Постанова № 22273761, 31.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року справа №2а/0570/17203/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Кочерги Ю.О. та представників відповідача Воробйової С.Г. та Руднєвої Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/17203/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 вересня 2011 року № 0003742340 та № 0003752340, якими позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Донтрансторг» та зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом, а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин, у звязку з чим вказані повідомлення-рішення є неправомірними, прийняті з порушенням норм діючого законодавства, є такими що порушують законні права та охоронювані інтереси позивача і підлягають визнанню нечинними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено повністю, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані нечинними. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донтрансторг», що свідчить про наявність підстав для відображення наслідків їх здійснення в податковому обліку. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про безпідставність вкладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування валового доходу та валових витрат, податкового кредиту та податкових зобовязань в період з січня 2009 року по грудень 2010 року, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Донтрансторг».

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Донецькій області знаходиться кримінальна справа, порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом створення субєктів підприємницької діяльності, які носять ознаки фіктивних, в тому числі ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Укрпромторг 09». Допитанйив ході судового засідання директор вказаних підприємств Рудь О.В. підтвердив, що до діяльності зареєстрованих на його імя підприємств він відношення не мав, фінансові документи та угоди не підписував, дав згоду на реєстрацію на своє імя вказаних підприємств та призначення на посаду директора за матеріальну винагороду. Також відповідач послався на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували факт реальної поставки нафтопродуктів від контрагента, а саме, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передання товару, сертифікатів якості, актів походження товару, посвідчень екологічної безпеки та радіологічного контролю, журналів обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-НП та вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, відсутність погодження маршруту перевезення небезпечних вантажів з органами ДАІ. За таких обставин відповідач вважав, що правочини між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» носять ознаки нікчемних, а тому не можуть породжувати правових наслідків та підлягають виключенню з податкового обліку, у звязку з чим позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати. Вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

25 серпня 2009 року та 2 лютого 2010 року між ТОВ «Промінь» та ТОВ «Донтрансторг» укладено договори купівлі продажу № 25/08-09 та № 2/02-10, згідно умов яких Продавець ТОВ «Донтрансторг», в особі директора Рудь О.В., та Покупець ТОВ «Промінь», в особі директора Момот В.П., уклали угоди, за якими Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити належний Продавцю товар: паливно-мастильні матеріали. \ т. № 1 а.с. 55-60\.

На підтвердження виконання вказаних договорів ТОВ «Донтрансторг» передав позивачу видаткові та податкові накладні від 19.12.2009 № 191202, від 22.12.09 № 221203, від 25.12.09 № 251204, від 30.12.09 № 301205, від 13.11.09 № 131104, від 10.11.09 № 101105, від 02.12.09 № 021216, від 08.12.09 № 081205, від 11.12.09 № 111208, від 14.12.09 № 141210, від 03.11.09 № 031108, від 17.09.09 № 170908, від 31.08.09 № 310827, від 28.08.09 № 280809, від 26.05.10 № 260506, від 19.05.10 № 190506, від 12.05.10 № 120511, від 11.05.10 № 110511, від 29.04.10 № 290407, від 28.04.10 № 280403, від 21.04.10 № 210407, від 19.04.10 № 190406, від 07.04.10 № 070404, від 03.04.10 № 030402, від 19.02.10 № 190203, від 11.02.10 № 110205, від 04.02.10 № 040208, від 02.02.10 № 020208. від 02.09.09 №2, від 02.09.09 № 3. \ а.с. 61-123\.

В рахунок оплати за договорами позивачем платіжними дорученнями перераховано ТОВ «Донтрансторг» 2178018,68 грн, що підтверджується відповідними виписками з банку. \ т. № 1 а.с. 157-193\

За наслідками виконання умов зазначених договорів позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем товарів у ТОВ «Донтрансторг», в сумі 22641 грн, до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року в сумі 734210 грн, 1 кварталу 2010 року 361045 грн, 2 квартал 2010 року 697115 грн, а всього за вказаний період за наслідками операцій з ТОВ «Донтрансторг» позивачем до складу валових витрат включено 1815011 грн.

Крім того, позивач, за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Донтрансторг» включив до складу податкового кредиту звітних податкових періодів:

вересня 2009 року податок на додану вартість в сумі 4528,25 грн.;

листопада 2009 року 29099,43 грн;

грудня 2009 року 117743,09 грн;

лютого 2010 року 72209,43 грн;

квітня 2010 року 110746,77 грн;

травня 2010 року 28676,16 грн.

В період з 12 по 18 серпня 2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Донтрансторг» за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 5181/23-3/24655220 від 26 серпня 2011 року (т. № 1 а.с. 25-50).

Згідно висновків вказаного акту відповідачем встановлені порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено валові витрати у сумі 1815 011 грн., в тому числі: за вересень 2009 року у сумі 22641грн., листопад 145495 грн, грудень 2009 року 588715 грн, лютий 2010 року 361045 грн, квітень - 553735 грн, травень 143380 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 363002 грн.

Зазначені висновки стали наслідком встановлення відповідачем в ході перевірки відсутності обєктів оподаткування по операціях з придбання позивачем товарів від ТОВ «Донтрансторг» внаслідок укладання між вказаним підприємством та позивачем нікчемного правочину, який не спричинив реального настання правових наслідків.

12 вересня 2011 року на підставі викладеного в акті перевірки відповідачем прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0003742340 (т. 1 а.с. 51) про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 567190 гривень, з яких 453752 гривні за основним платежем та 113438 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0003752340 ( т. № 1 а.с. 53) про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 445952,5 грн, з яких за основним платежем 356762 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89190,5 грн .

Спірним питанням даної справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку в період з вересня 2009 року по травень 2010 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Донтрансторг» та відображення в податковому обліку операцій з продажу нафтопродуктів в період з вересня 2009 року по травень 2010 року.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем за фактом придбання товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) від ТОВ «Донтрансторг». Валові витрати спірних періодів формувалися позивачем на підставі видаткових накладних, які зазначені судом вище.

Відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037) відповідачем не оспорюється.

Системний аналіз пп. 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до цього ж інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетневідшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало встановлене порушення порядку формування податкового кредиту та валових витрат позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку та розглянути в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат на предмет їх належності, реальності та правомірності за спірний період, в якому встановлені порушення.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Суд першої інстанції зазначив, що про фактичне виконання сторонами умов договорів з ТОВ «Донтрансторг» від 25 серпня 2009 року та 2 лютого 2010 року, предметом яких є постачання паливно-мастильних матеріалів з вересня 2009 року по травень 2010 року.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано суду жодних документальних підтверджень фактичної поставки цих паливно-мастильних матеріалів у вказаний період часу до нього від ТОВ «Донтрансторг»: відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, акти прийому-здачі вантажів, журнали обліку надходження останніх, сертифікати якості, погодження з органами ДАІ на перевезення небезпечних вантажів тощо.

Фактично у позивача відсутні будь-які первинні документи, які підтверджують поставку вантажів за вказаними договорами, окрім податкових та видаткових накладних, а також факту проведеної оплати за нібито поставлені паливно-мастильні матеріали.

Висновки суду першої інстанції, що відсутність при проведенні перевірки товарно-транспортних документівне свідчить про не відбуття господарських операцій з постачання паливно-мастильних матеріалів за спірними договорами, що вони є необовязковими, а також не впливають на формування податкового кредиту та валових витратза спірними господарськими операціями, а наявність товарно-транспортних накладних не повязана із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на переконання колегії суддів є хибними, оскільки як зазначалось вище податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції, одним із основних доказів підтвердження якої при поставці товару і є товарно-транспортна накладна з огляду на наступне.

Згідно п. 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту, Міністерства статистики від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 28.08.1996 року за № 483/1508, для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту необхідними є: подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 21 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Відповідно до підпунктів 11.1-11.6 пункту 11 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Товарно-транспортні накладні, які підтверджували б реальність надання транспортних послуг з перевезення товарів, а відповідно і реальність здійснення самої господарської операції, позивачем ні в ході перевірки відповідачу, ні в ході судового розгляду справи суду надані не були.

Позивач посилається на наявність договорів оренди автомобіля ГАЗ-5312, яким нібито перевозились нафтопродукти за договорами від 25 серпня 2009 року та 2 лютого 2010 року. Разом з тим позивачем вказані договори під час перевірки не надавались і надані лише в судове засідання. Посилання представника позивача на те, що працівниками податкового органу ці документи під час перевірки не витребовувались, а тому і не надавались, суперечать матеріалам справи, оскільки в запиті на надання документів ( т. № 1 а.с. 144) податковим органом безпосередньо вимагалось надати інформацію та копії документів в тому числі щодо способу та засобу перевезення нафтопродуктів, реквізити перевізника, договір, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати якості тощо. Жодного з цих документів позивачем під час перевірки податковому органу не надано, що на переконання колегії суддів підтверджує доводи відповідача щодо відсутності реального характеру спірних господарських оперецій.

Колегія суддів також зазначає, що вказані договори оренди (т. № 1 а.с. 244-245) фактично укладені між Момотом В.П. як директором ТОВ «Промінь» та його сином ОСОБА_7, у звязку з чим з урахуванням також ненадання цих договорів під час перевірки колегія суддів критично ставиться до їх фактичного існування під час виконання договорів.

При цьому здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки та будь-яким транспортом не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім того, згідно статті 1 Закону України від 06.04.2000 року № 1644 «Про перевезення небезпечних вантажів» нафтопродукти відносяться до небезпечних вантажів.

Відповідно до вимог статті 8 вказаного Закону перевізник небезпечного вантажу зобовязаний, зокрема, у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Позивачем заяви до ДАІ про узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу, а саме, дизельного палива та бензину моторного, за договорами з ТОВ «Донтрансторг» не надавались і відповідно вказані маршрути не погоджувались, що підтверджується листом ДАІ Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій області.

За таких обставин враховуючи відсутність документального підтвердження здійснення транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Донтрансторг» до ТОВ «Промінь», а саме, товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів щодо такого транспортування, а також не здійснення фінансово-господарської діяльності директором ТОВ "Донтрансторг" Рудь О.В., що останній підтвердив при допиті в якості свідка в ході судового розгляду справи, та відсутність у останнього бухгалтерських та статутних документів, печатки і штампу підприємства, колегія суддів вважає, що вказане свідчить про відсутність фактичного постачання товарів.

Крім того, зважаючи на те, що договори, податкові та видаткові накладні від імені ТОВ «Донтрансторг» виписані та підписані особою, яку неможливо встановити та ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

З огляду на вказане колегія суддів у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що відповідачем доведено відсутність реального виконання договорів 25 серпня 2009 року та 2 лютого 2010 року, у звязку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит та формувати валові витрати.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст виготовлено 7 лютого 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі міста Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/17203/2011 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2011 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова