Постанова № 22282326, 02.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/11998/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0001152304,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.12.2011 року №0001152304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 232218,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на відповідність дій підприємства вимогам Податкового кодексу України, який визначає правові підстави для формування податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти нього, в яких зазначив, що об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкта в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього. Отже, до настання цих подій такий об'єкт нерухомості не може бути предметом договору купівлі-продажу, що виключає можливість його придбання. Відповідно, за наслідками такої операції позивач не мав жодних правових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень та вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 22.11.2011 року №6183/23-2/37711948.

Зазначеною перевіркою зроблено висновок про порушення товариством п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на 232218,00 грн. та за вересень 2011 року - на 204903,00 грн., а також до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2011 року на 232218,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Перевіряючи його на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати оскаржуване рішення відповідача таким, що узгоджується з приписами чинного податкового законодавства, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких товариством до складу податкового кредиту серпня 2011 року віднесено попередню оплату у сумі 1393307,22 грн. з ПДВ, здійснену на користь АТЗТ "Фаворит" за відокремлені житлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2011 року №1. При цьому, для перевірки позивачем надано податкові накладні на загальну суму 1393307,22 грн., у тому числі ПДВ - 232217,87 грн., з номенклатурою поставки - попередня оплата за відокремлені жилі приміщення відповідно до договору від 02.06.2011 року (майнові права). Перелік цих податкових накладних наведений на 8 стор. акту перевірки, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Не визнавши за позивачем право на включення зазначеної суми до складу податкового кредиту, відповідач вказав на те, що ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" не представлено для проведення перевірки документів, які б підтверджували право власності АТЗТ "Фаворит" на майнові права, які стали предметом договору купівлі-продажу від 02.06.2011 року №1. Крім того, на момент проведення перевірки у платника відсутні акти приймання-передачі майнових прав, наявність яких є необхідною подією для можливості включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відповідач також вказує на те, що зазначена у податкових накладних, виписаних АТЗТ "Фаворит", така номенклатура товару як "кв.м." не може слугувати одиницею вимірювання майнових прав, адже така одиниця може бути застосована лише щодо об'єкту нерухомості. Майнові права, на думку відповідача, можуть бути виміряні лише у гривневому еквіваленті. Недотримання зазначених вимог також позбавляє позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, в яких неналежним чином відображено певні реквізити.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Досліджуючи у даній справі обставини дотримання позивачем визначених законодавцем умов щодо формування податкового кредиту, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2011 року №1 АТЗТ "Фаворит" (Продавець) продало, а ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" придбало майнові права на Об'єкт нерухомості (об'єкт капітального будівництва у вигляді 112 квартир загальною площею 5505,8 кв.м, спорудження якого здійснює Продавець за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 6/1).

З'ясовуючи правову природу придбаних майнових прав та їх можливість бути предметом купівлі-продажу, судом враховується, що за змістом ч. 2, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору) предметом договору купівлі-продажу можуть бути як майнові права, так і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

У правовій доктрині тлумачення терміну "майнові права" та "права вимоги" співвідносяться як загальне й частина. При цьому, майнові права охоплюють не лише право вимоги, а й інші речові права (право власності на які, дійсно, виникає після державної реєстрації права власності на нерухоме майно). Таким чином, якщо майнове право виникло із зобов'язання, то його слід розглядати через інститут права вимоги.

З цього приводу судом встановлено, що правочином, який свідчить про виникнення у АТЗТ "Фаворит" права власності на зазначене майнове право, є договір генерального підряду від 01.08.2011 року №01.08-11А, укладений з ПАТ "Житомирспецбуд" (Генпідрядник), за умовами якого Генпідрядник взяв на себе зобов'язання за проектною документацією виконати і передати Замовнику роботи по об'єкту "Два чотириповерхових житлових будинки по 56 квартир з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та мансардним поверхом по вул. Вітрука, 6/1 у м. Житомирі". Той факт, що замовником будівництва зазначеного Об'єкту нерухомості є АТЗТ "Фаворит", підтверджується також долученими до матеріалів справи деклараціями про початок виконання будівельних робіт від 15.07.2011 року та витягом з проектно-кошторисної документації.

Отже, оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що продані АТЗТ "Фаворит" майнові права є належним предметом договору купівлі-продажу, а АТЗТ "Фаворит" набуло на них прав на підставі належного юридичного факту - відповідного правочину.

У свою чергу, вирішуючи питання про те, чи є майнові права товаром, операції з продажу якого є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, судом враховується, що відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.111 та пп. 14.1.120 цієї ж статті, матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами; нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Оскільки Податковий кодекс України в якості товару визначає нематеріальний актив, яким у свою чергу можуть бути майнові права, суд дійшов висновку, що визначений між АТЗТ "Фаворит" та ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" предмет договору є товаром у розумінні Податкового кодексу України, господарська операція з відчуження якого є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Що ж стосується дотримання позивачем такої умови як здійснення господарської операції з придбання даного товару, то згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З цього приводу судом встановлено, що позивачем відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 132-146), здійснено на користь АТЗТ "Фаворит" попередню оплату за придбані майнові права у серпні 2011 року у сумі 1393307,22 грн., у тому числі ПДВ - 232217,87 грн., що спричинило зміни його майнового стану. Крім того, надані ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання майнових прав у АТЗТ "Фаворит" яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

Заперечення відповідача стосовно відсутності у АТЗТ "Фаворит" права власності на проданий об'єкт нерухомості, яке в силу приписів ч. 1 ст. 182 та ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України виникає лише з моменту завершення будівництва (створення майна) та здійснення державної реєстрації права власності на нього, суд вважає необґрунтованими. Так, відповідач безпідставно розповсюджує на спірні правовідносини положення щодо виникнення права власності на об'єкт нерухомості, оскільки за обставин, які склались у даній справі, АТЗТ "Фаворит" продало ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" не об'єкт нерухомості, а майнові права, право власності на які з огляду на викладені раніше доводи не потребує державної реєстрації. При цьому, відповідачем жодних правових положень, які б передбачали аналогічний порядок переходу власності саме на майнові права, в обґрунтування своїх заперечень наведено не було.

Обговорюючи доводи контролюючого органу про ненадання позивачем для проведення перевірки актів приймання-передачі майнових прав як необхідної умови виникнення у позивача права власності на ці права, що у свою чергу передбачає можливість включення до складу податкового кредиту товариства сплаченого у ціні їх вартості податку на додану вартість, судом встановлено, що за змістом п. 3.1 договору від 02.06.2011 року №1 майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором передаються Продавцем Покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 5-ти робочих днів з дати здійснення Покупцем 100% оплати вартості загальної площі Об'єкта нерухомості, яку Покупець зобов'язується внести протягом одного року з моменту підписання даного договору.

Таким чином, за умовами укладеного договору складання акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості пов'язано з фактом здійснення повного розрахунку за придбаний товар. Таких обставин встановлено не було, а тому відсутність акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості не може вважатися тією правовою підставою, яка свідчить про невідповідність дій платника податку вимогам Податкового кодексу України.

У свою чергу, приписи п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення цього пункту щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку - покупця - кореспондуються з положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобовязання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - даті оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - даті інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або даті відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даті оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобовязань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України повязує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товар, якщо такий передує факту постачання товару, а підтвердження податковою накладною суми податку у складі попередньо сплачених за товар коштів є обовязковою умовою виникнення у платника податку - покупця - права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено постачання товару.

Оскільки податковий кредит формується по операціях, які для платника податку - продавця - є обєктом оподаткування, зокрема по операціях з постачання товарів, визначальною ознакою яких, як встановлено п. 14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, висновок податкового органу про настання переходу права власності на товар від продавця до покупця відповідно до умов договору купівлі-продажу, як обовязкової умови здійснення операції з продажу, а отже і виникнення права у покупця - платника податку на податковий кредит - є помилковим.

Зважаючи на викладене та на те, що контрагентом позивача було надано податкові накладні на суму здійсненої ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" попередньої оплати, що податковим органом не заперечується, твердження останнього відносно набуття платником податку права на податковий кредит лише з моменту переходу права власності на товар, а не з моменту списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та моменту отримання податкової накладної, є юридично безпідставними.

Що ж стосується доводів ДПІ у м. Житомирі стосовно того, що виписані АТЗТ "Фаворит" податкові накладні не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, зважаючи на некоректне зазначення опису та номенклатури товару, а тому не можуть бути розцінені як належний доказ формування позивачем податкового кредиту, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З досліджених у ході судового розгляду справи податкових накладних, що були виписані АТЗТ "Фаворит", вбачається, що у них зазначені всі реквізити, передбачені вимогами п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Крім того, зважаючи на те, що податковою інспекцією не заперечується факт здійснення позивачем господарської операцій з АТЗТ "Фаворит", суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим кодексом України, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, зясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У будь-якому разі, наявні у позивача податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарської операції та обставини сплати податку на додану вартість у складі вартості товару, а також суми цього податку, а тому ті недоліки в заповненні податкових накладних, на які посилається відповідач, не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0001152304, знаходяться поза межами вимог ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про його скасування суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 06.12.2011 року №0001152304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 232218,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 07 березня 2012 р.