Постанова № 22282482, 07.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/8668/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    07 березня 2012 р.                                                             м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.06.2011 року №0001972301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 66189,00 грн., з яких 52951,00 грн. - основний платіж та 13238,00 грн. - штрафні (фінансові санкції); від 20.06.2011 року №0001982301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113346,00 грн., з яких 90677,00 грн. - основний платіж та 22669,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 30.08.2011 року №0002742301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18099,00 грн., з яких 14479,00 грн. - основний платіж та 3620,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам податкового законодавства України, яке визначає підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та відповідних витрат - до складу валових витрат підприємства. Зазначає, що наявні у позивача первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що операції з придбання товару у ТОВ "Сталекс" та ТОВ "Сталькомплектсервіс" не мали реального характеру. Такий висновок зроблено з огляду на те, що не була встановлена фактична адреса зазначених товариств, а відтак неможливо підтвердити факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Сталекс" і ТОВ "Сталькомплектсервіс".

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем була здійснено виїзна планова перевірка ПАТ "ВЗП "Хміль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт від 07.06.2011 року №2676/23-1/05471336/0110.

Зазначеним актом зафіксовано, зокрема, порушення товариством вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 52951,00 грн. (у тому числі за І квартал 2009 року - на 9348,00 грн., зі півріччя 2009 року - на 33302,00 грн., за ІІІ квартали 2009 року - на 52888,00 грн., за 2009 рік - на 52888,00 грн., за І квартал 2010 року - на 55249,00 грн., за півріччя 2010 року - на 60458,00 грн., за ІІІ квартали 2010 року - на 60458,00 грн., за 2010 рік - на 63,00 грн.) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 242148,00 грн.; вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 90677,00 грн. (у тому числі за січень 2009 року - на 7479,00 грн., за травень 2009 року - на 19162,00 грн., за вересень 2009 року - на 15670,00 грн., за листопад 2009 року - на 19253,00 грн., за грудень 2009 року - на 6087,00 грн., за січень 2010 року - на 558,00 грн., за березень 2010 - на 18301,00 грн., за червень 2010 року - на 4167,00 грн).

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, у ході розгляду скарги платника податку було встановлено, що особами, які здійснювали перевірку, неправильно визначено суму податку на прибуток, оскільки товариством занижено податок на прибуток за 2009 рік на 52919,00 грн., що на 31,00 грн. більше, ніж визначено перевіркою, та за 2010 рік - на 14511,00 грн., що на 14448,00 грн. більше, ніж визначено перевіркою. Таким чином, за наслідками розгляду скарги збільшено суму податку на прибуток на 14479,00 грн. та збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій на 3620,00 грн., з огляду на що позивачу і було направлено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 року №0002742301.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких між позивачем (Покупець) та ТОВ "Сталекс" (Постачальник) було укладено договір поставки від 12.01.2009 року №12/01-10, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю металопрокат, а Покупець зобов'язався прийняти його та оплатити у строки і на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору поставка товару мала здійснюватись за рахунок Покупця зі складів Постачальника, розташованих за адресами: (м. Київ, вул. Віскозна, 3; м. Київ, вул. Радіщева, 3; м. Вишневе, вул. Київська, 27/2). При цьому, Постачальник міг здійснювати доставку товару Покупцеві власним або найманим автотранспортом, а також Покупець міг здійснювати перевезення власним транспортом.

На виконання умов даного договору ТОВ "Сталекс" поставило позивачу металопрокат та виписало у січні 2009 року податкові накладні з включенням до їх складу податку на додану вартість у загальній сумі 7478,70 грн., рахунок-фактуру від 23.01.2009 року №СФ-00322, а також видаткову накладну від 27.01.2009 року; у травні 2009 року - податкову накладну з включенням до її складу податку на додану вартість у сумі 19162,50 грн., рахунок-фактуру від 13.05.2009 року №СФ-03784, а також видаткову накладну від 15.05.2009 року. Копії зазначених документів містяться у матеріалах справи.

Вартість металопрокату у сумі 133328,51 грн. включена до складу валових витрат товариства, а сума податку на додану вартість у розмірі 26641,20 грн. - до податкового кредиту. Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Судом також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Сталькомплектсервіс" (Постачальник) було укладено договір поставки від 04.09.2009 року №СКС-04/09/09-01, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю металопрокат, а Покупець зобов'язався прийняти його та оплатити у строки і на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору доставка товару мала здійснюватись Покупцем самостійно зі складів Постачальника, розташованих за адресами: (м. Київ, вул. Віскозна, 3; м. Київ, вул. Радіщева, 3; м. Вишневе, вул. Київська, 27/2).

На виконання умов даного договору ТОВ "Сталькомплектсервіс" поставило позивачу металопрокат та виписало податкові накладні від 07.09.2009 року, від 03.11.2009 року, від 24.12.2009 року, від 09.03.2010 року, від 15.06.2010 року з включенням до їх складу податку на додану вартість у загальній сумі 64035,35 грн., рахунки-фактури від 04.09.2009 року №СФ-0159, від 29.10.2009 року №СФ-0790, від 23.12.2009 року №СФ-1374, від 09.03.2010 року №СФ-0497, від 15.06.2010 року №СФ-1826, а також видаткові накладні від 07.09.2009 року, від 03.11.2009 року, від 24.12.2009 року, від 10.03.2010 року, та від 16.06.2010 року. Копії зазначених документів містяться у матеріалах справи.

Вартість металопрокату у сумі 378541,59 грн. включена до складу валових витрат товариства, а сума податку на додану вартість у розмірі 64035,35 грн. - до податкового кредиту. Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Заперечуючи проти права позивача на включення зазначених сум до складу податкового кредиту та валових витрат товариства, відповідач вказує на те, що у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі металопродукції від ТОВ "Сталекс" та ТОВ "Сталькомплектсервіс" до ПАТ "ВПЗ "Хміль" у зв'язку з тим, що зазначені постачальники мають ознаки фіктивності. Так, у ході проведення перевірки було отримано податкову інформацію, що надійшла листом ДПА у Житомирській області від 18.04.2011 року №873/7/23-117, про те, що фактична адреса ТОВ "Сталекс" не встановлена, а юридична адреса є адресою масової реєстрації; згідно пояснень директора цього товариства ОСОБА_1 останній не має відношення до роботи підприємства. Стосовно ТОВ "Сталькомплектсервіс" в акті перевірки зазначено, що згідно бази даних АРМ "Облік платників" фактична адреса товариства не встановлена. Крім того, відповідачем в обґрунтування правомірності його рішень зроблено посилання на те, що для проведення перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт поставки металопрокату від ТОВ "Сталекс" та ТОВ "Сталькомплектсервіс" до ПАТ "ВПЗ "Хміль".

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон).

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Сталекс" та ТОВ "Сталькомплектсервіс" металопрокату, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання металопрокату у своїх контрагентів, його отримання шляхом транспортування власним автомобільним транспортом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями подорожніх листів.

Відтак, з огляду на те, що умовами укладених позивачем договорів з ТОВ "Сталекс" та ТОВ "Сталькомплектсервіс" було передбачено здійснення доставки товару власним транспортом ПАТ "ВПЗ "Хміль", суд дійшов висновку, що доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних не можуть вважатись доказом, який свідчить на користь того, що операції між позивачем та зазначеними товариствами не мали реального характеру. При цьому, судом враховується, що копії подорожніх листів надавались позивачем під час проведення перевірки, що не заперечується змістом акту перевірки. Відповідачем також не заперечується, що ПАТ "ВПЗ "Хміль" було спроможне забезпечити транспортування металопрокату власним автомобільним транспортом, з огляду на його наявність у власності товариства, що підтверджується, зокрема, розрахунками сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ВАТ "ВЗП "Хміль" за 2009-2010 роки.

Крім того, судом в якості свідків були допитані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у спірний період працювали на ПАТ "ВПЗ "Хміль" на посаді водія та експедитора відповідно. Зазначені особи надали пояснення, що у періодах, в яких відбувались господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Сталекс" і ТОВ "Сталькомплектсервіс", вони здійснювали транспортування металопрокату транспортом, що належить позивачу, зі складів названих товариств, що були розташовані за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 3. Зазначених постачальників було знайдено за участі колишнього працівника ПАТ "ВПЗ "Хміль", який і здійснив пропозицію щодо придбанню металопрокату.

Таким чином, свідки у судовому засіданні підтвердили факт отримання товару від ТОВ "Сталекс" і ТОВ "Сталькомплектсервіс". Жодних доказів в спростування наданих пояснень відповідачем надано не було.

Крім того, позивачем в підтвердження обставин використання придбаної продукції у подальшій господарській діяльності товариства, основним видом якої відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.04.2011 року, є виробництво виробів з бетону для будівництва, надані докази оприбуткування придбаного у ТОВ "Сталекс" і ТОВ "Сталькомплектсервіс" металопрокату та виготовлення з нього продукції. Такими доказами, зокрема, є звіти про виробництво промислової продукції за 2009-2010 роки та матеріальні звіти по 05 рахунку, які вказують на мету придбання металопрокату для господарської діяльності позивача та про його рух зі складу на виробництво. ПАТ "ВПЗ "Хміль" також надало прайси з переліком продукції, яка реалізується товариством, та виготовлення якої потребує використання такої сировини як металопрокат.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 31.05.011 року №3611/23-11/36591238 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Сталькомплектсервіс" з питань підтвердження отриманих від ПАТ "ВПЗ "Хміль" відомостей не спростовують наведеного висновку, оскільки сам лише акт не може бути розцінений як беззаперечний доказ того, що господарські відносини між позивачем та зазначеним товариством не мали реального характеру. Так, єдиний факт, який може бути констатований зі змісту даного акту, полягає в тому, що ТОВ "Сталькомплектсервіс" має 10 стан - запит на встановлення місцезнаходження. Однак ця обставина не доводить правомірності рішень контролюючого органу. Натомість, зі змісту цього акту вбачається, що ТОВ "Сталькомплектсервіс" станом на 31.05.2011 року було зареєстроване платником податку на додану вартість; одним з основних видів діяльності товариства є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; станом на 31.05.2011 року була подана звітність з податку на додану вартість за квітень 2011 року; у 2010 році, тобто у період, коли відбувались господарські взаємовідносини з позивачем, зазначеним товариством декларувались як податкові зобов'язання з ПДВ, так і податковий кредит, а також здійснювались розрахунки з бюджетом.

Будь-яких інших доказів в підтвердження обґрунтованості своїх заперечень відповідачем надано не було.

Що ж стосується ТОВ "Сталекс", то слід зазначити, що органом державної податкової служби на вимогу суду взагалі не було надано ні результатів зустрічної звірки цього товариства, ні пояснювальної записки директора ТОВ "Сталекс" ОСОБА_1, в якій він нібито заперечує свою причетність до діяльності товариства.

Натомість, з реєстраційної інформації по платнику податків, наданої відповідачем, вбачається, що ТОВ "Сталекс" як юридична особа не припинило своєї діяльності, перебуває на обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, основним видом діяльності є також оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, а статутний фонд товариства складає 1000000,00 грн.

Відтак, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами обставини того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сталекс" і ТОВ "Сталькомплектсервіс" не мали реального характеру.

У свою чергу, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання металопрокату у зазначених товариств, які видали позивачу податкові накладні, маючи статус платників податку, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, визначення ПАТ "ВПЗ "Хміль" податкових зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем всупереч приписам Закону України "Про податок на додану вартість".

Не можна визнати законним і донарахування підприємству податкових зобов’язань з податку на прибуток, враховуючи наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, усі необхідні документи щодо придбання металопрокату (договори поставки, рахунки-фактури, видаткові накладні, докази про перерахування коштів, податкові накладні) є в наявності у позивача. При цьому, як вже зазначалось, факт використання придбаного товару у межах власної господарської діяльності платника податку також підтверджено наданими підприємством доказами.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, пов’язані з оплатою придбаного позивачем металопрокату у ТОВ "Сталекс" та ТОВ "Сталькомплектсервіс", правомірно включені до складу валових витрат ПАТ "ВПЗ "Хміль", оскільки факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування сум податкових зобов’язань з податку на прибуток також підлягають скасуванню.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" умов для включення сплаченого в ціні придбаної продукції податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства, а її вартості - до складу валових витрат підприємства, та при наявності належним чином складених документів, які підтверджують товарність здійснених господарських операцій, суд вважає, що оскаржувані рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визначення ПАТ "ВПЗ "Хміль" податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20.06.2011 року №0001972301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 66189,00 грн., з яких 52951,00 грн. - основний платіж та 13238,00 грн. - штрафні (фінансові санкції); від 20.06.2011 року №0001982301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113346,00 грн., з яких 90677,00 грн. - основний платіж та 22669,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 30.08.2011 року №0002742301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18099,00 грн., з яких 14479,00 грн. - основний платіж та 3620,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                                      Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 12 березня 2012 р.