Постанова № 22240870, 20.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5019/2696/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. (довіреність №19-11 від 01.10.2011р.);

від відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю

«Вир»на рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2011р. у справі №5019/2696/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім

Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вир»

про стягнення 649 653 грн. 86 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та річних,-

До початку засідання, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р., внесено зміни до складу колегії суддів у справі №5019/2696/11, крім заміни головуючого, відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію суддів у складі: головуючий-суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І.(арк.справи 123).

Представнику Позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2011р. у справі №5019/2696/11 (суддя Качур А.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна»(надалі в тексті ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна») до Товарис-тва з обмеженою відповідальністю «Вир»(надалі в тексті ТзОВ «Вир») про стягнення 649 653 грн. 86 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат на пра-вову допомогу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки прострочення Відповідачем оплати 547 179 грн. 05 коп. вартості поставленого Позивачем товару стверджено матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення 42 290 грн. 60 коп. пені, 28378 грн. 59 коп. втрат від інфляції, 17629 грн. 66 коп. -3% річних та 15000 витрат на правову допомогу підлягають задоволенню згідно обґрунтованого розрахунку Позивача, виконаним з врахуванням ст.612 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України та умов Договору.(арк.справи 88-91).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення збитків від інфляції та 15000 грн. витрат на правову допомогу і прийняти нове рішення, яким позов ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»до ТзОВ «Вир»задоволити частково в частині стягнення 547 179 грн. 05 коп. суми основного боргу, 42 290 грн. 60 коп. пені, та 17629 грн. 66 коп. -3% річних, а в решті позовних вимог відмовити. Скаржник вважає, що обчислюючи суму інфляційних втрат, Позивач припустився подвійного нарахування індексу інфляції; також звертає увагу, що правова допомога згідно договору від 01.10.2011р. фактично надана юристом ОСОБА_1., а не адвокатом ОСОБА_1., а враховуючи імперативи ст.44 ГПК України та ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру» вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про віднесення цих витрат Позивача до витрат на послуги адвоката і покладення їх на Відповідача.(арк.справи 102-103).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 26.01.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 100).

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(арк.справи 113-117).

Представники сторін у призначене на 28.02.2012р. судове засідання не зявились причин неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановлюному порядку. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. розгляд апеляційної скарги було відкладено.(арк.справи 121-122, 125-126).

Представник Позивача у судовому засіданні 20.03.2012р. заперечив проти доводів скаржника. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 20.03.2012р. судове засідання, причин неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 127-128).

Оскільки, ухвалами апеляційного суду у даній справі від 26.01.2012р. та 28.02.2012р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.справи 125-126).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів, ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»-постачальник та ТзОВ «Вир»-покупець 19 березня 2010р. уклали договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №09/100319-10 (надалі в тексті Договір), згідно з яким постачальник зобовязується передати покупцеві в обумовлений строк продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору визначено загальну кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови визначаються специфікаціями (додатками до Договору) та видатковими накладними, які є невідємною частиною Договору. Відповідно до п.2.2 Договору, строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікаціях. Строк оплати зазначається у специфікації.(п.4.3 Договору).

Сторони погодили у п.8.4.1 Договору умови відповідальності покупця у разі прострочення оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу.

Відповідно до Специфікації №1 від 19.03.2010р., строк оплати встановлено до 01.12.2010 року.(арк.справи 18).

Договір та Специфікація підписані представником ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна» та директором ТзОВ «Вир», скріплені відбитками печаток сторін.(арк.справи 14-18).

Матеріалами справи стверджено, що фактично через представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреностей №19 від 22.04.2010р., №27 від 15.05.2010р., №30 від 25.05.2010р., №33 від 01.06.2010р., №39 від 21.07.2010р., №44 від 23.08.2010р. згідно видаткових накладних: №136 від 22 квітня 2010р. на суму 70873 грн. 56 коп.; №203 від 15 травня 2010р. на суму 207199 грн. 87 коп.; №246 від 28 травня 2010р. на суму 93322 грн. 56 коп.; №310 від 10 червня 2010р. на суму 27385 грн. 97 коп.; №328 від 10 червня 2010р. на суму 17594 грн. 40 коп.; №354 від 21 липня 2010р. на суму 39967 грн. 49 коп.; №381 від 23 серпня 2010р. на суму 90835 грн. 20 коп. ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»передало, а ТзОВ «Вир» прийняло товар-отрутохімікати на загальну суму 547179 грн. 05 коп.(арк.справи 19-31)

З матеріалів справи вбачається, що вартості отриманого товару Відповідач-ТзОВ «Вир» у встановлюний Договором строк не сплатив, що зумовило виникнення заборгованості перед Позивачем у суму 547179 грн. 05 коп.

Виходячи із суми боргу 547179 грн. 05 коп., відповідано до заяви про зміну розміру вимог від 27.12.2011р., згідно п.8.4.1 Договору, Позивач нарахував пеню за період з 01.12.2010р. по 01.06.2011р., сума якої складає 42 290 грн. 60 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України, 28378 грн. 59 коп. втрат від інфляції за період грудень 2010р. листопад 2011р. та 17629 грн. 66 коп. -3 % річних за період користування коштами з 01.12.2010р. по 27.12.2011р., що стверджується матеріалами справи, зокрема заявою та розрахунком.(арк.справи 65-76).

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тесті ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхіднихдля належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що між сторонами виникли відносини поставки, оскільки за умовами Договору передача товару не співпадає у часі з моментом його оплати.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржниквважаєтьсятаким, що прострочив,якщовін не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони у Договорі визначили строк виконання покупцем зобовязання повної оплати товару згідно Специфікації №1 від 19.03.2010р. до 01.12.2010р., проте, у вказані терміни товар не був оплачений Відповідачем.

З огляду на зазначені обставини, колегії суддів вбачається вірним висновок місцевого господарського суду, що внаслідок невиконання умов Договору у ТзОВ «Вир»утворилась заборгованість перед ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»в сумі 547179 грн. 05 коп.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, пенею, штрафом, які боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Як зазначалось, сторони погодили у п.8.4.1 Договору умови відповідальності покупця у разі прострочення оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 534, 550, 552, 625 ЦК України поданий Позивачем розрахунок пені за період 01.12.2010р. 01.06.2010р., сума якої складає 42 290 грн. 60 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України, 28378 грн. 59 коп. втрат від інфляції та 17629 грн. 66 коп. -3 % річних місцевий суд дійшов до правильного висновку, що заявлені додаткові вимоги є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Вбачається, що твердження Скаржника про подвійне нарахування Позивачем індексу інфляції при обчисленні суми інфляційних втрат не знайшло свого підтвердження. При цьому, Скаржник не зазначив, яку суму інфляційних втрат за спірний період він вважає вірною.

Однак, в частині стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що задовольняючи позов в частині судових витрат суд першої інстанції неправомірно поклав на Відповідача витрати на правову допомогу у сумі 15 000 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що стаття 44 ГПК України, до складу судових витрат відносить оплату послуг адвоката, повязаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановлюному Законом України «Про адвокатуру».(ч.3 ст.48 ГПК України).

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одер-жав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 24.06.1999р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1. Проте, Договір №11-03-04-пд про надання правової допомоги від 01.10.2011р. ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»уклало з юристом ОСОБА_1, зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності згідно свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 26.09.2000р., реєстраційний №НОМЕР_2.

З огляду на вищевикладене, правова допомога фактично надана юристом ОСОБА_1., який згідно договору про надання правової допомоги діяв як приватний підприємець, а не адвокат.(арк.справи 32-36, 82).

Відтак, покладення на Відповідача 15000 грн. витрат на правову допомогу, надану ФОП ОСОБА_1. є безпідставним.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2011р. зміні в частині покладення на Відповідача витрат на послуги адвоката з прийняттям рішення про відмову в цій частині позову з підстав п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки місцевий суд припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вир» на рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2011р. у справі №5019/2696/11 задоволити частково.

2. Рішення місцевого суду змінити, скасувавши його в частині покладення на Відповідача 15000 грн. витрат на послуги адвоката. В частині стягнення витрат на правову допомогу в задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №5019/2696/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.