Рішення № 22272516, 07.03.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-1145 Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко

Номер провадження 22-ц/1890/292/12 Суддя-доповідач - Сибільова

Категорія - 52 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,

при секретарі - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 9 грудня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області, Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, третя особа ОСОБА_2, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням, відшкодування моральної шкоди, стягнення надбавки за напруженість та заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що наказом Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 16 квітня 2003 року його було призначено на посаду директора Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини завідуючого вірусологічним відділом (з 5 червня 2008 року - Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини).

Наказом Головного управління ветеринарної медицини Сумської області від 13 грудня 2010 року його було звільнено з посади директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 квітня 2011 року та рішенням апеляційного суду Сумської області від 19 травня 2011 року його поновлено на посаді директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом).

На виконання зазначених судових рішень Головним управлінням ветеринарної медицини в Сумській області наказом від 28 квітня 2011 року його поновлено з 14 грудня 2010 року на посаді директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом).

Оскільки відповідач не бажав належним чином виконувати рішення суду про поновлення його на роботі, після поновлення його на роботі на вказаній посаді склалась ситуація, коли лабораторію очолювали два директори: він - як призначений з 16 квітня 2003 року та поновлений з 14 грудня 2010 року директор лікар ветеринарної медицини (завідувач вірусологічним відділом) та ОСОБА_3, призначена наказом Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 13 грудня 2010 року виконуючою обовязки директора лабораторії, а згідно наказу Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 24 грудня 2010 року - призначена на посаду директора лабораторії (завідуючого відділом санітарно-ветеринарної експертизи). Станом на 24 грудня 2010 року на час призначення ОСОБА_3 на посаду директора лабораторії завідувача відділом ветеринарно-санітарної експертизи такої посади в штатному розкладі лабораторії не існувало.

З 01 січня 2011 року начальником Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області ОСОБА_2 був затверджений новий штатний розклад лабораторії, в якому було визначено, що лабораторію очолює директор, який одночасно є завідуючим відділом санітарно-ветеринарної експертизи, а не завідувач вірусологічним відділом, та виділено окремо посаду завідувача вірусологічним відділом.

Для вирішення цієї ситуації Головним управлінням ветеринарної медицини було видано наказ від 06 травня 2011 року №93 про попередження його про наступне вивільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі змінами в організації виробництва і праці скороченням штату працівників, оскільки з 01 січня 2011 року посада директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом) в штатному розписі лабораторії була відсутня. З цієї ж підстави його було звільнено з роботи наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 27 жовтня 2011 року в звязку з скороченням штату працівників та відсутністю його згоди на переведення на іншу роботу.

Вважав наказ про його звільнення незаконним, оскільки змін в організації виробництва і праці в лабораторії у вигляді скорочення чисельності чи штату працівників не відбулось. Лабораторію очолює директор-лікар ветеринарної медицини, який є одночасно завідувачем одного з відділів лабораторії, при цьому директор призначається начальником Управління ветеринарної медицини, а завідувач відділом директором лабораторії. В штатному розкладі лабораторії існували як посада директора, так і його посада завідувача вірусологічним відділом, а також посада завідуючого відділом ветеринарно - санітарної експертизи. Крім того, він за наявності скорочення штату мав переважне право на залишення на роботі.

Посилався також на те, що до його першого звільнення з роботи він як директор лабораторії отримував надбавку за напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу директора. Після поновлення на роботі на підставі рішення суду відповідач здійснював нарахування йому заробітної плати без вказаної надбавки, про що ОСОБА_3 як директор лабораторії видала відповідний наказ, не маючи на те повноважень.

Крім того, відповідач не виплатив йому заробітну плату за період з 14 по 28 квітня 2011 року.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 27 жовтня 2011 року про звільнення його з роботи, поновити його на посаді директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом), стягнути з лабораторії заробітну плату з врахуванням 50% надбавки за напруженість у роботі за період з 14 по 28 квітня 2011 року в сумі 1859,84 гр., надбавку за напруженість у роботі у розмірі 50 % посадового окладу директора за період з травня по жовтень 2011 року в сумі 4486,08 гр., середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням зазначеної набавки за напруженість з 27 жовтня 2011 року по день поновлення на роботі, стягнути на відшкодування моральної шкоди 6906,4 гр. подвійний розмір його середньомісячної заробітної плати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 9 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представників відповідачів, які заперечують проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було додержано підстав та порядку звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці, які полягали у скороченні посади, яку до першого звільнення з роботи займав позивач, а тому останній, не маючи переважного права на залишення на роботі, був звільнений на законних підставах.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно п. 12 Положення про Сумську регіональну лабораторію ветеринарної медицини, затвердженого начальником Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області в грудні 2008 року, передбачено, що лабораторію очолює директор лікар ветеринарної медицини, який є одночасно завідувачем одного з відділів і державним інспектором ветеринарної медицини, має досвід роботи за фахом не менше пяти років, пройшов відповідну підготовку на курсах підвищення кваліфікації. Директор призначається на посаду і звільняється з посади начальником Головного управління ветеринарної медицини в області за погодженням з директором Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Завідувачі відділів призначаються на посади і звільняються з посад директором лабораторії за погодженням з Головним управлінням ветеринарної медицини в області (а.с.26-28).

Аналогічні положення містяться в п. 11 Положення про регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 11 червня 2007 року № 63.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 16 квітня 2003 року № 56 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини завідуючого вірусологічним відділом. З 5 червня 2008 року лабораторія переіменована в Сумську регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини (а.с.13-14).

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини Сумської області від 13 грудня 2010 року № 148 позивача було звільнено з посади директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) у звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді.

Наказом від 13 грудня 2010 року № 148/1 внесені доповнення до п. 3 вказаного наказу Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області № 148 від 13 грудня 2010 року та викладено п. 3 наказу в наступній редакції: «До призначення керівника Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини призначити тимчасово виконуючим обовязки директора Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини ОСОБА_3» (а.с.21).

Згідно листа в.о. директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на імя начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області, вказаний інститут розглянув лист Головного управління від 23 грудня 2010 року стосовно погодження на призначення з 24 грудня 2010 року ОСОБА_3 на посаду директора лабораторії та погоджує дане призначення (а.с.68).

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 24 грудня 2010 року № 38 ОСОБА_3 переведена на посаду директора, завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини з 24 грудня 2010 року, відповідно до постанови КМУ від 30.08.2010 року № 1298 та наказу Міністерства аграрної політики України від 3 листопада 2005 року № 602 «Про умови оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, що обслуговують сільське господарство» їй встановлено надбавку за складність та напруженість в роботі в розмірі 50 відсотків. Підставою для наказу зазначено, зокрема, лист-погодження Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи від 23 грудня 2010 року № 2906 (а.с.22).

Наказом № 16-к від 2 березня 2011 року директора лабораторії ОСОБА_3 ОСОБА_4, який був завідувачем відділом по боротьбі зі сказом та проведенню дезінфекції переведений на посаду завідувача відділом лікаря ветеринарної медицини вірусолога вірусологічного відділу (а.с.112, 253).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 квітня 2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Сумської регіональної лабораторії ветеринарної медицини та стягнуто з цього відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і 500 гр. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 15-19).

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 19 травня 2011 року змінене рішення суду від 15 квітня 2011 року в частині вирішення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди: стягнуто з Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області на користь позивача 500 гр. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду залишене без зміни (а.с.18-19).

Відповідач не спростував тієї обставини, що після винесення рішення суду про поновлення позивача на роботі воно не було ним виконане негайно, в тому числі і в порядку примусового виконання, в звязку з тим, що були внесені зміни в штатний розклад.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 квітня 2011 року за поданням державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС Сумського міського управління юстиції розяснено рішення суду від 15 квітня 2011 року в тій частині, що позивач підлягає поновленню на попередній роботі на посаді директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Сумській області (а.с.17).

28 квітня 2011 року наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області №33, на виконання рішення Сумського районного суду від 15 квітня 2011 року, ухвали суду від 27 квітня 2011 року про розяснення рішення суду, позивача було поновлено на посаді директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Сумської області з 14 грудня 2010 року (а.с.20).

06 травня 2011 року наказом № 93 начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області позивача було попереджено про наступне вивільнення з посиланням на те, що станом на 1 січня 2011 року в лабораторії проведено зміни в організації виробництва і праці, здійснено скорочення штату працівників, до штатного розкладу лабораторії внесено зміни посаду директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) було виведено з штатного розкладу та скорочено, і на час поновлення позивача на роботі за рішенням суду його посада в штатному розкладі лабораторії відсутня (а.с.10-13).

Наказом директора лабораторії ОСОБА_3 від 13 травня 2011 року з посиланням на накази Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 28 квітня 2011 року № 33 про поновлення позивача на роботі та № 93 від 6 травня 2011 року про наступне вивільнення позивача наказано нараховувати йому заробітну плату в розмірі посадового окладу, доплати 20 % за вислугу років та 24 % за шкідливі умови праці (а.с.29).

Позивачеві на його звернення відмовлено у нарахуванні доплати 50 % посадового окладу з посиланням на те, що він не має напруженості в роботі.

З наданої відповідачем довідки про доходи, розрахункових листів позивача вбачається, що він до першого звільнення отримував як директор лабораторії доплату 50 % посадового окладу за напруженість в роботі, а з часу поновлення його на роботі на посаді директора на підставі рішення суду до повторного звільнення 27 жовтня 2011 року не отримував вказану доплату за напруженість (а.с. 30, 31, 35 -38).

Наказ про його наступне вивільнення від 6 травня 2011 року позивач оскаржив в судовому порядку, і ухвалою Сумського районного суду від 21 липня 2011 року на забезпечення його позову було встановлено заборону Головному управлінню ветеринарної медицини в Сумській області вчиняти будь-які дії по звільненню позивача з роботи до вирішення по суті справи за його позовом до Головного управління про визнання наказу недійсним.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 26 вересня 2011 року наказ від 6 травня 2011 року був визнаний незаконним та скасований, а рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 жовтня 2011 року рішення суду від 26 вересня 2011 року скасоване і в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено (а.с.77-78, 79-80).

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області № 69 від 27 жовтня 2011 року позивача звільнено з посади директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в звязку із скороченням штату працівників та відсутністю його згоди на переведення на іншу роботу, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та компенсації за невикористану відпустку (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зведеного штатного розпису лабораторії-відповідача з 1 грудня 2010 року в ньому була передбачена посада директора лабораторії-лікаря ветеринарної медицини (зав.вірусологічним відділом), зав. відділом ветеринарно-санітарної експертизи, зав. паразитологічним відділом.

Наказом № 165 від 31 грудня 2010 року начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області скорочено з 1 січня 2011 року в Сумській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини посади директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідуючий вірусологічним відділом) і посади завідуючий відділом лікар ветмедицини - санексперт. З 1 січня 2011 року в лабораторії введено посади директор лабораторії лікар ветеринарної медицини (завідуючий відділом ветеринарно-санітарної експертизи) та завідуючий відділом лікар ветеринарної медицини-вірусолог.

1 січня 2011 року начальником Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області було затверджено зведений штатний розпис лабораторії, згідно якого в ньому було передбачено посаду директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (зав. відділом ветеринарно-санітарної експертизи), а також посада зав. вірусологічним відділом, зав. паразитологічним відділом, яка звільнилась з 5 жовтня 201 року.

На посаду зав. вірусологічним відділом було призначено ОСОБА_4 3 березня 2011 року (а. с.112).

З 1 вересня 2011 року в штатному розкладі лабораторії також передбачено посаду директора-лікаря ветеринарної медицини (зав. відділом ветеринарно-санітарної експертизи), а також посаду зав. вірусологічним відділом (а.с. 23 25, 56-67, 81, 85).

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області № 7 від 14 листопада 2011 року з 15 листопада 2011 року на посаду директора лабораторії лікаря ветеринарної медицини (завідувача паразитологічним відділом) Сумської регіональної лабораторії ветеринарної медицини призначений ОСОБА_6 (а.с.110, 116), в звязку з чим з 15 листопада 2011 року з штатного розкладу виключено посаду директора лабораторії лікаря ветмедицини (зав. відділом ветеринарно - санітарної експертизи), посаду зав. відділом лікар ветмедицини - паразитолог, та введено посади директор лабораторії - лікар ветеринарної медицини (зав. паразитологічним відділом) та зав. відділом ветсанекспертизи.

Таким чином, в звязку з призначенням на посаду директора іншої особи в штатний розклад лабораторії знову внесені зміни, згідно яких назва посади директора лабораторії звучить по іншому, оскільки на неї призначений зав. іншим паразитологічним відділом, а посада попереднього директора ОСОБА_3, яку вона з нею суміщала зав. відділом ветеринарно-санітарної експертизи передбачена знову окремо.

Отже, відповідач вніс зміни в штатний розклад лабораторії після першого звільнення позивача з роботи в звязку з тим, що призначив на цю посаду іншу особу зав. іншим відділом, і посада директора лабораторії не скорочувалась. В звязку з тим, що кожна особа, яка призначається на посаду директора суміщує цю посаду з певною посадою завідувача відділом, відповідач безпідставно вдруге звільнив позивача з посиланням на скорочення штату.

Зміну посадової особи на посаді директора лабораторії і внесення в звязку з цим змін в штатний розклад, які полягають у зміні назви посади директора в залежності від того, який відділ він очолює, не можна вважати зміною в організації виробництва та праці.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи позивача про те, що ніяких змін в організації виробництва і праці лабораторії та ніякого скорочення штату працівників не відбулося, є обґрунтованими, і відповідач не довів протилежного.

Вказану обставину не спростовують і відповідачі, позиція яких зводиться до того, що при підібранні нової кандидатури на посаду директора - працівника, який очолює інший відділ лабораторії, або призначається одночасно на посаду директора і на вільну посаду завідувача певним відділом лабораторії це слід вважати скороченням попередньої посади директора лабораторії.

Така позиція суперечить вимогам діючого законодавства. Оскільки в лабораторії директор обовязково суміщує цю посаду з посадою завідувача певним відділом, зміна на посаді директора завідуючих відділами не може вважатись скороченням.

Тим більше, що таке, на думку відповідача, скорочення було викликане звільненням позивача, яке пізніше було визнане рішенням суду незаконним, і необхідністю призначення на посаду директора іншої особи, відповідно до посади якої - зав. відділом ветсанекспертизи затвердили новий штатний розклад.

Аналогічна оцінка такої ситуації випливає і з листа Державної ветеринарної та фітосанітарної служби від 7 вересня 2011 року з приводу звернення позивача щодо неналежного виконання рішення суду про поновлення його на роботі від 15 квітня 2011 року, в якому запропоновано вжити заходів щодо належного виконання зазначеного рішення суду та приведення у відповідність до вимог чинного законодавства штатного розпису Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (а.с.105, 106).

Відсутність у відповідача змін в організації виробництва та праці у вигляді скорочення штату підтверджується і розясненнями з цього питання у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 7 квітня 2011 року № 114/06/187-11, згідно якого чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

З матеріалів справи вбачається, що порядок призначення на посаду директора лабораторії, який повинен бути одночасно завідуючим відділом цієї лабораторії, створив у відповідача таку ситуацію, за якої спочатку підбирається кандидатура працівника на посаду директора, узгоджується питання її призначення з Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, особа призначається на посаду директора, і в звязку з цим вводиться новий штатний розклад лабораторії, в якому посада директора іменується з вказівкою на відділ, завідувачем якого одночасно є особа, яка призначається на посаду директора або, можливо, одночасно і на вільну посаду завідувача певним відділом, як це було з позивачем.

Такий порядок дає підстави вважати, що скорочення штату чи чисельності, яке б було підставою для звільнення попереднього директора з цієї посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і яке повинне передувати звільненню, у відповідача не відбувається, а проходить лише зміна назви посади директора в залежності від того, завідувач якого відділу призначається на посаду директора.

Таким чином, висновки суду в цій частині суперечать розясненням, які містяться в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, згідно яких, розглядаючи трудові спори, повязані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником уповноваженим ним органом законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган на мав можливості перевести працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації наказом начальника, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений за два місяці про наступне вивільнення.

Доводи відповідачів, з якими помилково погодився і суд першої інстанції, про те, що доказом проведення змін в організації виробництва та праці є і затвердження нової посадової інструкції директора, розширення його повноважень (а.с. 69-75), є безпідставними, оскільки вказана обставина свідчить не про скорочення певної посади, а про збільшення обовязків за попередньою посадою, які повинен був би виконувати і позивач за перебування його на цій посаді, як і інші працівники, призначені після його звільнення на посаду директора лабораторії.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПУ України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За вищезазначених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому його слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 253 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки останнім днем роботи позивача і днем його звільнення було 27 жовтня 2011 року, він підлягає поновленню на роботі з 28 жовтня 2011 року. За період з 28 жовтня 2011 року по день розгляду справи апеляційним судом 7 березня 2012 року підлягає стягненню на користь позивача з юридичної особи, з якою він перебував у трудових відносинах, середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач рішенням Сумського районного суду від 15 квітня 2011 року був поновлений на роботі на посаді директора лабораторії, при перебуванні на якій до звільнення він отримував заробітну плату з доплатою 50% посадового окладу за напруженість в роботі, встановлену відповідним наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області, який не був скасований, що підтверджується особовими рахунками позивача і не спростовується відповідачем, колегія суддів вважає незаконними дії відповідача по не нарахуванню йому після поновлення на роботі вказаної доплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Посилання відповідачів на те, що після поновлення на роботі позивач не мав напруженості в роботі як директор лабораторії, є безпідставними, оскільки позивач був поновлений на посаді директора, за якою йому повинна була виплачуватися вказана надбавка за напруженість, і ситуація, яку створив відповідач, що позбавляла позивача права виконувати обовязки директора, не є його виною.

Є безпідставними і посилання відповідачів на те, що позивач не був поновлений своєчасно на роботі, оскільки на час його поновлення не існувало його посади, а тому державний виконавець звернувся до суду за розясненням, на яку посаду його слід поновлювати. Вини позивача, який своєчасно звернувся до виконавчої служби та до відповідача з питання виконання рішення суду про поновлення його на роботі, вийшов на роботу, у виникненні вказаної ситуації немає.

З огляду на зазначене підлягає стягненню на його користь заробітна плата з 15 квітня 2011 року по 28 квітня 2011 року в сумі 1681, 68 гр. При її розрахунку колегія суддів бере до уваги те, що в квітні 2011 року було 20 робочих днів, з яких оплаті за вказаний період підлягають 10 днів. Оклад позивача становить за ці 10 днів 872гр., відповідно, всі інші нарахування (надбавки за вислугу років, за шкідливі умови праці, за напруженість в роботі складають разом 20 % + 24 % + 50 % = 94 %, тобто разом 872 гр. + 872 гр. х 0,94 = 1681, 68 гр., а не 1859,84 гр., як просив позивач за період з 14 квітня по 28 квітня 2011 року.

Посадовий оклад директора лабораторії з 4 травня 2011 року (з початку обліку відповідачем робочого часу позивача та нарахування йому заробітної плати по 27 жовтня 2011 року (по день звільнення) складав, відповідно: травень -1744 гр., червень -1744 гр., липень -1772 гр., серпень -1772 гр., вересень - 1788 гр., жовтень - 1841 гр. (а.с.35-38).

Враховуючи, що позивач, згідно табелів обліку робочого часу та лікарняних листків, хворів з 24 по 30 червня 2011 року (працював в цьому місяці 13 робочих днів), 1 липня, з 8 липня по 20 липня 2011 року (працював 11 робочих днів) та в жовтні 2011 року працював з 1 по 27 жовтня (працював 19 робочих днів), доплата 50% посадового окладу за вказаний період складає:

травень 1744 гр. х 0,5 = 872 гр.,

червень 1744 гр. : 20 х 13 х 0,5 = 566,8 гр.,

липень 1772 гр. : 21х11х 0,5= 464,09 гр.,

серпень 1772 гр. х 0,5 = 886 гр.,

вересень 1788 гр. х 0,5 = 894 гр.,

жовтень 1841гр. : 21х 19 х 0,5 = 832, 83 гр. всього 4515,72 гр.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог на підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача в цій частині суму, яку просить позивач - 4486, 08 гр.

Сума заробітку позивача за два останні місяці перед звільненням - серпень і вересень 2011 року без доплати 50% посадового окладу директора складала, відповідно, 2551.68 гр. + 2574,72 гр.

З врахуванням доплати 50% посадового окладу директора сума заробітку за вказані два місяці повинна була складати, відповідно, 3437,68 гр. і 3468, 72 гр., а середнього заробітку за вказані два місяці (3437,68 гр. і 3468, 72 гр.): 2 = 3453, 2 гр., за один робочий день 3453, 2 гр. : 21 (кількість робочих днів в кожному з цих місяців) = 164,44 гр.

Час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2011 року по 7 березня 2012 року, за який підлягає стягненню середній заробіток, складає 4 місяці ( листопад 2011 року - лютий 2012 року) і 7 днів (2 робочих дні в жовтні 2011 року і 5 робочих днів у березні 2012 року).

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 3453,2 гр. х 4 + 164,44 гр. х 7 = 13812, 8 гр. + 1151,08 гр. = 14963,88 гр.

Оскільки позивач при звільненні отримав вихідну допомогу в сумі 2563,22 гр. (а.с.38), вона підлягає відрахуванню з вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12400,66 гр. на підставі ч. 2 ст. 253 КЗпП України.

Враховуючи, що незаконним звільненням з роботи позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в порушенні його трудових прав, необхідності докладення додаткових зусиль для організації свого життя та поновлення порушених прав, і заподіяння такої шкоди є очевидним, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає необхідним стягнути на підставі ст. 237-1 КЗпП України з відповідача, з яким позивач знаходився в трудових відносинах, на відшкодування моральної шкоди 500 гр., задовольнивши позов в цій частині частково.

Оскільки позивач при зверненні до суду згідно закону був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню в доход держави судовий збір за вимоги майнового і немайнового характеру за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 214, 6 гр. + 107, 3 гр. = 321, 9 гр., і за розгляд справи апеляційним судом 50% від зазначеної суми 160,95 гр., всього 482,95 гр.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 9 грудня 2011 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 27 жовтня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом) з 28 жовтня 2011 року.

Стягнути з Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1:

середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2011 року по 7 березня 2012 року в сумі 12400, 66 гр.;

доплату 50 % посадового окладу директора за період з 4 травня 2011 року по 27 жовтня 2011 року в сумі 4486,08 гр.,

заробітну плату за час роботи з 15 квітня по 28 квітня 2011 року в сумі 1681, 68 гр.,

всього стягнути на користь ОСОБА_1 18568,42 гр. з утриманням з вказаної суми податку і відповідних обовязкових платежів.

Стягнути з Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 гр.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в доход держави судовий збір в сумі 482, 85 гр. на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -