Постанова № 22254450, 15.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16:00год. 15 березня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/3149/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Настасійчука О.В.

за участю :

представника позивача - Софяк В.В.

представників відповідача - Григоришина О.М., Доброї Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіанон ЛТД" доДержавна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Чернівецької областіпро Про скасування рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіанон ЛТД» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (відповідач) про визнання протиправними дій заступника начальника ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області А.Г. Москалюка по винесенню податкових повідомлень-рішень та визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2011 р.: №0000232300, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22378,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.; №0000212300, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку з податку на прибуток підприємств у розмірі 88 889,90 грн. та №0000222300, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 76706,00 грн. (з врахуванням адміністративного позову зі змінами).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що підставою для ухвалення повідомлень-рішень став Акт від 15.06.11р. №741/23/33190496 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Сіанон ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 31.03.11р. валютного та іншого законодавства за період 01.10.08р. по 31.03.11р. (далі - Акт), в висновках якого зазначено, що позивачем допущені порушення:

- ст. 203 ЦК України, п. 5.1 ст. 5, ч.4 пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закону №334), п. 22.4 ст.22 Закону №334 в редакції Закону України №2275-VI) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 71 111,00 грн., а також завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток в сумі 44 756,00 грн.;

- пп. 7.2.6, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 61 365,00 грн.

Як вбачається з Акту, зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємства та ПДВ відповідачем проведено виходячи з того, що укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ «Акма-Поліс» (далі Контрагент) угода №1103-1 від 11.03.10р. на поставку металопрокату (арматури) (далі Угода) суперечить моральним засадам суспільства, спрямована на незаконне заволодіння майном держави, порушує публічний порядок і як наслідок є нікчемною у відповідності ст.228 ЦК України.

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися до ДПІ у Чернівецькій області та до ДПА України, однак у задоволені скарг позивачу було відмовлено.

Позивач вважає, що для висновків відповідача щодо нікчемності Угоди не має підстав виходячи з наступного.

Так, згідно Угоди Контрагент поставив позивачу металопрокату (арматури) на загальну суму 368188,00 грн. (в тому числі ПДВ на суму 61365,00 грн.), що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними. Доставку товару забезпечував Контрагент, шляхом укладення договорів з перевізниками ТОВ «Водолій-Автотранс», ПП ОСОБА_5 та СПБ ОСОБА_6, що підтверджується замовленнями на перевезення, рахунками-фактури, актами здачі робіт, сертифікатними прийому.

Однак, не зважаючи на те, що під час перевірки надавалися усі перелічені документи Угода була визнана нікчемною, у звязку із тим, що позивачем не були предявлені товарно-транспортні накладні, крім того було зазначено, що Контрагент не знаходиться ні за юридичною, ні за фактичною адресами, що вказані в реєстраційних даних бази ДПА.

Проте позивач оплатив поставлений товар на розрахункові рахунки Контрагента в розмірі 368187,90 грн., в тому числі ПДВ в сумі 61364,65 грн.

Що стосується визнання Угоди такою, що суперечить публічному порядку, то і тут позивач не може погодитися з висновками відповідача з огляду на наступне.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким, чином відповідач при визнанні Угоди такою, що суперечить публічному порядку у відповідності до ст. 228 ЦК України, не врахував положення п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму), а також відповідачем не доведено наявність наміру порушити публічний порядок (у матеріалах перевірки відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, як-то притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної чи адміністративної відповідальності за укладення протиправного правочину з метою ухилитися від спати податків та отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету.

Крім того, позивач вважає, що визнання договору таким, що порушує публічний порядок також не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни іншою стороною договору.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що сама по собі несплата податку іншою стороною договору (у тому числі і внаслідок ухилення від сплати) та неподання нею звітності тягне за собою відповідальність тільки щодо особи, яка допустила несплату.

Також, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено можливості покладення відповідальності одного учасника господарських відносин за несплату ним податків на іншого субєкта. Крім того, несплата податків є порушенням податкового законодавства, в той час визнання спірного договору таким, що порушує публічний порядок передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства, а не встановлення фактів відсутності контрагента по договору за юридичною адресою чи фактів неподання ним податкової звітності.

Відсутність транспортних накладних у позивача, також не може вважатись підставою для визнання Угоди нікчемною, оскільки товар доставлявся транспортними засобами Контрагента, тому у позивача і відсутні транспортні документи на поставку товару.

Також, при укладені Угоди Контрагентом були надані копії Свідоцтва про державну реєстрацію та Свідоцтва платника ПДВ.

За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення як протиправні підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що під час проведення перевірки позивача, відповідачу не були представлені документи на перевезення товару отриманого у ТОВ «Акма Поліс».

Крім того, як вбачається з відповідей ДПІ у Подільському р-ні м. Києва на запити відповідача, ТОВ «АкмаПоліс» подало останню податкову звітність (розрахунок комунального податку в якому зазначена 1 особа) за І півріччя 2010 року, за юридичною та фактичною адресами ТОВ не знаходиться, також встановлено, що субєкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи ніякого відношення не мають.

Також:

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з червня 2010р. з червня 2010 року по травень 2011 року рахується «податкова яма» (завищення податкового кредиту в сумі 22991,40 грн.);

позивач відмовився надавати відповідачу копії документів, що підтверджують проведення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Акма-Поліс» (позивачу було направлено відповідний запит, а про відмову у надані копій документів складено акт).

А тому, на думку відповідача правочин на купівлю-продаж товару між позивачем та ТОВ «Акма-Поліс» не відповідає вимогам закону, у зв»язку з тим, що по ньому не відбувалось руху товару, а лише надавались документи стосовно продажу товарів, вчинений з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, так як від укладення та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Державного бюджету коштів у великих розмірах (позивачем завищено податковий кредит на суму 61365,00 грн., внаслідок чого бюджет не доотримав податку на додану вартість в сумі 61365,00 грн.), що суперечить моральним засадам суспільства, правочин спрямований на незаконне заволодінням майном держави, територіальної громади та порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Виходячи з наведеного відповідач просить у задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Під час судового розгляду представники відповідача наполягали на відмові у задоволені позову з мотивів зазначених у запереченні.

Свідок ОСОБА_7, який є директором ТОВ «Сіанон ЛТД» в судовому засіданні пояснив, що в березні 2010 року уклав договір з ТОВ «Акма Поліс» на поставку металопрокату (арматури), при цьому контрагент надав йому свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ, після чого почали працювати з даним підприємством, вартість послуг на перевезення товару входить в ціну товару, тому і відсутні товаро-транспортні накладні.

Свідок ОСОБА_8, яка працює бухгалтером ТОВ «Сіанон ЛТД» в судовому засіданні пояснила, що дійсно була укладена угода з ТОВ «Акма Поліс» на придбання арматури, оплата здійснювалась у безготівковій формі частинами, вартість перевезення входила в ціну товару, тобто була за рахунок продавця, а товаро-транспортні накладні відсутні, оскільки ТОВ «Сіанон ЛТД» не мало будь-яких господарських взаємовідносин з перевізниками, у зв»язку з чим і не вимагали від останніх вказаних накладних.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він працює перевізником, між ним та ТОВ «Акма Поліс» укладено договір на перевезення вантажів, з даним підприємством працює біля п»яти років. Крім того, підтвердив, що він неодноразово і в 2010 році, і нещодавно здійснював доставку арматури з міста Кривий Ріг до Чернівців ТОВ «Сіанон», на підтвердження чого надав суду для огляду товаро-транспортну накладну.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідків, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Сторожинецькому районі та з 05.05.2005 року є платником податку на додану вартість (а.с.188).

В період з 11 травня 2011 року по 07 червня 2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 31.03.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08р. по 31.03.11р., про що складено акт №741/23/33190496 від 15.06.11р. (далі - Акт) (а.с. 16-56).

В ході перевірки між іншим встановлено порушення:

- ст.203 ЦК України, п.5.1; ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р.№334/94-ВР (далі Закон №334, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 71111,00 грн. та завищено податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 60941,00 грн., а також завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток в сумі 4475,00 грн.;

- пп.7.2.6, п.7.2; пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 61365,00 грн.

За наслідками розгляду Акту заступником начальника ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області ОСОБА_4 30 червня 2011 року винесені податкові повідомлення-рішення:

№0000222300, яким збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем на 61365,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 15341,00 грн. (а.с. 10-11);

№0000212300, яким збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем на 71111,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 17778,00 грн. (а.с. 12-13);

№0000232300, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22378,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1,0 грн. (а.с.14-15).

Позивачем на Акт подавались заперечення, за наслідками розгляду яких прийняті рішення:

- 28 липня 2011 року ДПА в Чернівецькій області, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення від 30.06.11р. залишені без змін (а.с.57-62);

- 12 жовтня 2011 року ДПС України, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення від 30.06.11р. залишені без змін (а.с. 63-66).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 15.06.2011 року, винесені податкові повідомлення-рішення, в яких вказано на порушення позивачем п.5.1 ст.5, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334), зокрема безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості арматури на загальну суму 306823 грн. від контрагента ТОВ «Акма-Поліс», так як, на думку відповідача, угода укладена між позивачем та ТОВ «Акма- Поліс» є нікчемною, представлені перевірці первинні прибуткові документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін та факти отримання арматури від ТОВ «Акма-Поліс» та податкове повідомлення-рішення, в якому вказано порушення ст..7 п.7.4 п.п.7.4.5, п.п.7.4.1, п.7.2 п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі Закон №168), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 61365,00 грн., оскільки, на думку відповідача, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості отриманої арматури від постачальника ТОВ «Акма-Поліс» за податковими накладними, в яких наявні неправдиві відомості щодо місця розташування юридичних осіб, за податковими накладними виписаними на безтоварні операції.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334 включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно положень п.1.7. ст.1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168 (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону №168 передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналізуючи приписи вищезазначеної норми закону, законодавець передбачив, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, 11 березня 2010 року між позивачем та ТОВ «Акма-Поліс» була укладена угода №1103-1 на поставку металопрокату (арматури) (а.с.67-76). 21 грудня 2009 року між ТОВ «Акма - Поліс» та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» укладено довгостроковий договір №227s10 на поставку металопродукції, що виробляється (а.с.150-152).

29 березня 2010 року ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підставі накладної на відпуск матеріалів №235 відпустило ТОВ «Акма-Поліс» арматуру №12 кількістю 21,36т. загальною вартістю 89284,80 грн., а також видало Сертифікат прийому №617, що підтверджується копією накладної, рахунком - фактурою та Сертифікату (а.с. 153-155).

Вищевказану арматуру №12 кількістю 21,36 т., ТОВ «Акма-Поліс» по видатковій накладній №РН-0000108 від 29.03.2010 року реалізувало ТОВ «Сіанон ЛТД» та видало податкову накладну №93 від 24.03.2010 року. Загальна продажна ціна партії товару склала 113309,84 грн. (з ПДВ), що підтверджується копіями видаткової та податкової накладної (а.с.158-159).

Перевезення вищевказаної партії арматури з Кривого Рогу до міста Чернівці здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Автотранс» з яким ТОВ «Акма-Поліс» уклало договір перевезення, що підтверджується копіями замовлення на перевезення, рахунку-фактури та Акту здачі робіт (а.с.156-157).

19-22 квітня 2010 року ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підставі накладної на відпуск матеріалів №448 відпустило ТОВ «Акма-Поліс» арматуру №10 кількістю 3,98 т. вартістю 18964,70 грн., арматуру №12 кількістю 18,98 т вартістю 89 965,20 грн., арматуру №10 кількістю 8,940 т вартістю 36 564,60 грн. та арматуру №8 кількістю 4,08 т вартістю 18033,00 грн., а також видало Сертифікати прийому №898 та №900 та податкові накладні №0000033989 від 19.04.2010 року, №0000036377 від 22.04.2010 року та №0000036375, що підтверджується копіями рахунка-фактури, видаткової, податкової накладної та Сертифікату (а.с.160-170).

22 квітня 2010 року ТОВ «Акма-Поліс» по видатковій накладній №РН-0000199 реалізувало ТОВ «Сіанон ЛТД» арматуру №8мм 1,5-6 м кількістю 4,440 т., №10мм 1,5-6м кількістю 8,97 т та №10мм кількістю 3,99 т, а також видало податкові накладні №148 від 14.04.2010 року на загальну суму 40000 грн., №155 від 16.04.2010 року на загальну суму 50000грн. та №159 від 19.04.2010 року на загальну суму 30000грн. Загальна продажна ціна партії товару склала 116930,10 грн. (з ПДВ), що підтверджується копіями видаткових та податкових накладних (а.с.171-174). Перевезення вищевказаної партії арматури з Кривого Рогу до міста Чернівці здійснювалося приватним підприємцем ОСОБА_5, з яким ТОВ «Акма-Поліс» уклало договір перевезення, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 та його пояснення також підтверджуються копіями замовлення на перевезення, рахунку-фактури, Акту здачі робіт та податкової накладної (а.с.175-177).

16 червня 2010 року ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підставі накладної на відпуск матеріалів №1066 відпустило ТОВ «Акма-Поліс» арматуру №12 кількістю 17,95 т №10 кількістю 3,77 т, а також видало Сертифікат прийому №18384 та 18386, що підтверджується копіями накладної та Сертифікатів (а.с.178-180).

Вищевказану арматуру №12 кількістю 17,95 т та №10 кількістю 3,77 т, ТОВ «Акма-Поліс» по видатковій накладній №РН-0000328 від 16.06.2010 року реалізувало ТОВ «Сіанон ЛТД» та видало податкові накладні №265 від 09.06.2010 року та №272 від 16.06.2010 року. Загальна продажна ціна партії товару склала 137948,39 грн. (з ПДВ), що підтверджується копіями видаткової та податкової накладної (а.с.182-184).

Перевезення вищевказаної партії арматури з Кривого Рогу до міста Чернівці здійснювалося СПД ОСОБА_6 з яким ТОВ «Акма-Поліс» уклало договір перевезення, що підтверджується копіями рахунка-фактури та Акту здачі робіт (а.с.181).

Всього в рамках угоди №1103-1 від 11.03.2010 року на поставку металопрокату матури), ТОВ «Акма-Поліс» відвантажило ТОВ «Сіанон ЛТД» арматуру №8, №10 та №12 на загальну суму 368188 грн., в тому числі ПДВ на суму 61365 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-108 від 29.03.2010 року, №РН-199 від 04.2010 року та №РН-328 від 16.06.2010 року та податковими накладними №93 від 24.03.10р., №148 від 14.04.10р., №155 від 16.04.10р., №159 від 19.04.10р., №265 від 09.06.10р., та №272 від 16.06.10 року.

Оплата від ТОВ «Сіанон ЛТД» на розрахунковий рахунок ТОВ «Акма-поліс» надійшла в сумі 368187,90 грн., в тому числі ПДВ 61364,65 грн. (даний факт сторонами в судовому засіданні не заперечувався).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, витрати Позивача на придбання товару у ТОВ «Акма-Поліс» в сумі 306823,00 грн. підтверджені первинними документами (видатковими, податковими накладними та ін.), які складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та містять всі необхідні реквізити.

Щодо поданих заперечень представників позивача в частині нікчемності правочинів (укладеного договору на поставку товарно-матеріальних цінностей) судом зазначається наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

У ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «Акма-Поліс» не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції позивача з контрагентом документально підтверджені відповідними первинними документами, сплачено у звязку з цим відповідні суми податків за цей період, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Щодо недотримання позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також ненадання для перевірки документів, які мають юридичну силу та доказовість, судом зазначається наступне.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних та податкових накладних) вбачається, що контрагентом позивача зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88. В тому числі в цих документах зазначено особисті підписи представників підприємств та печатки за допомогою чого їх можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм, а тому посилання представників відповідача про відсутність юридичної сили цих документів є безпідставними та побудовані виходячи із припущень. В ході господарської діяльності позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, отримані від ТОВ «Акма-Поліс», оскільки не було підстав, які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Законодавчо встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, неможливість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту пов'язується законом тільки з відсутністю податкової накладної.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (далі - Порядок №165).

Право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 «Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість», реєстр яких веде центральний податковий орган, при цьому будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно пункту 5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано в пункті 2 даного Порядку заповнення податкової накладної, відповідно до якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У даному випадку ТОВ «Акма-Поліс" на момент взаємовідносин з позивачем, було зареєстроване належним чином в якості платника ПДВ. Даний факт підтвердили в судовому засіданні представники відповідача, надавши при цьому витяги.

З вищевикладеного вбачається, що контрагент, з якими позивач мав фінансово-господарські зв'язки, на дату здійснення операцій являвся зареєстрованими належним чином платником ПДВ, його установчі документи не визнавалися судами недійсними.

Таким чином, на підставі приписів Закону №168 та вимог Порядку №165, відсутні нормативні та документальні підстави вважати недійсними вище перелічені податкові накладні.

Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168), то податкова накладна є основним документом, що дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат з податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що позивачем придбавались товарно-матеріальні цінності, які прямо пов'язані з його господарською діяльністю, як підприємцем (даний факт представниками відповідача не заперечувався), що свідчить, про те, що придбані ТМЦ безпосередньо використовувались для виготовлення продукції, то наявність у нього отриманих від контрагента податкових накладних, є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі чинного на той час законодавства України.

Суд також вважає твердження відповідача, що позивач зобов'язаний був надати на перевірку Товарно-транспортні накладні, відсутність яких дає привід ставити під сумнів придбання цього товару, необґрунтованими та безпідставними з врахуванням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року №488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, оскільки цей нормативний акт розроблено з метою - забезпечення збереження пально-мастильних матеріалів (преамбула), і ніяк не для визначення податкового боргу і штрафних санкцій при відсутності товарно-транспортної накладної на ту чи іншу поставку товару.

Таким чином, твердження відповідача про те, що в ході перевірки не виявлено документи, які підтверджують поставку товару від ТОВ "Акма-Поліс" та неотримання позивачем товару суд вважає безпідставними, оскільки протилежне підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема копіями замовлень на перевезення, рахунками-фактурами, актами здачі робіт, товаро-транспортною накладною та поясненнями свідків. Натомість безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Також, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З матеріалів справи вбачається, що саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з ТОВ "Акма-Поліс".

З матеріалів справи вбачається, що станом на час укладення договору поставки металопрокату, в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості щодо припинення діяльності контрагента позивача ТОВ «Акма-Поліс».

Як вбачається з Угоди укладеної між позивачем та контрагентом, фактичним місцем знаходженням ТОВ "Акма-Поліс" є місто Кривий Ріг, вул.Подельського, 5/16, однак відповідачем дана інформація не взята до уваги.

До того ж, як обґрунтовано зазначає позивач, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

У п.1.3 ст.1 Закону №168 платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спірні рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому дії заступника начальника ДПІ у Сторожинецькому районі є протиправними та прийняті ним податкові повідомлення-рішення як протиправні підлягають скасуванню, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 20.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії заступника начальника ДПІ у Сторожинецькому районі ОСОБА_4 щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2011 року №0000232300, №0000212300, №0000222300.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сторожинецькому районі від 30 червня 2011 року:

№0000232300, яким ТОВ «Сіанон ЛТД» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22378,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.;

№0000212300, яким ТОВ «Сіанон ЛТД» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71111,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 17778,00 грн.;

№0000222300, яким ТОВ «Сіанон ЛТД» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 61365,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15341,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіанон ЛТД» судовий збір в розмірі 20 (двадцять) грн. 40 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 20 березня 2012 р.

Суддя В.О. Ковтюк