,42,46), прибутковими ордерами (т.1 а.с. 32.35,38,41,44), сертифікатами відповідності та паспортами якості на дизельне паливо та бензин (т.1 а.с.166-173,249-263), платіжними дорученнями (т.1 а.с. 56-59).

Дослідивши договори укладені позивачем з ТОВ «Пілігрим-Плюс», суд вважає, що вони щодо їх форми та змісту відповідають вимогам ст.180 ГК України та ст.203 ЦК України. Жодної підстави, передбаченої законом, вважати вказані договори нікчемними, судом не встановлено.

В Акті перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не зазначені реквізити жодного договору позивача з ТОВ «Пілігрім-плюс», які на думку перевіряючих мають ознаки нікчемності. Також в Акті перевірки не зазначено жодного доказу щодо не здійснення господарських операцій на підставі договорів між позивачем та ТОВ «Пілігрім-плюс», які досліджені судом.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що договори купівлі-продажу не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом мали безтоварний характер, крім посилань на акт перевірки №188/23-214/34506470, складений ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відносно ТОВ «Пілігрім-плюс»в Акті перевірки не зазначено, та відповідачем суду не надано.

Дослідивши Акт перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вважає, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок № 984), оскільки не містить чітких і обєктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно з п.5.2 розділу 2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В Акті перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року відносно позивача відсутні будь-які посилання на первинні документи. Виходячи зі змісту Акту перевірки відносно позивача будь-які посилання на первинні документи відсутні також в актах ДПІ відносно ТОВ «Пілігрім-плюс».

Суд вважає недостатнім для висновків Акту від 16.06.2011 року посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акт ДПІ відносно контрагента позивача, оскільки без дослідження та відображення в Акті від 16.06.2011 року договорів позивача з ТОВ «Пілігрім-плюс», наявності і порядку їх виконання, оформлення, з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача. В акті перевірки лише зазначені статті ПК України та їх зміст, проте не зазначено яким чином вимоги цих статей порушені позивачем. Складання акту перевірки без дослідження та посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про порушення позивачем податкового законодавства суд вважає порушенням вимог ст.86 ПК України та Порядку №984 щодо оформлення результатів перевірки .

Згідно пункту 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункти 198.1, 198.2 ст.198 ПК України визначають перелік операцій у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум до податкового кредиту, та дати виникнення цього права.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням товарів з метою використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Відповідно до п.198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Судом встановлено, що позивач відніс до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пілігрім-Плюс»у січні 2011 року 133085,06 грн., у лютому 2011 року 188382 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних (т.1 а.с. 34,37,40,43,45). Контрагент позивача ТОВ «Пілігрім-Плюс» на час складання податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ (т.1 а.с. 190), в звязку з чим позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагенту у вартості отриманих товарів. При таких обставинах суд вважає, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту позивач діяв відповідно до вимог ст.ст 198, 201 ПК України.

Суд вважає необґрунтованими доводи Акту перевірки про порушення ТОВ «Пілігрім-плюс»вимог п.п. «г»п.201 ст.201 ПК України при оформленні податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит в січні, лютому 2011 року. СДПІ в Акті перевірки вказує, що ТОВ «Пілігрім-плюс»зазначав в наданих позивачу податкових накладних недостовірну інформацію щодо свого місцезнаходження, оскільки перевіркою, проведеною ДПІ в Малиновському районі м. Одеси встановлено відсутність даної юридичної особи за її місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку. Згідно ч.1 ст.18 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Позивачем надано до суду витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.01.2012 року відносно ТОВ «Пілігрім-плюс». Згідно інформації, яка міститься у витягу місцезнаходженням ТОВ «Пілігрім-плюс»є: м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1 (т.2 а.с. 71-73). В звязку з цим суд вважає недоведеним факт відсутності ТОВ «Пілігрім-плюс»за своїм місцезнаходженням.

В акті перевірки відсутні, а представником відповідача у судовому засіданні не доведено порушень п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.п. «ґ»п.201.1. ст. 201 ПК України зі сторони позивача, а тому висновки Акту перевірки про завищення податкового кредиту у січні 2011 р. на суму 133085,06 грн. та лютому 2011 року на суму 188382,75 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними

Жодна норма Податкового Кодексу не вимагає від платника податків контролювати дотримання норм податкового законодавства своїм контрагентом, такий контроль здійснює податкова служба. Порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача не може бути підставою для визначення податкових зобовязань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості винесених ним спірних рішень про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі № 0000661530 від 05.07.2011 року за яким Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 482201,72 гривень (з яких за основним платежем 321467,81 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 160733,91 гривень).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

19 березня 2012 року