Постанова № 22254267, 05.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 березня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/871/11

Судд Чернівецького адміністративного суду Спіжавка Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Першотравневого відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про оскарження дій суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ, ДПА Чернівецької області, УМВС у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій працівників Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ по накладенню арешту на майно та скасування постанови державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ про арешт майна та звільнення майна з-під арешту.

Позововні вимоги мотивовано тим, що державним виконавцем Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ не правомірно накладено арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом договору іпотеки №11809 від 09.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та акціонерним товариством "УкрСиббанк".

Згідно до частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель мас право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чі вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що прохання позивача до суду зобовязати відповідача здійснити дії для виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомості майна, запис про реєстрацію обтяжень, належного ОСОБА_2 від 18.08.2008 р. №7756620 не є обгрунтованими. Оскільки ДПА в Чернівецькій області 18.08.2008 р. було зареєстровано обтяження на все майно ОСОБА_2 згідно постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області С.В. Стуса від 15.08.2008р. в порядку ст.125,126 КПК України, в рамках розслідування кримінальної справи № Я- 080479.

Вироком Шевченківського районного суду від 21.06.2011р. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3 та 366 ч.2 КК України. Указаним рішенням суду встановлено: стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі ДПІ в м.Чернівці нанесено збитки в сумі 1889460 грн.

Відповідач вказує, що дотримання вимог КПК в ході розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_2, не знайшли свого відображення в жодному нормативно-правовому акті чи акті індивідуальної дії, які можно б було розцінювати як такі, що породжують для позивача будь-які правові наслідки, чи були б спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин або мали б обовязковий характер для "УкрСиббанк", тобто даний спір не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Також відповідач зазначає, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, оскільки обставини, на які посилається позивач відбувались в серпні 2008 року, тобто позивач відповідно до ст.99 КАС України пропустив шестимісячний строк для звернення до суду.

Сторони в судове засідання не з'явились. Від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідо до ст. 122 КАС України якщо строни заявили клопотання про розгляд справи без їх участі то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Без участі позивача та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено.

Першотравневим відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №1-342 від 01.09.2010 року, виданого шевченківським районним судом про конфіскацію майна ОСОБА_2 на користь держави постановою від 25.02.2011 року накладено арешт на майно боржника, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана нерухомість, а саме нежитлове примішений загальною площею 34,1 кв.м , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в заставі Позивача на підставі договору іпотеки № 11809 від 09 жовтня 2007 року, який укладений між ОСОБА_2 (надалі - Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСкббанк», надалі - Іпотекодержатель) і відповідно забезпечує виконання зобов'язань позичальника перед банком по Договору про надання споживчого кредиту № 11231494000 від 09.10.2007 року та Договору про надання споживчого кредиту № 11231503000 від 09.10.2007 року. Даний об'єкт нерухомості є власністю Іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.10.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 Згідно витягу з Державного реєстру іпотек № 30919792 від 04.04.2011 року обтяження зареєстровано 09.10.2007 року.

Згідно до частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 575 «Окремі види застав» Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту па майно або годі, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

На підставі статті 1 Закону України «Про заставу», застава виникає в силу договору чи закону. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до статті 23 Закону України № 1255 обтяжувач (заявник по скарзі) має право в разі порушення боржником (Позичальником) забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження. Статтею 26 Закону України № 1255 обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно з ч. 3. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернене у разі:

-виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

-якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, законодавцем передбачено наявність певних умов при настанні яких можливо звернути стягнення на заставлене майно.

Позивач є іпотекодержателем цього майна та його пріоритетне право було своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тобто право застави у банку виникло раніше, ніж судом винесено вирок щодо позичальника.

Так, договір іпотеки № 11809 укладений 09.10.2007 року, обтяження зареєстровано 09.10.2007 року. Рішення суду (вирок по кримінальній справі) від 01.09.2010 року.

Отже суд робить висновок, що накладання арешту на майно, що є предметом застави(іпотеки) в забезпечення грошових вимог банку, порушує майнові інтереси позивача, тобто позбавляє його права задовольнити свої вимоги за рахунок майна, що перебуває в забезпеченні банку, у випадках, передбачених кредитним договором та договором забезпечення (потеки) і позбавляє останнього можливості реалізувати предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, або здійснити заходи направленні на максимальне уникнення збитків Банку через укладення угод по уступці права вимоги чи переведення боргу по кредиту ОСОБА_2

Щодо визнання неправомірними дій відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції по накладенню арешту на заставлене майно банку, судом встановлено, що вони діяли згідно постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області С.В. Стуса від 15.08.2008р., в порядку ст.125, 126 КПК України, в рамках розслідування кримінальної справи № Я- 080479, тож дії Першотравневого відділу держаної виконавчої служби Чернівецького міського управління були законними та обгрунтованими.

Щодо вимоги зобов"язати слідче управління Міністрерства Внутрішніх справ в Чернівецькій області здійснити всі дії для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна запис про реєстрацію обтяжень, належного ОСОБА_2, а саме №3 від 29.01.2010р. за №9464195 то дана вимога не може бути задоволена з тих підстав, що слідчим в рамках розслідування справи, для можливого відшкодування шкоди державі, було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 Слідчому не було відомо, що частина майна ОСОБА_6 перебуває в крединій застві. Дане питання про належність майна і можливості його конфіскації в дохід держави вирішується в процесі виконання вироку.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому судові підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовільнити в частково.

2. Скасувати постанову, винесену Державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_7 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серіїї АА №304361 від 25.02.3011 року.

3. Звільнити майно - нежитлове приміщення загальною площею 34,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул.Головна, 63 та належить ОСОБА_2 з під-арешту.

4. Зобов"язати Першотравневий відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції здійснити всі дії для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна запис про реєстрацію обтяжень,належного ОСОБА_2, а саме №4 від 25.02.2011 року за №10876934.

5. Зобов"язати Державну податкову адміністрацію у Чернівецькій області здійснити всі дії для виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна запис про реєстрацію обтяжень, належного ОСОБА_2, а саме №2 від 18.08.2008 року за №7756620.

6. Витрати по судовому збору покласти на відповідача.

7. Копію рішення відправити сторонам.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 12.03.12 р.

Суддя Г.Г. Спіжавка