Рішення № 22281990, 02.04.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5294/2011 року

Провадження № 2/0907/1212/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючого - судді Островського Л.Є.

секретаря Уєвич Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма Екстім про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки, інфляційних збитків, 3% річних за затримку розрахунку, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки, інфляційних збитків, 3% річних за затримку розрахунку, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві, просив задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, заперечення на позов не подав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.04.1995 року по 22.12.2009 року працював у відповідача на посаді комерційного директора, що підтверджується наказом № 1/1 від 13.04.1995 року та трудовою книжкою АВ № НОМЕР_2. Наказом № 7671 ЕК-ІК від 23.12.2009 року його звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Згідно представлених доказів при звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за весь вище вказаний період та не представлено жодного доказу того, що позивач перебував у відпустках.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.ст. 74, 75 КЗпП України, основна відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 24 дні повинна нараховуватися кожній особі, яка перебуває у трудових відносинах з підприємством за кожен відпрацьований нею рік.

Обовязок роботодавця виплатити працівнику при його звільненні грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки передбачено ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з представлених позивачем доказів, виходячи з його середньомісячної заробітної плати за останніх 12 місяців роботи, яка підтверджується відповідною Довідкою виданою відділенням № 493 публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»від 15.02.2011 року № 137-441/96 та відповідним розрахунком здійсненим на підставі абз. 1 п. 2, абз. 1 п. 3, п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100, на момент звільнення відповідач зобовязаний був сплатити і не сплатив на користь позивача компенсацію за невикористані 336 днів відпустки за відпрацьовані більш ніж 14 років в сумі 403351 грн. 82 коп.

З огляду на те, що вище вказану суму компенсації у визначений законом термін відповідачем не сплачено, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, останній зобовязаний сплатити на користь позивача інфляційні збитки завдані затримкою її виплати в розмірі 49208 грн. 92 коп. та 3% річних в сумі 14117 грн. 31 коп. нараховані за період з моменту звільнення і до моменту звернення позивача до суду.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з доданих позивачем доказів, останніх неодноразово звертався з даного приводу до відповідача. Відповідач в свою чергу зверненнями позивача знехтував, свого зобовязання щодо сплати компенсації не виконав, однак і не заперечив свого грошового зобовязання.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно відомостей які містяться в Довідці банку та наведеного розрахунку, розмір середньомісячної заробітної плати відповідача за останніх 2 місяці на час звільнення становив 23148 грн. 43 коп. Таким чином, загальна сума середнього заробітку за 14 місяців затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 324077 грн. 98 коп.

Згідно ст. 26 ЦК України та ст. 2371 КЗпП України, передбачено матеріальну відповідальність власника або уповноваженого ним органу за моральну шкоду завдану працівнику внаслідок порушення його законних прав та інтересів, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та її розміру.

Суд вважає, що факт спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу в наслідок порушення охоронюваних законом трудових прав та інтересів останнього має місце, однак, сума такої шкоди, на якій наполягає позивач є занадто завищеною, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

На підставі ч.2 ст.21, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 74, 75, ч.1 ст. 83, ст.ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. 26, ч. 2 ст. 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма Екстім (ідентифікаційний код 22187849, місцезнаходження юридичної особи: вул. Барикадна, буд. 2, офіс. 18 а, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, 49000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) 403351 (чотириста три тисячі триста пятдесят одну) грн. 82 коп. грошової компенсації за невикористані відпустки, 49208 (сорок девять тисяч двісті вісім) грн. 92 коп. інфляційних збитків, 14117 (чотирнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 31 коп. 3% річних за час затримки розрахунку, 324077 (триста двадцять чотири тисячі сімдесят сім) грн. 98 коп. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма Екстім на користь держави 3219 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Островський Л.Є.