Постанова № 22255606, 05.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2012 року № 2а-8388/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

до Українського державного геологорозвідувального інституту

простягнення заборгованості у розмірі 897884, 97 гривень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»про стягнення заборгованості у розмірі 897939,87 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк Центром геолого-геофізичних робіт ДГП «Укргеофізика». Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 05 липня 2011 року відкрито провадження у даній справі.

04 серпня 2011 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій у звязку із частковим погашенням суми боргу, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 897884, 97 грн.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 05 вересня 2011 року, на підставі клопотання ДГП «Укргеофізика», здійснено заміну останнього на належного відповідача - Український державний геологорозвідувальний інститут у звязку з перепідпорядкуванням Центру геолого-фізичних робіт, з приводу діяльності якого виникла спірна заборгованість.

Відповідач - Український державний геологорозвідувальний інститут - у письмових запереченнях не погоджується з розміром заявлених позовних вимог, вважає, що реальна сума заборгованості Центру геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення перед бюджетом становить 822118,22 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що податкові повідомлення - рішення № 0036221501/0 від 06.10.2009 року та № 0002001501/0 від 21.01.2010 року, винесені відповідачем за платежем «податок з прибутку підприємств», підприємство не отримувало, що свідчить про порушення позивачем встановленого пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»порядку їх направлення, відтак у відповідача відсутні підстави сплачувати податкові зобовязання за вказаними повідомленнями-рішеннями. Крім того, відповідач зазначав, що заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 25716, 95 грн., яка виникла на підставі податкової декларації від 30.01.2008 року не підлягає сплаті у звязку із закінченням граничного строку її стягнення, передбаченого пп. 15.2. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на вищевказане відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову в даній частині.

Крім того, 07.02.2012 року відповідач подав через канцелярію суду додаткові заперечення проти позиву, в яких вказував, що заборгованість Центру геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення залишається в ДГП «Укргеофізика», як головного підприємства, відповідального за несвоєчасне погашення заборгованості відокремленого підрозділу.

У судове засідання 07 лютого 2012 року уповноважений представник відповідача не зявився, відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

Український державний геологорозвідувальний інститут (код за ЄДРПОУ 01432032) зареєстроване як юридична особа 18.07.1996 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.12.2009 року № 703 Українському державному геологорозвідувальному інституту було передано відокремлений підрозділ (філію) - Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення (а.с. 122-123).

Передачу здійснено відповідно до Положення про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, за погодженням з Фондом державного майна України від 15.10.2009 № 10-16-15061.

Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення (далі - Центр) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Соломянському районі м. Києва з 25.02.2005 року за № 10435, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 01.03.1005 № 695/19-105 (а.с. 61).

Станом на день розгляду справи у Центру згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість з податку на додану вартість, податку на прибуток та земельного податку у розмірі 897884,21 гривень, яка виникла у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань, самостійно визначених у податковій звітності та нарахованих контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 589458,22 грн. виникла у відповідача на підставі:

- податкової декларації з податку на додану вартість № 94501 від 20.06.2008 за травень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 119732,00 грн. (а.с. 30-31);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 122392 від 16.07.2008 за червень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 73248,00 грн. (а.с. 32-33);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 160137 від 19.08.2008 за липень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 44517,00 грн. (а.с. 36-37);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 166790 від 15.09.2008 за серпень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 24935,00 грн. (а. с. 38-39);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 199247 від 16.10.2008 за вересень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 45268,00 грн. (а. с. 40-41);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 238929 від 19.11.2008 за жовтень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 26185,00 грн.; (а.с. 44-45);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 257231 від 22.12.2008 за листопад 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 3570,00 грн. (а.с. 48-49);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 291431 від 19.01.2009 за грудень 2008 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 169377,00 грн. (а.с. 50-51);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 33686 від 19.03.2009 за лютий 2009 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 7765,00 грн. (а.с. 72-73);

- податкової декларації з податку на додану вартість № 63465 від 13.04.2009 за березень 2009 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 131720,00 грн. (а.с. 52-53);

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0024361504/0 від 31.07.2008 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 50438,84 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(рішення було отримане Центром 05.08.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) - а. с. 34;

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0032681504/0 від 20.10.2008 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 33384,28 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(рішення було отримане Центром 29.10.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) - а.с. 42;

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0032691504/0 від 20.10.2008 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 6925,70 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(рішення було отримане Центром 29.10.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) - а.с. 42;

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0035321504/0 від 18.11.2008 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 45835,71 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(рішення було отримане Центром 24.11.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) - а.с. 46;

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0028481504/0 від 11.08.2009 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 22480,88 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(рішення було отримане відповідачем 14.09.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) - а.с. 54.

Вказані податкові зобовязання були погашені Центром частково - у розмірі 225204,38 гривень. У зв'язку з несвоєчасним погашенням Центром податкових зобов'язань на підставі пп. 16.4.1 п. 16.4. ст. 16 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III було нараховано пеню у розмірі 9280,19 гривень.

Відтак, заборгованість по податку на додану вартість становить 589458,22 гривень.

Крім того, у Центру обліковується заборгованість по податку на прибуток підприємств у розмірі 84728,21 грн., яка виникла на підставі:

- податкової декларації з податку на прибуток № 95635 від 28.04.2009 року за І квартал 2009 року, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 94997,00 грн. (сума податку у розмірі 86159,00 грн. та авансові внески, нараховані на суму дивідендів, у розмірі 8838,00 грн.) - а.с. 20;

- податкової декларації з податку на прибуток № 406561 від 21.01.2010 року за 2009 рік, в якій Центром самостійно визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 14019,00 грн. (а.с. 29);

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0010731501/0 від 13.03.2009 року, яким Центру, на підставі акту камеральної перевірки, було донараховано податкові зобовязання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 55317,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2765,90 грн., що в цілому становить 58082,90 гривень (а.с. 18);

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 002001501/0 від 21.01.2010 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на прибуток»у розмірі 4796,00 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(а.с. 27);

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0036221501/0 від 06.10.2009 року, яким до Центру було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на прибуток»у розмірі 41040,06 грн. за порушення пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(а.с. 23);

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0006721501/0 від 28.01.2011 року, яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на прибуток підприємства»у розмірі 205,54 грн. (рішення було отримане відповідачем 28.01.2011 р., про що свідчить особистий підпис головного бухгалтера підприємства) - а.с. 253.

Вказані податкові зобовязання були сплачені Центром частково - у розмірі 95199,11 гривень, та частково погашені за рахунок існуючої переплати - у розмірі 37571,43 гривень. Отже, з урахування пені у розмірі 4358,25 гривень, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасним погашенням Центром податкових зобов'язань, заборгованість з податку на прибуток підприємства становить 84728,22 гривень.

Також у Центру обліковується заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 223698,54 гривень, яка виникла на підставі:

- звітного податкового розрахунку земельного податку на 2008 рік (вх. № 2167), в якому Центр самостійно визначив суму податкового зобовязання по податку на землю за 2008 рік у розмірі 25716,94 грн. на рік, що помісячно становить 2143,08 грн. (а.с. 56);

- уточнюючого розрахунку по податку на землю на 2008 рік (вх. № 96640), в якому Центром самостійно нараховано суму податкового зобовязання по податку на землю за 2008 рік у розмірі 74378,73 грн. (по 6198,23 грн. щомісячно), при цьому проведено донарахування податкового зобовязання з податку на землю за січень-квітень 2008 року у розмірі 20275,75 гривень та самостійно обчислено суму штрафу у розмірі 1013,79 гривень (а.с. 57);

- уточнюючого розрахунку по податку на землю на 2007 рік (вх. № 305998), в якому Центром самостійно нараховано податкове зобовязання по податку на землю за 2007 рік у розмірі 41262,29 грн. (по 2143,08 грн. щомісячно), при цьому проведено донарахування податкового зобовязання з податку на землю за вересень-грудень 2007 року у розмірі 15545,35 гривень та самостійно обчислено суму штрафу у розмірі 777,27 гривень (а.с. 58);

- звітного податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік (вх. № 915), в якому Центр самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на землю у розмірі 85684,30 грн. на рік, що помісячно становить 7140,36 грн. (а.с. 59);

- звітного податкового розрахунку земельного податку на 2010 рік (вх. № 3826), в якому Центр самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на землю у розмірі 90739,67 грн. на рік, що помісячно становить 7561,64 грн. (а.с. 60).

Вказані податкові зобовязання були погашені відповідачем частково - у розмірі 7482,21 гривень за рахунок існуючої переплати, заборгованість з земельного податку становить 223698,54 гривень.

Враховуючи те, що податкові зобовязань відповідача за податковими повідомленнями-рішеннями № 0010731501/0 від 13.03.2009 року, № 0002001501/0 від 21.01.2010 року, № 0036221501/0 від 06.10.2009 року, № 0024361504/0 від 31.07.2008 року, № 0032681504/0 від 20.10.2008 року, № 0032691504/0 від 20.10.2008 року, № 0035321504/0 від 18.11.2008 року, № 0028481504/0 від 11.08.2009 року, а також по податковим деклараціям, поданим до 01.01.2011 року, виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому, податкові зобовязання, самостійно визначені в податкових розрахунках, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають (п. 5.1. Закону № 2181).

Отже, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобовязання по з податку на додану вартість, податку на прибуток, визначені у самостійно поданих Центром податкових деклараціях, вважаються узгодженими з дня подання відповідних податкових декларацій та підлягають сплаті протягом десяти календарних днів.

Стосовно самостійно визначеного позивачем зобовязання з земельного податку суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII (чинного на момент виникнення спірних податкових зобовязань) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положення ст. 15 Закону України «Про плату за землю»передбачають, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, виходячи з положень Закону України «Про плату за землю», які є спеціальними нормами при визначенні розміру та порядку плати за використання земельних ресурсів, податкові зобовязання по земельному податку за 2007, 2008, 2009, 2010 роки підлягають сплаті рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Центр у звітних розрахунках податкових зобовязань по земельному податку за 2008, 2009, 2010 роки та в уточнюючих розрахунках податкових зобовязань по податку на землю на 2007, 2008 роки визначив власні податкові зобовязання по земельному податку, з яких за Центром обліковується заборгованість у розмірі 223698,54 грн.

Згідно положень ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Доводи відповідача про пропуск податковим органом граничного строку стягнення податкового зобовязання по земельному податку у розмірі 25716, 94 гривень, визначеного в податковому розрахунку по земельному податку на 2008 рік вх. № 2167 від 30.01.2008 року, з посиланням на пп. 15.2. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього ж Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

З аналізу наведеної норми випливає, що умова про можливість стягнення податкового боргу протягом 1095 днів розповсюджується тільки на податкові зобов'язання, які нараховані податковим органом.

Аналогічна правова позиція наведена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах за номерами К-8130/08, К-37953/06.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Встановлена сума податкового боргу по земельному розмірі 223698,54 грн., з яких 25716, 94 гривень, визначені згідно податкового розрахунку на 2008 рік вх. № 2167 від 30.01.2008 року, виникла внаслідок самостійного нарахування позивачем податкових зобов'язань у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках. Ця сума не визначена податковим органом, тому не підпадає під дію норми п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 і на неї не поширюються відповідні строки позовної давності.

Отже суд зазначає, що враховуючи положення п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобовязання Центру по податку за землю, з податку на додану вартість, з податку на прибуток підприємства є узгодженими з дня подання відповідних податкових розрахунків (декларацій) та оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають.

Враховуючи те, що вказані податкові зобовязання не були сплачені Центром у строки, визначені п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, ст. 17 Закону України «Про плату за землю», такі суми набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню в примусовому порядку.

Крім того за Центром обліковується заборгованість, яка виникла на підставі рішень, прийнятих податковим органом.

Згідно з п.п.4.2.2 Закону 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобовязання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Із наведених норм випливає, що Законом передбачено альтернативний порядок надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень та податкових вимог: або вручення такого рішення чи вимоги під розписку платнику податків чи його уповноваженій особі, або надіслання податкового рішення чи вимоги листом із повідомленням про вручення. Зазначене підтверджується вживанням сполучників “або” та “чи” у диспозиціях норм, що місяться в абзацах першому та другому підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону. За умови вчинення контролюючим органом хоча б однієї з вищенаведених дій податкова вимога вважається надісланою (врученою) платникові податків.

При цьому альтернативність передбачених Законом способів надіслання передбачає можливість застосування контролюючим органом того чи іншого способу надіслання за власним вибором. Обовязкового використання одночасно чи послідовно обох способів надіслання податкових вимог законодавством не передбачено.

Як було встановлено судом, податкове повідомлення-рішення № 0024361504/0 від 31.07.2008 року було направлено Центру поштою та отримано ним 05.08.2008 року (а. с. 34);

- податкове повідомлення-рішення № 0032681504/0 від 20.10.2008 року було направлено Центру поштою та отримано ним 29.10.2008 року (а.с. 42);

- податкове повідомлення-рішення № 0032691504/0 від 20.10.2008 року було направлено Центру поштою та отримано ним 29.10.2008 року (а.с. 42);

- податкове повідомлення-рішення № 0035321504/0 від 18.11.2008 року було направлено Центру поштою та отримано ним 24.11.2008 року (а.с. 46);

- податкове повідомлення-рішення № 0028481504/0 від 11.08.2009 року було направлено Центру поштою та отримано ним 14.09.2009 року (а.с. 54), про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення форми «P»№ 0010731501/0 від 13.03.2009 року, податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0002001501/0 від 21.01.2010 року, податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0036221501/0 від 06.10.2009 року були направлені Центру поштою, однак повернуті поштовим відділенням через відсутність платника податків за його місцезнаходженням.

Згідно пункту 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (чинного на момент направлення вказаних податкових повідомлень-рішень) якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

На виконання вимог наведених норм, ДПІ у Соломянському районі м. Києва складені акти № 983/15-1 від 03.04.2009 року щодо неможливості вручення Центру податкового повідомлення-рішення форми »№ 0010731501/0 від 13.03.2009 року; акт № 1521/15-1 від 17.02.2010 року щодо неможливості вручення Центру податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0002001501/0 від 21.01.2009 року та акт № 1326/15-1 від 28.10.2009 року щодо неможливості вручення податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0036221501/0 від 06.10.2009 року (том ІІ, а.с. 7, 10, 14).

Як вбачається зі змісту вказаних актів, податкові повідомлення-рішення № 0010731501/0 від 13.03.2009 року, № 0036221501/0 від 06.10.2009 року, № 0002001501/0 від 21.01.2009 року, були розміщені на дошці податкових оголошень (повідомлень) у день складання відповідних актів, тобто - 03.04.2009 року, 28.10.2009 року, 17.02.2010 року, відповідно.

Таким чином, відповідно до абзацу 4 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпункту 4.9 пункту 4 вказаного вище Порядку податкові повідомлення-рішення № 0010731501/0 від 13.03.2009 року, № 0036221501/0 від 06.10.2009 року, № 0002001501/0 від 21.01.2009 року вважаються врученими Центру 03.04.2009 року, 28.10.2009 року, 17.02.2010 року, відповідно.

З огляду на зазначене не приймаються до уваги доводи відповідача щодо невручення йому податкових повідомлень-рішень № 0036221501/0 від 06.10.2009 року та № 0002001501/0 від 21.01.2010 року

Доказів оскарження вищеперелічених податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано.

Таким чином, виходячи з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону № 2181, податкові зобовязання за вищевказаними податковим повідомленням-рішенням вважаються узгодженими у день їх отримання Центром (до чого згідно пп. 6.2.4 Закону № 2181 прирівнюється розміщення на дошці податкових оголошень).

Відповідно до п. 5.3.1 п. 5.3 вказаної вище статті у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податкових зобовязань по податку на додану вартість та податку на прибуток, нараховані контролюючим органом, не були сплачені платником податку в повному обсязі, відтак в силу пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 вказані суми набули статусу податкового боргу.

Окрім того, в матеріалах справи наявне податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0006721501/0 від 28.01.2011 року, яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на прибуток підприємства»у розмірі 205,54 грн. Враховуючи те, що податкові зобовязання Центру, визначені даним рішенням, виникли після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), правовідносини щодо стягнення вказаної суми боргу регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0006721501/0 від 28.01.2011 року було отримане Центром 28.01.2011 р., про що свідчить особистий підпис головного бухгалтера в графі «Податкове повідомлення отримав»у корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 253).

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.01.2011 року № 0006721501/0 в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначене податковим органом податкове зобовязання відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.1 ст. 56 ПК України вважається узгодженим та підлягає сплаті.

Згідно положень п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідач доказів сплати податкових зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0006721501/0 від 28.01.2011 року, суду не надав.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобовязання з податку на прибуток підприємства, нараховані згідно рішення № 0006721501/0 від 28.01.2011 року, не були погашені відповідачем протягом граничного строку, вони відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Таким чином, оскільки суми податкових зобовязань з податку на додану вартість (589458, 22 грн. враховуючи суми, нараховані згідно податкових декларацій), з податку на прибуток підприємства (84728,21 грн. враховуючи суми, нараховані згідно податкових декларацій), з земельного податку (223698, 22 грн., нараховані згідно податкових декларацій) не були сплачені Центром у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ці суми грошових зобовязань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Аналогічні положення закріплені у Податковому кодексі України. Так, згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, надсилання окремої податкової вимоги на суму консолідованого податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем податкові вимоги про сплату податкового боргу направлялись Центру в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно з підпунктів 6.2.1. 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються в наступному порядку:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав Центру першу податкову вимогу форми «Ю»№ 1/1801 від 08.07.2008 р. на суму існуючого на той час боргу у розмірі 133743,32 грн. та другу податкову вимогу № 2/1942 від 05.09.2008 р. на суму існуючого на той момент консолідованого боргу у розмірі 246965,12 грн., які були вручені Центру 28 липня 2008 року та 22 вересня 2008 року, відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а. с. 16).

Податкові вимоги Центром у встановленому законом порядку не оскаржені та є чинними на час розгляду даної справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181-ІІІ та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 03.07.2001 р. № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за № 595/5786 передбачено направлення платнику лише першої та другої податкових вимог при наявності у нього податкового боргу.

Оскільки податковий борг Центром до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали, оскільки у податкового органу відсутні повноваження направляти платнику податків наступні податкові вимоги до повного погашення боргу, визначеного у попередніх податкових вимогах.

У звязку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначені вимоги та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались,

Розділ «Перехідні положення»Податкового кодексу України не передбачає виставлення вимог наново у разі надіслання їх у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Після проведених податковим органом заходів сума податкового боргу відповідачем в повному обсязі сплачена не була та залишається непогашеною у розмірі 897884,97 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Посилання відповідача на те, що заборгованість Центру геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення залишається в ДГП «Укргеофізика», як головного підприємства, відповідального за несвоєчасне погашення заборгованості відокремленого підрозділу не приймається судом до уваги.

Як зазначалось вище, Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.12.2009 року № 703 за погодженням з Фондом державного майна України від 15.10.2009 № 10-16-15061 Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення ДГП «Укргеофізика»було передано у підпорядкування Українського державного геологорозвідувального інституту.

Як вбачається з преамбули вказаного Наказу, передачу Центру здійснено за згодою Українського державного геологорозвідувального інституту (а.с. 122-123).

Крім того, 28 січня 2010 року між ДГП «Укргеофізика»та Українським державним геологорозвідувальним інститутом було підписано Акт приймання-передачі основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, інших активів та пасивів балансу, а також джерел їх формування, фондів та резервів, які закріплені за Центром геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення в розрізі статей балансу. Згідно вказаного Акту Українському державному геологорозвідувальному інституту було передано всі оборотні та необоротні активи Центру, а також дебіторську та кредиторську заборгованість Центру, в тому числі кредиторську заборгованість перед бюджетом, яка станом на 01.01.2010 року становила 946 тис. грн.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, з моменту підписання акту приймання-передачі від 28 січня 2010 року до Українського державного геологорозвідувального інституту перейшло право на управління Центром геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення, а також закріплено майно Центру та кредиторську заборгованість останнього перед бюджетом.

Відтак, особою, що несе відповідальність за погашення заборгованості перед бюджетом за зобовязаннями Центру геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення станом на момент вирішення даного спору є саме Український державний геологорозвідувальний інститут, який і повинен відповідати за даним позовом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 897884,97 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, ст. 128, ст.160-163, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту (ідентифікаційний номер 01432032; адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 897884,97 гривень (вісімсот девяносто сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 97 коп.), з яких:

- 84728, 21 гривень з податку на прибуток підприємств підлягають перерахуванню на рахунок № 33217812700010, одержувач ВДК у Соломянському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувач УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200;

- 589458,22 гривень по податку на додану вартість підлягають перерахуванню на рахунок № 31110029700010, одержувач ВДК у Соломянському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувач УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100;

- 223698,54 гривень з земельного податку підлягають перерахуванню на рахунок № 33218811700010 в ВДК у Соломянському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувач УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу13050100;

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій