Постанова № 22282626, 21.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/70/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.                                                             м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 року №0000712301,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.07.2011 року №0000712301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на 367021,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на безпідставність висновків акту перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту, вказуючи на вчинення усіх господарських операцій, які були поставлені під сумнів контролюючим органом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що оскільки не відбулось виконання договорів, укладених за участю комісіонера та агента, у позивача були відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні агентської та комісійної винагороди.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 12.07.2011 року №2967/2301/00217426.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог "п. 3 ст. 198, п. 4, п. 10 ст. 201 Податкового кодексу України", що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року на 367020,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.07.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на 367020,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких між позивачем (Покупець) та ТОВ "Сетав Сталь сервіс" (Продавець) укладено договір поставки від 19.10.2010 року №322-10-68-10-841, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю металопродукцію, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов даного договору ТОВ "Сетав Сталь сервіс" поставило позивачу металопродукцію на загальну суму 93634,51 грн. та виписало у травні 2011 року податкові накладні від 11.05.2011 року №20, від 18.05.2011 року №44, від 19.05.2011 року №47 з включенням до їх складу податку на додану вартість у сумі 15605,75 грн., а також видаткові накладні.

Заперечуючи проти права позивача на включення згаданої суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідач вказує на те, що згідно акту перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 14.06.2011 року №2374/23-3/36842029 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сетав Стальсервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Євротурбіна" встановлено, що постачальником ТОВ "Сетав Стальсервіс" є ТОВ "Євротурбіна". У свою чергу, наслідком діяльності ТОВ "Євротурбіна" є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, про що свідчить досліджений ланцюг операцій. Крім того, у ТОВ "Євротурбіна" відсутні трудові та транспортні ресурси, власні або орендовані земельні ділянки, виробничо-складські приміщення, що доводить нереальність задекларованих платником операцій. Зазначене свідчить, що діяльність ТОВ "Євротурбіна" має ознаки такої, що не відбулася.

За обставин, які склались у даній справі, придбані у ТОВ "Євротурбіна" товари ТОВ "Сетав Стальсервіс" реалізувало іншим контрагентам, в тому числі і позивачу. Враховуючи висновки акту перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 14.06.2011 року №2374/23-3/36842029 відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Сетав Стальсервіс", не спричинив реального настання правових наслідків.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів відповідача, судом враховується, що правовідносини, які виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Сетав Стальсервіс", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Сетав Стальсервіс" постачало ВАТ "БМЗ "Прогрес" металопродукцію, необхідну для забезпечення роботи товариства, основним видом діяльності якого є хімічне машинобудування. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором поставки від 19.10.2010 року, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, зі змісту яких вбачається, що металопродукція автомобілем КАМАЗ (держ. номер НОМЕР_1) з причепом (держ. номер НОМЕР_2) була перевезена з м. Дніпропетровська, Донецьке шосе, 19, та розвантажена за адресою позивача. ВАТ "БМЗ "Прогрес" у повному обсязі здійснило оплату за поставлений товар, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Крім того, згідно прибуткових ордерів від 23.05.2011 року №5373 та №5374 лист металевий у загальній кількості 0,825 т був оприбуткований позивачем на складі №44. Факт оприбуткування металопродукції підтверджується також регістром бухгалтерського обліку "Оборотна-сальдова відомість по складу за травень 2011 року".

Будь-яких інших доказів щодо безтоварності операції між позивачем та ТОВ "Сетав Стальсервіс", крім посилань на те, що ТОВ "Сетав Стальсервіс" у ланцюгах постачання має контрагента з сумнівним станом, відповідач не надав.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту суд вважає, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту здійснення господарської операції та наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року на 15606,00 грн., знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Інші статті цього Кодексу, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.

У свою чергу, встановлені у справі обставини дають суду підстави для висновку про сплату товариством сум податку в ціні придбання товару своєму безпосередньому постачальнику, який виписав позивачу податкову накладну, маючи статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 15605,00 грн., сплаченої в ціні продукції ТОВ "Сетав Стальсервіс".

Судом також встановлено, що відповідачем не було визнано право позивача на включення до складу податкового кредиту цього ж періоду суми податку на додану вартість у розмірі 105692,00 грн., сплаченої у складі комісійної винагороди, та у розмірі 245722,00 грн., сплаченої у складі агентської винагороди на користь ТОВ "ТД заводу "Прогрес".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" (Комісіонер) та позивачем (Комітент) укладений договір комісії від 22.02.2010 року №Д0-1480/16/К, за умовами якого Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за винагороду здійснити одну або декілька операцій з продажу на експорт, а Комітент зобов'язався оплатити Комісіонеру комерційну винагороду.

На виконання умов даного договору ТОВ "ТД заводу "Прогрес" виписало позивачу податкову накладну від 11.05.2011 року №19 на суму комісійної винагороди у розмірі 634150,08 грн., у тому числі ПДВ - 105691,68 грн. Між сторонами також був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2011 року №ОУ-0000056 та наданий звіт комісіонера.

Попередня оплата за продукцію по даному договору комісії отримана лише у сумі 3714622,60 грн. і по даним бухгалтерського обліку обліковується кредиторська заборгованість у сумі 4012378,90 грн.

Оскільки за договором комісії не відбулось остаточного продажу виробів Комітента, відповідач дійшов висновку, що умови п. 2 договору комісії виконані не були, а відтак виплата комісійної винагороди не пов'язана з господарською діяльністю позивача, що виключає можливість включення до складу податкового кредиту підприємства податку на додану вартість у сумі 105692,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивач (Принципал) та ТОВ "ТД заводу "Прогрес" (Агент) уклали агентський договір від 29.12.2010 року №0-92, згідно якого Агент за винагороду зобов'язався здійснювати по дорученню за рахунок та від імені Принципала такі юридичні та фактичні дії: з метою виявлення потенційних покупців продукції Принципала проводити маркетингові дослідження, укладати угоди, договори, контракти на поставку продукції Принципала, в т.ч. зовнішньоекономічні. Агент одержав право здійснювати вказані дії на території СНД та Далекого Зарубіжжя.

На суми агентської винагороди ТОВ "ТД заводу "Прогрес" виписало позивачу податкові накладні від 10.05.2011 року №15, від 12.05.2011 року №22 та від 17.05.2011 року №27 з включенням до їх складу податку на додану вартість у загальній сумі 245722,00 грн.

При цьому, на виконання умов агентського договору ТОВ "ТД заводу "Прогрес" на підставі доручення від 24.12.2010 року №37 уклало договори з такими контрагентами:

- договір купівлі-продажу від 29.12.2010 року №1-1643/1/А з ТОВ "Вікор" на постачання фільтру Ш1-ПФФ80-03, по якому надійшла попередня оплата у сумі 1587240,00 російських рублів. Надання агентських послуг підтверджується звітом агента від 10.05.2011 року №1 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.05.2011 року №ОУ-0000058. Розмір агентської винагороди становив 119334,00 грн., у тому числі ПДВ - 19889,00 грн.;

- договір купівлі-продажу від 11.01.2011 року з ЗАТ "Нові технології та обладнання" на постачання фільтру листового МГВ60-8У-03, комплекту запчастин та плити до даного фільтру, по якому надійшла попередня оплата у сумі 1795756,00 російських рублів. Надання агентських послуг підтверджується звітом агента від 17.05.2011 року №2 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.05.2011 року №ОУ-0000061. Розмір агентської винагороди становив 155000,00 грн., у тому числі ПДВ - 25833,33 грн.;

- договір від 19.01.2011 року №110102 з ТОВ "Лебединський гірничо-збагачувальний комбінат" на поставку сушильних барабанів БН3, 5-27НУ-03, по якому надійшла попередня оплата у сумі 59468400,00 російських рублів. Надання агентських послуг підтверджується звітом агента від 12.05.2011 року №1 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.05.2011 року №ОУ-0000060. Розмір агентської винагороди становив 12000000,00 грн., у тому числі ПДВ- 200000,00 грн.

Заперечуючи проти права позивача на включення названих сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідач наводить аналогічні заперечення стосовно того, що розрахунки за договорами, укладеними за участі агента, проведені не у повному обсязі, а тому фактично умови агентських договорів виконані не були. Як наслідок, у позивача не виникло право на включення 245722,00 грн. до складу податкового кредиту травня 2011 року.

Одночасно слід зазначити, що відповідач не заперечував реальність надання комісійних та агентських послуг. З цього приводу судом також був допитаний ОСОБА_1, який обіймає посаду головного бухгалтера ТОВ "ТД заводу "Прогрес". Як пояснив свідок, ТОВ "ТД заводу "Прогрес" було створено з метою реалізації продукції позивача і в залежності від бажання замовника продукції щодо умов співпраці з її виробником ТОВ "ТД заводу "Прогрес" надавало ВАТ "БМЗ "Прогрес" комісійні або агентські послуги. Для цього товариством набраний кваліфікований штат працівників, адже продукція, що виготовляється позивачем, є технологічно складною. При цьому, відносини між позивачем та ТОВ "ТД заводу "Прогрес" є довготривалими, оскільки товариство працює з 2000 року. Що ж стосується дати формування податкових зобов'язань за наслідками операцій з надання комісійних та агентських послуг, то свідок пояснив, що ПДВ з вартості наданих послуг включався товариством до складу податкових зобов'язань по даті підписання з ВАТ "БМЗ "Прогрес" актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У свою чергу, суд вважає, що замовлення послуг у ТОВ "ТД заводу "Прогрес" пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки відповідно до Положення про управління виробничо-маркетингової діяльності ВАТ "БМЗ "Прогрес" від 30.06.2009 року саме через ТОВ "ТД заводу "Прогрес" позивач здійснює організацію збуту своєї продукції, проведення аналізу ринку її споживачів, планує виробництво товарної продукції та проваджує рекламну діяльність.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи зі змісту пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу, а тому укладення позивачем договору комісії та агентського договору, які направлені на просування продукції товариств на ринку та її реалізацію, безперечно спрямовані на забезпечення отримання доходів від її виробництва.

Що ж стосується дати виникнення у позивача права на включення сплаченого у ціні придбаних послуг у ТОВ "ТД заводу "Прогрес" податку на додану вартість до складу податкового кредиту, судом враховується, що приписи п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення цього пункту щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку - покупця - кореспондуються з положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобов’язання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - даті оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - даті інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або даті відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даті оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов’язань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України пов’язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товари/послуги, якщо такий передує факту постачання товарів/послуг.

Як вбачається з умов укладених між позивачем та ТОВ "ТД заводу "Прогрес" договорів комісії та агентського договору, обов'язок позивача сплатити відповідно комісіонеру та агенту винагороду виникає навіть у разі отримання часткової оплати від покупців продукції ВАТ "БМЗ "Прогрес" на підставі звітів та актів прийняття-здачі робіт (надання послуг). Таким чином, сторони самостійно визначили, що датою надання комісійних та агентських послуг вважається дата надходження коштів від нерезидентів - покупців продукції, за наслідками якої складаються відповідні первинні документи, а не дата відвантаження продукції, що не суперечить актам цивільного законодавства. У свою чергу, орган державної податкової служби не наділений повноваженнями тлумачити умови укладених між суб'єктами господарювання договорів.

Отже, оскільки ВАТ "БМЗ "Прогрес" та ТОВ "ТД заводу "Прогрес" визначили, що фактом отримання відповідних послуг є обставини надходження коштів від нерезидентів - покупців продукції - в рахунок її попередньої оплати, саме ця подія і є датою виникнення податкових зобов'язань у платника податку - продавця послуг. При цьому зазначений факт оформлений належними первинними документами, якими є акти прийняття-здачі робіт (надання послуг).

Судом також враховується, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а відтак отримані кошти від покупців-нерезидентів, збільшивши залишки активів у вигляді коштів на поточному рахунку при одночасному збільшенні зобов'язань з поставки продукції перед такими покупцями, є господарською операцією.

Оскільки положення Податкового кодексу України щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку - покупця - кореспондуються з положеннями названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобов’язання у платника податку - продавця, суд дійшов висновку, що позивач на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "ТД заводу "Прогрес" у день виникнення його податкових зобов'язань, правомірно включив суму податку на додану вартість у розмірі 245722,00 грн. до складу податкового кредиту підприємства за травень 2011 року.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивачем дотримано усі вимоги Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за травень 2011 року, з огляду на що задовольняє позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 25.07.2011 року №0000712301 у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 25.07.2011 року №0000712301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на 367020,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 28,23 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                            Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 26 березня 2012 р.