ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
20 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/480/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді:Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Вівсяної Інни Василівни
представників позивача: Тишківського С.Л., Скржешевського М.С.,
Ляшенко К.Д.
представників відповідача: Гралєвського Л.Й., Грушко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод"
до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Липовецьке відділення )
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Липовецький маслосир завод» (далі ТОВ «Липовецький маслосир завод», Товариство, позивач) із адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Липовецьке відділення ) (далі Іллінецька МДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.
За наслідками цієї перевірки був складений акт від 04.01.2012 р. №1/23/36522729 (далі - Акт), на підставі якого Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 19 січня 2012 року №0000012301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 76822,00 грн. основного платежу та 19205,50 грн. штрафної санкції, та податкове повідомлення-рішення форми “П” від 19 січня 2012 року №0000022301, згідно з яким позивачу зменшено суму відємного обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 534410,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Липовецький маслосир завод» звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПК України), Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-VI (далі ЦК України), Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного, іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити. При цьому суду пояснили, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0000012301 від 19.01.2012 року повністю. Однак, щодо податкового повідомлення рішення №0000022301 від 19.01.2012 року, то позивач не погоджується із зменшенням від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 460 933,20грн. Проте, щодо зменшенням від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 150 299грн, а саме віднесення товариством до валових витрат витрати по ремонтним роботам, то позивач в цій частині не заперечує. Але, так як податкове повідомлення-рішення не може бути оскарженим в частині, то на їх думку, скасуванню підлягає рішення вцілому.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях на позов (а. с. 179-183).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Посадовими особами Іллінецької МДПІ згідно із ст. 20, на підставі ст. 75, ст. 78, ст. 81, ст. 82 та ст. 150 ПК України та на виконання наказу Іллінецької МДПІ від 16.12.2011 року №882 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Липовецький маслосир завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
В ході перевірки податковим органом було встановлено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено їх завищення всього у сумі 534410,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 30591,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 503819,00 грн.
Також, податковим органом встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року Товариством задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 528632,00 грн. Однак, за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено завищення податкового кредиту в сумі 76822, 00 грн. за вересень 2011 року з наступних підстав.
ТОВ «Липовецький маслосир завод» в серпні 2011 року заключив договір поставки б/н від 28.08.2011 року (місце заключення договору: м. Київ) з ТОВ «Декос Альянс» (постачальник), який перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Предметом договору є: 1.2. товар молоко коровяче базової жирності первинна обробка; 2.1. поставка товару з наступною оплатою; 3.2. ціна продукції вказується в видаткових (товарних) накладних; 4.1. умови поставки EXW (у відповідності до правил «Інкотермс 2000 р.»).
Проте, як вказано в Акті, ТОВ «Липовецький маслосир завод» не підтверджено факту транспортування товару, а саме молока охолодженого первинна обробка в кількості 121,94 т. на суму 460933,20 грн., в тому числі ПДВ 76822,20 грн. В ході перевірки не представлено товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідач зазначає, що порядок заповнення товарно-транспортної накладної регламентовано «Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» затвердженої наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. №228/253 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за №483/1508. Відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням положень, викладених у вище вказаній Інструкції розроблена «Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини форма №1-ТН», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 01 липня 2002 р. №176 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2002 р. за №722/7010 (далі - Інструкція).
Дана Інструкція встановлює порядок заповнення та застосування спеціалізованої форми товарної накладної, яка є невідємною частиною товарно-транспортної накладної, за типовою формою №1-ТН.
Указана накладна оформляється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.
Виконання положень Інструкції обовязкове для всіх субєктів підприємницької діяльності, установ, юридичних та фізичних осіб, незалежно від форми власності, які здійснюють перевезення молочної сировини власним або залученим (орендованим) автомобільним транспортом.
Відповідач наголошує, що перевезення молочної сировини автомобільним транспортом здійснюється тільки за наявності оформленої належним чином товарно-транспортної накладної (форма №1-ТН (МС)).
Таким чином, як зазначає в Акті відповідач, для надання юридичної сили і доказовості здійснення господарської операції, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Проте, в порушення чинного законодавства товариством не представлено на перевірку первинних документів, що підтверджують транспортування молока охолодженого первинна обробка, а саме товарно-транспортних накладних форми №1-ТН (МС), подорожніх листів вантажного автомобіля, талонів замовника, що вказує на безтоварність господарської операції по отриманню молока охолодженого первинна обробка від ТОВ «Декос-Альянс» в кількості 121,94 тонн на загальну суму 460933,20 грн. в тому числі ПДВ 76822,20 грн., включеного до податкового кредиту в сумі 76822,20 грн. в вересні 2011 року.
Розрахунки між контрагентами в перевіряємому періоді не здійснювались. Станом на 30.09.2011 року кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» становить 460933,20 грн.
Відповідач в Акті стверджує, що господарська операція між ТОВ «Липовецький маслосир завод» та ТОВ «Декос-Альянс» по поставці молока охолодженого первинна обробка 121,94 тонн по своїй суті не виконувалась та носить безтоварний характер.
Іллінецькою МДПІ направлено запит №8225/7/23-207 від 25.11.2011 року в ДПІ у Печерському районі м. Києва на проведення зустрічної звірки. У відповіді на запит вказано про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Декос-Альянс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Липовецький маслосир завод» в звязку з тим, що згідно бази АІС «РПП» підприємству «Декос Альянс» встановлено стан 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що, оскільки, фактичне місцезнаходження ТОВ «Декос Альянс» не встановлено, то Товариством порушено порядок оформлення податкових накладних в чатині неправильного заповнення позиції «місцезнаходження продавця», чим порушено п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, ч. «г» п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Крім того, відповідач вважає, що ТОВ «Декос Альянс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.
З вищенаведених фактів відповідач вбачає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Декос Альянс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Декос Альянс». Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Липовецький маслосир завод» є фіктивним правочином, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, що є порушенням ст. 234 ЦК України.
Перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Декос Альянс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.
Наведене слугувало підставою для винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу з наступних підстав.
28.08.2011 року між ТОВ “Декос Альянс” та ТОВ “Липовецький маслосир завод” був укладений договір поставки (далі - Договір), згідно п. 2.1 Договору продавець зобовязувався передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобовязується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 2.2 Договору сторони домовилися, що поставки продукції будуть здійснюватися окремими партіями. Конкретні умови поставки окремих партій продукції визначаються у видаткових (товарних) накладних.
Пункт 4.1 Договору передбачає, що поставка продукції здійснюється на умовах EXW склад продавця за правилами тлумачення міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 р.). При цьому обовязок завантаження продукції в транспорт покладається на продавця. Транспортування продукції від місця поставки здійснюється спеціалізованим відповідно обладнаним транспортним засобом. Продавець залишає за собою право використовувати для транспортування молока покупцю спеціалізовані транспортні засоби сторонніх організацій. Продавець зобовязується забезпечити відповідність транспорту санітарним вимогам і нормам.
Пунктом 5.6 Договору вказано, що після підписання видаткової накладної покупець втрачає право висувати продавцеві претензії до якості та кількості продукції.
На виконання зазначених пунктів продавцем були виписані, а покупцем підписані видаткові накладні на загальну суму 460933,20 грн.
Відповідно до п.п. “а”п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно положень даної норми Податкового кодексу, позивач отримав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 76822 грн., на підставі господарської операції, що виникла із договору від 28.08.2011 року, в звязку з чим ТОВ “Декос Альянс” виписало позивачу відповідні податкові накладні.
На підставі ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За умовами Договору від 28.08.2011 року вбачається, що перехід права власності відбувається в момент підписання видаткової накладної.
Позивач придбавши товар у продавця ТОВ “Декос Альянс” на підставі видаткових накладних та податкових накладних, цілком правомірно, згідно положень п. 198.1, ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, відніс до податкового кредиту суму коштів в розмірі 76822 грн.
Таким чином, суд вважає безпідставним твердження відповідача про порушення Товариством п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України.
Щодо реальності договору від 28.08.2011 р., то суд зазначає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена цим договором підтверджується тим, що предметом цього договору був продаж товару. На виконання цього договору позивач реально придбав за обумовлену суму відповідний товар у TOB “Декос Альянс”, в зв'язку з цим обидві сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків.
Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11 “Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України” зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11 також вказує, що для з'ясування руху активів у процесі здійснення господарської операції необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.
Однак податковими органами дані умови виконані не були, жодної достовірної перевірки умов здійснення діяльності TOB “Декос Альянс” Іллінецькою МДПІ не проведено.
Реальність придбання позивачем товару, їх зміст, документально підтверджено.
За придбані товари TOB “Липовецький маслосир завод” проведено розрахунки з постачальниками, тобто відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача - TOB “Липовецький маслосир завод”.
На підтвердження, того що вище вказані договори відбулись позивачем суду надано податкові накладні, видаткові накладні, документи про оплату поставленого товару.
Матеріалами справи встановлено, та не спростовується відповідачем по справі, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, складені у повній відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік ти фінансову звітність в Україні" та не суперечать ПКУ.
Таким чином, укладений між TOB “Липовецький маслосир завод” та TOB “Декос Альянс” договір не можна вважати нікчемним, в зв'язку з чим в силу ст. 204 ЦК України він є правомірним.
Зважаючи на приписи статтей 215, 228 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати зазначений правочин недійсним (нікчемним).
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті, якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
З аналізу даної норми вбачається, що органи державної податкової служби при перевірці встановлюють порушення законодавства, а саме податкового.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.
Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом
Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в актах перевірок суб'єктів господарювання.
Крім того, висновки про нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспарюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.
Разом з тим, аргументами відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Декос-Альянс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Липовецький маслосир завод» в звязку з тим, що згідно бази АІС «РПП» підприємству «Декос Альянс» встановлено стан 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
З даного приводу слід зазначити, що дані ІАС «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», які на думку відповідача, ставлять під сумнів достовірність та доказовість первинних документів позивача до перевірки, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки електронні джерела не є електронними документами. Висновки перевіряючих суперечать пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, згідно з яким первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст.
Крім того, позивачем надано довідку з ЄДРПОУ з якої вбачається, що державним реєстраторм внесено 03.02.2011 року запис 1 про державну реєстрацію юридичої особи ТОВ "Декос Альянс" за адресою: 01024, м.Київ, вул. Богомольця, б.7/14, приміщення 182 (на момент здійснення господарських операцій). В подальшому, відповідно до довідки з ЄДРПОУ ТОВ "Декос Альянс" змінило своє місцезнаходження, а саме: Київська область, м.Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 79, про що зроблено відповідний запис.
Разом з тим, порушення допущені контрагентом позивача, не може бути підставою для відповідальності позивача. Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі “Булвес”АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
В той же час, податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність поставки товару за вказаним договором з підстав не підтвердження їх перевезення товарно-транспортними накладними.
Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Так, спільним наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства статистики України від 07.08.96 р. №228/253 затверджена Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, а також зразки типових форм первинного обліку роботи вантажних автомобілів.
Положення Інструкції вважаються обов'язковими до виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування, форм власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення.
З аналізу даної норми вбачається, що вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що товар на адресу позивача доставлявся транспортом продавця. В той же час, відповідно відсутність товарно-транспортної накладної не є порушення норм законодавства України при формуванні податкового кредиту.
Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що здійсненні позивачем господарські операції підтверджені належними доказами, а податковий орган безпідставно ставив під сумнів реальність та товарність вказаного договору.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За вказаних вище обставин, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку, констатуючи помилкове зменшенням від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 460 933,20грн. через порушення вимог Закону, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. На ряду з цим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п/п 20.1.28. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом наділені державні податкові інспекції.
На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.
На думку суду, права позивача потребують судового захисту шляхом повного скасування податкового повідомлення-рішення від 19 січня 2012 року №0000022301, згідно з яким позивачу зменшено суму відємного обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 534410,00 грн.
Оскільки, придбання молока охолодженого належним чином підтверджено позивачем законодавчо встановленими первинними документами, то у контролюючого органу були відсутні підстави для виключення їх вартості зі складу валових витрат підприємства та для визначення податкових зобовязань у цій частині, а саме для донарахування податкового зобовязання з ПДВ на суму 76822,00 грн. основного платежу та 19205,50 грн. штрафної санкції, що знайшло своє відображення у податковому повідомленні-рішенні від 19 січня 2012 року №0000012301.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено судовий збір 2 розмірів мінімальних заробітних плат, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012301, 0000022301 від19.01.2012.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод" судові витрати у розмірі 2146 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Липовецького відділення.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна
Судове рішення № 22281915, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 20.03.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/480/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: