Постанова № 22251924, 19.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2124/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-20 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю представника позивача Антонової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсним та скасування акту перевірки № 176 від 13.12.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсним та скасування акту перевірки № 176 від 13.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у період з 12.12.2011 року по 13.12.2011 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області проведено перевірку правильності нарахування та повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання. За результатами перевірки складено Акт перевірки правильності нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 176 13.12.2011 року, яким відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Державному підприємству «Макіїввугілля» нарахована пеня у розмірі 104 775,90 грн.

Вважає, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про нарахування пені, оскільки відповідач при нарахуванні пені керувався актами законодавства, які на час складення спірного акту втратили чинність, через що позивач просив визнати недійсним та скасувати.

Також позивачем надана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засіданні не зявився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомив.

Стосовно строку звернення до суду із зазначеним позовом судом зазначає, що за приписами ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд зазначає, що акт перевірки в розумінні КАС України не є рішенням відповідача, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, через що суд не застосовує ч. 5 ст. 99 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду.

За змістом позовної заяви позивач оскаржує акт перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 176 від 13.12.2011 року. Із зазначеним позовом позивач звернувся 09 лютого 2012 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті з позовною заявою (а.с.6). За таких умов суд вважає, що встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом позивачем не пропущений, через що суд розглянув справу за суттю заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та характер правовідносини, що виникли між сторонами, судом встановлені наступні обставини.

Позивачем зазначено, що Державне підприємство «Макіїввугілля» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємстві та організацій України за кодом 32442295 (а.с.8-9). Позивач перебуває на обліку як платник страхових внесків у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області в розумінні КАС України є субєктом владних повноважень.

Актом перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 176 від 13.12.2011 року (а.с.30-31) за період з 01.11.2010р. по 13.12.2011р. встановлено, що недоїмка позивача по страховим внескам склала 1051398,33грн.; пеня, нарахована за попередній період 163862,44 грн., крім того, за несвоєчасну сплату страхових внесків в оскарженому акті нарахована пеня

Саме нарахування вказаної пені в сумі 104775,90 грн. позивач зазначає підставою заявленого позову. Інші фактичні обставини правовідносин між сторонами, в тому числі матеріали здійсненої позивачем перевірки, розміри та строки сплати відповідачем страхових внесків та інші фактичні дані за змістом заявленого по справі позову позивачем не оспорюються.

Отже, предметом спору по справі є лише наявність у відповідача правових підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем страхових внесків у вказаному періоді, з урахуванням внесених змін у спеціальне законодавство.

З урахуванням наведених підстав позову суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (надалі Закон № 1105-XIV) цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Відповідно до ст. 15 Закону № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Пунктом 2 частини 2 статті 45, який діяв по 31.12.2010р., було передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до наведених норм, обовязок сплати нарахованих страхових внесків позивачем не оспорюється.

Проте, судом встановлено, що сплата пені, нарахованої за несвоєчасну сплату страхових внесків, Законом №1105-XIV не передбачена.

Відповідач в акті перевірки при нарахуванні пені послався на Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12.07.2007р. № 36, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. за № 867/14134 (надалі Інструкція № 36).

За приписами ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, керуючись принципом офіційного зясування всіх обставин у справі згідно ст. 11 КАС України, розглядаючи нормативне обґрунтування нарахування пені, суд вважає за необхідне врахувати звязок Інструкції № 36 із законодавчими актами, які мають вищу юридичну силу, а також дослідити відповідні зміни у законодавстві і дію у часі нормативних актів, що регулюють спірні відносини.

Зокрема, пункт 5.1 зазначеної Інструкції № 36 передбачав, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 7 частини сьомої статті 17 Закону №1105-XIV, в редакції до 01.01.2011р., яка діяла у час затвердження Інструкції № 36 до внесення змін згідно із Законом України № 2464-VI від 08.07.2010р., правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі, затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Всупереч зазначеній нормі спеціального Закону №1105-XIV, з боку відповідача суду не надані відомості про погодження Інструкції № 36 з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що унеможливлює її застосування в частині, що не передбачена законами України.

Крім того, суд враховує, що у спеціальному Законі №1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2011р., відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків була передбачена статтею 52, яка містила наступні приписи:

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

За несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Тобто, вказані норми, визначаючи відповідальність за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, містили посилання виключно на закони, при цьому не передбачали, що така відповідальність може встановлюватися підзаконними нормативними актами.

Висновок про те, що пеня за несвоєчасну сплату внесків може встановлюватися лише законом, підтверджується і змістом абзацу п'ятого частини другої статті 46 в редакції, що діяла до 01.01.2011р. Вказаною нормою, в тому числі, передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, здійснюється за рахунок коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, зі змісту як статті 46, так і статті 52 Закону №1105-XIV в колишній редакції, вбачається, що відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків встановлюється виключно законом, встановлення видів та розміру відповідальності страхувальника підзаконними нормативними актами, яким є Інструкція №36, Закон №1105-XIV не передбачає. З наведеного суд робить висновок, що на час складення акту перевірки позивача у відповідача були відсутні визначені законом підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Стосовно дії у часі нормативних актів, які регулюють спірні відносини, суд враховує, що відповідачу не надані повноваження приймати обовязкові для виконання рішення щодо стягнення пені. Тому, оскільки на час розгляду цієї справи пеня не може вважатися застосованою відповідним рішенням відповідача, суд керується нормативними актами, які діють на час вирішення цієї справи.

Вищезазначений абзац п'ятий частини другої статті 46 Закону №1105-XIV, в діючий редакції згідно Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р., встановлює, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону.

Отже, можливості фінансування Фонду за рахунок стягнення пені відповідно до підзаконних актів, затверджених правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків, діюча редакція статті 46 Закону №1105-XIV також не передбачає.

Крім того, змінена редакція ст. 52 Закону №1105-XIV має наступний зміст:

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Частину другу статті 52 виключено на підставі Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р.

Таким чином, діюча на час розгляду справи редакція Закону №1105-XIV, нарахування та стягнення пені на підставі інструкцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків також не передбачає.

Крім того, суд враховує зміст постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 30.11.2010 р. № 31, якою, зокрема, встановлено:

1. Визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року N 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N867/14134.

2. Установити, що:

2.1. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюється відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134;

2.2. Страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду звітність до повного погашення заборгованості за формою згідно з додатком.

3. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Отже, враховуючи, що на час судового розгляду справи пеня стосовно позивача не може вважатися застосовною через відсутність у відповідача можливості приймати обовязкові для виконання рішення про її стягнення, суд погоджує доводи позивача про відсутність підстав для нарахування пені на підставі Інструкції №36, яка на час складення акту перевірки вже втратила чинність.

Таким чином, за відсутністю відповідних норм у законах України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі підзаконного акту, який суперечив приписам спеціального закону та на час розгляду справи втратив чинність.

Водночас, враховуючи зміст заявлених позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду, суд зазначає, що контроль за сплатою страхових внесків до Фонду і витрачанням його коштів також був передбачений вищевказаної Інструкцією № 36. Вказана Інструкція у п. 8.5., в тому числі, передбачала, що за результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, та керівником і головним бухгалтером страхувальника і скріплюється печаткою страхувальника в разі її наявності. В акті зазначаються: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення в нарахуванні і сплаті страхових внесків та пені, обчисленні і виплаті допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; відображаються суми додатково нарахованих страхових внесків і пені та суми витрат, які приймаються до заліку за рахунок внесків чи підлягають виплаті застрахованим особам додатково.

При цьому п. 8.7. Інструкції № 36 було встановлено, що сума додатково нарахованих страхових внесків за матеріалами перевірки у разі їх несплати в установлений строк стягується у судовому порядку, якщо інше не передбачено законодавством.

Таким чином, враховуючи лише судовий порядок стягнення нарахованої за наслідками перевірки пені, суд зазначає, що складений відповідачем акт перевірки не носить для позивача обовязкового характеру і за своєю правовою природою не є рішенням субєкта владних повноважень. Отже, складення такого акту не призводить до порушення прав позивача і не є підставою для судового захисту порушеного права.

За змістом ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. За таких обставин, незалежно від змісту оскарженого акту перевірки, заявлені позовні вимоги про визнання його недійсним та скасування, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Макіїввугілля» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсним та скасування акту перевірки № 176 від 13.12.2011 року відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 березня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 23 березня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.