Постанова № 22254991, 21.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а-3760/10/2470

11:05 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

суддів Скакун О.П., Дембіцького П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача - Нора А.Г.;

відповідача - Скорейко О.Г., Молованюк Л.В., Івановича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»до державної податкової інспекції у Кіцманському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовам до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000432300/0 від 08.12.2010 р. про нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток в сумі 472531,50 грн., в т.ч. 295271,00 грн. - основний платіж, 177260,50 грн. - штрафні санкції та № 0000422300/0 від 08.12.2010 р. про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 13218491,00 грн., в т.ч. 7157518,00 грн. - основний платіж, 6060973,00 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані рішення є незаконними та такими, що грубо порушують його охоронювані законом інтереси, оскільки нарахування податкових зобовязань здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що у позивача відсутнє право на включення до складу валових витрат вартість ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції на загальну суму 11718537,53 грн., в т.ч. ПДВ - 1953089,59 грн. та відповідного включення 9765447,94 грн. вартості до валових витрат та балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції для ведення податкового обліку проросту (убутку) відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки проведеною перевіркою не встановлено фактичного придбання, а підприємством не надано документів, які підтверджували факт отримання товарів від ТОВ «ВМК-Інвест».

Покликається на те, що позивачем в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включено до складу валових витрат в І півріччі 2009 р. вартість маркетингових послуг в сумі 1200000,00 грн., не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, так як понесення вказаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Також вказує, що позивач в перевіряємому періоді неправомірно визначив податкові зобовязання з податку на додану вартість під час здійснення комісійної торгівлі алкогольними напоями згідно договору комісії.

Вказані порушення стали підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»(59342, с. Лужани, провулок Заводський, 8, Кіцманський район, Чернівецька область, ідентифікаційний код 34396068) зареєстроване Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області, як юридична особа 19.05.2006 р. та взяте на податковий облік у ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області 19.05.2006 р. за № 54 (Т. 1 а.с. 182, 183-184, 185).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 24.05.2006 р. за № 32810929, видане ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основним видом діяльності є виробництво дистильованих алкогольних напоїв (Т.1 а.с. 183).

Відповідно до плану перевірки, затвердженого заступником голови ДПА в Чернівецькій області від 06.09.2010 р., наказів № 370 від 29.10.2010 р., № 381 від 05.11.2010 р., на підставі направлень № 1667 від 29.10.2010 р. та № 1703 від 05.11.2010 р., постанови слідчого відділу податкової міліції ДПА в Чернівецькій області від 30.08.2010 р. працівниками державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2007 р. по 01.06.2010 р., про що складено акт № 30/2303/34396068 від 26.11.2010 р. (Т. 1 а.с. 9-133, 210-213, 215, 217, 219, 220).

За результатами перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 295271,00 грн. в т.ч. за 2009 р. на 240750,00 грн. та за І півріччя 2010 р. в сумі 54521,00 грн.;

- п. 4.7 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 7157518,00 грн., в т.ч. за січень 2008 р. - 103909,00 грн., за лютий 2008 р. - 48277,00 грн., за березень 2008 р. - 96677,00 грн., за квітень 2008 р. - 143264,00 грн., за травень 2008 р. - 165381,00 грн., за червень 2008 р. - 247364,00 грн., за липень 2008 р. - 515597,00 грн., за серпень 2008 р. - 485674,00 грн., за вересень 2008 р. - 305977,00 грн., за жовтень 2008 р. - 194703,00 грн., за листопад 2008 р. - 245380,00 грн., за грудень 2008 р. - 145116,00 грн., за січень 2009 р. - 159854,00 грн., за лютий 2009 р. - 211971,00 грн., за березень 2009 р. - 279025,00 грн., за квітень 2009 р. - 288251,00 грн., за травень 2009 р. - 518897,00 грн., за червень 2009 р. - 611542,00 грн., за липень 2009 р. - 196691,00 грн., за серпень 2009 р. - 240878,00 грн., за травень 2010 р. - 1953090,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області винесено податкові повідомлення-рішення № 0000432300/0 від 08.12.2010 р. про нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток в сумі 472531,50 грн., в т.ч. 295271,00 грн. - основний платіж, а 177260,50 грн. - застосовані штрафні санкції та № 0000422300/0 від 08.12.2010 р. про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 13218491,00 грн., в т.ч. 7157518,00 грн. - основний платіж, а 6060973,00 грн. - застосовані штрафні санкції (Т. 1 а.с. 134-135).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Також судом встановлено, що 27.08.2010 р. СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 213 КК України відносно службових осіб ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»по факту ухилення від сплати ПДВ на суму 4964428,00 грн.

На виконання постанови слідчого з ОВС ПМ ДПА в Чернівецькій області по кримінальній справі К-100155, про накладення арешту на майно, яке згідно представлених документів було придбано у ТОВ «ВМК-Інвест», СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які передавались на зберігання (пляшки та ковпачки, на загальну суму 11718537,53 грн.) відсутні. Відповідно протоколу допиту генерального директора «Золотоніського ЛГЗ «Златогор»від 06.10.2010 р. Кунца О.А. вказані товарно-матеріальні цінності забрано ТОВ «Златогор «Лужанський ЛГЗ». Документи на отримання на зберігання та на повернення ТОВ «Златогор «Лужанський ЛГЗ»ковпачків та пляшок не надані. ТОВ «ВМК-Інвес»придбано поставлений товар в травні 2010 р. в ТОВ «Прим-Артикул», яке відсутнє за місцем знаходження.

Постановою про проведення інвентаризації від 13.10.2010 р. СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області призначено провести на ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»інвентаризацію фактичної наявності (в т. ч. на відповідальному зберіганні, комісії) матеріальних цінностей, які належать даному підприємству, станом на 13.10.2010 р.

Актом інвентаризації належних ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»товарно-матеріальних цінностей від 18.11.2010 р. проведеного за юридичною адресою: смт. Лужани, Кіцманського району Чернівецької області встановлено в місцях зберігання на: матеріальному складі етикеток в кількості 1234293 шт. на суму 69267,82 грн. та навісок в кількості 108542 шт. на суму 16336,32 грн.; виробництві етикеток в кількості 101182 шт. на суму 6584,60 грн. Всього на суму 92188,74 грн.

Проведеними інвентаризаціями встановлено відсутність даних товарно-матеріальних цінностей та їх переміщення в ТОВ «Золотонівський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод», ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод»та відповідного придбання в ТОВ «ВМК - Інвест». Договори про відповідальне зберігання та акти приймання-передачі на відповідальне зберігання між ТОВ “Златогор” Лужанський лікеро-горілчаний завод” та ТОВ «Золотонівський лікеро-горілчаний завод «Златогор», а також між ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»і ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод»не відповідають дійсності та укладені без фактичного здійснення господарських операцій по прийомці та передачі ковпачків та пляшки для виробництва горілчаних виробів (Т.1 а.с. 45).

19.10.2010 р. СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 213 КК України відносно службових осіб ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»по факту ухилення від сплати ПДВ на суму 2756000,00 грн.

04.01.2011 р. СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області порушено кримінальну справу К-100155 відносно директора ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 213 КК України та відносно директора ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 213 КК України. (Т.1 а.с. 226-228).

04.01.2011 р. вказані кримінальні справи обєднані в одне провадження.

24.01.2011 р. в кримінальній справі К-100155 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку № 1726/3793/3794/11-19 від 29.04.2011 р. судово-економічної експертизи у кримінальній К-100155 вбачається, що зазначене в акті документальної перевірки № 30/2303/34396068 від 26.11.2010 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»«Лужанський лікеро-горілчаний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2007 р. по 01.09.2010 р. заниження ТОВ «Златогор»«Луганський лікеро-горілчаний завод»податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 295271,00 грн. та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 7157518,00 грн. з урахуванням інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей, які є власністю ТОВ «Златогор»«Лужанський лікеро-горілчаний завод»та перебувають на відповідальному зберіганні на ЗАТ «Кременчуцький ЛГЗ», ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор»від 23.11.2010 р. та 24.11.2010 р., з урахуванням показів допитаних в якості свідків співробітників ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор», ЗАТ «Кременчуцький ЛГЗ», ДП «Уманський ЛГЗ», ТОВ «Златогор»«Луганський лікеро-горілчаний завод», документально та нормативно не підтверджується.

29.06.2011 р. начальником СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області винесено постанову, якою закрито кримінальну справу К-100155, порушену відносно директора ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»ОСОБА_6 та відносно директора ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 213 КК України за відсутністю складу злочину, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України . (Т.4 а.с. 165-169).

Також вказаною постановою закрито кримінальну справу, порушену по факту ухилення від сплати ПДВ службовими особами ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»від 27.08.2010 р. на суму 4964428,00 грн., а також кримінальну справу порушену 19.10.2010 р. по факту ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»на суму 2756000,00 грн. за відсутністю складу злочину, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання щодо правомірності донарахування відповідачем податкових зобовязань з ПДВ в сумі 7157518,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 295271,00 грн.

Підставою для донарахування податкового зобовязання з ПДВ, належного до сплати в бюджет, на думку податкового органу, є:

- завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 4964428,00 грн. по операціям з надання комісійної винагороди за договором комісії № 01-06 від 01.06.2007 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»;

- завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 1953090,00 грн. по операціям з придбання у ТОВ «ВМК - Інвест»за договором поставки від 24.05.2010 р. товарно-матеріальних цінностей (пляшки, ковпачки);

- завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 240000,00 грн. по операціям з придбання у ТОВ «ВСП - Інвест»за договором № 06/01-М від 06.01.201 р. послуг по маркетинговому дослідженню.

Підставою для донарахування податку на прибуток, на погляд відповідача, стало:

- завищення валових доходів на 9765448 грн. внаслідок задекларованого приросту балансової вартості запасів (які передані іншим СГД на відповідальне зберігання) у вигляді ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції;

- віднесення до складу валових витрат маркетингових послуг в сумі 1200000,00 грн., постачальником яких документально оформлено ТОВ «ВПС- Інвест»;

- включення до складу валових витрат 1-го півріччя 2010 р. відємного значення обєкта оподаткування за 2009 р. в сумі 218084,00 грн.

Стосовно правомірності донарахування податкового зобовязання по операціям з придбання у ТОВ «ВМК - Інвест»товарно-матеріальних цінностей.

Актом виїзної позапланової перевірки від 26.11.2010 р. зафіксовано, що за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. позивачем задекларовано валові доходи в сумі 161132185,00 грн. Перевіркою повноти скоригованого валового доходу за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. встановлено його завищення в сумі 9765448,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод» надано документи, які не підтверджують придбання та передачу на відповідальне зберігання ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції на загальну суму 11718537,53 грн., в т.ч. ПДВ 1953089,59 грн. для їх подальшого використання у власній господарській діяльності відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проведеною перевіркою не встановлено фактичного придбання, а підприємством не надано документів, які підтверджували факт отримання товарів від «ВМК - Інвест».

У звязку з цим відповідачем зроблено висновок про те, що у ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»відсутнє право на включення до складу валових витрат вартість ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції на загальну суму 11718537,53 грн., в т.ч. ПДВ - 1953089,59 грн. та відповідного включення 9765447,94 грн. вартості до балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та залишках готової продукції для ведення податкового обліку приросту (убутку) відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Т.1 а.с. 48).

З аналогічних підстав, відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1953090,00 по операціях з придбання ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції в ТОВ «ВМК-Інвест».

Зроблені ДПІ у Кіцманському районі висновки, суд вважає обґрунтованими з таких міркувань.

Судовим розглядом встановлено, що 24.05.2010 р. між позивачем та ТОВ «ВМК - Інвест»(постачальник) укладено договір поставки, на умовах якого постачальник зобовязувався передати у власність позивача, а позивач прийти та оплатити товар згідно з замовленням позивача та товаросупровідною документацією (Т.3 а.с.34-36).

На виконання умов договору, в травні 2010 р. ТОВ «ВМК - Інвест»поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (пляшки, ковпачки для пляшок) на загальну суму 11718537,53 грн., в т.ч. ПДВ 1953089,59 грн. (Т.3 а.с. 37-54).

Як слідує із змісту акту перевірки, розрахунки з ТОВ «ВМК - Інвест»позивачем не проводились, товарно-транспортні документи на вказані товарно-матеріальні цінності під час перевірки останнім не представлено (Т.1 а.с. 25). В судовому засіданні представником позивача не заперечувалась та обставина, що розрахунки з ТОВ «ВМК - Інвест»не проведено по теперішній час.

Також в акті перевірки відображено, що придбані у ТОВ «ВМК - Інвест» ковпачки та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції, позивачем на підставі договорів відповідального зберігання були передані на зберігання ТОВ «Золотонівський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод»та ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод».

Товарно-транспортні документи про передачу вказаних матеріальних цінностей під час перевірки позивачем не надано.

Проведеними в рамках кримінальної справи № К-100155 інвентаризаціями матеріальних цінностей (ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції), які належать позивачу, а також знаходяться на відповідальному зберіганні на ТОВ «Золотонівський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод»та ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»встановлено їх відсутність та переміщення, а також відповідне придбання їх у ТОВ «ВМК - Інвест».

Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР) цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.

Відповідно до положень п.1.6 та 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі Закон № 334/94-ВР) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з податку на додану вартість 1953090,00 грн. з вартості операцій з придбання ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції в ТОВ «ВМК-Інвест», а також включення до складу валових витрат в сумі 9765448,00 грн. та валових доходів на цю суму, є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Законів України № 996-XIV, № 334/94-ВР, № 168/97-ВР та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку матеріали справи свідчать, що поставка товару за укладеним правочином з ТОВ «ВМК-Інвест»є удаваним, не свідчить про його реальність та подальшу передачу придбаного товару на відповідальне зберігання субєктам господарювання. Наведені обставини, а також непроведення розрахунків з постачальником не підтверджують факт понесення витрат позивачем, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю останнього.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд погоджується із висновками ДПІ у Кіцманському районі, що представлені первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості операцій з придбання ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції від постачальника ТОВ «ВМК-Інвест», а також віднесено до валових доходів 9765448,00 грн. приросту вартості ковпачків та пляшки для виробництва лікеро-горілчаної продукції, не підтверджують звязок між отриманими товарами від постачальника ТОВ «ВМК-Інвест»із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «ВМК-Інвест», а також ТОВ «Золотонівський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод», ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними.

Надані позивачем первинні документи про реалізацію товару (ковпачків) ТОВ «Біблок»на суму 11735670,00 грн., на думку суду, не стосуються предмету спору, а також не є підтвердженням обґрунтування позивача позовних вимог. Крім того, суд звертає увагу на те, що за даною операцією не проведено розрахунки між контрагентами. Також з матеріалів справи слідує, що за результатами обстеження місцезнаходження ТОВ «Біблок», співробітниками податкової міліції встановлено, що за юридичною адресою товариство не знаходиться (Т.5 а.с. 131). З відібраних пояснень у ОСОБА_8, який згідно установчих документів являється керівником, засновником та головним бухгалтером ТОВ «Біблок»вбачається, що він ніякого відношення не має до вказаного товариства (Т.5 а.с. 130).

Стосовно правомірності донарахування податкового зобовязання по операціям з комісійної винагороди.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 01.06.2007 р. між позивачем (комітент) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»(комісіонер) укладено договір комісії № 01-06 (Т.3 а.с 174-175).

На умовах вказаного договору комісіонер зобовязується за дорученням позивача за винагороду, на протязі дії даного договору, здійснювати за рахунок позивача від свого імені правочини щодо продажу товарів та передавати все набуте в результаті здійснення правочинів позивачу.

Відповідно до п.п. «е»п. 2 комісіонер зобовязується не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, перерахувати комітенту належну йому частину цих коштів, оплати за відчужені товари (за винятком коштів, що належать Комісіонеру) та відповідно до п. 4.1 договору за виконання послуг з продажу товарів комісіонер має право на комісійну винагороду, розмір якої узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно із п. 4.4 Договору право на комісійну винагороду, передбачену п. 4.1 договору, комісіонер реалізує самостійно шляхом належних йому коштів із грошових сум, одержаних від покупця-контрагента як плати за товари.

Також умовами договору комісії передбачено, що комісіонер має право відрахувати належну йому винагороду із коштів, що надійшли за відчуження товарів (п. 2.2 договору комісії).

Укладеними додатковими угодами № 1 від 31.01.2009 р., № 2 від 28.02.2009 р., № 3 від 31.03.2009 р., № 4 від 30.04.2009 р., № 5 від 31.05.2009 р., № 6 від 30.06.2009 р., № 7 від 01.07.2009 р., № 8 від 01.08.2009 р. до договору комісії № 01-06 від 01.06.2007 р., змін до п. 2.2 договору щодо права комісіонер відрахувати належну йому винагороду із коштів, що надійшли за відчуження товарів не вносились (Т.2 а.с.123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137).

Актом перевірки від 26.11.2010 р. зафіксовано, що відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків та представлених позивачем документів: Дт 361/4 «Реалізація готової продукції»з Кт рах. 701 «Дохід від реалізації готової продукції»та звітів комісіонера комісіонером реалізовано ЛГВ за період з 01.01.2008 р. по 31.08.2009 р. на загальну суму 105656664,00 грн., в т.ч. комісійна винагорода становить 29786568,00 грн.; Дт 311 «поточні рахунки в національній валюті»з Кт рах. 361/4 «Реалізація готової продукції»комісіонер перерахував комітенту лише частину коштів за реалізовані ЛГВ в сумі 72186642,00 грн., в т.ч. ПДВ 12031107,00 грн.; Дт 931 «Витрати на збут», Дт 644 Податковий кредит»з Кт рах. 377/11 «Отриманні послуги», та звітів комісіонера комісійна винагорода комісіонера складає 29786568,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4964428,00 грн.

По податковому обліку валові доходи ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»відображено по даті реалізації лікеро-горілчаних виробів згідно звітів комісіонера, а саме включено 88047220 грн.

Суму комісійної винагороди включено ТОВ «Златогор»Луганський ЛГЗ»повністю до складу валових витрат по даті отримання звітів ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко», а саме 24822139,00 грн.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації лікеро-горілчаних виробів відображалися лише по даті отримання коштів від ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко», а суми ПДВ по комісійній винагороді - до податкового кредиту включено повністю по даті отримання податкових накладних та звітів комісіонера.

Вказані операції підтверджуються даними виписок банку, звітів комісіонера, актів виконаних робіт, які знайшли відображення в журналах - ордерах за період з 01.01.2008 р. по 31.03.10 р.

По даних бухгалтерського обліку станом на 31.03.2009 р. по Дт бух. Рах. 361/4 «Реалізація готової продукції»рахується дебіторська заборгованість по ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» в сумі 48880148,90 грн., в тому числі за реалізовані ЛГВ по договору комісії в сумі 33860322,00 грн., а по Кт бух. Рах. 377/11 «Отримані послуги»рахується кредиторська заборгованість ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ» (Комітента) перед ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»в сумі 39056390,47 грн., в тому числі за отримані послуги по комісійній винагороді в сумі 29786568 грн.

За період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 року ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»перераховано ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»5029917,00 грн., а саме в лютому 2008 р. 500000,00 грн., в грудні 2008 р. 20000 грн. та в березні 2010 р. 4509917,30 грн. Крім розрахунків по договору комісії по рахунку Кт бух. Рах. 377/11 «Отримані послуги»на розрахунки з ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»віднесено в січні 2008 р. 3615645,48 грн. з Дт 361/4 «Реалізація готової продукції»та в грудні 2008 р. віднесено на розрахунки заборгованість ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»перед ТОВ «Златогор Лужанський ЛГЗ» в сумі 9279176,76 грн. та з Дт рах. 68 1404917,68 грн.

ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»отримав від ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»податкові накладні на комісійну винагороду та включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, а суми комісійної винагороди - до складу валових витрат.

Комісіонером в перевіряємому періоді надано комітенту звіти, щодо реалізації належних ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»товарів та акти виконаних робіт, якими визначено та узгоджено розмір комісійної винагороди (розмір комісійної винагороди визначався та узгоджувався на підставі додаткових угод до договору комісії № 01-06 від 01.06.2007 р. в кожному місяці перевіряємого періоду). В кожному місяці надавалися розрахунки до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) затверджені як ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»так і ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко», в яких визначалися суми комісійної винагороди, що підлягає утриманню з вартості товарів, згідно за договором комісії № 01-06 від 01.06.2007 р.

Посилаючись на те, що ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»погоджено та відповідно затверджено звіти ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»і відповідно в податковому обліку розмір комісійної винагороди віднесено до валових витрат звітних періодів, а суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем зроблено висновок про те, що надані позивачем документи по виконанню договору комісії свідчать про виконання сторонами умов даного договору, та зокрема п.п. «е»п. 2.2, п. 4.4, за якими ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»Комісіонер право на комісійну винагороду реалізовував самостійно шляхом належних йому коштів із грошових сум, одержаних від покупця-контрагента як плати за товар.

В обґрунтування вказаного висновку відповідач вказував на те, що ТОВ «Златогор» Лужанський ЛГЗ»в звітних періодах перевіряємого періоду збільшував податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації лікеро-горілчаних виробів по договору комісії лише в частині отриманих коштів від комісіонера (71796342,00 грн. - перераховані кошти комісіонером по договору комісії відповідно до п. 2.є договору).

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість від 29786568,00 грн. одержаної та утриманої ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»у відповідності до договору комісійної винагороди, ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»в перевіряємому періоді не збільшувались та відповідно не нараховані.

Одержання та утримання комісійної винагороди, що є компенсацією вартості товарів, переданих комітентом на реалізацію та реалізованих комісіонером відповідно до звітів передбачено умовами договору.

До 01.01.2008 р. ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»податкові зобов'язання з податку на додану вартість збільшувались на розмір комісійної винагороди, утриманої комісіонером згідно умов договору комісії № 01-06 від 01.06.2007 р. відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»так і по договору комісії із ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко».

Крім того, в деклараціях з податку на додану вартість за січень - лютий 2008 р. ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»податкові зобов'язання з податку на додану вартість збільшувались на розмір комісійної винагороди, утриманої комісіонером згідно умов договору комісії № 01-06 від 01.06.2007 р. відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме до податкових зобов'язань було включено 103909,00 грн. податку на додану вартість в січні та 48277, грн. податку на додану вартість в лютому. 30.07.2009 р. ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»було подано уточнюючі розрахунки № 17323, 17325 до декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2008 р., якими зменшено податкові зобов'язання в сумі 103909,00 грн. та 48277,00 грн. відповідно.

Будь-які додаткові угоди, які б визначали зміну порядку розрахунків за договором комісії № 01-06 від 01.06.2007 р. у ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»відсутні.

Враховуючи наведене, відповідач керуючись п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»донарахував позивачу податкове зобовязання з ПДВ, належного до сплати в бюджет в розмірі 4964428,00 грн.

З вказаним висновком суд погоджується з таких мотивів.

Порядок формування податкового кредиту регульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР).

Абзацом 2 п. 4.7 ст. 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст.ст. 1011 та 1020 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Як зазначалось вище, п. 2.2 договору комісії № 01-06 від 01.06.2007 р. сторони прийшли до згоди, що комісіонер має право відповідно до умов договору відраховувати належну йому винагороду із коштів, що надійшли від покупця за відчужені товари.

Таким чином, суд приходить до висновку, що можливість комісіонера отримати комісійну винагороду шляхом самостійного утримання коштів із грошових сум, одержаних від покупців-контрагентів як плата за реалізований товар, є лише його правом, а не обовязком.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»погоджено та відповідно затверджено звіти ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»і відповідно в податковому обліку розмір комісійної винагороди віднесено до валових витрат звітних періодів, а суми податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому суд вважає, що надані позивачем документи по виконанню договору комісії свідчать про виконання сторонами умов даного договору, та зокрема п.п. «е»п. 2.2, п. 4.4, за якими ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»Комісіонер право на комісійну винагороду реалізовував самостійно шляхом належних йому коштів із грошових сум, одержаних від покупця-контрагента як плати за товар.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивачем не були нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4964428,00 грн. із сум утриманої ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»в січні 2008 р. серпні 2009 р. комісійної винагороди в розмірі 29786568,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно правомірності донарахування податкового зобовязання по операціям з придбання у ТОВ «ВПС-Інвест»маркетингових послуг.

Як видно із акту перевірки, за операцією з придбання позивачем у ТОВ «ВПС-Інвест»маркетингових послуг за договором № 06/01-М від 30.06.2009 р. на загальну суму 1440000,00 грн., в т.ч. ПДВ 240000,00 грн., за результатами перевірки податковим органом зменшено валові витрати на суму 1200000,00 грн. та зменшено податковий кредит на суму 240000,0 грн. (Т.1 а.с. 100-104).

Судом встановлено, що 06.01.2009 р. позивач уклав з ТОВ «ВПС-Інвест»договір № 06/01-М про надання маркетингових послуг (Т. 4 а.с. 127-128).

На умовах цього договору, ТОВ «ВПС-Інвест» зобовязувався надати позивачу послуги з проведення маркетингових досліджень та надання спеціалізованої (інформаційно-консультаційної) інформації, за напрямками, що цікавлять позивача, який в свою чергу зобовязується прийняти послуги по оплати їх.

Предметом маркетингових досліджень, що виконуються за цим договором, є збір, обробка і аналіз даних та інформації про ринок алкогольних напоїв на території України, ціни та фінансово-господарські можливості позивача на вказаних ринках, з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття ним управлінських рішень на вказаних ринках та про здійснення своєї господарської діяльності.

Згідно укладеної 02.02.2009 р. додаткової угоди до договору № 06/01-М про надання маркетингових послуг, сторони домовились, що предметом маркетингових досліджень є збір, обробка і аналіз даних та інформації про ринок алкогольних напоїв на території України та за її межами, ціни та фінансово-господарські можливості позивача на вказаних ринках, пошук покупців-контрагентів алкогольних напоїв як на території України, так і за її межами, виявлення сприятливих можливостей, повязаних з виробничою діяльністю позивача, з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття ним управлінських рішень на вказаних ринках та про здійснення своєї господарської діяльності. (Т. 4 а.с. 130)

30.06.2009 р. складено акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання маркетингових послуг № 06/01-М від 06.01.2009 р., згідно якого розмір винагороди ТОВ «ВПС-Інвест» за надання послуг складає 1440000,00 грн., в т.ч. 240000,00 грн. (Т. 4 а.с. 129).

Актом перевірки зафіксовано та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов додаткової угоди ТОВ «ВПС-Інвест»був здійснений пошук покупців-нерезидентів алкогольних напоїв та були організовані зустрічі з ними на предмет досягнення домовленостей щодо поставки на експорт алкогольних напоїв, що виробляються позивачем, результати, яких були закріплені у трьохсторонніх протоколах про наміри від 20.04.2009 р. (нерезидент Фірма Profood Export Compani LTD», Вєтнам ), від 05.05.2009 р. (нерезидент компанія «Аuthentic Beverage International Co.Lid», США) та від 06.05.2009 р. (нерезидент компанія r es Fiai Kft», Угорщина). Збут алкогольної продукції іноземним покупцям відповідно даних протоколів надасть ТОВ економічної вигоди у вигляді зростання виручки від реалізації продукції .

ТОВ «ВПС-Інвест»також надано ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»документи по маркетингових послугах з проведення маркетинговиз досліджень та наданні спеціалізованої (інформаційно-консультаційної) інформації за напрямками, що цікавлять ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод», а саме документи з маркетингового дослідження ринку алкогольної продукції на предмет: визначення діючих та потенційних конкурентів на ринку алкогольних напоїв, визначення цінового очікування покупця; загальної характеристики обігу аналогічного обєкту маркетингових досліджень продукції конкурентів; попиту на продукцію та потенційних споживачів; показники дистрибуції відомих алкогольних брендів у великих містах України та по регіонах; частота, місце покупки горілки та характеристика споживачів щодо «ідеальної горілки»; дослідження попиту на горілку на всій території України, споживачами, якої є чоловіки та жінки у віці від 20 до 55 р. щодо постійних та потенційних споживачів за кожною маркою горілки (», «Хортиця», », Хлібний дар», », », «Олімп», «Біленька», «5 капель», «Горілочка», «Златогор», «Статус», «Графська», «Чекушка», «Давній рецепт».

На момент проведення перевірки розрахунки за надані маркетингові послуги не проведено. На бухгалтерському рахунку 37711 «Отримані послуги»по контрагенту ТОВ «ВПС-Інвест»рахується кредитове сальдо 1440000 грн.

ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»вартість маркетингових послуг в сумі 1200000 грн. в І півріччі включило до складу валових витрат та 240000 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту за червень 2009 р.

В перевіряємому періоді реалізація лікеро-горілчаних виробів здійснювалась на підставі договору комісії № 01-06 від 01.06.2007 р. із ТОВ «Петрус-Алко». Згідно із умовами договору комісіонер (ТОВ «Петрус-Алко») від свого імені здійснює правочини щодо реалізації лікеро-горілчаних виробів та вивчає ринок з метою пошуку покупців, які бажають придати товари. Також, на ТОВ «Петрус-Алко» було реалізовано в перевіряємому періоді лікеро-горілчані вироби по договору купівлі продажу. Крім того , реалізація здійснювалась кінцевому споживачу через власну торгову точку.

Також ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»реалізовувались по договору купівлі продажу лікеро-горілчані вироби ТОВ «Золотівський Златогор ЗЛГЗ».

Реалізація лікеро-горілчаних виробів іншим покупцям в перевіряємому періоді не здійснювалася.

В акті перевірки відповідач зробив висновок, що позивач не отримав економічної вигоди від придбання маркетингових послуг у повязаного підприємства, а фактично мав повязаних покупців, як ТОВ «Петрус-Алко»та ТОВ «Золотонівський Златогор ЗЛГЗ», з якими мав тривалі відносини.

Покликався на те, що згідно з базою даних АІС «Податки»протягом 2009 р. та січня-вересня 2010 р. ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»експортно-імпортні операції не проводило, що вказує на фактичну відсутність наслідків проведення маркетингових послуг по договору № 06/01-М щодо поставки на експорт алкогольних напоїв.

Фактичні наслідки маркетингових досліджень, проведених ТОВ «ВПС-Інвест», відсутні. Маркетингові дослідження ринку алкогольної продукції на предмет: визначення діючих та потенційних конкурентів на ринку алкогольних напоїв; визначення цінового очікування покупця; загальної характеристики обігу аналогічного об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів; попиту на продукцію та потенційних споживачів; показники дистрибуції відомих алкогольних брендів у великих містах України та по регіонах; частота, місце покупки горілки та характеристика споживачів щодо «ідеальної горілки»; дослідження попиту на горілку на всій території України, споживачами якої є чоловіки та жінки у віці від 20 до 55 років щодо постійних та потенційних споживачів за кожною маркою горілки, ніяк не вплинули на господарську діяльність товариства. Договори на поставку продукції укладені з новими покупцями до перевірки не було представлено та поставка продукції новим покупцям не здійснювалась. За період з 01.07.2009 р. та протягом січня-вересня 2010 р. ТОВ «Златогор»Лужанський ЛГЗ»просування товарів на ринок та збільшення їх збуту, продажів відсутні, розробка нових видів продукції не проводилась.

Такий висновок, на думку суду, є обґрунтований з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є їх направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент в спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з вимогами п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є, в т.ч. операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

В даному випадку. суд вважає, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат в І півріччі 2009 р. вартість маркетингових послуг в сумі 1200000,00 грн. та відповідно в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до податкового кредиту за червень 2009 р. 240000,00 грн. податку на додану вартість, які неповязані з господарською діяльністю підприємства, так як понесення вказаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Господарські операції між позивачем та ТОВ «Петрус-Алко»не є наслідком маркетингових досліджень, а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобовязань за договорами комісії та купівлі-продажу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що фактично позивачем не понесено витрати за вказаним правочином, оскільки на момент проведення перевірки розрахунки за надані маркетингові послуги не проведено. Під час судового розгляду справи представник позивача не надав суду таких доказів. Відповідно, суд вважає, що маркетингові послуги не є реальними, безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю позивача, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання відсутній.

Таким чином, висновок ДПІ у Кіцманському районі щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 240000,00 грн. по операціям з придбання у ТОВ «ВСП - Інвест»за договором № 06/01-М від 06.01.201 р. послуг по маркетинговому дослідженню та безпідставного віднесення до складу валових витрат маркетингових послуг в сумі 1200000,00 грн., постачальником яких документально оформлено ТОВ «ВПС- Інвест»є обґрунтованим.

Стосовно правомірності включення до складу валових витрат 1-го півріччя 2010 р. відємного значення обєкта оподаткування за 2009 р. в сумі 218084,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що перевіркою відображених у рядку 04.9 Декларації «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду»показників за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. у загальній сумі 218084,00 грн. встановлено, що субєктом господарювання включено відємне значення обєкта оподаткування за 2009 р.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., в сумі 218084,00 грн. встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.9 Декларації «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду»всього в сумі 218084,00 грн., в т.ч. друге півріччя 2010 р. в сумі 218084,00 грн. чим порушено п.6.1 ст. 6 та п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами і доповненнями.

Пунктом 6.1 ст.6 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо субєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодах наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

У 2010 р. норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону.

Так, у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР у 2010 р. у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 р.

З урахуванням наведеного суд вважає, що висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на 218084,00 грн. є обґрунтованим.

Щодо правомірності застосування санкцій на суми донарахованих податкових зобовязань.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 13218491,00 грн., в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 7157518,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 6060973,00 грн., а також податку на прибуток в розмірі 472531,50 грн., в т.ч. донараховано податку на прибуток в сумі 295271,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 177260,50 грн.

Відтак податковим органом цілком правомірно було визначено суму податкового зобовязання з податок на додану вартість та податку на прибуток за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи представника позивача про те, що за результатами судово-бухгалтерської експертизи не було підтверджено заниження позивачем податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 295271,00 грн. та заниження податку на додану вартість за загальну суму 7157518,00 грн., суд не бере до уваги з таких міркувань.

Згідно ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обовязковим, однак незгода з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі суду.

Дослідженням під час судового розгляду справи встановлено, що судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз під час проведення судово-економічної експертизи у кримінальній справі К-100155 досліджено фактично лише наявність у позивача первинних документів (податкові та видаткові накладні, договори та інше), однак не досліджено обставини здійснення операцій, їх реальність та зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, а також встановлені по справі обставини, суд, з урахуванням вимог ст.82 КАС України, не бере до уваги висновки експертизи від 29.04.2011 р.

Не бере до уваги суд також посилання представника позивача щодо закриття кримінальної справи порушеної відносно посадових осіб товариства, оскільки відсутність складу злочину не є безумовною підставою для задоволення позову, адже під час розгляду даної справи перевіряється правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, а не наявність чи відсутність в діях службових осіб підприємства складу злочину передбаченого ст. 212 КК України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому вказані рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70 - 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скаргисудове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриттіапеляційного провадженняабо набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.03.2012 р.

Головуючий суддя В.К. Левицький

Судді П.Д. Дембіцький

О.П. Скакун