Постанова № 22285888, 26.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9911/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-В»про скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»- (далі ТОВ «Сіносмарт Україна») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Поларіс-В»(далі ТОВ «Поларіс-В»), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.06.2010 року № 0000762350.

У своєму позові позивач зазначив, що відповідачем проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сіносмарт Україна»з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Поларіс-В»за період з березня 2010 року по квітень 2010 року, за результатом якої складено акт перевірки від 26.04.2011 року № 2446/23-513/35049170, яким встановлено завищення суми відємного значення у рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000762350, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. Акт, складений за результатами вказаної перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Так, позивач вказує на порушення порядку проведення перевірки, встановленого п. 79.1. ст. 79, ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України, оскільки документальна позапланова перевірка проводиться за наслідками перевірок інших платників податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, проте, на отримані від відповідача запити позивачем неодноразово надавались пояснення з порушених питань. Позивач вважає необґрунтованим висновок про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Поларіс-В», на підставі акту позапланової невиїзної перевірки останнього. Такий акт є актом індивідуальної дії, що не має юридичної сили для позивача та не має у собі відомостей про перевірку ТОВ «Поларіс-В»по взаємовідносинах з позивачем. Крім того, позивач зазначає, що протягом березня 2010 року між ним та ТОВ «Поларіс-В»вчинено правочинів на більшу суму, у звязку з чим необґрунтованим є висновок щодо нікчемності таких правочинів лише в їх частині. Позивач також вказує на безпідставність тверджень щодо нікчемності правочинів як свідчення про нікчемність правочинів, укладених між іншими сторонами. Позивач зазначає про те, що відповідно до нібито нікчемного правочину, укладеного його постачальником з ТОВ «Агро Гелеос»щодо поставки пшениці, здійснювалась поставка пшениці у менших обсягах, ніж за угодою, укладеною між позивачем та ТОВ «Поларіс-В», у звязку з чим незрозуміло, в якій частині та з яких підстав ці правочини вважаються нікчемними. Позивач вказує на наявність у нього первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення ним зазначених правочинів, а також на невірне застосування відповідачем норм ЦК України щодо нікчемності правочинів.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 116-118), в яких зазначив, що проведеною ним перевіркою було встановлено, що позивачем за період березень 2010 року було задекларовано обсяг продажу за нікчемним правочином відповідно до акту невиїзної перевірки ТОВ «Поларіс-В»за березень 2010 року від 07.10.2010 року № 2151/23/35226597 на суму 131214,41 грн., в тому числі ПДВ 21869,07 грн. Перевіркою встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року про обсяги придбання та продажу, є недійсними по правочинах, вчинених з постачальником ТОВ «Агро Гелеос»в сумі 131214,41 грн., в т. ч. ПДВ 21869,07 грн. Посилаючись на вимоги наведених норм цивільного законодавства, відповідач вказує на нікчемність зазначених правочинів, а також звертає увагу на положення наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266, відповідно до якого контрагент позивача ТОВ «Поларіс-В»є вигодотранспортуючим субєктом (транзитером). Зазначені дії є порушенням пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. та завищення відємного значення по рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ «Поларіс-В»надала до суду письмові пояснення (а.с. 93), в яких висловила свою думку щодо необґрунтованості висновків відповідача. ТОВ «Поларіс-В»зазначило, що заперечувало проти висновків податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного ним з позивачем, які зазначені в акті невиїзної перевірки, складеному за результатом проведення перевірки ТОВ «Поларіс-В». На час надання пояснень не було прийнято жодних податкових повідомлень-рішень з приводу встановлених зазначеним актом порушень, податковий кредит за цим актом не зменшувався, а розбіжностей у сумах ПДВ між позивачем та ним не виявлено. Обидві сторони вважають цей правочин дійсним та таким, що спричинив настання реальних наслідків, а саме перехід права власності на товар та його оплату. Товар придбавався ним на умовах СРТ - склад Продовольча компанія АМ, та на цих же умовах реалізовувався позивачеві, при цьому ТОВ «Поларіс-В»отримало оплату товару від позивача, яка включає отримання економічної вигоди від вчинення відповідного правочину. Також третя особа вказала на безпідставність висновків про нікчемність правочину з огляду на положення Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 21.04.2011 року по 26.04.2011 року співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Сіносмарт Україна», код ЄДРПОУ 35049170, з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Поларіс-В», код ЄДРПОУ 35226597, за березень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.04.2011 року № 2446)23-513/35049170 (а.с. 9-10).

Зазначеним актом встановлено порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. та завищено відємне значення по рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 21869,07 грн.

Листом від 11.05.2011 року позивач направив до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення на вищевказаний акт перевірки (а.с. 11).

05.05.2011 року на підставі акта перевірки від 26.04.2011 року № 2446)23-513/35049170 ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762350/0, яким ТОВ «Сіносмарт Україна»зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.04.2010 року за звітний період березень 2010 року (а.с. 12).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою від 17.05.2011 року до ДПА в Одеській області (а.с. 13), за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 07.06.2011 року № 20034/10/25-0007. Вказаним рішенням було скасоване податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000762350/0 та доручено начальнику ДПІ у Приморському районі м. Одеси забезпечити прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Сіносмарт Україна»(форма В4) за квітень 2010 року відповідно до вимог пп. 3.3. п.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 (а.с. 14-15).

Не погодившись з рішенням про результати розгляду первинної скарги, позивач звернувся із скаргою до ДПА України (а.с. 16), за результатом розгляду якої прийнято рішення від 01.09.2011 року № 15847/6/25-0515, яким у задоволенні скарги відмовлено а податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000762350/0 з урахуванням рішення ДПА України в Одеській області від 07.06.2011 року № 20034/10/25-0007 без змін (а.с. 17-19).

23.06.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000762350, яким ТОВ «Сіносмарт Україна»зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. за декларацією від 09.07.2010 року за звітний період квітень 2010 року (а.с. 20).

Позивачем подавались скарги до ДПА України в Одеській області та ДПА України на податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000762350 (а.с. 21, 26), проте, відповідними рішеннями були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 22-25, 27-28).

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Зокрема, як вбачається з акту перевірки від 26.04.2011 року № 2446/23-513/35049170, невиїзна позапланова перевірка позивача проводилась на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З диспозиції зазначеної норми вбачається, що позаплановій перевірці платника податків за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, обовязково повинно передувати направлення письмового запиту з приводу виявлених обставин.

Так, відповідачем на адресу ТОВ «Сіносмарт Україна»направлявся запит від 26.07.2010 року щодо надання пояснень с приводу його взаємовідносин з ТОВ «Поларіс-В»(а.с. 29), відповідь на який з поясненнями були надані відповідачу 01.03.2011 року, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 30-34). 01.04.2011 року відповідачем був направлений другий запит на адресу позивача (а.с. 35), відповідь на який була направлена позивачем 21.04.2011 року (а.с. 36-41).

Таким чином, відповіді на запити ДПІ у Приморському районі м. Одеси з приводу взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Поларіс-В»з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період березень та квітень 2010 року надавались позивачем з порушенням встановленого пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України 10-денного терміну, у звязку з чим суд вважає необґрунтованими посилання позивача на безпідставне проведення відповідачем позапланової документальної перевірки.

Поряд з цим, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, прийняте за результатами зазначеної перевірки податкове повідомлення-рішення, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у звязку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обовязковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Актом перевірки від 26.04.2011 року № 2446/23-513/35049170, складеним за результатом проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сіносмарт Україна», зокрема, встановлено, що одним із постачальником цього підприємства є ТОВ «Поларіс-В», яким задекларовано обсяг продажу по нікчемному правочину відповідно до акта невиїзної перевірки ТОВ «Поларіс-В»за березень 2010 року від 07.10.2010 року № 2151/23/35226597 на суму 131214,41 грн., в тому числі ПДВ 21869,07 грн., що складає 0,87 % від загальної суми придбання товару в березні 2010 року. Перевіркою зазначеного контрагента позивача було встановлення ним порушень норм права в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та зазначено, що дані, наведені ним у деклараціях відносно постачальника ТОВ «Агро Гелеос»в сумі 128656,2 грн., в тому числі ПДВ 21442,7 грн. та покупцем ТОВ «Сіносмарт Україна»в сумі 131214,41 грн., в т. ч. ПДВ 21869,07 грн., є недійсними.

Отже, як вбачається з наведеного, висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної ним угоди з ТОВ «Поларіс-В»грунтуються на висновках акта перевірки, складеного відносно контрагента позивача ТОВ «Поларіс-В».

В свою чергу, з акта перевірки від 07.10.2010 року № 2151/23/35226597, складеного ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Поларіс-В»з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий, березень 2010 року (а.с.138-146), вбачається, що висновки про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Поларіс-В»обґрунтовується відсутністю, на думку перевіряючого органу, розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів ТОВ «Агро Гелеос»- одним з контрагентів ТОВ «Поларіс-В», а також відсутністю у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що ані в акті перевірки, складеному відносно позивача, ані в акті перевірки, складеному відносно його контрагента ТОВ «Поларіс-В»не досліджувались конкретні первинні документи окремих правочинів, а висновки щодо встановлених порушень за ланцюгом ґрунтуються на підставі аналогічних висновків, складених відносно третьої особи ТОВ «Агро Гелеос».

Зазначене вище свідчить, що викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року позивачем задекларовано обсяг придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою (рядок 10.1) у сумі 11918699 гривень, в тому числі суму ПДВ 2383740 грн. При цьому позивачем задекларовано відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 98667 грн. (рядок 21) та внесено відповідну суму до рядку 22.2 декларації «зарахування відємного значення різниці поточного звітного 9податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації) вбачається, що ТОВ «Сіносмарт Україна» задекларовано суму ПДВ, віднесену до складу податкового кредиту за березень 2010 року, по контрагенту ТОВ «Поларіс-В»у сумі 1281903,62 гривень (а.с.158)

У податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року у рядку 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»позивачем задекларовано 62254,00 грн. (а.с. 161-162)

Судом встановлено, що ТОВ «Сіносмарт Україна»є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 350491715534, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №463745 №100285076, видане ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 68).

02.02.2010 року між ТОВ «Сіносмарт Україна»(покупець) та ТОВ «Поларіс-В»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № А0202/1, згідно з умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначаються відповідно до умов цього договору (а.с. 54-55).

Ціна товару відповідно до умов зазначеного договору становить 1265,00 грн. за тонну, в тому числі ПДВ 210,83 грн. на умовах СРТ склад ТОВ «Продовольча компанія АМ», розташований за адресою: 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1. Загальна сума договору складає 354200 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Кількість товару становить 280,00 +/- метричних тон.

Доповненням до цього договору від 16.02.2010 року № 2 сторонами була обумовлена додаткова поставка товару у кількості 4000,00 метричних тон +/- 5% тон за ціною 1275,00 гривень (а.с. 55), а доповненням від 25.03.2010 року № 6 у кількості 3000,00 метричних тон +/- 5 % за ціною 1285, 00 гривень (а.с. 56).

На виконання умов зазначеної угоди ТОВ «Поларіс-В»протягом березня 2010 року здійснювалась поставка пшениці, що підтверджується, зокрема, відповідними видатковими накладними від 08.03.2010 року № РН-0000091 на суму ПДВ 9596,50 грн. (а.с. 50), від 30.03.2010 року № РН-0000124 на суму ПДВ 52449,25 грн. (а.с. 58).

Під час здійснення зазначених господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Поларіс-В», який є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 352265915174, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 109), біли складені та видані позивачеві податкові накладні від 08.03.2010 року № 91 - на суму ПДВ 9596,50 грн. (а.с. 59) та від 30.03.2010 року № 124 на суму ПДВ 52449,25 грн. (а.с. 60).

Щодо поставленого товару ТОВ «Поларіс-В»були виписані відповідні рахунки-фактури (а.с. 57-58), які були оплачені позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень від 11.03.2008 року № 350 (а.с. 129) та від20.04.2010 року № 564 (а.с.130).

Одночасно з цим судом встановлено, що ТОВ «Поалріс-В», яке здійснювало поставку пшениці позивачеві, було укладено договір поставки з ТОВ «Агро Гелеос»(продавець) від 07.02.2010 року № А102-028-207, відповідно до умов якого ТОВ «Агро Гелеос»передає у власність, а ТОВ «Поларіс-В»приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначаються згідно з умовами цього договору (а.с. 43-44). Товаром відповідно до цього договору є пшениця 5б класа українського походження, врожаю 2009 року. Ціна товару складає 1220,00 гривень за тонну, в т. ч. ПДВ 203,33 грн. на умовах СРТ склад ТОВ «Продовольча компанія АМ», розташований за адресою: 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 85/1. Загальна сума договору складає 48800 грн.. Кількість товару визначена у розмірі 40,00 +/- 5 % метричних тон.

Доповненням до вищезазначеного договору від 20.02.2010 року була обумовлена додаткова поставка товару кількістю 70,00 +/- 5 % метричних тон за ціною товару 1250,00 грн. за тонну (а.с. 46), а доповненням до договору від 29.03.2010 року - у кількості 180,00 +/- 5 % метричних тон за ціною товару у розмірі 1260,00 грн. за тонну (а.с. 45).

На підтвердження поставки товару від ТОВ «Агро Гелеос»до суду надані видаткові накладні (а.с. 47-48), відповідні податкові накладні (а.с. 49-50).

При цьому, як вбачається з наданих до суду товарно-транспортних накладних, поставка товару ТОВ «Агро Гелеос»здійснювалась на склад ТОВ «Продовольча компанія АМ». Таким чином, поставка товару як за договором поставки, укладеним між ТОВ «Поларіс-В»та ТОВ «Агро Гелеос», так і за договором, укладеним між ТОВ «Поларіс-В»та позивачем здійснювалась за одною і тією ж самою адресою: 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 85/1. Зазначений склад був орендований позивачем у ТОВ «Продовольча компанія АМ»відповідно до договору оренди відкритої складської площадки від 30.04.2009 року № АМ/9031 (а.с. 63-66) та прийнято позивачем на умовах зазначеного договору у користування на підставі акту приймання-здачі обєкта від 01.05.2009 року (а.с. 67).

Тобто, поставка товару від ТОВ «Агро Гелеос»на користь ТОВ «Поларіс-В»здійснювалась одразу на складське приміщення, майнові права щодо якого належать позивачеві, та в подальшому товар передавався від ТОВ «Поларіс-В»безпосередньо ТОВ «Сіносмарт Україна», у звязку з чим потреба у складанні додаткових товарно-транспортних накладних на виконання умов договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Поларіс-В», не було.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження фактичності здійснюваних товарних господарських операцій позивачем надані необхідні первинні документи, що відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, на підтвердження використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності позивачем надані договори купівлі-продажу, укладені ним з ВАТ «Кримхліб»на поставку пшениці, відповідні видаткові накладні, податкові накладні, а також вантажні митні декларації на підтвердження того, що його контрагентом ВАТ «Кримхліб»була експортована поставлена позивачем пшениця, а також сплати податку безпосередньо до державного бюджету (а.с. 82-92).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, однак, позивачем не надано доказів щодо знаходження зазначених вище фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Частиною 2 ст. 71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч зазначеним нормам права відповідач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в акті перевірки, складеному відносно позивача, ТОВ «Поларіс-В»та ТОВ «Агро Гелеос».

Чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, окрім тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, у звязку з чим висновок щодо відсутності таких умов у контрагента позивача за ланцюгом постачання ТОВ «Агро Гелеос»має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у звязку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагентів в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Поларіс-В», субєктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про нікчемність договору купівлі-продажу від 02.02.2010 року № А0202/1.

Таким чином, позивачем правомірно було сформовано суму податкового кредиту за березень 2010 року та, відповідно, правомірно визначено у рядку 26 податкової декларації за квітень 2010 року суму ПДВ у розмірі 62254 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-В»про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.06.2010 року № 0000762350, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. за період квітень 2010 року.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26.03.2012 року.

Суддя С.М.Корой

26 березня 2012 року.