Постанова № 22252514, 22.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-4023/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 17-55 год. адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима і К»

до відповідача: Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача Мурич Я.О., Руденко Г.В., Ведющенко В.В.,

відповідача Кравченко І.П.,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максима і К»звернулося з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352310 від 11.10.2011 р., яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 70108,35грн. основного платежу та 17527,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «НВП «Ременергосервіс», а придбаний товар використаний ТОВ «Максима і К»виключно у межах господарської діяльності платника податку та оприбуткований в бухгалтерському обліку позивача як основні засоби. Позивач вказує, що висновки перевірки про відсутність реального характеру операцій та нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Максима і К»з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»не відповідають фактичним обставинам.

В судове засідання зявилися представники позивача, які позов підтримали у повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 22.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.11.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 19.09.2011 р. по 23.09.2011 р. посадовою особою Новоукраїнської МДПІ проведено документальну планову перевірку ТОВ «Максима і К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.12.2008 р. по 28.02.2011 р., за наслідками якої складено акт №39/23-10/36119730 від 26.09.2011р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 70108,35 грн., у тому числі:

- за квітень 2009 року відхилення на суму 9769,80 грн.;

- за серпень 2009 року відхилення на суму 12833,33 грн.;

- за вересень 2009 року відхилення на суму 12691,67 грн.;

- за жовтень 2009 року відхилення на суму 10584,89 грн.;

- за листопад 2009 року відхилення на суму 5100,66 грн.;

- за лютий 2010 року відхилення на суму 19128,00 грн. (а.с.14-26, Т.1).

На підставі акту перевірки Новоукраїнською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000352310 від 11.10.2011 р., яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 70108,35грн. основного платежу та 17527,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.13, Т.1).

Судом встановлено, що позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість:

- за квітень 2009 р. задекларовано податковий кредит, до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 9769,80 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»за податковою накладною №14/04-02 від 14.04.2009 р. (а.с.27-41, 96, Т.1);

- за серпень 2009 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 75685,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 12833,33 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»за податковою накладною №12/08-06 від 12.08.2009р. (а.с.42-48, 100 Т.1);

- за вересень 2009 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 58374,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»у сумі 12691,67 грн. за податковими накладними №11/09-06 від 11.09.2009 р., №21/09-07 від 21.09.2009р. та №26/09-02 від 26.09.2009р. (а.с.49-55, 104, 108, 112, Т.1);

- за жовтень 2009 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 59194,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 10584,93 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»за податковими накладними №5/10-02 від 05.10.2009 р. та №10/10-04 від 10.10.2009 р. (а.с.56-62, 116, 120, Т.1);

- за листопад 2009 р. задекларовано податковий кредит у сумі 57303,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 5096,70 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»за податковою накладною №2/11-04 від 02.11.2009 р. (а.с.63-69, 124, Т.1);

- за лютий 2010 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 64922,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 19128,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»за податковою накладною №250 від 25.02.2010 р. (а.с.70-76, 128, Т.1).

Спірний податковий кредит сформовано в сумі 50980,35грн. у 2009 році та в сумі 19128,00 грн. у 2010 році в звязку з придбанням позивачем торгового обладнання, зокрема, вітрин-прилавків холодильних торгових у кількості 3 шт., стелажів пристінних Н=1,9 м L=0,98 м торгових у кількості 11 шт., стелажів острівних Н=1,75 м L=0,98 м в кількості 26 шт., вітрин холодильних відкритих (регал) 1,4 м в кількості 1 шт., стелажів хлібних Н=2,2 м. L=0,98 м. торгових в кількості 2 шт., стелажів овочевих Н=1,75 м L=0,98 м торгових в кількості 2 шт., візочків Wanzl DR60 d rskmrjcns 10 in/ nf Wanzl-P85 в кількості 10 шт., касового боксу «Магелан»з транспортером і вузьким накопичувачем (комплект) в кількості 1 шт., касового боксу «Магелан»з двостороннім транспортером (комплект) в кількості 1 шт., компютерів, камер відеонагляду ИПС-132 в кількості 20 шт., плати відеореєстратора в кількості 1 шт., кабеля коаксільного екранованого та кабеля мережевого екранованого, холодильника ХШВ-800 в кількості 1 шт., холодильників Медіум в кількості 2 шт., стелажа острівного Н=1,75 м L=0,98 м торгового в кількості 26 шт., Frigorex Easyreach в кількості 1 шт. та бонетів холодильних острівних з холодильним агрегатом в кількості 1 шт.

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійснені на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «НВП «Ременергосервіс», без мети реального настання правових наслідків, так як податковим органом в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору купівлі-продажу товару №11 від 09.04.2009 р., укладеного між ТОВ «Максима і К»та ТОВ «НВП «Ременергосервіс»останнє взяло на себе зобовязання поставити ТОВ«Максима і К»товар (торгове обладнання) в асортименті та кількості визначених додатками до зазначеного договору (а.с.77-93, Т.1).

Згідно видаткових накладних №14/04-02 від 14.04.2009 р., №12/08-06 від 12.08.2009 р., №11/09-06 від 11.09.2009 р., №21/09-07 від 21.09.2009 р., №26/09-02 від 26.09.2009 р., №5/10-02 від 05.10.2009 р., №10/10-04 від 10.10.2009 р., №2/11-04 від 02.11.2009 р., №250 від 25.02.2010 р. ТОВ«НВП «Ременергосервіс»передало позивачу торгівельне обладнання на суму 420646,20 грн., в тому числі ПДВ у сумі 70104,42 грн. (а.с.95, 99, 103, 106, 111, 115, 119, 123, 127, Т.1).

Позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних відповідно до яких здійснювалося перевезення придбаного у ТОВ «НВП «Ременергосервіс»товару (а.с.97, 101, 105, 109, 113, 117, 121, 125, 129, Т.1).

Придбане торгівельне обладнання оприбутковане ТОВ«Максима і К», при цьому позивачем до суду надано докази проведення придбаного товару, придбаного у ТОВ «НВП «Ременергосервіс», в бухгалтерському обліку (а.с.150-175, Т.1).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «НВП «Ременергосервіс»в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та відповідачем (а.с.137-149, Т.1, 83, Т.2).

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення у позивача права на податковий кредит), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

У відповідності до п.2.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Максима і К», зареєстрованого державним реєстратором 21.11.2008 р. за №14351020000000573, основними видами діяльності товариства є, зокрема, роздрібна торгівля (а.с.84-96, Т.2).

Позивачем до суду надано акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, відповідно до змісту яких здійснювалося прийняття придбаного торгівельного обладнання та його переміщення по підприємству (а.с.176-250, Т.1, 1-12, Т.2).

В судовому засіданні представники позивача повідомили суду що товариство з обмеженою відповідальністю «Максима і К»має найбільший в тій місцевості супермаркет, де провадить свою підприємницьку діяльність, що в судовому засіданні підтверджено представником відповідача.

При цьому представники позивача пояснили, що саме для здійснення роздрібного продажу товарів в супермаркеті придбавалися торгове, холодильне та інше обладнання та устаткування в ТОВ «НВП «Ременергосервіс».

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «НВП «Ременергосервіс»на момент виписки податкових накладних, було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абз.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту з операцій по придбанню у ТОВ «НВП «Ременергосервіс»торговельного обладнання стали висновки Новоукраїнської МДПІ про вчинення ТОВ «Максима і К»правочинів з ТОВ «НВП «Ременергосервіс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, та висновки про непідтвердження обєкта оподаткування, які мотивовані неможливістю фактичного здійснення ТОВ «НВП «Ременергосервіс»господарських операцій з позивачем через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Окрім цього, Новоукраїнська МДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «НВП «Ременергосервіс»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки податкового органу в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд доходить висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП «Ременергосервіс»згідно договору купівлі-продажу, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352310 від 11 жовтня 2011 р. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352310 від 11 жовтня 2011 р., винесене Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Максима і К»збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 70108,35грн. основного платежу та 17527,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Максима і К», код ЄДРПОУ 36119730 (27100, м.Новоукраїнка Кіровоградської області, вул. Кірова, 82) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан