Постанова № 2228126, 10.10.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.09.07р.

Справа № А27/183-07

за позовом Приватного підприємства фірми «Брік-Евен А», м Дніпродзержинськ

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя В.О.Татарчук

Секретар А.І.Дякун

Представники сторін:

від позивача –Завгородній О.В. дов. від 30.05.07, Курицин А.В. дов. від 30.05.07

від відповідача –Євтушенко О.В. дов. від 05.04.07 №8891/10/100, Половий І.В. дов. від 13.04.07 №9462/10/100, Босько Є.С. дов. від 10.01.07 №194/10/100

прокурор –Зіма В.Б. посв. від ь13.08.07 №117

Суть спору:

Приватне підприємство фірма «Брік-Евен А»(далі ППФ «Брік-Евен А») звернулося з позовом до державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.09.2006р. №0014952301/0/28337, від 27.11.2006р. №0014952301/1/35972, від 31.01.2007р. №0014952301/2/2052, від 03.03.2007р. №0014952301/3/6436.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не регулює питання виникнення у підприємства податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ;

- позивач діяв у відповідності з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону;

- якщо погодитись з позицією відповідача, то податковий орган повинен був не лише вказати на суми податку зайво включені до податкового кредиту, а й на суми завищення податкових зобов’язань.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- підприємством в порушення п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 1530828грн.;

- при операціях з векселями податок на додану вартість не додається до номіналу векселя і платник ПДВ, який отримує такий вексель не може формувати податковий кредит на відповідну суму.

В судовому засіданні 27.09.2007р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

06.09.2006р. ДПІ у м. Дніпродзержинську був складений акт №136/23/31329690 «Про результати виїзної планової перевірки ППФ «Брік-Евен А»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 31.03.2006р.».

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 1530828грн. в тому числі в:

- січні 2006р. –200601грн.;

- лютому 2006р. –980227грн.;

- березні 2006р. –350000грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Дніпродзержинську було прийняте податкове повідомлення-рішення №0014952301/0/28337 від 18.09.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з ПДВ в розмірі 3061656грн. в тому числі: 1530828грн. –основний платіж і 1530828грн. –штрафні санкції.

За результатами розгляду скарги позивача в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов’язання відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.11.2006р. №0014952301/1/35972 на таку ж суму, що і первинне рішення.

Рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 22.01.2007р. №1313/10/25-008 про результати розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення №0014952301/0/28337 від 18.09.2006р. в сумі 765414грн. штрафних санкцій за нарахованою ППФ «Брік-Евен А»сумою податку на додану вартість, в іншій частині –2296242грн. (основний платіж –1530828грн., штрафні санкції –765414грн.) залишено зазначене податкове повідомлення-рішення без змін, а скарга без задоволення.

На підставі вказаного рішення, а також за наслідками подальшого розгляду скарги позивача відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2007р. №0014952301/2/2052 і від 03.03.2007р. №0014952301/3/6436, якими визначено суму податкового зобов’язання позивача з ПДВ в розмірі 2296242грн. в тому числі: 1530828грн. –основний платіж і 765414грн. –штрафні санкції.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ППФ «Брік-Евен А»щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.09.2006р. №0014952301/0/28337 в частині визначення податкового зобов’язання позивача з ПДВ в розмірі 2296242грн. в тому числі: 1530828грн. –основний платіж і 765414грн. –штрафні санкції, від 27.11.2006р. №0014952301/1/35972, від 31.01.2007р. №0014952301/2/2052 і від 03.03.2007р. №0014952301/3/6436 в повному обсязі з таких підстав.

Аналіз чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про помилковість висновку податкового органу про порушення позивачем п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді безпідставного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1530828грн.

Зазначена сума податкового кредиту була сформована позивачем за результатами виконання договорів з ПП «МПК»від 17.01.2006р. №1-17Б, від 09.02.2006р. №2-09Б і від 23.02.2006р. №2-23/3, з ТОВ «Тинус Д»від 20.03.2006р. №20/03Б.

Виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів:

- по договору з ПП «МПК»від 17.01.2006р. №1-17Б: накладна, податкова накладна №1-17/2 від 17.01.2006р. щодо реалізації 89 снігозбиральних машин на суму 1203608,40грн. (ПДВ –200601,40грн.), акт від 17.01.2006р. приймання-передачі векселя №65305299873313 номінальною вартістю 1203608,40грн., податкова накладна №17016 від 17.01.2006р. на суму 1203608,40грн. (ПДВ –200601,40грн.);

- по договору з ПП «МПК» від 09.02.2006р. №2-09Б: накладна, податкова накладна №2-09/3 від 09.02.2006р. щодо реалізації комплектуючих на суму 3881280грн. (ПДВ –646880грн.), акт від 09.02.2006р. приймання-передачі векселя №65305299872392, номінальною вартістю 3881280грн., податкова накладна №30/01-3 від 09.02.2006р. на суму 3881280грн. (ПДВ –646880грн.);

- по договору з ПП «МПК» від 23.02.2006р. №2-23Б: накладна, податкова накладна №2-23/3 від 23.02.2006р. щодо реалізації комплектуючих на суму 2000082грн. (ПДВ –333347грн.), акт від 23.02.2006р. приймання-передачі векселя №65305299873311, номінальною вартістю 2000082грн., податкова накладна №230206 від 23.02.2006р. на суму 2000082грн. (ПДВ –333347грн.);

- по договору з ТОВ «Тинус Д»від 20.03.2006р. №20/03Б: накладна, податкова накладна №3-20/6 від 20.03.2006р. щодо реалізації комплектуючих на суму 2100000,48грн. (ПДВ – 350000,08грн.), акт від 20.03.2006р. приймання-передачі векселя №65305299872182, номінальною вартістю 2100000,48грн., податкова накладна №200306 від 20.03.2006р. на суму 2100000,48грн. (ПДВ –350000,08грн.).

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий кредит в сумі 1530828грн. був сформований на підставі податкових накладних виписаних:

- ПП «МПК»№17016 від 17.01.2006р. на суму 1203608,40грн. (ПДВ –200601,40грн.), №30/01-3 від 09.02.2006р. на суму 3881280грн. (ПДВ –646880грн.), №230206 від 23.02.2006р. на суму 2000082грн. (ПДВ –333347грн.);

- ТОВ «Тинус Д»№200306 від 20.03.2006р. на суму 2100000,48грн. (ПДВ –350000,08грн.).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, позивачем був сформований податковий кредит в сумі 1530828грн. згідно з вимогами чинного законодавства.

Як зазначалось вище, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач керувався тим, що векселя третіх осіб, які передаються за договорами не є товаром і отже, відсутні підстави для включення до податкового кредиту.

Положення чинного законодавства дозволяють стверджувати про помилковість такого висновку податкового органу.

В даному випадку відповідні прості векселя не були емітовані безпосередньо позивачем і в межах бартерних договорів виступали саме як товар.

Так, відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з п.1.19 ст.1 вказаного Закону бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, вексель є товаром і може використовуватись при здійсненні бартерних операцій.

Пунктом 1.31 статті 1 наведеного Закону встановлено, що продаж товарів –будь-які операції, які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни поставки ат іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Бартерні угоди позивача з контрагентами є об’єктом оподаткування ПДВ з урахуванням пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням викладеного, позивачем цілком правомірно на підставі отриманих податкових накладних було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за бартерними угодами в сумі 1530828грн.

Стосовно посилань позивача на абз.3 п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Як зазначалось вище в бартерних операціях позивача векселя не виконували функцію платежу, а були товаром, що унеможливлює застосування п.4.8 ст.4 Закону.

Викладене дозволяє стверджувати про необхідність задоволення позову у вказаній частині.

В той же час суд відмовляє в задоволенні позову щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.09.2006р. №0014952301/0/28337 в частині визначення податкового зобов’язання позивача з ПДВ у вигляді штрафних санкцій в сумі 765414грн., оскільки рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 22.01.2007р. №1313/10/25-008 наведене податкове повідомлення-рішення у вказаній частині скасовано.

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення у м. Дніпродзержинську від 18.09.2006р. №0014952301/0/28337 в частині визначення податкового зобов’язання ППФ «Брік-Евен А»з податку на додану вартість в розмірі 2296242грн. в тому числі: 1530828грн. – основний платіж і 765414грн. –штрафні санкції, від 27.11.2006р. №0014952301/1/35972, від 31.01.2007р. №0014952301/2/2052 і від 03.03.2007р. №0014952301/3/6436 в повному обсязі.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства фірми «Брік-Евен А» (м. Дніпродзержинськ, вул. Інститутська, 2-20, код ЄДРПОУ 31329690) 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.

Суддя В.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –05.10.2007р.