Постанова № 22255835, 14.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2012 року 16:52 № 2а-17240/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Коваленко І.Д.;

відповідача: Столярця С.Ю.;

прокуратури:Семененка В.П.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лоза”

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

за участюПрокуратури Святошинського району міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2011року №0002542380

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 листопада 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лоза” (далі по тексту позивач, ТОВ “Компанія “Лоза”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31 жовтня 2011року №0002542380.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-17240/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06 грудня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів, а розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 14 лютого 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та прокурора проти задоволення адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 31 жовтня 2011року №0002542380 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54 та пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” ТОВ “Компанія “Лоза” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 1269487,00 грн., в тому числі за основним платежем 1015591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 253897,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 13 жовтня 2011 року №306/23-80/33998662 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Компанія “Лоза” (код ЄДРПОУ 33998662) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.09 по 31.12.10по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ “Бікколайдер” (36174173), ПП“Поліхім” (31612085), ПП “Флоратекс” (32528749)” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: неможливість фактичного здійснення ТОВ “Бікколайдер”, ПП“Поліхім” та ПП “Флоратекс” господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ “Бікколайдер”, ПП“Поліхім” та ПП “Флоратекс”.

Зазначені обставини Акта перевірки базуються на вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року по справі №1-130/2011 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 27, пунктом 3частини другої статті 205, частиною третьою статті 364 Кримінального кодексу України.

У звязку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1004269,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: визнаючи нікчемними правочини, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень; податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що виписані підприємствами зі статусом платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ “Компанія “Лоза” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Компанія “Лоза”, ТОВ “Бікколайдер”, ПП“Поліхім” та ПП “Флоратекс”, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Так, матеріали справи свідчать, що 10 листопада 2008 року між ТОВ “Бікколайдер” (постачальник) та ТОВ “Компанія “Лоза” (покупець) укладено договір №10/11, відповідно до якого постачальник зобовязується передавати у власність покупця товар (меблі, обладнання) згідно накладних у відповідності до замовлень покупця.

Згідно видаткових накладних ТОВ “Бікколайдер” поставляло корм сухий для собак, стелажі та прилавки торгові, персональні компютери, процесори, сканери, шафи, тумби.

02 червня 2010 року між ПП “Флоратекс” (постачальник) та ТОВ “Компанія “Лоза” (покупець) укладено договір №02/06, відповідно до якого постачальник зобовязується передавати у власність покупця товар (меблі, обладнання) згідно накладних у відповідності до замовлень покупця.

Згідно видаткових накладних ПП “Флоратекс” поставляло вироби зі скла, скляні дисплеї та гірки заскленні.

07 вересня 2009 року між ПП“Поліхім” (постачальник) та ТОВ “Компанія “Лоза” (покупець) укладено договір №07/09, відповідно до якого постачальник зобовязується передавати у власність покупця товар (меблі, обладнання) згідно накладних у відповідності до замовлень покупця.

Згідно видаткових накладних ПП“Поліхім” поставляло скляні куби, торгові вітрини, гірки заскленні.

ТОВ “Бікколайдер” виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані від січня, лютого, березня, травня, липня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2009 року, січня 2010 року; ПП“Поліхім”, виписало на адресу позивача податкові накладні від 07 вересня 2009року №120 та від 11 грудня 2009 року №188; ПП “Флоратекс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 02 червня 2010року №79; загалом на суму 6025614,00грн., в тому числі податок на додану вартість 1004269,00 грн.

Розрахунки між сторонами договорів здійснені частково шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за договірними зобовязаннями, частково шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ “Бікколайдер”.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірені періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписанихТОВ “Бікколайдер”, ПП“Поліхім” та ПП “Флоратекс”.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як підтверджують матеріали справи, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а правильність оформлення виписаних ними податкових накладних відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Представник позивача пояснив, що придбаним ним корм сухий для собак був реалізований третім особам, а компютери та оргтехніка оприбутковані як основні засоби та введені в експлуатацію.

В матеріалах справи знаходиться належним чином засвідчена копія обвинувального вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року по справі №1-130/2011 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 27, пунктом 3частини другої статті 205, частиною третьою статті 364Кримінального кодексу України, який набрав законної сили; а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Частина друга статті 205 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, якщо такі дії вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Вироком встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період часу з листопада 2008 року по 29 серпня 2010 року, діючи умисно, використовуючи банківські рахунки низки підприємств, зокрема, ПП“Поліхім”, ТОВ “Бікколайдер”, ПП “Флоратекс”, які були фіктивними підприємствами, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності, направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку одного підприємства “транзитера” на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств-контрагентів.

Наведені обставини свідчать, що ПП“Поліхім”, ТОВ “Бікколайдер”, ПП “Флоратекс” не здійснювали фактичної поставки товару на адресу позивача.

Крім того, позивачем не доведено факту наявності та використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ “Бікколайдер” компютерів, оргтехніки, скляних виробів, торгових вітрин та необхідності їх придбання в такому обємі.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з фіктивними підприємствами ПП“Поліхім”, ТОВ “Бікколайдер” та ПП“Флоратекс” носять реальний характер.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП“Поліхім”, ТОВ “Бікколайдер” та ПП “Флоратекс”, суд вбачає, що ТОВ “Компанія “Лоза” неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за січень-грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1004269,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “Компанія Лоза” суми грошового зобовязання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2011року №0002542380 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“Компанія “Лоза” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лоза” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко