Ухвала суду № 22249365, 28.03.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючогоКулянди М. І.

: Бреславського О.Г., Перепелюк Л.М.

секретаря Тодоряка Г.Д.

за участю представника позивача Гаврилюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк»до ОСОБА_4, приватної фірми «Інтервал»про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою приватної фірми «Інтервал» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 січня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2010 року позивач звернувся в суд з позовною заявою про стягнення заборгованості по договору кредиту, посилаючись на те, що 15 серпня 2008 року між ТОВ «Фортуна-Банк»та ОСОБА_4 було укладено договір про надання кредитної лінії № 21К-КЛ/108-Ф, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти траншами в розмірі 150 000 доларів США строком до 13 серпня 2013 року зі сплатою 15% річних.

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним вище кредитним договором 15 серпня 2008 року між ним (позивачем) та відповідачем приватною фірмою «Інтервал»було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення на площі Філармонії, 6 в м.Чернівці. Також 15 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем приватною фірмою «Інтервал»було укладено договір поруки №21К-КЛ/108-Ф/П, згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 21К-КЛ/108-Ф від 15 серпня 2008 року.

Відповідач порушує умови кредитного договору не сплачує заборгованість за кредитом, в звязку з чим станом на 13 травня 2010 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 165440 доларів США, що еквівалентно у гривнях по курсу НБУ 1311206 грн. 90 коп.

21 червня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 168629 доларів США та судові витрати по справі.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 січня 2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, приватної фірми «Інтервал»на користь публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк»заборгованість за договором про надання кредитної лінії №21К-КЛ/108-Ф від 15 серпня 2008 року в розмірі 168629 доларів США.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

На зазначене рішення суду приватна фірма «Інтервал»подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» відмовити за безпідставністю.

Провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк»до приватної фірми «Інтервал»про стягнення заборгованості про надання кредитної лінії закрити.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Приймаючи рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк»до ОСОБА_4, приватної фірми «Інтервал»про стягнення заборгованості за кредитним договором судом першої інстанції у повному обємі зясовані обставини справи, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального права.

Зібраними по справі доказами встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 належним чином не виконувала зобовязання по сплаті відсотків за кредитним договором. Приватна фірма «Інтервал»виступила поручителем за виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору.

Згідно п.1.3 договору за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 15% річних, у відповідності до п.2.4 відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником згідно п.п.2.7-2.8.1 договору, невиконання позичальником цієї умови є підставою для сплати відсотків за весь період кредитування, передбачений п.12.1 договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору в розмірі 168629 доларів США, в тому числі: 150000 доларів США сума заборгованості за кредитом; 18629 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення вимог ст. 16 ЦПК України розглянув справу в одному провадженні щодо фізичної та юридичної особи, тобто щодо вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства - є також безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦПК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Тобто такі правовідносини регулюються нормами і цивільного, і господарського законодавства в залежності від суб'єктів (юридичної чи фізичної особи - поручителя і (або) боржника).

Частиною 1 ст. 555 ЦК України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі, тобто вказана норма передбачає, що вимоги кредитора до боржника і поручителя підлягають розгляду в одному провадженні.

У ст. 32 ЦПК України зазначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Так, однією з підстав виникнення солідарного обов'язку ОСОБА_4 і приватної фірми «Інтервал»щодо погашення суми відсотків за кредитом є кредитний договір, на підставі якого між публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк»і приватною фірмою «Інтервал»укладений договір поруки. Кредитним договором та договором поруки встановлюються спільні обов'язки ОСОБА_4 і приватної фірми «Інтервал»як солідарних боржників щодо погашення суми боргу на користь публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк».

Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ч. 1 ст. 216 ЦПК України).

Таким чином, ч. 1 ст. 543 ЦК України та ст. 216 ЦПК України є виключенням із загального правила, встановленого ст. 16 ЦПК України. Тому, у випадку виникнення солідарного обов'язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред'явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства.

Також є безпідставними доводи апелянта про те, що кредитування в іноземній валюті на території України потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

У п."в" частини 4 названої статті йдеться про необхідність отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Проте на даний час такі межі законодавством не встановлено.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Таким чином діюче законодавство не містить заборони комерційним банкам надавати кредити фізичним особам в іноземній валюті.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно з'ясованих обставин справи, із додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватної фірми «Інтервал» відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: