Постанова № 2225618, 23.08.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.08.06р.

Справа № А27/88

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольський м’ясокомбінат”, м. Нікополь

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя В.О.Татарчук

Секретар В.Г.Дабіжа

Представники сторін:

від позивача – Патика А.В. довір. від 21.04.06 №90

від відповідача –Мотов В.О. довір. від 04.02.06р. №10

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нікопольський м’ясокомбінат” звернулося з позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0002292342/2/7060 від 27.02.2006р. і №0002282342/2/7061 від 27.02.2006р.

В ході вирішення спору позивач змінив та збільшив вимоги, вказавши на необхідність визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002292342/2/7060 від 27.02.2006р., №0002282342/2/7061 від 27.02.2006р., №0002292342/3/15459 від 19.04.2006р. і №0002292342/3/15458 від 19.04.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідачем зроблений безпідставний висновок про заниження товариством ПДВ за січень-березень 2005р. на 49058грн.95коп. у зв’язку з реалізацією готової продукції за цінами, нижчими ніж витрати на виготовлення такої продукції;

- з урахуванням положень Законів України “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість” є неправомірним застосування до спірних правовідносин статті 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.”;

- податковим органом ніяким чином не обґрунтоване визначення рівня фактичних витрат на виготовлення продукції;

- товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2004р. 50000грн., оскільки грошові кошти в сумі 300000грн. (в тому числі ПДВ –50000грн.) були повернуті на рахунок ТОВ “СВК” згідно з платіжним дорученням №2733 від 01.10.2004р.;

- у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафу з податку на прибуток в сумі 170грн., так як позивачем витрати в розмірі 5950грн. за послуги мобільного зв’язку були віднесені до складу валових витрат згідно з вимогами п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

- абзацем 12 статті 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.” встановлений механізм визначення бази оподаткування податком на додану вартість, а тому позивачем занижений податок за січень-березень 2005р. на 49058грн.95коп.;

- з урахуванням первинних документів товариством не перераховувались грошові кошти ТОВ “СВК” у зв’язку з чим, сума заниження об’єкту оподаткування ПДВ склала 50000грн.;

- в порушення пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем не доведено, що придбані послуги мобільного зв’язку використані у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні 23.08.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

27.02.2006р. Нікопольською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002292342/2/7060, яким визначено податкове зобов’язання ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” (правонаступником якого є позивач) з ПДВ в розмірі 139767,99грн. в тому числі: 93178,65грн. –основний платіж і 46589,34грн. –штрафні санкції;

- №0002282342/2/7061 з визначенням податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток у вигляді штрафних санкцій в сумі 170грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень був акт від 28.09.2005р №144/231.32358146 “Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р.”.

Перевіркою встановлено, що товариством в порушення:

- ст.9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.” підприємство реалізовувало готову продукцію за договірними цінами, які були значно нижче ніж фактичні витрати на її виготовлення у зв’язку з чим, сума заниженого податкового зобов’язання з ПДВ за період січня-березня 2005р. склала 49058,95грн.;

- пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством безпідставно зменшено податкове зобов’язання з ПДВ в листопаді 2004р. на 50000грн.

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищені валові витрати на суму 5950грн., які складають витрати по оплаті послуг мобільного зв’язку, що не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

За результатами розгляду скарг позивача в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов’язання податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002292342/3/15459 від 19.04.2006р. і №0002292342/3/15458 від 19.04.2006р. на такі ж суми, що і вищевказані рішення.

Суд вважає за необхідне задовольнити позов з таких підстав.

Аналіз чинного законодавства свідчить про неправомірність висновку податкового органу про заниження товариством ПДВ за період січня-березня 2005р. на суму 49058,95грн. у зв’язку з реалізацією готової продукції за договірними цінами, які були значно нижчими ніж фактичні витрати на її виготовлення. При цьому податковий орган керувався положеннями ст.9 Закону України №2285-ІV від 23.12.2004р. “Про Державний бюджет України на 2005р.”.

Так, згідно з вказаною нормою у 2005 році база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Однак, на думку суду відповідач безпідставно застосовував вимоги зазначеної норми з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до частини 3 статті 1 вказаного Закону (в редакції на час існування спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином, зазначеними нормами чітко встановлена заборона зміни механізму справляння податків Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і такий механізм може встановлюватися лише законами про оподаткування.

Більше того, згідно з п.11.4 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” (у відповідній редакції) зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.

Законом України „Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.” та деяких інших законодавчих актів України №2505-ІV від 2503.2005р. внесені зміни до Закону України “Про податок на додану вартість” з викладенням п.11.4 ст.11 в наступній редакції: „Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.”.

Слід зазначити, що зміни до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким визначений механізм визначення бази оподаткування, не вносились.

Відповідно до вказаної норми база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

З урахуванням викладеного є обгрунтованим висновок ТОВ “Нікопольський м’ясокомбінат” про необхідність застосування до спірних правовідносин положень саме Закону України “Про податок на додану вартість”.

Є правомірним і твердження позивача про те, що податковим органом неналежним чином розраховані фактичні витрати на виготовлення продукції без врахування номенклатури товару та особливостей бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції. В порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведена обгрунтованість визначення фактичних витрат на виготовлення продукції.

Викладені обставини дозволяють стверджувати про відсутність заниження позивачем ПДВ за період січня-березня 2005р. на суму 49058,95грн

Матеріали справи свідчать і про безпідставність твердження податкового органу про заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ в листопаді 2004р. на 50000грн.

Так, 30.09.2004р. між ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” (Продавець) та ТОВ „СВК Торгова компанія” (Покупець) були укладені договори №285-П/1 і №285-П/2 купівлі-продажу ковбасних, рибних виробів і м’ясопродуктів. З урахуванням специфікацій сума договорів склала 300000грн. і 310000грн. (відповідно).

Листом №12 від 01.10.2004р. ТОВ „СВК Торгова компанія” вказало на розірвання договору №285-П/1 від 30.09.2004р. у зв’язку із зміною ціни на товар. Також, в листі зазначено, що грошові кошти (передплата) підлягають поверненню на розрахунковий рахунок ТОВ „СВК”, яке на підставі договору уступки права вимоги є новим кредитором.

Згідно з листом ТОВ „СВК” №30 від 01.10.2004р. позивача було повідомлено, що відповідно до ст.512 ЦК України була здійснена уступка права вимоги боргу між ТОВ „СВК Торгова компанія” (Кредитор) і ТОВ „СВК” (Новий кредитор) на суму 300000грн. з вказівкою на необхідність повернення коштів на рахунок ТОВ „СВК”.

01.10.2004р. між ТОВ „СВК Торгова компанія” (Кредитор) і ТОВ „СВК” (Новий кредитор) укладений договір уступки прав вимоги виконання ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” (Боржник) зобов’язань з повернення грошових коштів в сумі 300000грн., перерахованих як передплата за договором №285-П/1, укладеного між кредитором і боржником від 30.09.2004р.

Згідно з платіжним доручення №2733 від 01.10.2004р. ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” було перераховано ТОВ „СВК” 610000грн. з призначенням платежу: „погашення заборгованості згідно з договором №25/05-04 від 25.05.04”.

Листом №261 від 04.10.2004р. ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” на адресу ТОВ „СВК” повідомило, що у вказаному платіжному дорученні допущена помилка в призначенні платежу. Вірним слід вважати призначення платежу: погашення заборгованості згідно договору №25/05-04 від 25.05.04 в сумі 310000грн.. Повернення грошових коштів по договору №285-П/1 від 30.09.2004р. (на підставі договору уступки права вимоги боргу) в сумі 300000грн.

В даному випадку Нікопольська ОДПІ посилається на порушення товариством п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки мало місце виключення з валового доходу суми зменшення кредиторської заборгованості перед ТОВ „СВК Торгова компанія”, що призвело до заниження валового доходу на 250000грн.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону).

Фактично операція з продажу товарів не мала місце, так як було лише зарахування позивачем передплати на розрахунковий рахунок, а товар не передавався у зв’язку з розірванням договору. Така операція не підпадає під визначення понять поставки товарів (п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”) і продажу товарів (п.1.31 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Операція з зарахування передплати була здійснена ТОВ “Нікопольський м’ясокомбінат” в податковому обліку відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за ІІІ квартал 2004р. У зв’язку з поверненням коштів платіжним дорученням №2733 від 01.10.2004р. товариством і було здійснено коригування. Заборона на проведення такого коригування Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлена.

Посилання податкової інспекції на норми ЦК України не містять будь-яких висновків про порушення таких норм позивачем та його контрагентами, так само як і доводи щодо незначного строку між укладенням договору та його розірванням.

З урахуванням викладеного, є незаконними податкові повідомлення-рішення відповідача №0002292342/2/7060 від 27.02.2006р., №0002292342/3/15459 від 19.04.2006р.

Також, позов підлягає задоволенню і в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002282342/2/7061 від 27.02.2006р., №0002292342/3/15458 від 19.04.2006р.

Як зазначалось вище штрафні санкції в сумі 170грн. були застосовані до позивача у зв’язку з порушенням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у вигляді завищення валових витрат на суму 5950грн., які складають витрати по оплаті послуг мобільного зв’язку, що не пов’язані з господарською діяльністю позивача. При цьому відповідач посилається на недостатність підтвердження зв’язку вихідних дзвінків мобільного зв’язку з господарською діяльністю підприємства (відсутність журналу обліку дзвінків із зазначенням номеру телефону, мети дзвінків та їх тривалості).

Однак, такий висновок податкового органу є помилковим.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 наведеного Закону встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В матеріалах справи наявні копії наказів директора ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” №30 від 19.01.2005р. “Про використання мобільного зв’язку в господарській діяльності підприємства” (встановлений перелік осіб, яким забезпечуються комплекти мобільного зв’язку, граничні ліміти користування), правила використання мобільного зв’язку, платіжні документи про сплату вартості послуг мобільного зв’язку. Наведене дозволяє стверджувати про правомірність віднесення 5950грн. до валових витрат.

В порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено, що вказані витрати товариством здійснювались поза межами власної господарської діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На думку суду Нікопольською ОДПІ знову ж таки не доведено порушення зазначеної норми, оскільки не вказано якими саме правилами податкового обліку передбачена наявність документів, вказаних в акті перевірки.

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції №0002292342/2/7060 від 27.02.2006р. і №0002282342/2/7061 від 27.02.2006р., №0002292342/3/15459 від 19.04.2006р. і №0002292342/3/15458 від 19.04.2006р.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольський м’ясокомбінат” (м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 175, код ЄДРПОУ32358146, р/р 26000060030178 в НФ КБ “ПриватБанк”, м. Нікополь, МФО 305891) 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя В.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –28.08.2006р.